История Полтавы

Город Полтава в 60-х годах ХVIII века

• 

Подробности

Просмотров: 12614

Місто Полтава в 60-х роках ХVIII століття

В останні роки життя Л.С.Вайнгорт досить активно працював над книгою «Україна, євреї». Робота мала охоплювати досить великий проміжок часу, в т.ч. і добу козаччини. В першу чергу його цікавили матеріали пов’язані з Полтавщиною. Зважаючи на досить широкі хронологічні рамки майбутньої роботи, дослідника цікавили джерела різних часів і епох, зокрема з історії козацтва на Полтавщині. Однак на той час першоджерел, які б висвітлювали цю тему було досить мало, вірніше вони існували, але не були введені до наукового обігу.

Вивчаючи архів Полтавського козацького полку, автор натрапив на досить цікаву справу, що очевидно потрапила до складу полкового архіву цілком випадково. Її заголовок – «Опис дворів і містечок Полтавського полку». Датована вона 1748 роком і налічує 102 аркуші [1]. Під час більш детального ознайомлення з документом, виявилося, що вказана в обліковій документації дата невірна. Сама форма документу говорить про належність його до більш пізнього часу. Власне це фрагмент Рум’янцівського опису Малоросії, котрий проводився в 1764 – 1767 роках. Він є не чим іншим, як частиною опису полкового міста Полтави, зокрема його центральної, фортечної частини. Цей висновок підтверджується й наявністю у фонді Рум’янцівського опису чистового варіанту цього документу[2] датованого 1765 роком. Різниця між ними та, що на відміну від останнього чернетка містить набагато більше інформації про місто, його мешканців та їх життя, що не була включена до чистовика. Маючи на меті ввести до наукового обігу нововіднайдений документ у цій роботі ми коротко розглянемо саме чернетковий варіант опису.

Документ розпочинається поданням загальної інформації про фортецю, та місто. Текст дещо пошкоджений від часу, тому в окремих місцях погано читається. Нижня частина першого аркуша взагалі втрачена. Розпочинається опис на зворотньому боці першого аркуша. Тут розміщено опис міської фортеці. 

Що ж являла собою полтавська фортеця та її околиці в 60-х роках XVIII століття. Далі наводимо текст опису так як він поданий в документі:

 «Головне полкове місто Полтава.

Лежить на горі, обнесене навколо валом біля якого є сухий рів. Той вал через недогляд та відсутність ремонту осипається. З п’ятьма воротами, що мають назву: 1 – Київські, 2 – Мазурівські, 3 – Спаські, 4 – Криловські, 5 – Подільські. Всередині якого [міста] протікає ручай, що має назву Полтавка, який [впадає] з міста в річку Рогізну, а навколо міста … які від валу в 500 сажнях тече річка Рогізна на захід, її ширина 20 сажнів, а через неї є дерев’яний міст на стовпах, який ремонтується за рішенням Полтавської полкової канцелярії та магістрату. За ним тече річка Ворскла на захід. Її ширина 30 сажнів, через неї дерев’яний старий міст. Ремонтувався під лінію (тобто в часи спорудження Української оборонної лінії в 1730-х рр. – В.М.) за рішенням магістрату. Від полтавського магістрату об’явлено, що він  (міст) по силі колишньої Генеральної військової канцелярії ордерів повинен бути ремонтований коштом Полтавської полкової канцелярії та обивателів. Чому нині за відсутністю через той міст проїзду, по об’яві магістрату, бунчуковим товаришем Федором Зенковським запроваджений перевіз на поромі. З того ж боку ліс валковий бурмістра Полтавського магістрату Олексія Лук’яновича відстанню на пів версти, та другий ліс вільховий підкоморого Федора Левенця, відстанню також на пів версти, а з другого та третього боків орна земля багатьох різних власників, а з четвертого боку садиба Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. А у місті і на форштаті по вулицях мостових ніяких немає, крім однієї … місту Мокієвській.»

