История Полтавы

Пушкаря и Барабаша мятеж 1657-1658 гг.

Подробности

Просмотров: 35564

Пушкаря і Барабаша заколот 1657-58 - збройний виступ проти влади гетьмана І. Виговського, очолений полтавським полковником М. Пушкарем і запорізьким кошовим Я. Барабашем у Лівобережній Україні в 1757-58.

Після смерті Б. Хмельницького в жовтні 1657 гетьманом України став І. Виговський. Новообраний гетьман, продовжуючи політику свого попередника, спрямовану на досягнення повної державної нежалежності України, зосередився на пошуках противаги всезростаючим впливам Москви у Гетьманщині та досягненні рівноправних відносин з Річчю Посполитою. Намагаючись зміцнити гетьманську владу, І. Виговський орієнтувався у своїй внутрішній політиці на козацьку старшину, українську шляхту та духовенство, чим викликав невдоволення серед рядових козаків та селянства. В той же час, у середовищі козацької старшини, знаходились окремі представники, які для реалізації своїх особистих амбіційних планів намагались створити протигетьманську опозицію, спираючись при цьому на політичні сили за межами України. Діяльність І. Виговського, спрямована на посилення ролі козацької старшини, постійне підбурювання селян і козаків агентами московського уряду, який намагався ще більше поглибити суперечності в українському суспільстві та антидержавні дії групи козацької старшини, спричинили заворушення серед частини козаків та селянства на Полтавщині.

Наприкінці 1657 М. Пушкар, керуючись власними амбіціями, підбурив частину козаків Полтавського полку і підняв протигетьманський заколот. До М. Пушкаря приєдналися запорожці на чолі з кошовим Я. Барабашем, що були незадоволені усуненням їх від участі у виборах гетьмана. Скориставшись демагогічними лозунгами, Пушкар зумів залучити на свою сторону більше 20 тисяч учасників селянського повстання (див. Дейнеків повстання 1657-58), що значно посилило загони заколотників. 26.1.(6.2.) загони Пушкаря і Барабаша, які нараховували бл. 40 тис. чол., розбили гетьманські частини під командуванням І. Богуна та І. Сербина. Спроба гетьмана порозумітися з керівниками опозиції завершилися невдачею. В травні 1658 регулярні частини при підтримці загону кримських татар після боїв під Красним Лугом (поблизу Говтви) і Пустозером примусили М. Пушкаря і Я. Барабаша відступити до Полтави. 1(11).6.1658 загони заколотників у бою під Полтавою були розбиті. М. Пушкар загинув у цьому бою, а Я. Барабаш незабаром був захоплений козаками у полон і страчений.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)