История Полтавы

Коваленко, Григорий Алексеевич

• 

Подробности

Просмотров: 87865

Коваленко, Григорій Олексійович — Коваленко Григорий Алексеевич — (Грицько Коваленко; 1868, поблизу Баришівки Переяславського повіту, тепер Київської обл. — 15.12.1937, Полтава) — письменник, художник, етнограф; громадський і культурний діяч.

Закінчив Переяславську фельдшерську школу, вдосконалювався в практичній медицині при Московському університеті. З 1895 р. замешкав у Чернігові. Охоплював своєю діяльністю сфери мистецтва, літератури, медицини, народознавства, видавничої справи. Написав низку оповідань з народного життя; створив близько ста картин і портретів українських письменників та літературних ілюстрацій.

[У 1903 р. брав участь у відкритті пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві. Див. Юрій П'ядик. Фотографія з багатьма невідомими - Т.Б.]

В 1905 р. перебрався в Полтаву. Працював секретарем міської управи. Спільно з М. Дмитрієвим та П. Мирним організував видавництво журналу "Рідний край", став одним із відповідальних редакторів цього видання. Під впливом В. Кричевського зайнявся етнографією та українською історією. В 1907 р. видав "Оповідання з історії українського народу". Виступав зі статтями в "Этнографическом обозрении", "Киевской старине", "Зорі", "Літературно-науковому віснику", "Дзвінку". В 1913-1914 рр. видавав у Полтаві місячник народного здоров'я і природознавства "Життя і знання". Користувався стійким авторитетом у своїх читачів. У серпні 1937 р. був заарештований за брехливими звинуваченнями як учасник і організатор підпільної контрреволюційної націоналістичної організації, а в грудні — розстріляний.

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 242

 

Грицько Коваленко (24.01(5.02).1868 — 15.12.1937)

Письменник, художник, етнограф, популяризатор наукових знань з природознавства та історії, театрал і видавець журналу — таким був і залишається в нашій культурі Григорій Олексійович Коваленко. Розпочавши свою багатогранну діяльність ще наприкінці XIX століття за умов соціального і національного гніту з боку царизму, Коваленко завжди сміливо підносив своє слово на захист трудящої людини, самовіддано працював задля рідної культури. Українську революцію письменник і громадський діяч вітав як здійснення тих ідеалів, за які боровся разом з Панасом Мирним, Б. Грінченком, М. Коцюбинським... Ще з більшою енергією продовжував він працювати в галузі літератури, історії, шкільної освіти, мистецтва. 1926 року Українська Академія наук в особі Агатангела Кримського вітала Григорія Коваленка з 40-річчям його "видатної, енергійної і висококорисної науково-літературної й громадської праці українського письменника". На жаль, скоро після того йому, як і багатьом іншим діячам українського відродження, довелося гірко розчаруватись у своїх сподіваннях. Настали такі часи духовного нищення й занепаду культури, яких ніхто не міг передбачити, а якщо й передбачали (як В. Г. Короленко), то нічим не могли протидіяти. Лиха доля не обійшла й Г. Коваленка.

Грицько Коваленко (так він найчастіше підписував свої твори) народився у селі Липняках біля містечка Баришівки (тепер із ним злилося) на Переяславщині, в козацькій сім’ї. З 1880 року навчався в Полтавській фельдшерській школі. В цей час прокинувся у нього інтерес до малювання та фольклору. А роки праці на посаді земського фельдшера в Переяславському повіті (1886-1890) привернули його серце до народу, розширили національну свідомість. Там він у повній мірі побачив і відчув народне лихо, сваволю чиновництва, процвітання забобонів. Ці враження втілилися в оповіданнях "Вишнівська справа", "Народні пісні", "Ворожка" та ін. 1891 року в "Зтнографическом обозрении" опублікована перша розвідка Г. Коваленка "Про народну медицину в Переяславському повіті". Науково-популярні брошури "Клопіт в селі Білашівці", "Чума на людях", "Від чого вмерла Мелася" теж були продиктовані бажанням піднести свідомість і культуру народу та поліпшити умови селянського життя.

У 90-х роках Г. О. Коваленко активно співпрацює з львівськими часописами "Зоря", "Дзвінок" та ін. Він надсилав туди свої вірші, статті, малюнки-ілюстрації до творів Т. Г. Шевченка. Кращі з тих творів — поема "Зоя", оповідання "Несподіванки", стаття "Чудодійні криниці".

З 1895 року Г. Коваленко живе в Чернігові. Тут близько сходиться з Б. Грінченком, М. Коцюбинським, В. Самійленком та іншими діячами культурно-освітнього руху, бере участь у громадській роботі. Для народної книгозбірні, що її видавав Б. Грінченко, Григорій Олексійович подав і свої твори, зокрема, збірку оповідань і поем "Правдиве слово", нарис "Іван Котляревський", серію літературних портретів українських письменників.