Паралельно з цим описом іде опис міського громадянського правління – тобто магістрату. На жаль текст погано читається, але оскільки він містить досить важливу інформацію про міське правління, його структуру, розподіл обов’язків, про основні документи, що ними керувалося міське самоврядування в щоденному житті наведемо і його, не зважаючи на трохи завеликий об’єм:

"В городі громадянське канцелярія управляє по полку військовими і громадськими справами.

Магістрат має у своєму віданні всіх міщан і купецтво ... з промислами управління… В полковій канцелярії присутній полковник Андрій Горленко, полковий обозний Андрій Руновський, полковий суддя Григорій Сахновський, полковий писар Григорій Бачинський, полкові осавули Василь Магденко та Дем’ян Бенковський, полковий хорунжий Семен Лаврентієв.

В магістраті військовий товариш, війт Петро …, бургомістри (бурмістри) Федір Чепрунівський, Олексій Лук’янович, райці Павло Висоцький та Дем’ян Маліковський та лавник Семен Воскобойник.

Поліції особо здавна … Пререстороги у козаків … і до неї й нині не має магістрату. По ордеру його сіятельства пана генерала-фельдмаршала і різних орденів кавалера, графа Кирила Григоровича Розумовського городовому отаману, усім жителям завжди підтверджується та поверх того воно поручено  … по ордеру його сіятельства пана генерал-фельдмаршала і різних орденів кавалера графа Кирила Григоровича Розумовського городовим отаманам, а в літній час, тобто від травня до вересня в дворах … і бережливістю не забороняється в яких … для по дворах нічого не мають й інструментом…» На жаль частина тексту пошкоджена й погано читається, а нижні строчки взагалі відірвані.

«… а посполиті по десяткам і над цеховими бургомістр: над посполитими десятники догляд мають, а в канцелярії в час … з вищеписаними інструментами використовуються і команда призначена  по іменному її імператорської величності 1748 року виданого указу. А всі обивателі на сотні з десятками не розподілені.

Жебраки утримуються в особо влаштованих шпиталях при кожній церкві і прожиток мають від добровільних жертводавців. Ярмарків у рік буває чотири: 1 на всеєдиній, яка трапляється інколи в січня, а інколи в лютому місяці; 2. Миколаївська (Нікольська) – травня 9; 3. Іллінська в липні; а 4. Воздвиженська у вересні і продовжується найбільше два тижні. На них приїжджають різних великоросійських і малоросійських городів купці з різними шовковими, суконними й іншими дрібними (мєлочними) товарами. А в якій кількості приїжджають за свідченням магістрату за відсутністю записів невідомо. А торги бувають в тиждень двічі – в понеділок і в п’ятницю. А на ті торги з Овруча привозиться хін (?) та інші їстівні припаси.

