Помочь сайту

4149 4993 8418 6654

Маркович, Дмитрий Васильевич

Маркович, Дмитро Васильович (26.10(07.11).1848 — 1920), письменник.

Напевно, багатьом читачам ім’я Дмитра Марковича мало що скаже: нова література, нові читацькі смаки й уподобання відтіснили дещо на задній план багато гарних творів старого письменства. У цьому немає нічого дивного, хоч ці твори в скарбниці нашої літератури ще довго не втратять своєї цінності і принади. Це можна сказати і про кращі твори Дмитра Васильовича Марковича, передовсім прозові.

Молодих шанувальників класичної літератури слід відіслати до біографічного покажчика "Художня література, видана на Україні за 40 років" (Харків, 1958), який подасть певні орієнтири до пошуків творів Марковича. Не так мало їх вийшло в українських видавництвах і в пожовтневий час: двотомник у 1918 — 19 роках, збірки оповідань "Збройний напад", "На Вовчому хуторі", "По степах та хуторах", "Шматок" та ін. Найбільшої уваги заслужило оповідання "У найми" — страшної, вражаючої сили твір! — воно видавалося шість разів, в тому числі виходило і в Полтаві.

Хто не має уявлення про чорну безвихідь голодного й холодного буття селян-бідаків дореволюційного світу, тому це оповідання складе його. Сила художньої правди Марковича близька тут до сили правди Панаса Мирного чи Михайла Коцюбинського. Бідування вдови-селянки Ганни з п’ятьма дітьми, поневіряння чотирнадцятирічного Степанка по наймах у херсонських колоністів і, нарешті, проводи в найми маленької Марисі, під час яких дівчинка замерзає в степу, — показані письменником з винятковою майстерністю.

Письменник Дмитро Маркович народився в Полтаві в сім’ї офіцера Корпусу лісничих, дитинство провів у селі Локотки Глухівського повіту, навчання почав у Новгород-Сіверській гімназії. 1862 року сім’я переїхала до Вологди ("волею судеб", як писав Маркович), де він продовжив навчання в гімназії, "виховувався під впливом літератури і кращих людей того часу".

Після смерті батька сім’я повернулася до Полтави, і на початку 1866 року 18-річний юнак їде до Києва і вступає вільнослухачем до університету. Та не надовго: злидні змушують кинути навчання, і Маркович переїздить до своєї сестри в Новгород-Сіверський повіт на Чернігівщині, влаштовується чиновником на ґуральню. В цей час під впливом свого дядька Опанаса Марковича, відомого етнографа, починає збирати усну народну творчість, яку використовував у своїх оповіданнях і п’єсах.

1868 року Маркевичу вдається вступити до Новоросійського університету (факультет права) в Одесі, де він знайшов досить активний гурток передової української молоді.

Але й тут довго не затримався: жандарми вже накинули оком — почалося переслідування. Дмитро Маркович кілька років живе нелегально, мандрує Україною. Це були нічим незамінні "університети", які ще ширше розкрили очі на народне життя, зміцнили світогляд майбутнього письменника-гуманіста.

1873 року Маркович починає службу в суді. Перед ним тепер проходять численні представники низів, покривджені соціальним лихом, так звані "злочинці". Він пильно приглядається до їхнього життя, нарешті, береться за перо, друкується на сторінках "Зорі", "Ради", "Ілюстрованої України" та інших видань.

Оповідання Марковича читались із захопленням. У них приваблювала правда соціальної дійсності, зігріта добрим серцем письменника. Перед читачем проходили вражаючі картини життя низів, Маркович реалістично показував експлуататорів, здирство глитаїв, бідування наймитів, заробітчан, знеможених тяжкими умовами життя, доведених до відчаю, до злочину.

Окремі твори друкувалися під псевдонімами Дмитро Оленин, Волиняк, Гайдабура, Марківчанин.

Глибоко вразили письменника смертні вироки в час придушення революції 1905 року. Він навіть зовсім було кинув писати, але згодом, у відповідь на докори, написав автобіографічну новелу "Кінець", в якій розповів, як численні страти пошматували йому серце, як душа його згоріла од безмірного жалю.

