История Полтавы

Ткаченко, Федот Леонтьевич

Подробности

Просмотров: 38913

Ткаченко, Федот Леонтійович (1819, містечко Грунь, тепер Охтирського р-ну Сум. обл. — бл. 1896, Полтава) — укр. живописець, педагог. Приятель Шевченка по артілі В. Ширяєва та навчанню в петерб. Академії мистецтв. Походив із кріпаків надвірного радника О. Д. Оболонського, батька О. О. Оболонського. Молодший брат Г. Ткаченка та Д. Ткаченка, разом із якими звільнений із кріпацтва 1834. Вступив до АМ 1835, навчався живопису під керівництвом К. Брюллова. Разом із Шевченком Т. складав іспити в черв., верес.—груд. 1838, лют.—квіт., черв. 1839. Мешкав на одній квартирі з Шевченком та К. Єжовим (5-та лінія Васильєвського о., буд. Кастюріна). 1841 через хворобу перервав навчання приблизно на рік. 1842 здобув звання вчителя малювання в гімназіях, виїхав в Україну. У Полтаві працював учителем малювання в Ін-ті шляхетних дівчат, із 1844 — у гімназії, де викладав малювання й каліграфію. 1843 одружився з дочкою чиновника О. Бишин-Колосовською. Шевченко відвідав подружжя 1845, коли приїздив до Полтави. Овдовівши, Т. виховував шістьох дітей. Листувався з Шевченком, допомагав у розповсюдженні «Букваря южнорусского» на користь недільних шкіл. Поет згадував Т. в листах до Г. Ткаченка (1841 — верес. 1842), Я. Кухаренка (30 верес, кінець лют. 1843, 26 листоп. 1844) та С. Гулака-Артемовського (1 лип. 1852). Збереглися чотири листи Шевченка до Т. (від 30 трав, й 28 верес. 1860 і 4 й 12 січ. 1861) та два — Т. до поета (16 серп, і 6 груд. 1860). За спогадами Т., в роки навчання в АМ Шевченко виконав образ цариці Олександри Федорівни для іконостаса церкви Полтав. військової гімназії (Спогади 1982, с. 65; оригінал втрачено, фотокопія з роботи зберігається в НМТШ).

Т. був власником 11 олівцевих рисунків (портрети, два начерки на звороті) етюдного характеру, які зберігав разом із листами Шевченка в конверті з написом: «Письма и рисунки (11) Т. Г. Шевченко. ׀׀ Принадлежат Ф. Л. Ткаченко. 1896 год». О. П. Новицький вперше детально описав цю серію, вважаючи її автором Шевченка (див.: Малярські твори). Рисунки виконано на прямокутних клаптиках паперу (від 6 до 10 см заввишки та 3, 5—6, 8 см у ширину), напевно, вирізаних із аркушів більшого розміру, можливо альб. Найбільш відомий із них — портрет К. Брюллова із підписом унизу «К. Брюлов 1835 год» (позначений № 1). Найбільший за розміром, цей рисунок вирізняється манерою виконання. Щодо мініатюрного портрета Г. Квітки-Основ'яненка (№ 2), то, вважаючи його твором Шевченка, О. Новицький припускав: «Всі їхні зносини обмежувалися лиш листуванням <...> Тим-то й виконати цей портрет з натури Шевченко не міг, напевно, це лише копія з малюнка М. С. Башилова, що літографію з нього роботи Поля додано до "Молодика" на 1843 год (Харьков 1843)» (Малярські твори, с. 46). Ін. рисунки: хлопець, що малює (№ 3), голова козака (№ 4), профіль чоловіка у верхньому одязі (за визначенням О. Новицького, Возний, персонаж п'єси «Наталка Полтавка» І. Котляревського; № 5), портрет молодого худорлявого чоловіка (на звороті італ. олівцем напис: «Ѳедоть Леонтьевичъ Ткаченко»; на паперовій обгортці рисунка напис чорнилом: «Фед. Леонтьевич Ткаченко, приятель Шевч. по Академии художеств, от которого эти рисунки перешли к его дочери, жене В. В. Баршевского, пожертвовавшего их в Черниг. музей)» (№ 6), погрудний портрет хлопця у профіль, близький за зовнішніми рисами до етюду № 3, на звороті аркуша — рисунок голови чоловіка в капелюсі (№ 7), портрет старенької (по плечі) з написом на обгортці: «По словам жены В. В. Баршевского, лично знавшей Шевченку — зто рисунок бабушки, но наверное она утверждать этого не может» (№ 8), голова дівчини, на обгортці напис: «По словам жены Баршевского, рисунок Гликерии» (№ 9), профіль літнього чоловіка з бородою, на звороті — рисунок чорнильниці (№ 10), профіль чоловіка у високій шапці, схожого на попереднього (№ 11). Контури більшості портретів, створених легкою лінією, хтось пізніше «доопрацював» олівцем, три з них (№ 5—7) підсилив тушшю. Через ці ретельно наведені контури (звичайно, не авторські, їх зроблено значно пізніше) рисунки справляють враження аматорських. Однак в етюдах № 4, 8 і 9, яких не торкнулася рука «реставратора», проступають особливості Шевченкової графічної манери: у виборі портретованих, нахилі жіночих голів, способі моделювання облич, навіть у складках легкої хустки на голові молодої жінки. Порядкові номери проставлено чорнилом під рисунками, на всіх обгортках зазначено: «Рис. Т. Г. Шевченко». Рисунки № 3 та 7 за манерою виконання близькі до зарисовок та начерків Шевченка «У натурному класі Академії мистецтв», «Натурник та учень Академії мистецтв», «Учні Академії мистецтв», «Учень Академії мистецтв перед мольбертом», «На лекції І. В. Буяльського з остеології», датованих 1840—41 (ПЗТ: У 12 т. Т. 7. № 101—103, 110, 115).

Нині рисунки зі збірки Т. зберігаються в НМТШ (№ г—686—695, 819). Упорядники ПЗТ: В 10 т. віднесли їх до розд. «Твори, безпідставно приписувані Т. Г. Шевченкові», за винятком портрета К. Брюллова, що увійшов до розд. «Dubia». У «Каталозі фондів Державного музею Т. Г. Шевченка» (К., 1967) усі рисунки атрибутовано як твори Т.

Літ.: Ганненко Е. А. Новые материалы для биографии Т. Г. Шевченко // Древняя и новая Россия. 1875. Т. 2. № 6; Зайцев И. К. Воспоминания старого учителя // Русская старина. 1887. Кн. 6; Жур 1972; Жур 1985; Документи; Біографія 1984; Листи; Калініна Т. Рисунки із збірки Федота Ткаченка в колекції Національного музею Тараса Шевченка // Література та життя. 2014. № 1/2 (січ.—лют.).

Тетяна Калініна

Джередо:

Т. Калініна. ТКАЧЕНКО Федот Леонтійович // Шевченківська енциклопедія : в 6 т. — Т. 6: Т—Я / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; редкол.: М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. — К., 2015. — 1120 с. : [802] іл. + кольор. вклейка. Стор. 268-269