Привілеїв даних місту Полтаві по об’яві полтавського магістрату мається шість, з яких точні копії до цього прикладено, а саме: 1 – універсал війська запорозького і обох сторін Дніпра гетьмана Івана Скоропадського [1]710 року січня 20 д[ня] під літерою «А»; 2 – універсал його ж, гетьмана, Скоропадського [1]710 травня 24 д[ня] під літерою «Б»: 3 – універсал його ж гетьмана Скоропадського [1]711 листопада 9 д[ня] під літерою «В»; 4 – Копія височайшої грамоти блаженної і вічнодостойної пам’яті великого государя царя і великого князя Петра Олексійовича Всія Великої і Малої і Білої Росії самодержця [1]718 року  серпня 12 д[ня] під літерою «Г» про яку від того магістрату об’явлено, що оригінал її знаходиться в Малоросійській колегії; 5 – універсал вищеписаного гетьмана Скоропадського 1718 року жовтня 15 д[ня]  під літерою «Д»; 6 – універсал його сіятельства Малої Росії обох сторін Дніпра і військ Запорозьких гетьмана, дійсного кавалера, імператорської Санктпетербурзької Академії Наук президента, лейб-гвардії Ізмайловського полку підполковника і обох російських імператорських орденів Святих апостола Андрія та Олександра Невського кавалер, святої Анни кавалер Російської імперії графа Кирила Григоровича Розумовського 1752 року серпня 26 д[ня] під літерою «Е» … правлінню того ж магістрату об’явлено, що наявні в полковій Полтавській канцелярії. (Тут мається на увазі, що всі згадані вище документи є в полковій канцелярії – В.М.). Тому до канцелярії представлена одна, в надсиланні інших надіслана вимога, але від тієї (полкової) канцелярії по довідці в архіві зі справами на місто Полтаву  правильних (тобто оригіналів – В.М.) не виявилось, крім копії з вищеписаної височайшої грамоти [1]718 року серпня 12 д[ня]. А в цехах від того ж полтавського магістрату показано, що в місті Полтаві раніше було, як по наявних компутах видно цехів дев’ять, а саме: кравецький, шевський, різницький, ткацький, ковальський, гончарський, бондарський, колісницький і музикантський і ті цехи були з великою кількістю людей при порядку такому, що крім цехів ніяким ремісникам … не було, але всі перебували послушні були до всякої повинності в цехах. На що може бути і привілеї ті цехи мали, але під час бувшої шведської війни і по давнині втрачені і нині (їх) немає. А нині по заявах різних чинів великого числа ремісничих людей є цехів сім, а саме: кравецький, шевський, різницький, ковальський, ткацький, гончарський і бондарський. Та зверх їх звелено влаштувати магістрату влаштувати три цеха: дігтярський, соляницький, калачницький, а колісницького і музикантського цехів немає. А по справці, з вищеписаними сімома цехами виявилося, що в ткацькому і бондарському цехах привілеї є, а саме: в ткацькому від Дем’яна Гуджула полковника Війська Його Царської Пресвітлої величності Запорозького Полтавського 1662 року лютого 17 д[ня] з якого копія при цьому під літерою «Ж» додається; в бондарському від Павла Семеновича полковника Його Царської Пресвітлої величності Війська Запорозького Полтавського 1676 року січня 30 дня з якого копія при цьому під літерою «І» додається. А від інших цехів об’явлено, що в тих цехах ніяких привілеїв немає, а втрачені в давніх роках.»

Загалом опис, який слідує після наведеної вище загальної частини можна розділити на два розділи. Перший – це інформація про будівлі, що мають суспільний характер і належать до полкової чи міської власності. Другий – детальний опис самого міста. Опис проводиться по вулицях. Спочатку від центру міста по правій, потім по лівій частині вулиці. В наявності описи Успенської, Київської, Стрітенської та Микільської вулиць.

Далі, уже своїми словами наведемо опис полкових та громадських споруд на вулицях фортеці:

«На Успенській вулиці соборна церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці, дерев’яна, стара без приділів біля якої на заміну їй будується мурована церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці з усіма приділами з правого боку на заміну… Біля нього порожнє казенне місце обгороджене старим забором розміром у 97 квадратних сажнів, де лежать ядра артилерійського відомства. Біля нього артилерійський погріб один.

Секвестр для утримання колодників, відгороджений старим тином, всередині якого … дерев’яний … дві та для утримання в них колодників землянка одна. Полтавського полку новий артилерійський двір та до нього ж один пороховий погріб».

На Київській вулиці розташовувалося приміщення полкової канцелярії збудоване з дерева і як відмічено «старе», якесь дерев’яне старе приміщення біля неї та стара хата для казарми. Поряд знаходився старий дерев’яний магістрат а біля нього для приїзжого до канцелярії «генералітету» новий будинок – своєрідний службовий готель того часу.

На Криловській вулиці – старий дерев’яний шпиталь для жебраків.

На Стрітенській вулиці – стара дерев’яна церква Стрітення Господня з приділом в ім’я Святителя Василія. Коло церкви старий дерев’яний шпиталь для жебраків, що утримувався на кошти жертводавців. На цій же вулиці знаходилася також стара дерев’яна церква Преображення Господня з приділом в ім’я Спаса Нерукотворного образу, біля неї також є старий дерев’яний шпиталь, який також утримувався на кошти добровільних жертводавців.

