История Полтавы

Белиловский, Кесарь Александрович

• 

Подробности

Просмотров: 37086

Білиловський, Кесар Олександрович (псевд.: Цезар Білило, Цезарко; 20. 02(04. 03). 1859, с. Стополівка, нині Вознесенське Золотоніс. р-ну Черкас. обл. – 28. 05. 1938, Сімферополь) – письменник, громадсько-культурний діяч, лікар. Д-р медицини (1883).

[Закінчив Полтавську гімназію]. Навч. у Дерпт., Ляйпциз., Віден. ун-тах. Закін. Єнський ун-т (1883). Працював лікарем, на адм.-мед. посадах у Полтаві (1883–85), Петропавловську (Казахстан; 1885–91), Москві (1891– 92), Омську (1892), С.-Петербурзі (1892–98), Мітаві (нині Єлґава, Латвія; 1898–1905), Петрозаводську (1906–10), Сімферополі (1910–13, від 1920), Феодосії (1913–18), Решті (Іран; 1925–32). Один із організаторів культ.-просвіт. діяльності c.-петербур. укр. громади 1890-х рр. Видав 3-й та 4-й випуски літ. альманаху «Складка» (1896–97) і підготував до друку 5-й, що залишився неопубл. через від’їзд Б. з С.-Петербурга. 1909–10 – ред. неофіц. частини г. «Олонецкие губернские ведомости» (Петрозаводськ). Як письменник дебютував 1876. Автор мелодрами «Катерина» (1879), а також поезій, оповідань, нарисів, які друкувалися в пресі 1870–90-х рр. (зокрема в журналах «Весна», «Зоря», «Світ», альманасі «Складка» та ін.). Літ. визнання Б. принесли ліричні поезії («Північна пісенька», 1881; «Дайте-бо жить!», 1887 та ін.) і вірш. сатира «Клим Ганеба» (1893). Серед творів, напис. у 1910–20-і рр. і опубл. посмертно, – поезії з лірич. циклу «Ольга» (опубл. 1972) та автобіогр. поема «Спомини» (уривки, 1981). Переклав укр. мовою драми Ф. Шіллера (перекл. не збереглися), поезії Й. Ґете, Ф. Шіллера, Г. Гайне та ін.; нім. мовою – вірш Т. Шевченка «Нащо мені чорні брови» (1876; перша публікація перекладу поезії Т. Шевченка нім. мовою). У доробку Б. – праці з медицини («Zur differenzialen Diagnostik zwischen Tuberculose und Lues des Pharynx», 1883), антропології («К вопросу об антропологическом типе преступника», 1895), етнографії («Женщина инородцев Сибири», «Об обычаях и обрядах при родах инородческих женщин Средней Азии»; обидві – 1894). Підготував розділ про укр. драматургію у «Storia universale della letteratura» за ред. А. де Ґубернатіса (1882, т. 1). Написав спогади про В. Александрова (1896), П. Куліша (1898; не збереглися) та М. Кропивницького (1909). Посмертно опубл. переклади Б. поезій Й. Ґете («Всесвіт», 1976, № 12), вибр. поезії Б. «В чарах кохання» (К., 1983) та «Спогади» («КС», 2000, № 1–3).

Літ.: Дегтярьов П. А. Про творчість Кесаря Білиловського // РЛ. 1976. № 8; Його ж. Про літературні взаємини І. Франка та К. Білиловського // Укр. літературознавство. Л., 1979. Вип. 32; Його ж. Городовой врач Петропавловска: К истории украинско-казахских лит. связей // Простор. 1983. № 6; Його ж. Кесар Білиловський // Письменники Рад. України. К., 1987. Вип. 13.

ДА: Відділ рукопис. фондів і текстології Ін-ту літ-ри НАНУ. Ф. 72 (Білиловський К. О.).

С. А. Захаркін

Джерела:

Енциклопедія Сучасної України - http://esu.com.ua

http://ukrlit.org/bilylovskyi_kesar_oleksandrovych

 

Белиловский, Кесарий Александрович (псевдоним Цесарь Билыло). Родился в Полтавской губернии, в 1859 г. в с. Стополивцы, Золотоношского уезда. Учился в лейпцигском и венском университетах. Был в Митаве помощником врачебного инспектора. Писатель. С 1876 г. помещал стихотворения в русских и Галицких изданиях, а затем в Харьковском альманахе. "Складка" 1887 и 1892 г.г. Удачно переводил на немецкий язык стихотворения Шевченко. Лучшие его стихотворения: "з Альпив", "до Г...", "Жемейский досвид", "Клым Генеба", в котором выдержан иронический тон в изображении рассудительного и скупого богача крестьянина. Издал в Харькове, и Петербурге, два тома альманаха: "Складка". Переводил на украинский язык из Боденштедта, Гете ("Герман и Доротея") Шиллера.

Источник:

Павловский И. Ф. "Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912. Стр. 29

 

Белиловский, Кесарь Александрович, сын фельдшера еврейской больницы. Род. в 1859 г. в Полтавской губ. Живя в Полтаве, подозревался в политической неблагонадежности и находился под негласным наблюдением. В 1879 г. поступил на медицинский факультет Дерптского университета. В 1881 г. выехал за границу. В окт. т. г. исключен из Дертптского университета за неприбытие в срок из отпуска. По сведениям иностранной агентуры, в июне 1881 г. прибыл в Вену, где вступил в социал-революционные кружки и в украинофильскую революционную партию. По распоряжению департамента полиции от 15 ноября 1881 г., за его возвращением в Россию было установлено наблюдение с целью обыска и ареста на границе. В 1884 г. окончил медицинское образование. В 1900-х г.г. врач в Петербурге.

Источник:

Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма: [В 5 т.]. — М.: Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927-1934. (http://slovari.yandex.ru/dict/revoluc)