История Полтавы

Круглая площадь

Подробности

Просмотров: 76002

Кругла площа (колишня Олександрівська, Жовтневий р-н) - центральний міський майдан, перетин головних. магістралей міста, один з найвизначніших містобудівних ансамблів доби класицизму. Закладена за планом Полтави 1803 р. Кругла форма площі відповідала радіальному трасуванню шляхів, які у 17 - на поч. 19 ст. розходилися звідси, від міської брами, на Київ, Костянтиноград, Кременчук, Москву, Новоросійськ, Харків. У 18 ст. в цій місцевості був Ярмарковий вигін, тому на новій площі первісно планувалися лавки для продажу дьогтю й вина. Але в зв'язку з наближенням 100-річчя Полтавської битви виникла ідея спорудити на відзнаку цієї події монумент, місце для якого визначили на головній Олександрівській вулиці (тепер Жовтнева).

У 1805 р. за пропозицією генерал-губернатора князя О. Б. Куракіна вирішили пам'ятник і головні губернські установи будувати на Круглій площі, де відбулася зустріч полтавців з російською армією на чолі з Петром І. Автором планувального рішення площі, яка була названа Олександрівською, став губернський архітектор М. А. Амвросимов. Проект затверджено у 1805 р., у 1806 р. розроблено "Генеральное положение казенных строений на поле Александровской площади", де показані обриси всіх будівель, за винятком будинку Полтавського генерал-губернатора, для якого лишили місце з північно-західного боку. Були запроектовані: будинок Полтавських губернських присутственних місць, будинок Полтавського цивільного губернатора, будинок Полтавського віце-губернатора, будинок Малоросійського поштамту, будинок Полтавського Дворянського зібрання, повітові присутственні місця, губернська гімназія. Більшість споруд була збудована у 1806-1811 рр. за типовими проектами петербурзького архітектора А. Д. Захарова. Прив'язку здійснив М. А. Амвросимов, який керував будівництвом. Дещо пізніше зведено поштамт і Дворянське зібрання, проект гімназії лишився не реалізованим, натомість з північного боку площі у 1835-1840 рр. споруджено Полтавський кадетський корпус.

Домінантою ансамблю став монумент Слави, встановлений у геометричному центрі площі на місці перетину осей 8 радіальних вулиць і головних осей симетрії всіх розташованих по периметру споруд. Колона висотою понад 16 м замикає перспективи вулиць, які у свою чергу спрямовані на головні містобудівні домінанти старого міста: Успенський собор, Полтавський Хрестоздвиженський монастир, парафіяльні церкви. Все це забезпечувало композиційну цілісність міста, органічне включення нового архітектурного алсамблю в історично сформоване середовище.

Головними особливостями ансамблю є великі розміри площі (діаметр 345 м, площа близько 10 га), помірна висота споруд (до 14 м), вільна симетрична забудова прилеглих кварталів за принципом поміщицької садиби з головним корпусом по осі та службами по боках, органічний взаємозв'язок частин і цілого, стильова єдність при різноманітності індивідуальних рішень. Всі споруди мали 2 основних поверхи, підняті на високий рустований цоколь. Великий масштаб колонних портиків - сильний засіб композиційного об'єднання ансамблю. По периметру площі чергувалися споруди акцентовані трикутними фронтонами і без фронтонів з горизонтальними аттиками. При цьому кожен з будинків вищих губернських урядовців відрізнявся величиною і декором - відповідно до рангу господаря. Проте принципи функціонального зонування і планування цих споруд були спільними: головним був бельетаж, де розміщалися парадні зали, приймальні і кабінети; на 2-му поверсі - житлові апартаменти, у цоколі - приміщення обслуги. Це виявлялося зовні архітектурним членуванням фасадів. Характерна риса - відсутність входів з боку площі - всі парадні входи були на дворових фасадах. У цьому виявився вплив традиційних прінципів формування поміщицького садибного будинку. Найбільшою спорудою ансамблю був кадетський корпус, що займав весь фронт площі між двома радіальними вулицями. Своєю важкою масою і прямолінійністю постановки, без врахування криволінійного периметру площі, він дещо порушує просторову урівноваженість загальної композиції.

За час свого існування ансамбль зазнав суттєвих змін. Так, щоб нейтралізувати невідповідність висоти забудови розмірам площі, у 1820-х рр. центральне коло розбили доріжками на 4 сектори, створивши палісадники з клумбами. У 1830-х рр. влаштовано сквер з радіальними алеями, у 1881 р. його оточено чавунною огорожею, у 1886 р. висаджено дерева, у 1939 р. на входах збудовано портики. Коли дерева розрослися Кругла площа перетворилася на парк з кільцевою магістраллю та радіальними алеями.

У 2-й половині 19 ст. деякі споруди зазнали реконструкції: головний корпус і флігелі поштамту було об'єднано в одну будівлю з неоренесансним декором, добудовано за проектом Харківського архітектора Данилова губернські присутствені місця. Серйозний дисонанс внесло спорудження у 1911-1913 рр. на місці повіттових присутственних місць художньо-ремісничого училища Хрульова у формах модерну.

Під час Великої Вітчизняної війни ансамбль зазнав руйнувань. Після визволення Полтави у 1943 р. проведено обміри, натурні дослідження і фотофіксація всіх споруд, що дало змогу групі полтавських архітекторів під керівництвом Л. С. Вайнгорта і Д. М. Литвинцева при участі М. І. Лябчук, М. Ю. Онищенка і П. П. Черняховець у 1944 р. подати на республіканський конкурс науково обгрунтований проект відновлення ансамблю, який і був реалізований протягом 1945-1963 рр.

Більшість споруд відновлено у первісному вигляді за архівними кресленнями, але з внутрішнім плануванням, яке диктувалося новими функціональними вимогами. На місці повітових присутственних місць з використанням залишків ремісничої школи споруджено Полтавський будинок зв'язку (поштамт) в архітектурних формах російського класицизму. Цим завершено ансамбль, строго витриманий у єдиному стилі.

Кругла площа - найцінніший елемент архітектурної спадщини Полтави. І сьогодні він лишається композиційним центром і символом міста. Це - найзначніший класицистичний архітектурний ансамбль на Україні, унікальність якого ще й у тому, що тут вдалося синтезувати абстрактні рішення "образцових проектов" А. Захарова з архітектурною творчістю місцевих зодчих, які зуміли з типових елементів, загальновживаних по всій імперії, створити нову неповторну мистецьку цілісність.

Дивись: Рудинський М. Я. Архітектурне обличчя Полтави

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 429-431

Фото: http://pwp.ucoz.ru