На Миколаєвській (Нікольській) вулиці – дерев’яна стара церква в ім’я Святителя Миколая біля якої коштом добровільних жертводавців будується новий мурований (кам’яний) храм. Неподалік від нього старий дерев’яний шпиталь для жебраків.

На Безіменній вулиці – дерев’яний артилерійський цейхгауз, що належав державному артилерійському відомству.

Безіменною вулицею закінчується опис громадських споруд міста, після чого наводиться детальний опис кожного з дворів певної вулиці. Ропочинається він з Успенської.

Успенська починалася від центру міста, від дерев’яного Успенського собору. Саме він і є відправною точкою опису. До речі тут є досить цікаві відомості про дерев’яний собор. Виявляється він не мав приділів на відміну від нового, що будувався праворуч від нього. До речі це підтверджуються і загальновідомим планом Івана Бішева, що звично датується 1722 роком. Зліва стоїть одноверхий старий собор, а поряд з ним новий, мурований. До речі виникає питання із датуванням цього плану. Справа в тому, що будівництво нового собору розпочалося в 1749 році ( у 1748-му було лише підписано контракт на його спорудження) тому він аж ніяк не міг бути зображеним на плані 1722 р. Розглядаючи сам план одразу впадає в очі його підпис «Чертеж города Полтаве. Чертил инженернаго корпуса кондуктор Иван Бишев 1722 года». Однак дата написана явно пізніше й іншим почерком. Тому виникають сумніви в її правильності. Найвірогідніше він складений значно пізніше, а конкретно, очевидно десь саме перед початком складання Рум’янцівського опису. Можливо у кінці 1750 – 1760 х років. Питання про датування плану І.Бішева, ще потребує свого вивчення й щось говорити конкретніши не маючи перед собою його оригіналу досить важко.

Однак повернемося до Рум’янцівського опису Полтави. Розпочавши опис будівлею старого та нового собору поглянемо, що знаходилося поряд з ним. Першим названо огоджене старим (ветхим) забором порожнє місце, розміром у 97 квадратних сажнів, де зберігалися артилерійські ядра, що належали артилерійському відомству. Тут же, поряд, був і пороховий погріб. Далі описується огороджений старим тином секвестр для утримання колодників. Всередині цього секвестру знаходилося два старих дерев’яних будинки та одна землянка на дві кімнати в яких утримували колодників. Неподалік від секвестру знаходився полковий артилерійський двір з пороховим погребом при ньому. Складався він з одного покою, однієї комори та одного сараю. Далі іде опис дворів у відповідності до того як вони були розміщені на вулиці. Опис дається по прізвищах власників дворів і розпочинається з двору полкового цирюльника Василя Бета - № 1. Судячи з опису він стояв окремо від інших дворів, навпроти міського базару, що містився поряд, з лівого боку Успенської вулиці. Після двору цирюльника описується правий бік вулиці. Перший двір –  № 2 це двір кравця Івана Кисломеда, далі ідуть двори № 3 вдови диякониці Яковлевої доньки Котляревського, № 4 вдови попадді – Марії Іванової дочки, № 5 писаря Полтавського магістрату Григорія Рогулі, № 6 попа Успенського собору Якима, № 7 вдови померлого полтавського купця Петра Марченка Вусті, № 8 лавника полтавського магістрату Григорія Новомлинського, № 9 двір Великобудищанського Преображенського дівочого монастиря, № 10 сотника Великобудищанської сотні Андрія Сулими, бездворні хати: № 11 полтавського полкового обозного Андрія Руновського, № 12 решетилівського сотника Семена Буцького, № 13 двір полкового хорунжого Григорія Старицького. Цим номером закінчується правий бік вулиці. Далі йде опис її лівої сторони. № 14 – двір значкових товаришів Івана, Осипа та Федора Буцьких, № 15 Полтавського полкового обозного Андрія Руновського, № 16 підкоморія Павла Кочубея, № 17 відставного військового товариша Семена Максименка, № 18 двір соборної Успенської церкви, № 19 полтавського коваля Петра Макухи. Таким чином на Успенській вулиці налічувалося 19 дворів, у т.ч. дві бездворні хати. Стосовно загальної кількості жителів вулиці то їх також можна підрахувати оскільки опис наводить повні відомості про всіх хто проживав у описаних дворах. Загалом ця цифра становить 131 житель чоловічої та жіночої статі.

