Петр ІІІ Федорович (Карл Петер Урлих)
- Подробности
- Просмотров: 60216
Петро ІІІ Федорович [Карл Петер Урліх; 10(31).2.1728 - 7(13).7.1762] - російський імператор (1761-62).
Н. у м. Кіль (Німеччина). Син герцога Карла-Фрідріха Гольштайн-Готторпського і дочки Петра І Анни. Готувався зайняти шведський престол, але з 1742 був проголошений імператрицею Єлизаветою Петрівною (його тітка) спадкоємцем російського престолу, незабаром охрещений за православним обрядом і названий Петром Федоровичем. У 1745 одружений з принцесою Софією Фридерикою Ангальт-Цербстською (майбутня російська імператриця Катерина II). У грудні 1761 вступив на російський престол. За правління П. III Ф. у внутрішній політиці проведено ряд заходів, що розширили привілеї дворянства (1762), ліквідував Таємну канцелярію, заборонив селянам подавати скарги на їх власників тощо. П. Ill Ф., підтримуючи сімейну традицію прихильного ставлення до України (його батько був добрим знайомим П. Орлика, а при гольштайнському дворі служили українці). Серед його найближчого оточення було чимало вихідців з Гетьманщини - генерал-ад'ютант А. Гудович, флігель-ад'ютант В. Ханенко (див. Ханенки), С. Карнович та ін., що сприяли формуванню проукраїнських настроїв у новообраного імператора. В зовнішній політиці орієнтувався на зближення з пруським Фрідріхом II. За П. Ill Ф. Російська імперія припинила воєнні дії проти Прусії у Семилітній війні 1756-63 та уклала з нею союзний договір. П. Ill Ф., готуючись до війни з Данією (в союзі з Гольштайном) оголосив про набір в Україні добровольців до т. зв. Гольштайнського корпусу. Зовнішня політика П. III Ф., запровадження пруських порядків в армії, привело до створення опозиції у російській гвардії, яку очолила його жінка Катерина. Внаслідок палацового перевороту 1762 був усунений від влади, увязнений у Ропші і незабаром, з відома Катерини II, вбитий.
М. Ерстенюк (Львів).
Джерело:
І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua
Ссылки на эту страницу
1 | Бутурлин, Александр Борисович
[Бутурлін Олександр Борисович] (1694-1767), генерал-поручик, генерал-кригскомиссар, позднее генерал-фельдмаршал, граф, правитель Малороссии (1742) |
2 | Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню |
3 | Екатерина ІІ "Великая"
[Екатерина ІІ "Велика"] (1729—1796), российская императрица (1762—1796) |
4 | Личности - П
[Особистості - П] - пункт меню |
5 | Личности - У
[Особистості - У] - пункт меню |
6 | Миних, Бургард Кристоф (Христофор Антонович)
[Мініх, Бургард Крістоф] (1683—1767), российский военный и государственный деятель, генерал-фельдмаршал, граф |
7 | Неплюев, Иван Иванович
[Неплюєв, Іван Іванович] (1693-1773), тайный советник, сенатор, правитель Малороссии (1742) |
8 | Общественные заслуги Райзеров
[Громадські заслуги Райзерів] – Матвей Григорьевич Астряб |
9 | Павел І
[Павло І] (1754—1801), российский император (1796—1801) |
10 | Прекратившийся род
[Рід, що скінчився] - Алексей Дмитриевич Бутовский |
11 | Румянцев-Задунайский, Петр Александрович
[Румянцев-Задунайський, Петро Олександрович] (1725—1796), полководец и государственный деятель, генерал-фельдмаршал, граф, генерал-губернатор Малороссии (1764-1790 гг.), президент Малороссийской коллегии (1764-1786 гг.) |
12 | Энеида Ивана Котляревского в системе литературы украинского барокко
Шевчук В. «Енеїда» Івана Котляревського в системі літератури українського бароко // Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література XVI-XVIII століть: У 2 кн. — К., 2005. — Кн. друга: Розвинене бароко. Пізнє бароко. — С. 649-669. |