История Полтавы

Дворянские депутатские собрания

Подробности

Просмотров: 3537

Дворянські депутатські збори – виборні органи дворян намісництва, що розглядали справи претендентів на дворянство. Складалися з «осіб найвідоміших і найповажніших родів дворянської гідності». За цими критеріями дворянство кожного повіту на дворянських зборах обирало 3–4-х депутатів до центру намісництва. У Лівобережній Україні Д.д.з. скликалися від 1784, їхня робота набула тут особливого суспільного значення та розголосу. Це зумовлювалося тим, що в Гетьманщині було багато претендентів на дворянство із середовища найнижчих та середніх прошарків козацької старшини, а також рядового козацтва, міщан, духовенства, посполитих та навіть записаних 1782 у кріпацтво селян. Депутати Д.д.з. на засіданнях під головуванням губернського маршала (див. Предводитель дворянства) розглядали питання обґрунтованості підстав претендентів нобілітуватися у дворянство (див. Нобілітація). Роботу Д.д.з. контролювало зібрання («собрание») дворянства в намісництві. Д.д.з. в цілому прихильно ставилися до домагань на дворянство. Цим домаганням сприяли й юридичні норми, визначені Жалуваною грамотою дворянству 1785. Хоча ці норми в Росії виконували охоронну функцію щодо панівних верств, однак в Україні вони створювали реальні можливості здобуття дворянства представникам різних соціальних прошарків. На перешкоді надмірному збільшенню чисельності осіб дворянського стану наприкінці 1791 рішуче став Сенат. Надіслані з України відомості про дворян було повернуто до намісницьких правлінь. Д.д.з. разом із губернськими маршалами були зобов’язані наново розглянути справи. Під тиском малоросійського ген.-губернатора М.Кречетникова до 1795 безсумнівними дворянами було визнано 12597 осіб – трохи більше половини від внесених до родовідних книг до 1791. Відповідно до указу Сенату від 19 берез. 1797, Д.д.з. остаточно втратили самостійність; вони лише розглядали докази та представляли їх у Герольдію, яка й вирішувала питання про належність особи до дворянського стану.

О.К. Струкевич.

Дворянські збори – органи станової дворянської корпорації в повітах Російської імперії. Виникли 1766, коли було організовано губернські дворянські т-ва та їхні органи – губернські збори. Жалувана грамота дворянству 1785 визначила осн. права дворянства та дворянських товариств. Інститут Д.з. запроваджено в Україні з поширенням губернського поділу, наданням прав дворянства козацькій старшині та укр. і польс. шляхті. Дворяни могли збиратись у певний термін (переважно раз у 3 роки) для виборів посадових осіб, заслуховування пропозицій з боку влади й обговорення своїх станових потреб. Право голосу на Д.з. визначалося віковим, майновим та службовим цензом. Д.з. обирали повітових і губернських предводителів, засідателів верхнього земського суду й совісного суду, повітового чи окружного суддю та земського справника, засідателів повітового й нижнього земського судів і депутатів для складання родовідних книг (див. Дворянські депутатські збори). Д.з. мали право клопотатися перед генерал-губернатором про свої громад. потреби й вигоди, а також подавати клопотання й скарги Сенатові та імператорові. За законністю постанов дворянства стежив губернський стряпчий. Члени Д.з. не підлягали арештові, хоча осуджений судом за аморальну поведінку дворянин міг бути виключений з Д.з. за їхньою постановою. Для дворянських сиріт і вдів при кожному повітовому суді існувала дворянська опіка на чолі з предводителем і членами – суддею та засідателями. Д.з. було ліквідовано Декретом Всеросійського ЦВК та РНК «Про знищення станів і цивільних чинів» 23(10) листоп. 1917.

Літ.: Жалованная грамота дворянству и городовое положение. М., 1864; Романович-Славатинский А. Дворянство в России от начала XVIII в. до отмены крепостного права. К., 1912.

Т.І. Лазанська.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Дивись: Губернське дворянське депутатське зібрання