История Полтавы

Черноусов, Евгений Александрович

Подробности

Просмотров: 7909

Черноусов, Євген Олександрович (1869-?), відомий український вчений у галузі античної та візантійської історії.

Народився 13 грудня 1869 року в с. Шкрябіне Стародубського повіту Чернігівської губернії в родині козаків Олександра Овер’яновича та Параски Іванівни Черноусових. Батьки з раннього дитинства Євгена прагнули надати йому гарну освіту, тому віддали сина спочатку до Стародубської прогімназії, а потім – до Ніжинської гімназії, яку він успішно закінчив у 1891 році. Ще за часів навчання в Ніжині юнак вирішив продовжити подальшу освіту, вступивши до знайомого йому Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька. У цей час на історичному відділенні Історико-філологічного інституту викладали досвідчені професори, відомі українські та російські вчені: історик і краєзнавець М.М.Бережков, славісти В.В.Качановський і Є.В.Петухов, античники П.І.Люперсольський, О.І.Покровський, І.Г.Турцевич та ін. У навчальному закладі, який займався підготовкою вчителів гімназій і прогімназій, значна увага приділялася вивченню загальної історії, давніх мов та палеографії. Особливо ґрунтовною була підготовка з античної і середньовічної європейської історії та латинської мови, що дозволяло готувати не лише кваліфікованих викладачів, але й високопрофесійних науковців. Тому не виглядає дивним, що випускниками Ніжинської вищої школи різних років були відомі вчені – античники та візантиністи: І.Турцевич, В.Фохт, К.Штеппа, М.Левченко та ін.

У 1895 р. О.Є.Черноусов з відзнакою закінчив історичне відділення інституту зі званням вчителя гімназій та прогімназій, яке надавало всі права кандидата російських університетів, і був направлений викладачем Юр’ївського реального училища. Проте інтерес до історії, цілеспрямованість, прагнення до самовдосконалення і професійних занять наукою не могли зупинити Є.О.Черноусова на досягнутому, тому в 1901 році він склав екзамен на ступінь магістра загальної історії в Петербурзькому університеті, що надавало право викладати у вищих навчальних закладах. У 1904 році Євгена Олександровича перевели на посаду наставника-керівника з історії та географії до Ніжинської гімназії і одночасно запросили читати лекції із загальної історії на історичному відділенні НІФІ князя Безбородька.

У 1906 році за рішенням попечителя Київської навчальної округи Є.О.Черноусова призначили директором однієї з найдавніших гімназій на Лівобережній Україні – Новгород-Сіверської, де він одночасно обіймав посаду і голови педагогічної ради жіночої гімназії. У листопаді 1908 року Євгена Олександровича перевели на ті ж посади до м. Кобеляки Полтавської губернії. Часті зміни місця роботи не дозволили зосередитись на наукових заняттях і завершити написання дисертації. Лише з виходом у відставку та переїздом до Харкова вчений повернувся до активного наукового студіювання.

У 1910 році Є.О.Черноусов почав працювати приват-доцентом на кафедрі загальної історії Харківського університету, де проводив практичні заняття з середньовічної історії та читав спецкурс з історії Візантії. Одночасно він працював викладачем Вищих жіночих курсів і 2-ої чоловічої гімназії. У літній канікулярний час 1911 року вчений здобув відрядження до Константинополя для роботи в бібліотеках та архівах. Метою даної поїздки було визначення кола джерел для дослідження організації торгівлі та промисловості Візантії. Займаючись переважно в бібліотеці Російського Археологічного Інституту, де науковець опрацював кодекси Феодосія, Юстиніана, зібрання актів та документів Міклошича, Міллера, Сати, Геймбаха та ін. Значну підтримку і допомогу Черноусову в Константинополі надали відомі російські вчені Ф.І.Успенський, Б.А.Панченко та Ф.І.Шміт, які стояли на чолі цього закладу в той час.

Наприкінці 1911 р. Євген Олександрович був направлений у складі університетської делегації (до якої також входили професори В.П.Бузескул і Я.О.Денисов, приват-доцент М.О.Маслов) на Перший Всеросійський з’їзд викладачів давніх мов до Петербурга. Учасниками досить представницького з’їзду (269 представників із 129 міст) були як вчителі-класики, так і відомі вчені з усіх університетів та наукових установ Російської імперії, серед яких: В.В.Латишев, Ф.Ф.Зелінський, Г.Е.Зенгер, В.П.Бузескул, Б.В.Варнеке, С.А.Жебєлєв, М.І.Ростовцев, Б.В.Фармаковський та ін. Особливістю даного з’їзду було те, що кожний день зібрань завершувався лекцією одного з університетських учених, які знайомили делегатів з науковими новинками [5]. Без сумніву, участь у такому науково-методичному заході залишила помітний слід і позитивно вплинула на подальшу діяльність Євгена Олександровича.

Саме «харківський» період став найбільш плідним і в науковому плані. На друге десятиліття ХХ століття припадають найвагоміші праці вченого, розпочинається його авторська співпраця з фаховими науковими виданнями, такими як «Византийский временник» і «Византийское обозрение».

У часи Української революції Євген Олександрович активно залучився до національно-демократичного руху, увійшов до складу Слобідської української ради, а також до ради Харківської «Просвіти», яку очолив Д.І.Багалій. Значною мірою завдяки цьому Є.О.Черноусова влітку 1918 року було обрано деканом Українського історико-філологічного факультету в Полтаві, але, на жаль, через відомі політичні події це призначення виявилося короткочасним.

Наукова спадщина Євгена Олександровича порівняно незначна і становить близько десятка монографій і статей та кількох не надрукованих рукописів, разом з тим, частина з них не втратила своєї актуальності і науковості в наш час.

Праці:

1. Черноусов Е.А. Партии ипподрома в Константинополе. – [Нежин, 1895]. – С. 57-58.

2. Черноусов Е.А. История Греции. Конспект лекций. Рукопись. – Нежин, 1906. – С. 3-4.

3. Отчет о заграничной командировке летом 1911 года приват-доцента по кафедре всеобщей истории Е.А.Черноусова // Записки Императорского Харьковского Университета. – 1912. – Кн. 1. – Ч. Официальная. – С. 1.

4. Черноусов Е.А. Очерки по истории Римской Империи 180 – 235 гг. Подготовка смуты ІІІ века. – Харьков, 1911. – С. 3-4.

5. Черноусов Е.А. Основные черты государственного и общественного строя Византии // Записки Харьковского университета. – 1912. – Кн. 1. – С.1-10.

6. Черноусов Е.А. Страница из культурной истории Византии XI в. // Записки Харьковского университета. – 1913. – Т.I. – С. 1-16.

7. Черноусов Е.А. Из византийского захалустья ХІІІ в. – Харьков, 1914. – 21с.

8. Черноусов Е.А. Римские и византийские цехи // ЖМНП. – 1914. – № 9 (сентябрь). – С. 154-178.

9. Черноусов Е.А. К вопросу о влиянии византийского права на древнейшее русское // Византийское обозрение. – 1916. – Т. IІ. – Вып. 2. – C. 303.

Самойленко Олександр Григорович,
кандидат історичних наук, викладач
Ніжинського державного педагогічного
університету ім. М.В.Гоголя.

Джерело:

Самойленко О.Г. Суспільний розвиток Візантії у працях Є.О.Черноусова // Сіверянський літопис - http://dspace.nbuv.gov.ua