История Полтавы

Амелин, Михаил Петрович

• 

Подробности

Просмотров: 7869

Амелін, Михайло Петрович (16(04).12.1896—09.09.1937) — радянський військовий діяч, армійський комісар 2-го рангу (1935).

Н. в с. Соломіна Курської губ., Росія. Від 1909 працював на рудниках Донбасу, 1915 мобілізований до рос. армії. Учасник Першої світової війни, унтер-офіцер. 1916 примикав до анархістів (див. Анархізм), чл. РСДРП(б) з жовт. 1917. У Червоній армії (див. Радянська армія) з 1918. Учасник громадянської війни в Україні 1917—1921. 1919 — надзвичайний комісар Катериносл. бойової ділянки фронту, заст. голови Одес. військ.-революц. трибуналу. Потім уповноважений РВР 3-ї Укр. армії Укр. фронту, ревкому політуправління 13-ї армії Пд. та ревкому з продовольчого постачання 12-ї армії Пд.-Зх. фронтів.

У квіт. 1920 — трав. 1921 як курсант і комісар загону Полтав. піхотних курсів брав участь у придушенні повстанського руху в Україні 1918—1922, від верес. 1920 до берез. 1921 як рядовий, старшина роти, комісар батальйону курсантів воював проти військ П.Врангеля.

Після закінчення громадян. війни — на політ. роботі в Червоній армії. 1923 закінчив Військ.-пед. шк. В Москві, потім відбував військ. службу в Україні: з 1923 — військ. комісар Київ. піхотної шк., від листоп. 1928 — пом. замполіта командира 14-го стрілец. корпусу, з 1931 — заст., потім нач. Політуправління Укр. військ. округу. Од 1935 — нач. Політуправління Київ. військ. округу і чл. РВР СРСР. Нагороджений орденом Червоного Прапора.

Репресований 19 черв. 1937, невдовзі страчений.

Літ.: Гостєв І.Ю. Військовий комісар М.П. Амелін. «УІЖ», 1963, № 6; Табачник Д., Сидоренко О. За стандартними звинуваченнями. К., 1990.

Л.В. Гриневич.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

 

Амелин, Михаил Петрович (12.1894-09.09.1937), армейский комиссар 2-го ранга (20.11.1935). Родился в декабре 1894 г. в Курской губернии в крестьянской семье. Русский. С 13 лет стал работать на шахтах в Донбассе.

В 1915 г. призван в армию. Служил в 68-м Рязанском пехотном полку. За революционную деятельность был арестован и направлен в дисциплинарный батальон. Из батальона бежал, скрывался на Урале, откуда в 1917 г. снова был направлен в армию. После Февральской революции избирается командиром роты. Имел чин младшего унтер-офицера.

Член ВКП(б) с 1917 г.  В РККА с 1918 г.

Активный участник гражданской войны. В 1918 г. служил в Курском революционном полку. В 1919 г. — чрезвычайный комиссар по снабжению войск Екатеринославского участка фронта, заместитель председателя Одесского ревтрибунала, военком 30-го стрелкового полка. В августе того же года получил ранение на Бобринском боевом участке. В 1920 г. учился на Полтавских пехотных курсах. В качестве военкома отряда курсантов принимал участие в боях против Врангеля. В 1921-1922 гг. — военком 14-х и 60-х пехотных командных курсов. В 1922 г. слушатель Московской высшей военной педагогической школы.

В 1923-1928 гг. — военный комиссар (помощник начальника школы по политической части) Киевской пехотной школы комсостава РККА имени Рабочих Красного Замоскворечья.

В 1928-1930 гг. — помощник командира 14-го стрелкового корпуса по политической части, слушатель курсов усовершенствования высшего начальствующего состава.

В 1931-1934 гг. заместитель начальника, а в 1934-1937 гг. — начальник политуправления Украинского, а затем (с 1935 г.) Киевского военного округа.

С мая 1937 г. — член Военного совета Киевского военного округа.

Награжден орденом Красного Знамени.

Член Военного совета при Наркоме обороны СССР.

Арестован 19 июня 1937 г. Военной коллегией Верховного Суда СССР 8 сентября 1937 г. по обвинению в причастности к военному заговору приговорен к расстрелу. Приговор приведен в исполнение 9 сентября 1937 г. Определением Военной коллегии от 18 апреля 1956 г. реабилитирован.

Андрей Мурылев

Источник:

Форум Поисковых Движений