Васильев (Васильев-Чечель), Петр Гаврилович
- Подробности
- Просмотров: 16174
Васильєв Петро, фото весни 1918 року
(з фондів ЦДАВОУ)
Васильєв (Васильєв-Чечель) Петро Гаврилович (25.06.1870—?) — начальник військових шкіл Дієвої армії УНР.
Закінчив 4-й Московський корпус, 3-тє військове Олександрівське училище (1892), вийшов прапорщиком до 15-го стрілецького полку (Одеса), у складі якого брав участь у поході на Далекий Схід у 1905 р. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 2-м розрядом. З 06.12.1910 р. — полковник. Напередодні війни викладав в Одеському військовому училищі. У 1914 р — командир 195-го піхотного Оровайського полку. З 04.03.1915 р. — комендант штаб-квартири 11-ї армії. З 19.08.1915 р. — командир 52-го піхотного Віденського полку. З початку 1917 р. — начальник Одеського військового училища, генерал-майор. Був нагороджений Георгіївською зброєю (за бій 26, 27 та 29.08.1914 р.).
З осені 1917 р. — начальник 78-ї (українізованої) пішої дивізії. Під час наступу австро-угорських військ у лютому 1918 р. під Кам'янцем-Подільським випадково потрапив у полон та відправлений до табору військовополонених українців у Фрайштадті, де тоді почала формуватися 1-ша козацько-стрілецька (Сірожупанна) дивізія. Згодом виїхав до Києва. З 01.10.1918 р до 18.11.1918 р. - начальник 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії Армії Ураїнської Держави, згодом — начальник Полтавської пішої юнацької школи. З березня 1919 р. — начальник Спільної юнацької школи у Кам'янці-Подільському (згодом — у Луцьку), що формувалася з решток Чугуївської, Полтавської, 2-ї Київської піших юнацьких, Київської гарматної та Інструкторської шкіл. 16.05.1919 р. разом зі складом школи потрапив у Луцьку до польського полону.
У вересні 1919 р. повернувся з полону, але одразу перейшов до Збройних Сил Півдня Росії. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. - Ф. 1078. - Оп. 2. - Спр. 22. -С. 853—854; Список полковникам на 1914. — СПб. — 1914. — С. 879; Дубрівний П. Сірожупанники//За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10. — С. 65— 66; Прохода В. Записки до історії Сірих (Сірожупанників)//3а Державність. — Каліш. — 1929. — №1.- С 82-83.
Джерело:
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 71
Васильев (Васильев-Чечель), Петр Гаврилович (25.06.1870 - 17.02.1920. Православный. Образование получил в 4-м Московском кадетском корпусе (1890). В службу вступил 01.09.1890. Окончил 3-е военное Александровское училище (1892). Выпущен Подпоручиком (ст. 05.08.1891) в 15-й стр. полк. Поручик (ст. 05.08.1895). Окончил Николаевскую академию ген. штаба (по 2-му разряду). Штабс-Капитан (ст. 06.05.1900). Капитан (ст. 05.08.1903). Участник русско-японской войны 1904-05. Подполковник (ст. 26.02.1907). Полковник (ст. 06.10.1910). На 01.01.1909 и 01.03.1914 в 15-м стр. полку. Участник мировой войны. В 1914 командовал 195-м пех. Оровайским полком. Комендант штаб-квартиры 11-й армии (с 04.03.1915). Командир 52-го пех. Виленского полка (с 19.08.1915). И.д. заведывающего школами прапорщиков Одесского ВО, затем в резерве чинов при штабе Одесского ВО. Ген-майор (пр. 24.07.1917). В армии Украинской Державы. Начальник 1-й казацко-стрелецкой (Серожупанной) дивизии армии УНР (01.10.-18.11.1918). Позже Полтавской пешей юнацкой школы (c 18.11.1918). С 03.1919 начальник Объединенной юнацкой школы в Каменец-Подольске (позже - в Луцке). 16.05.1919 в Луцке с составом школы взят в плен польскими войсками. В 09.1919 вернулся из плена и перешел на строну ВСЮР. С 13.09.1919 в резерве чинов войск Новороссийской области. Нач. гарнизона г. Овидиополь, Одесского уезда, Херсонской губ. (12.1919–08.02.1920). Командир Овидиопольского отряда войск Новороссийской обл. (08.02.–17.02.1920). В состав отряда вошли остатки гарнизона Одессы и другие части ВСЮР, ранее отступившие к городу, а также отряды добровольцев полковника Стесселя и ген. Мартынова, сформированные в Одессе для защиты города от большевиков. К его отряду присоединились гражданские учреждения Юга России, раненные, семьи офицеров, иностранцы и около 600 кадет Одесского кадет. корпуса (большинство из которых младших классов). Всего около 16000, но из них способных носить оружие было не более 3000. Отряд отступал к румынской границе, однако попытки перейти границу встречали вооруженный отпор румынских войск. Румыны не пустили к себе даже колонну кадет, направляющуюся к ним по льду через Днестр в г. Аккерман (ныне Белгород-Днестровский), обстреляв ее арт. огнем. Отряд стал пробиваться в Подольскую губ., где была возможность соединиться с украинскими или польскими войсками. С боями, без остановок, отряд дошел до ж.д. Раздельная–Тирасполь. Вторично попытались перейти румын. границу. Перейдя 17.02.1920 Днестр, отряд вошел в молдавское село Раскойцы. Румыны обстреляли село и вынудили отряд вернуться обратно. Остатки отряда (ок. 12000 человек), потеряв сотни людей от атак красной конницы Г.И. Котовского, заградительного огня румын. войск и мародеров из местных жителей, капитулировали. Покончил с собой у села Раскойцы (ныне Приднестровская Молдавская республика). Вместе с ним покончили с собой многие офицеры, предпочтя смерть плену.
Награды: ордена Св. Станислава 2-й ст. (1910); Св. Анны 2-й ст. (1913); Георгиевское оружие (ВП 10.11.1915).
Список полковникам по старшинству. Составлен по 01.03.1914. С-Петербург, 1914
"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.
Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007
Картотека участников Белого движения, составляемая С.В.Волковым, Е.А. Волковой и И.И. Вишняковой и представленная на сайте Библиотеки-фонда "Русское зарубежье"
Информацию предоставил Игорь Алабин
Источник:
Ссылки на эту страницу
1 | Восстание против Гетмана (Серая дивизия)
[Повстання проти Гетьмана (Сіра дивізія)] – Николай Бутович // "Вестник". Нью-Йорк. Год XIII. Ч. 2 (124). Февраль 1959. Стр. 22-24; Ч. 3 (125). Март 1959. Стр. 24-26. |
2 | Георгиевские кавалеры
[Георгіївські кавалери] - пункт меню |
3 | Личности - В
[Особистості - В] - пункт меню |
4 | Педагоги. Деятели образования
[Педагоги. Діячі освіти] - пункт меню |
5 | Формирование Серой дивизии во Владимире-Волынском
[Формування Сірої дивізії у Володимирі-Волинському] – Николай Бутович // "За державність". Материалы к истории войска украинского. Сборник XI. Торонто. 1966. Стр. 18-41 |