Богословские курсы

Богословські курси (1942-1943 р.р.). Якщо знайти приміщення для відправлення релігійних потреб все ж було можливо, то заповнити вакансії священиків у приходах було ніким. Як свідчить проведена у жовтні 1941 р. реєстрація духовенства, на Полтавщині вціліло лише 89 священиків, головним чином літнього віку, адже втрати, через репресії серед них були величезними, а поповнення — ніякого, тому-то духовні навчальні заклади були закриті ще в перші роки більшовицької диктатури. Тому обов'язки священиків часто виконували псаломщики, колишні семінаристи, випускники церковно-приходських шкіл і просто віруючі.

Зважаючи на гостру нестачу священиків у все зростаючих церковних приходах УАПЦ, обласне єпархіальне управління 10 квітня 1942 р. відкрило в Полтаві шестимісячні богословські курси, на яких навчалося більше 30 слухачів переважно з вищою освітою. Працювали вони у невеликому приміщенні, розташованому у дворі краєзнавчого музею. Ректором курсів з часу їх заснування був о. Олексій Потульницький. Курси розпочали роботу в той час, коли німці посилили терор проти будь-яких проявів українського національного життя, тому на них знайшли притулок і окремі члени похідних груп ОУН, які врятувалися після проведених гестапо у квітні 1942 р. розстрілів українських патріотів. Зокрема, слухачами курсів стали Микола Соколовський (псевдо — "Біда"), Василь Шарий, Володимир Козир та петлюрівський сотник Шкода, який у період окупації повернувся в Україну з еміграції. Крім богословських наук, слухачі вивчали філософію, психологію, педагогіку, українознавство і німецьку мову.

Серед викладачів богословських курсів були видатний український педагог професор Григорій Ващенко та професор Прядкін. Декілька разів курси відвідав єпископ Сильвестр та єпископ Мстислав під час свого перебування в Полтаві. М. Соколовський, за його власними спогадами, став першим курсантом, якого єпископ Мстислав за рекомендацією О. О. Потульницького висвятив на іподиякона у Миколаївській церкві, а єпископ Сильвестр — на священика у Покровській церкві. "Ставши священиком, — згадував пізніше М. Соколовський, — я радів моєму санові, маючи можливість із церковного амвона, як з високої трибуни, мовити слово нашої української правди, засуджуючи сите попівство, породжене московською церквою. Ставши священиком, я залишився незламним членом ОУН і, коли було потрібно, з чистим сумлінням брав під рясу нагана".

Керівником богословських курсів у 1943 р. став архімандрит Досифей, а радником в освітніх справах — протоієрей Рахубовський. Курси зробили два випуски слухачів, які були висвячені в сан священників і направлені в сільські приходи Полтавщини. Завдяки вжитим заходам, уже на кінець 1942 р. псаломщики в автокефальних церквах області були замінені священиками.

Другий випуск слухачів було зроблено у серпні 1943 р. напередодні повернення Червоної армії на терени Полтавщини. Одним з випускників був Н. Максимович, у минулому — бухгалтер і архівіст. Спочатку він виконував пастирські обов'язки у Спаській церкві в Полтаві, а з жовтня 1943 р. — У Свято-Пантелеймонівській церкві села Драбинівки Новосанжарського району.

Джерело:

Віктор Ревегук. Полтавщина в роки другої  світової війни (1939-1945). Стор. 110-112

Ссылки на эту страницу


1 Духовные учебные заведения
[Духовні навчальні заклади] - пункт меню
2 Нестор (Сидорук, Георгий Мартынович)
[Нестор (Сидорук, Георгій Мартинович)] (1904—1951), епископ

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919