Наводяться також вік кожного мешканця та повідомляєься про стан його здоров’я, як то: «на левую ногу хром», «левая рука в локте совсем не сгибается», « в давних годех от города ранена в правую ногу пулею от чего имеет всегда оннею болезнь», «одержима прыщавой болезнью» и т.п.

Після Успенської йде опис Купецької вулиці вулиці, однак нумерація будинків не розпочинається наново, а продовжується. № 20 – це двір купецької вдови Пелагеї Муровщихи, № 21 – дружини нефорощанського козака Івана Малого Тетяни, № 22 – райці полтавського магістрату Павла Висоцького, № 23 бурмістра полтавського магістрату Василя Демченка, № 24 купця, жителя фортеці святої Єлизавети Петра Боброва, № 25 дружини померлого полтавського купця Івана Руденка Марини, № 26 полтавського купця Петра Гаєвського. Всього вісім дворів у яких проживало 73 жителя обох статей.

З двору № 27 розпочинається  опис правої сторони Київської вулиці – це двір військового товариша Михайла Магденка, № 28 військового кантаржея Війська Запорозького Костянтина Іванова, № 29 полтавського купця Осипа Павленка, № 30 бездворна хата з порожнім «плецом» полтавського полкового судді Григорія Сахновського, № 31 двір військового товариша Федора Левенця, № 32 полтавського купця Василя Киценка, № 33 Гадяцького полку першої опішнянської сотні великобудиського попа сина Гаврила Залевського, № 34 полтавського купця Матвія Куценка, № 35 лавника полтавського магістрату Семена Биковського, № 36 бурмістра полтавського магістрату Павла Маркевича, № 37 полтавського купця Івана Марченка, № 38 значкового товариша Івана Паскевича, № 39 полтавського купця Василя Локощенка, № 40 військового товариша Івана Давидовича. Лівий бік Київської вулиці розпочинається № 41 – це двір полтавського купця Павла Гордієнка, № 42 полтавського купця Івана Моспана, № 43 полтавського лікаря Георгія Тіма, № 44 полтавського військового товариша Івана Богдановича, № 45 полтавської церкви Воскресіння Христового, № 46 полтавського купця Андрія Павленка, № 47 полтавського полковника Андрія Горленка. Полковницький двір завершує опис Київської вулиці. Загалом у двадцяти одному дворі проживає 148 осіб обох статей, однак це число не повне, оскільки відсутній детальний опис двору полтавського полковника Андрія Горленка, хоча місце для нього залишено.

Наступна – це Міщанська вулиця. Розпочинається вона № 48 – це двір вдови полкового писаря Григорія Бачинського Анастасії, № 49 військового товариша Григорія Богдановича, № 50 військового товариша Івана Богдановича, № 51 полтавського купця Федора Дріля, № 52 полтавської соборної церкви Успіння Богродиці,  № 53 значкового товариша Івана Ніжинця, № 54 попа соборної церкви Успіння Богородиці Микити Насвіта. Всього на вулиці в семи дворах проживає 45 осіб.

Білушенкова вулиця:  № 55 – двір полтавського купця Олексія Гавриленка, № 56 військового товариша Данила Терентенка, № 57 бунчукового товариша Дмитра Білушенка. На лівому боці цієї вулиці № 58 полтавського купця Степана Ніжинця, № 59 бунчукового товариша Дмитра Білушенка, № 60 полтавського купця Михайла Сахна, № 61 військового товариша Андрія Богдановича, № 62 полтавського полку городового отамана Федора Білушенка, № 63 вдови померлого військового товариша Андрія Білушенка Олени. Вулиця налічує дев’ять дворів у яких мешкає 88 осіб.

