История Полтавы

Туган-Барановский, Михаил Иванович

Подробности

Просмотров: 32628

Туган-Барановський, Михайло Іванович (8 (20) січня 1865, с. Солоне, Харківська губернія, Російська імперія (зараз — Україна) — 21 січня 1919, біля станції Затишшя, УНР) — український вчений-економіст. Перший економіст зі Східної Європи, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць з питань теорії вартості, розподілу суспільного доходу, історії господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності. Генеральний секретар фінансів УЦР (серпень-листопад 1917). Один із фундаторів Української Академії Наук, доктор економіки (1899).

Народився в селі Солонім (Соляниківка) Куп’янського повіту Харківської губернії у заможній дворянській родині. Рід батька походив із литовських татар (повне прізвище — Туган-Мірза-Барановський), мати — українська шляхтичка литовсько-польського походження з Полтавщини.

Навчався у Московській, Київській та Харківській гімназіях. У 1884 р. вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету, водночас він продовжував поглиблено вивчати суспільні науки, виявляв інтерес до праць засновника німецької класичної філософії Іммануіла Канта (1724-1804). У 1888 р. він закінчив фізико-математичний факультет здобувши ступінь кандидата фізико-математичних наук, а у 1890 р. – юридичний факультет цього ж університету. З 1893 р. М. І. Туган-Барановський працює столоначальником у Департаменті торгівлі і мануфактур Міністерства фінансів і пише свою першу наукову працю «Промышленные кризисы современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь». За цю роботу у 1894 р. в Московському університеті йому було присуджено ступінь магістра політекономії. А у січні 1895 р. М. І. Туган-Барановський був зарахований на посаду приват-доцента Петербурзького університету, в стінах якого розпочалась його блискуча викладацька та наукова діяльність. У 1898 р. вчений захистив у Московському університеті докторську дисертацію «Русская фабрика в прошлом и настоящем».

У 1901 р. за соціалістичні погляди його було відсторонено від викладацької діяльності та вислано до Полтавської губернії, де він проводив активну громадську діяльність. В цей період він надрукував у журналі «Мир божий» статтю «Земский учитель в Лохвицком уезде (Письмо из Лохвицы)», в якій піднімав питання соціально-економічних і культурних потреб українського селянства. У 1905 р. вчений вийшов до Полтавського земського зібрання з пропозицією про встановлення першого в Україні пам’ятника Тарасу Шевченку у Полтаві та розпочав збирати кошти для цієї мети, яку і було реалізовано у 1926 р. скульптором І. П. Кавалерідзе. В цей час М. І. Туган-Барановський у своїх наукових працях знову звертається до комплексного переосмислення проблем філософії, соціології та права. Про широке коло його наукових інтересів свідчать такі статті, опубліковані у 1904 р. як: «Что такое общественный класс?», «Борьба классов как главнейшее содержание истории», «Психические факторы общественного развития», «Крушение капиталистического строя как научная проблема».

В 1905 р. вчений повертається до Петербурзького університету на посаду приват-доцента. Тоді ж він бере участь у редагуванні першої української енциклопедії «Украинский народ в его прошлом и настоящем», перший том якої побачив світ у Петербурзі 1914 р., а другий – у 1916 р. Видатна праця вченого «Основы политической экономии» виходить у Санкт-Петербурзі у 1909 р. Саме за цим фундаментальним підручником до 1917 р. майже вся Росія здобувала економічні знання. Книга була відзначена Великою премією Імператорської Академії наук, а її автора – визнано одним з найкращих фахівців з політичної економії.

Влітку 1917 повернувся в Україну і як член УПСФ (доти був кадетом) брав активну участь в українському громадському і державному житті; недовгий час (серпень-листопад 1917) був генеральним секретарем фінансів, але найбільше уваги присвятив кооперативним справам. М. І. Туган-Барановський був професором відродженого у 1917 р. за його участю Київського українського державного університету, де на посаді декана юридичного факультету викладав курс політичної економії та грошового обігу. У 1918 р. М. І. Туган-Барановський бере активну участь у створенні Української академії наук (УАН) та її соціально-економічного відділу, розробляє законопроект про національну Академію, структуру та програму наукових досліджень. Вчений увійшов до першого основного складу УАН, його було обрано академіком за спеціальністю «теоретична економія». Останніми книгами, написаними вченим і виданими в Україні українською мовою у 1919 р., були: «Кооперація, її природа та мета» та «Політична економія: курс популярний».

М. І. Туган-Барановський раптово помер від серцевого нападу 22 січня 1919 р. і похований в Одесі. М. І. Туган-Барановський – вчений світового виміру, залишив яскравий слід в історії вітчизняної та зарубіжної економічної науки.

Відомий австрійський і американський економіст, соціолог та історик економічної думки Йозеф Алоїз Шумпетер (1883-1950) назвав його найкращим слов’янським економістом.

Джерела:

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Туган-Барановський, Михайло Іванович (Вікіпедія)

Світлини: Український інститут національної пам'яті; Большая российская энциклопедия