В історії української дожовтневої літератури Дмитро Маркович посідає досить скромне місце. Він автор небагатьох творів про "тяжке, нудне, безталанне життя" людей з народу, які шукали правди, волі, щастя і не могли знайти його в умовах тогочасної дійсності. Ці твори (зібрані в основному в книзі "По степах та хуторах", 1894, 1899, 1908, 1929), не втратили свого пізнавального значення.

З кінця XIX століття Маркович жив на Волині. Тут він розгорнув широку кооперативну діяльність і не покинув її до смерті, що сталася у Вінниці.

Високу оцінку діяльності Марковича дав Олександр Олесь, присвятивши вірша "В часи наруги і знущання".

Джерело:

http://www.pollitra.pi.net.ua

Портрет: http://www.lib.kherson.ua/ukr-znd-2008-11-05.htm

 

Маркович, Дмитро (18.11.1848 - грудень 1920) - український громадський і державний діяч, юрист, письменник.

Н. у Полтаві. Працював суддею в Україні, Бесарабії і у Варшаві. З поч. 1900-х рр. жив на Волині і Поділлі. Був членом Товариства Українських Поступовців, з 1917 редагував у Винниці тижневик “Подільська Воля”. В період Української Центральної Ради - генеральний прокурор, за Гетьманату - член сенату. В лютому - квітні 1919 М. був міністром юстиції УНР в уряді С. Остапенка. Помер у Вінниці. М. - автор зб. оповідань “По степах і хуторах” (1898, 1908), а в 1918-19 побачили світ “Твори” (т. 1-2, 1918-19).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Ссылки на эту страницу


1 Воспоминания (1861-1907)
[Спогади (1861-1907)] – Євген Чикаленко. // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк. 1955
2 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
3 Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011.
4 Дневник (1918-1919)
[Щоденник (1918-1919)] – Євген Чикаленко. // К.: Темпора, 2011.
5 Дневник (1919)
[Щоденник (1919)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 34-202.
6 Дневник Василия Кравченко
Василь Кравченко. Щоденник // Неопалима купина : літературно-художній та історичний журнал / Видавництво "Генеза" ; Інститут системних досліджень освіти України. - К. : Генеза, 1995, № 7-8, стор. 25-48
7 История Украины, 1917-1923 гг. Т. 1 : Время Центральной Рады
Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр. Т. 1 : Доба Центральної Ради / Дмитро Дорошенко. – Ужгород. Накладом О. Цюпки : б. в., 1932. — 437 + XXI.
8 История Украины, 1917-1923 гг. Т. 2. Украинская Гетманская Держава 1918. года
Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр. Т. 2 : Українська Гетьманська Держава 1918. року / Дмитро Дорошенко. – Ужгород. Накладом О.Цюпки : б. в., 1930. — 423 + LXXXVI.
9 Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века
[Короткий біографічний словник вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття] - И. Ф. Павловский // Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912
10 Личности - М
[Особистості - М] - пункт меню
11 Мои воспоминания (1861-1915)
Софія Русова. Мої спомини (1861-1915) // За сто літ. Матеріяли з громадського й літературного життя України ХІХ і початку ХХ століття. Заходом Комісії новішої історії України під редакцією Голови секції акад. Михайла Грушевського. Книга друга (1861-1879 рр.). Стор. 135-175. Книга третя (1879-1915 рр.). Стор. 147-205.
12 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
13 Народник в украинской литературе
Русова С. Ф. Народник в українській літературі. — Літературно-науковий вістник, 1902, т. 17, кн. II. Стор. 81-97. Підп.: Р-ва.
14 Общественные деятели
[Громадські діячі] - пункт меню
15 Очерк истории украино-русинской литературы до 1890 г.
Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 194-470. Примітки: стор. 590-647. Перша публікація у 1910 р.
16 Писатели, публицисты, драматурги
[Письменники, публіцисти, драматурги] - пункт меню
17 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
18 Родились в Полтаве
[Народилися у Полтаві] - пункт меню
19 Южнорусская литература
Франко І. Южнорусская литература. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 101-161. Примітки: стор. 574-585. Перша публікація у 1907 р.
20 Юристы
[Юристи] - пункт меню

Помочь сайту

4149 4993 8418 6654