История Полтавы

Ковалевский, Николай Николаевич

Подробности

Просмотров: 56455

Ковалевський, Микола Миколайович (03.09.1892—18.08. 1957) — політичний і державний діяч, кооператор, публіцист, дослідник національної політики СРСР.

Н. на х. Іванівка Сосницького пов. Черніг. губ. (за ін. даними — у Крупах Люблінської губ., Польща) у дворянській родині. Навч. в Черніг. г-зії, закінчив г-зію в м. Радом (1912; нині місто в Польщі). Навч. на історико-філол. ф-ті Моск. ун-ту, екон. від. Київ. комерційного ін-ту (не закінчив). Активіст укр. студентських громад. 1914 увійшов до Київ. к-ту укр. есерів (див. Українська партія соціалістів-революціонерів), співавт. проекту парт. програми, брав участь у підготовці демонстрації протесту проти заборони царатом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. У лют. 1914 — ув’язнений, утримувався у Лук’янівській тюрмі, звільнений за браком доказів. Від кін. 1914 працював у кооперації на Полтавщині. 1916 прийнятий до Полтав. осередку Товариства українських поступовців, одночасно працював у Київ. центрі укр. есерів. Діяльний учасник установчого з’їзду УПСР 17—18 (4—5) квіт. 1917, з лип. — голова УПСР. На Всеукраїнському селянському з’їзді 1917 обраний головою ЦК Укр. сел. спілки. Очолював редколегію газ. «Народна воля» — спільного органу Укр. сел. спілки і УПСР. Під час роботи Всеукраїнського національного конгресу 1917 обраний чл. Української Центральної Ради від Полтавської губернії, згодом — чл. Малої ради (див. Комітет Української Центральної Ради). У трав. 1917 брав участь у переговорах делегації УЦР із Тимчасовим урядом у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург). У листоп. 1917 входив до складу Крайового комітету по охороні революції в Україні. У листоп. 1917 — квіт. 1918 — ген. секретар продовольчих справ і міністр продовольчих справ Української Народної Республіки. У січ. 1919 — депутат Трудового конгресу України. За Директорії УНР — міністр земельних справ в урядах С. Остапенка, Б. Мартоса, І. Мазепи. Від 1920 — на еміграції. Спершу жив у Відні, очолював одну з груп УПСР. Від 1927 мешкав у Варшаві, співробітничав з укр. і польс. часописами: «Літературно-науковий вістник» (Львів), варшавськими — «Biuletyn Polsko-UkraiЅski», двомісячник «Sprawy NarodowoСciowe», квартальник «Wsch\d» та ін.; був дир. пресової «Agencji Telegraficznej Express»; співпрацював з Інститутом дослідження національних справ у Варшаві. У роки Другої світової війни — у Румунії, був співред. ж. «Наше життя» (Бухарест; 1940—42). У повоєн. час мешкав у Австрії; від 1950 — ред. агентства «Express-Pressedienst» (Інсбрук); голова Укр. допомогового к-ту в Австрії; брав участь у підготовці «Енциклопедії українознавства», співробітничав з Інститутом з вивчення СРСР у Мюнхені (Німеччина).

П. у м. Інсбрук.

Тв.: Україна під червоним ярмом. Варшава—Львів, 1937; Polityka narodowoСciowa na Ukrainie Sowieckiej: Zarys ewolucji stosunk\w w latach 1917—1937. Warszawa, 1938; Опозиційні рухи в Україні і національна політика СССР (1920—1954). Мюнхен, 1955; При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлексії. Інсбрук, 1969.

Літ.: Дорошенко Д. Історія України. 1917—1923 рр., т. 1—2. Ужгород, 1930—32; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998.

О. С. Рубльов.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України