Від 1905 року Григорій Олексійович живе у Полтаві. Тут він спільно з М. Дмитрієвим та Панасом Мирним бере участь у виданні "відомого часопису "Рідний край". 1907 року виходять його "Оповідання з історії українського народу", 1911 — збірка гуморесок "Жарти життя" і книжка "Про кріпацьку неволю". У полтавському архіві Коваленко виявляє листи Є. Гребінки й разом з нарисом про письменника публікує їх в "Трудах" місцевої архівної комісії. Тут же в 1912 друкується його етнографічне дослідження "Деякі риси українського стилю в зв’язку з питанням про походження української хати".

1913 року Григорій Олексійович почав видавати журнал "Життя і знання" (з 1914 — "Вісник життя і знання"). Це видання адресувалося всім, хто дбав "про освіту, здорове життя і кращу долю нашого народу". Такий напрямок не припав до смаку владі, і восени 1914 журнал закрили, а Коваленко потрапив до в’язниці. В названому журналі він друкував свої твори під символічним підписом "К. Вільний".

В роки революції та пізніше книжки Г. О. Коваленка виходили в Києві, Полтаві, Черкасах. Це "Людина і громада", "Жарти життя", "Українська історія", "Григорій Сковорода" та ін. В 1919 — 21 роках він працював інструктором народної освіти Полтавського повіту. В цей час письменник розпочав працю над своїм найбільшим художнім твором — романом "Мрія давніх літ" та повістю з доісторичного минулого України "Дажбожі діти". А в останні роки життя написав ще й повість "Над Десною", яка в 1993 році була опублікована в журналі "Криниця". Там же з’явилась і "повість з доісторичних часів" "Тур і Сокіл" (1992).

Григорій Коваленко залишив певний слід і як художник, портретист і живописець. Окремі картини експонуються в музеях Чернігова і Полтави, а деякі портрети (Котляревського, Шевченка) репродуковано в різних виданнях. 1992 року полтавське товариство "Просвіта" перевидало книжку Г. Коваленка "Оповідання з історії України" (вступна стаття П. Ротача).

Колишня садиба письменника знаходиться по вул. Уютній, 14, але меморіальної дошки досі не має. Збереглися липи і дуби, посаджені Григорієм Олексійовичем.

20 серпня 1937 року Г. Коваленка було заарештовано, а 15 грудня того ж року за постановою "особливої трійки" його розстріляли. Місце захоронення невідоме.

Безпідставні звинувачення знято в 1969 році.

Джерело:

http://www.pollitra.pi.net.ua

 

Коваленко, Грицько (Григорій Олексійович; 24(12).01.1868—15.12.1937) — письменник, журналіст, історик, етнограф, громадський діяч.

Н. на х. Липняки (нині в межах смт Баришівка). З селян-козаків. Закінчив Полтав. фельдшерську школу (1886), був вільним слухачем Московського ун-ту (1890—95). 1904 входив до Української демократичної партії, 1905—17 — до Української радикально-демократичної партії. Перший відп. ред. ж. «Рідний край» (1906, Полтава); за участь в укр. русі переслідувався властями. К. — дійсний чл. Полтавської губернської вченої архівної комісії, один із фундаторів Полтав. «Просвіти» (1917; див. Просвіти) та Полтавського наукового при ВУАН товариства (1919), у 1920—30-ті рр. працював дир., викл. Полтав. фельдшерсько-акушерської шк. Автор першого (1907) в Наддніпрянській Україні підручника вітчизн. історії «Оповідання з Української історії» (7 вид.), в якому укр. історія розглядалася в контексті всесвітньої. К. належать оригінальні етногр. розвідки, що реконструюють окремі риси укр. міфології, давніх вірувань, звичаїв, нар. арх-ри та побуту. Тема історії України — одна з домінуючих у його літ. творчості: драма «Зрада» (1904), повісті «Тур і Сокіл», «Дажбожі діти» (1919), неопубл. романи «Над Десною» (1936), «Юрко Соколенко» (1937). К. — автор біографічно-літературознавчих праць про Г.Сковороду, І.Котляревського, Є.Гребінку, С.Носа, Панаса Мирного. 28 серп. 1937 заарештований як «учасник підпільної контрреволюційної націоналістичної організації», страчений у м. Полтава.

Тв.: О народной медицине в Переяславском уезде Полтавской губернии. «Этнографическое обозрение» (М.), 1891, № 2; К народной медицине малоруссов. Там само, 1899, № 10; Про кріпацьку неволю, як вона настала і як зникла. К., 1911; Некоторые черты украинского стиля в связи с вопросом о происхождении украинской хаты. «Труды Полтавской ученой архивной комиссии». Полтава, 1912, вып. 9.

Літ.: Юренко О.П. Григорій (Грицько) Олексійович Коваленко. В кн.: Зневажена Кліо. К., 2005; Його ж. Грицько Коваленко — перший редактор журналу «Рідний край». В кн.: Потужна сила рідного слова. До 100-ліття виходу в світ перших українськомовних видань Східної України. Полтава, 2005.

О.П. Юренко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України