Криловська вулиця: № 64 – двір бунчукового товариша Дмитра Білушенка, № 65 вдови полтавського купця Олексія Чигринського Васси. На лівому боці: № 66 генерал-фельдмаршала Олексія Григоровича Розумовського, № 67 значкового товариша Матвія Кованьки, № 68 полтавського купця Андрія Фесенка, генерал-фельдмаршала Олексія Григоровича Розумовського, № 70 Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря, № 71 полтавського купця Василя Більчанського, № 72 вдови полтавського купця Михайла Шарпила Уляни, № 73 полтавського купця Михайла Марченка, № 75 райці полтавського магістрату Григорія Пащенка, № 76 відставного військового товариша Василя Христофорова. Загалом тринадцять дворів, 98 жителів.

Воскресенська вулиця: № 77 – двір полтавського купця Семена Пащенка, № 78 значкового товариша Сави Марченка, № 79 значкового товариша Петра Марченка, № 80 полтавського купця Івана Руденка, № 81 Преображенської церкви попа Івана Світайла, № 82 полтавської міщанки Катерини Квітчиної, № 83 вдови полтавського полковго хорунжого Дмитра Буцького. На лівій стороні: № 84 полтавського військового товариша Івана Буцького, № 85 відставного полкового обозного Василя Магденка, № 86 вдови значкового товариша Івана Лелеюцького Марії, № 87 бездвірна хата дячка Воскресенської церкви Григорія Кротовича, № 88 – двір смоленського піхотного полку лікаря Івана Каневського, № 89 полтавського купця Павла Руденка, № 90 полтавського купця Григорія Пащенка. Разом чотирнадцять дворів, 76 жителів.

Василівська вулиця: № 91 – двір вдови сотника Іллі Волховського Любові, № 92 вдови полтавського купця Семена Брієва Любові, № 93 дочки полтавського купця Герасима Рогулі Марії. На лівій стороні № 94 вдови полтавського купця  Миколи Пащенка Анни, № 95 полтавського значкового товариша Івана Довбиша, № 96 значкових товаришів Павла та Івана Паскевичів, № 97 полтавського полку старшого канцеляриста Василя Марченка. Всього сім дворів, 37 жителів. Однак відомості про цю вулицю не повні. Справа не має закінчення.

Таким чином ми маємо повні описи Успенської, Купецької, Київської, Міщанської, Білушенкової, Криловської, Воскресенської та частково Василівської вулиць. Втрачено, судячи з початку справи описи вулиць Стрітенської та Микільської. Локалізація їх іще тільки розпочата й потребує подальших досліджень. Однак уже сьогодні можна сказати, що Успенська вулиця отримала свою назву від кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці, що стояв на її початку - це нинішня вулиця Паризької Комуни. Київська, паралельна Успенській, очевидно отримала назву від Київської башти Полтавської фортеці ідентифікується з нинішньою Жовтневою. Перпендикулярно до Успенської та Київської простяглася Криловська вулиця, що також отримала назву від однойменної фортечної башти. Воскресенська тривалий час носила назву «вулиця братів Литвинових», сьогодні їй повернуто історичну назву. Нез’ясованими залишаються розташування Купецької, Міщанської, Білушенкової та Василівської вулиць. Стосовно них можна зробити припущення, що насьогодні вони не існують. Також насамкінець хотілося б підняти питання про видання повного тексту як цього документу так і його чистового варіанту, що значно б розширило нашу уяву про Полтаву 60-х років вісімнадцятого століття.

Література:

1. ЦДІАУ.-Ф.94.- оп. 2.- од. зб. 135.

2. Там само.-Ф. 57.- Оп.2.- од.зб. 1.

Джерело:

Полтава: архітектура, історія, мистецтво. Матеріали III наукової конференції "Вайнгортівські читання", грудень 2009 р. – Полтава. 2009. Стор. 120-128.

---

© Мокляк В.
При використанні, посилання
на автора обов'язкове.