Помочь сайту

4149 4993 8418 6654

Каганович, Лазарь Моисеевич

Каганович, Лазар Мойсейович [10(22).11.1893 - 26.7.1991] - радянський партійний і державний діяч. Н. у с. Кабани Київської губернії. За національністю єврей. З 1907 працював шевцем на взуттєвих підприємствах у Києві. З 1911 К., ставши членом РСДРП(б), брав активну участь у більшовицькому русі, входив до складу керівних органів більшовицьких організацій у Катеринославі (тепер Дніпропетровськ), Мелітополі, Юзівці (тепер Донецьк). У 1917-18 очолював Поліський (Гомельський) комітет більшовицької партії. В 1918-22 К. - партійний функціонер у Нижньому Новгороді та Воронежі (Росія), Туркестані. В 1922-25 - завідуючий відділом ЦК РКП(б), секретар ЦК РКП(б). У 1925-28 К., будучи генеральним секретарем ЦК КП(б)У, став запеклим противником українізації. Виступав проти політичної лінії українських націонал-комуністів О. Шумського і М.  Хвильового, часто конфліктував з головою РНК України В. Чубарем. У березні 1927 звинуватив у “націоналістичному ухилі” О. Шумського і керівника Закордонного бюро допомоги КПЗУ К. Саврича (Максимовича). Політикою переслідування націонал-комунізму в Україні (резолюція Пленуму ЦК КП(б)У про “націоналістичних зрадників”, березень 1928) довів до розколу Комуністичну Партію Західної України, добився арешту, а згодом, і знищення її провідних членів - Й. Крілика (Васильківа), М. Косара (Заячківського), К. Саврича (Максимовича), Г. Іваненка (Барабу), Р. Кузьму (Турянського) та ін. У 1928 К. призначений секретарем ЦК ВКП(б), з 1933 очолював сільськогосподарський відділ ЦК ВКП(б).

К. був одним з найближчих прибічників Й. Сталіна. Беззастережно підтримував ідею Сталіна про суцільну колективізацію, наполегливо добивався її реалізації шляхом застосування репресивних заходів щодо селянства, в першу чергу українського. 6.7.1932 на конференції КП(б)У К. разом з В. Молотовим звинуватив керівників КП(б)У у провалі колективізації і виступив проти пропозиції українських комуністів зменшити норми хлібозаготівель в Україні, значно завищені плани яких стали однією з головних причин голоду 1932-33. У 1935-45 К. керував роботою наркоматів важкої і нафтової промисловості, шляхів сполучення; з серпня 1938 - заступник голови Раднаркому СРСР. У березні 1947 К. знову був призначений першим секретарем ЦК КП(б)У. Продовжував традиційну для більшовиків політику репресій проти української інтелігенції, звинувативши її в “українському буржуазному націоналізмі”, провів обширну чистку серед українських національних кадрів. Брав активну участь у ліквідації націоналістичного підпілля та особисто керував боротьбою проти частин Украінської Повстанської Армії. У грудні 1947 був викликаний до Москви. Після смерті Й. Сталіна очолював ряд міністерств, був першим заступником голови Ради Міністрів СРСР. В 1957 разом з В. Молотовим, Г. Маленковим, Д. Шепіловим та ін. створив опозиційну тодішньому партійному курсу групу, яка зробила спробу змістити з посади першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. У червні 1957 на Пленумі ЦК всіх членів групи, зокрема і К., було усунено від керівних державних і партійних посад. У 1962 був виключений з КПРС, після чого реальної участі у політичному житті не брав. Помер у липні 1991 у Москві.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Ссылки на эту страницу


1 Василенко, Матвей Иванович
[Василенко, Матвій Іванович] (1888—1937), комкор, воспитанник ППКК (?)
2 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
3 Дневники Сергея Ефремова, 1923-1925
Єфремов С. О. Щоденники, 1923‒1929 / Упоряд.: О. І. Путро (гол. упоряд.), Т. В. Вересовська, В. А. Кучмаренко, Л. Ю. Портнова, Л. І. Стрельська; Ред. кол.: О. С. Онищенко, О. І. Путро, М. І. Панчук, Л. М Гордієнко, Л. І. Стрельська, В. А. Смолій, Е. С. Соловей, І. Ф. Курас; Наук. ред Е. С. Соловей. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. ‒ К.: ЗАТ "Газета "РАДА", 1997. ‒ 848 с. ‒ (Мемуари)
4 Дневники Сергея Ефремова, 1926-1927
Єфремов С. О. Щоденники, 1923‒1929 / Упоряд.: О. І. Путро (гол. упоряд.), Т. В. Вересовська, В. А. Кучмаренко, Л. Ю. Портнова, Л. І. Стрельська; Ред. кол.: О. С. Онищенко, О. І. Путро, М. І. Панчук, Л. М Гордієнко, Л. І. Стрельська, В. А. Смолій, Е. С. Соловей, І. Ф. Курас; Наук. ред Е. С. Соловей. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. ‒ К.: ЗАТ "Газета "РАДА", 1997. ‒ 848 с. ‒ (Мемуари)
5 Имена и события на карте Полтавы
[Імена та події на карті Полтави] - пункт меню
6 Квиринг, Эммануил Ионович
[Квірінг, Емануіл Йонович] (1888—1937), советский партийный и государственный деятель, доктор экономических наук, председатель ЦК КП(б)У (22.10.1918—06.03.1919 и 10.04.1923—07.04.1925)
7 Косиор, Станислав Викентьевич
[Косіор, Станіслав Вікентійович] (1889—1939), большевистский партийный и советский деятель, непосредственный организатор и исполнитель политики физического и духовного геноцида украинского народа
8 Личности - К
[Особистості - К] - пункт меню
9 Молотов, Вячеслав Михайлович
[Молотов, В‘ячеслав Михайлович] (1890—1986), советский партийный и государственный деятель, первый секретарь ЦК КП(б) Украини (23.11.1920—13.12.1921), Председатель СНК СССР (19.12.1930—06.05.1941), один из главных организаторов голодомора
10 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню
11 Репрессии: организаторы и исполнители
[Репресії: організатори та виконавці] - пункт меню
12 Троцкий, Лев Давидович
[Троцький, Лев Давидович] (1879—1940), один из видных деятелей большевизма и советского государства
13 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]
14 Хрущов, Никита Сергеевич
[Хрущов, Микита Сергійович] (1894—1971), партийный и государственный деятель УССР и СССР, председатель СНК УССР (1944–1947), генеральный (первый) секретарь ЦК КПУ (1938–1949), генеральный секретарь ЦК КПСС (1953-64)

Помочь сайту

4149 4993 8418 6654