История Полтавы

Пинчук, Вадим Григорьевич

Подробности

Просмотров: 24813

Пінчук, Вадим Григорович (28.12.1930 - 29.03.1996) - відомий український вчений-онколог, доктор медичних наук (1970), професор (1972), академік АН України (1991), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1981, 1999), премії АН УРСР імені О.О. Богомольця (1979), народився 29 грудня 1930 року в сім'ї службовця у м. Полтаві.

У 1948 р. він розпочав навчання на лікувальному факультеті Одеського медичного інституту. В 1949 р. В.І. Пінчук перевівся на другий курс лікувального факультету Київського медичного інституту, який закінчив у 1954 р. В 1954-1957 рр. він навчався в аспірантурі при кафедрі патологічної анатомії КМІ під керівництвом проф. Є.І. Чайки. З лютого по серпень 1957 р. вчений працював за сумісництвом асистентом цієї кафедри. З вересня 1957 р. по липень 1961 р. працював на посадах молодшого і старшого наукового співробітника Київського інституту гігієни праці і профзахворювань МОЗ УРСР. Одночасно (вересень 1957 - серпень 1958) за сумісництвом працював старшим інспектором МОЗ з медичної радіології. В березні 1960 р. В.Г. Пінчук захистив кандидатську дисертацію за темою "Патологическая анатомия лучевой болезни, возникающей при внешнем гамма-облучении радиоактивньїм кобальтом и внутреннем бета-облучением радиоактивньїм стронцием".

З 1961 р. вся подальша наукова і творча діяльність В.Г. Пінчука пов'язана з Українським науково-дослідним інститутом експериментальної і клінічної онкології МОЗ УРСР (з 1971 р. - Інститут проблем онкології АН УРСР , з січня 1992 р. - Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького АН України). Тут він пройшов шлях від старшого наукового співробітника, завідувача лабораторії електронної мікроскопії пухлин, завідувача відділу ультраструктури пухлинної клітини, заступника директора з наукової частини до директора Інституту і завідувача відділу загальних механізмів канцерогенезу. В 1970 р. Пінчук В.Г. захистив докторську дисертацію за темою "Электронномикроскопическая характеристика клеток в процессе химического канцерогенеза в печени и целлофанового канцерогенеза в почке". В 1972 р. вченому було присвоєно звання професора за спеціальністю "патологічна анатомія". В 1973 р. він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю "експериментальна онкологія", а в 1991 р. - академіком АН України.

Вчений займався науковими дослідженнями з патологічної анатомії гострої променевої хвороби; вивченням на субклітинному рівні механізмів канцерогенезу і антиканцерогенезу; ультраструктурного диференціювання пухлинних клітин; вивченням ультраструктури та гістогенеза експериментальних пухлин шлунка та молочної залози, гемобластозів; вивченням віддалених наслідків постійної дії малих доз іонізуючої радіації на організм тварин та людини.

В.Г. Пінчук був відомим фахівцем в галузі електронної мікроскопії біологічних об'єктів і онкології. Він автор понад 200 наукових праць, в тому числі 8 монографій і 3 авторських свідоцтв. Під його керівництвом виконані і захищені 2 докторські та 10 кандидатських дисертацій.

Успішну науково-дослідну роботу В.Г. Пінчук поєднував з активною науково-організаційною і громадською діяльністю: був головою Наукової ради "Злоякісні новоутворення" (з 1980), заступником академіка-секретаря Відділення біохімії, фізіології і теоретичної медицини АН УРСР (з 1974), головним редактором журналу "Экспериментальная онкология" (з 1980), членом редколегії журналу "Anticancer research" (з 1985), членом наукових товариств України: онкологів (з 1962); паталогоанатомів (з 1958); радіобіологів (з 1988); електронних мікроскопів (з 1961).

В.Г. Пінчук, як активіст медичної секції Українського товариства культурних зв'язків з закордоном, виїжджав у складі туристичних груп УТКЗ (Англія -1965 p.; Італія - 1965 p.; Румунія - 1975 p.; Швеція - 1977 р.), так і в службові відрядження (Франція - 1962 p.; Чехословаччина - 1977 р.; США - 1979 p.; Нігерія - 1985 p.; Південну Америку (Перу, Мексика) - 1979 p.), активно пропагуючи досягнення вітчизняної науки і охорони здоров'я за кордоном.

Діяльність В.Г. Пінчука та його внесок у вітчизняну науку були відзначені орденами Трудового Червоного Прапора (1985), Знак пошани (1985) та медалями.

Помер В.Г. Пінчук 29 березня 1996 р. і похований у м. Києві.

Джерело:

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Картки лауреата Державної премії: Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки