Андрузский, Георгий/Юрий Львович
- Подробности
- Просмотров: 44933
Андрузький,
Георгій/Юрій Левович
Народився в с. Вечірки Пирятинського повіту в багатодітній сім'ї відставного майора. Після навчання у шляхетному пансіоні Першої Київської гімназії у 1845 p. вступив на юридичний факультет Київського університету. Належав до радикального крила братства, ідейним лідером визнавав Т. Шевченка. Серйозно займався політико-правовими пошуками. Написав у 1846 — 1847 рр. два проекти Конституції: "Проект досягнення можливого ступеня рівності і свободи (переважно в слов'янських землях)" та "Ідеал держави". Погляди автора еволюціонували від обмеження до заміни монархічної форми влади. Під час арешту 30 березня 1847 p. обидва проекти, а також зошит віршів були вилучені й притягнуті до справи. На допитах Г. Андрузький мимоволі дав свідчення, які були використані проти інших членів братства, від чого потім дуже страждав. Висланий під нагляд поліції в Казань, закінчив курс у місцевому університеті. Служив канцеляристом у Петрозаводську. Під час несподіваного обшуку на квартирі жандарми знайшли 14 зошитів з крамольними записами. Серед них був останній варіант Конституції — "Начерки Конституції Республіки", де пропонувалося створити федерацію слов'янських народів — Слов'янські Сполучені Штати без Росії. Слов'янська республіка рівноправних штатів з центром у Києві мала включати 7 автономій зі своїми президентами: 1) Україна з Галичиною, Чорномор'ям та Кримом; 2) Польща з Познанню, Литвою і Жмуддю; 3) Бесарабія з Молдавією і Валахією; 4) Остзея; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон. Це була оригінальна і смілива думка: відновлення Гетьманщини, якщо можна — окремо, якщо ні — в Слов'янщині. Серед записів був такий: "Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію". Таким чином, Г. Андрузькому належить пріоритет у конституційному оформленні самостійницької ідеї. На жаль, твори нашого земляка знаходилися в архівах жандармського управління, тому були невідомі широкому загалу і не змогли вплинути на розвиток української політичної думки.
Політичні розробки Г. Андрузького були кваліфіковані властями як злісне порушення режиму заслання. Він знову був заарештований і ув'язнений у Соловецькому монастирі (1850 — 1854 pp.). Вийти на волю йому допомогли події Кримської війни: під час відбиття нападу на монастир англо-французької ескадри у липні 1854 р. Г. Андрузький відзначився хоробрістю і в нагороду був звільнений з випробувальним терміном. Служив чиновником в Архангельську (1854 — 1857 pp.), а потім сестра виклопотала дозвіл повернутися на батьківщину. Працював дрібним урядовцем у полтавській судовій палаті. У 1864 p. його ім'я згадувалося в зв'язку з порушенням питання про зняття нагляду поліції. Як прожив останні роки і коли помер — невідомо.
Джерело:
Білоусько О.А, Мирошниченко В.І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 94
Ссылки на эту страницу
1 | Дневник (1919)
[Щоденник (1919)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 34-202. |
2 | Кирило-Мефодиевское общество
Кирило-Мефодиевское общество |
3 | Личности - А
[Особистості - А] - пункт меню |
4 | Общественные деятели
[Громадські діячі] - пункт меню |
5 | П. А. Кулиш и его последняя литературная деятельность
Костомаров Н. И. П. А. Кулиш и его последняя литературная деятельность. — «Киевская старина», 1883, т. 5, кн. 2, с. 221—234. |
6 | Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню |
7 | Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка |
8 | Поэты
[Поети] - пункт меню |
9 | Традиціоналізм і романтизм
Мирослав Попович. Традиціоналізм і романтизм // Попович М. В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — 728 с. |
10 | Юристы
[Юристи] - пункт меню |