История Полтавы

Музыкальная Полтавщина

Подробности

Просмотров: 32668

"Музична Полтавщина" — народний музей. Відкрито у 1978 р. у приміщенні музичного училища ім. М. В. Лисенка. Ініціатором створення музею і його завідувачем є М. А. Фісун. Експонатів — понад 5 тис. Експозицію складають три розділи. Перший розділ присвячений українському композитору М. В. Лисенку. Містить збірник обрядових пісень із особистою печаткою Миколи Віталійовича, збірник народних пісень — видання 1868 р. з автографом української письменниці Марко Вовчок, партитура кантати "На вічну пам'ять І. Котляревському" із автографом М. В. Лисенка (ця кантата вперше була виконана у Полтаві у 1903 р. під час відкриття пам'ятника письменникові). Матеріали інших двох розділів розповідають про діяльність викладачів та випускників училища, про діячів у галузі музичної творчості, життя і діяльність яких пов'язана з Полтавщиною (М. Г. Чурай, Г. П. Гладкого, В. А. Кабачка, Д. Ф. Піки, В. М. Верховинця та ін.). У 1989 р. музей удостоєний звання народного. Розташований на вул. Жовтневій № 11.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 567

БІЛЯ ЖИВОТВОРНИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ДЖЕРЕЛ ПОЛТАВЩИНИ

У 1978 році з нагоди 75-річчя заснування Полтавського музичного училища тут відкрито музей “Музична Полтавщина”. Ідея створення музею народилася в обласному відділенні Музичного товариства України. Її підтримали викладачі-ветерани і актив Товариства. Першим завідувачем став активний збирач мистецьких цінностей, відомий полтавський диригент, композитор, музикознавець, фольклорист М. А. Фісун (1909–1994).

День відкриття музею перетворився на справжнє свято. Сотні полтавців та гостей стали його першими відвідувачами. Відтоді і до сьогодні у музеї завжди багатолюдно. Інтерес до історії мистецтва, до скарбниці музичної культури Полтавського краю не згасає.

В експозиції музею три розділи: “Творчість великого композитора-земляка М. В. Лисенка”, “Діяльність Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка” та “Музична Полтавщина”. З-понад 5 тисяч експонатів більше половини – оригінальні: фотознімки, документи, листи, друковані та рукописні твори композиторів, сувеніри, кераміка, скульптура, карбування – багатющий матеріал, зібраний дбайливими руками людей, які вірно служать мистецтву.

Тут зберігаються перші видання опер “Тарас Бульба”, “Наталка Полтавка”, “Утоплена”, “Різдвяна ніч”, “Коза-дереза” М. Лисенка, є листи і документи, що засвідчують участь композитора у відкритті пам’ятника основоположникові нової української літератури І. П. Котляревському в Полтаві 1903 року. Лисенко диригував хором, який виконував кантату “На вічну пам’ять Котляревському” на вірші Т. Г. Шевченка. Є академічне ювілейне видання творів М. В. Лисенка. Наукова, фольклористична, композиторська, диригентська, громадська діяльність класика української музики М. В. Лисенка – це завжди актуальна тема.

У другому розділі музею зосереджено матеріали про діяльність першого директора і організатора училища та симфонічного оркестру Полтави Д. В. Ахшарумова (1903–1919), інших керівників училища, зокрема диригента Полтавської опери, заслуженого діяча мистецтв РРФСР та заслуженого артиста УРСР О. Г. Єрофеєва (1919–1928) та фольклориста, педагога, композитора, диригента Полтавської хорової капели Ф. М. Попадича (1928–1933). Експонати знайомлять із культурно-масовою, просвітницькою, шефською, концертною діяльністю училища до наших днів.

Один з найбільших розділів – “Музична Полтавщина” – особливо різноманітний і багатий експонатами. Тут експонується репродукція портрета поетеси і піснярки полтавського краю Марусі Чурай (художник Ф. П. Самусев), оригінальний портрет старого кобзаря-бандуриста Остапа Вересая, пісні якого лунали далеко за межами його батьківщини. У 1875 році він дав кілька концертів у Петербурзі. З ним виступали композитор М. В. Лисенко, солістка Маріїнської опери М. Д. Каменська та етнограф П. Д. Мартинович. Його гідні наступники – І. Г. Кравченко-Крюковський, М. С. Кравченко, Ф. Д. Кушнерик.

У середині 20-х років кобзарі почали об’єднуватися в капели – найпершою була полтавська. Керував нею талановитий бандурист В. А. Кабачок. Практичну і методичну допомогу надавав Гнат Хоткевич. У музеї експонується кілька фотознімків видатного музиканта, його бандура, подарована полтавському вчителеві К. І. Кушнірчуку.

Історія розвитку кобзарського мистецтва завжди викликає інтерес відвідувачів. Про це говорить завідувач музею – заслужений учитель України М. К. Мироненко. Адже кобзарі – це оберігачі й пропагандисти пісні і рідного слова. Розповідь про художні самодіяльні колективи починають заслужений міський ансамбль пісні і танцю “Лтава” та заслужена міська капела бандуристів – активні пропагандисти фольклорних традицій Полтавщини.

У 1989 році музеєві “Музична Полтавщина” присвоєно почесне звання “народного” (постанова колегії Міністерства культури України від 14 липня 1989 року). Музей проводить велику виховну роботу з музикантами-фахівцями (щороку першого вересня приходять до нього першокурсники, знайомляться з історією закладу), пропагує та сприяє популяризації музичної культури та фольклористики на Полтавщині. У 1994–1996 роках його очолював В. Г. Тесленко, а з 1996 року і нині – М. К. Мироненко.

Джерело:

http://etno.kyiv.uar.net/vyd/nartv/2004/N1_2/Art15.html