История Полтавы

Малороссийская коллегия

• 

Подробности

Просмотров: 76359

Малоросійська колегія — центральний орган державного управління Російської держави у справах Лівобережної України. Малоросійську колегію (першу) утворено за указом Петра І від 16 червня 1722 р. в резиденції українських гетьманів — Глухові замість Малоросійського приказу, що містився в Москві, з метою обмеження влади козацької старшини й автономії України. У цивільних справах Малоросійська колегія підлягала Сенатові, у військових — головнокомандуючому російськими військами на Україні. На Малоросійську колегію покладався нагляд за всією діяльністю гетьмана і козацької старшини. У 1727 р. у зв'язку з тимчасовим відновленням гетьманщини Малоросійську колегію було ліквідовано. У 1764 р. Малоросійська колегія (друга) відновлена на попередніх засадах. Очолював її президент — П. О. Румянцев. Основними завдання Малоросійської колегії у цей період полягало в остаточному знищенні будь-яких залишків самоврядування на Україні, збільшенні податків і зборів для царської казни. У 1775 р. на Лівобережній Україні було ліквідовано полковий устрій: 1783 українські лівобережні козацькі полки перетворено на регулярні полки російської армії. З лівобережних і південних земель України у 1781 р. утворені намісництва, зокрема Київське Чернігівське. У 1786 р. Малоросійську колегію ліквідовано. Документи першої Малоросійської колегії за 1722—1727 рр. (1132 одиниць зберігання) і другої Малоросійської колегії за 1764—1786 рр. (17 978 одиниць зберігання) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в Києві.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 511-512

 

Малоросійська колегія - центральний орган російської колоніальної адміністрації в Лівобережній Україні у 18 ст. М. к. (т. зв. перша М.к.) створена за указом Петра І від 16(27).5.1722 у гетьманській столиці Глухові (замість існуючого до цього Малоросійського приказу в Москві) з метою контролю за діяльністю гетьмана і українського уряду та поступового обмеження політичної автономії Гетьманщини. М. к. складалася з шести офіцерів російських полків, розташованих в Україні, та прокурора (всіх призначив цар) на чолі з бригадиром С. Вельяміновим-Зерновим. У цивільних справах М.к. підлягала сенатові, а у військових - головнокомандуючому російських військ в Україні М. Голіцину. За царською інструкцією від 16.5.1722 на М.к. покладалися функції щодо нагляду за діяльністю гетьмана, генеральної і полкової старшини, встановлення і стягнення податків до царської казни, провіанту для російської армії; розквартирування російських офіцерів і солдат в Україні; контролю за діяльністю Генеральної Військової Канцелярії, роздачі земельних володінь офіцерам і старшинам. М.к. була апеляційною установою у судових справах, які розглядалися в Генеральному Військовому Суді, полкових і ратушних судах Лівобережної України. Всі питання державного життя Гетьманщини український уряд повинен був вирішувати за погодженням з М.к. В 1727 у зв'язку з загостренням російсько-турецьких відносин царський уряд, намагаючись залучити на свою сторону козацьку старшину, ліквідував М.к. (указ Петра ІІ від 29.9.1727) і поновив гетьманство. В 1734 після смерті Д. Апостола гетьманство було тимчасово скасоване. 10(21). 11.1764 Катерина II своїм указом остаточно ліквідувала гетьманство і незабаром відновила діяльність т.зв. другої М.к. у Глухові. М.к. складалася з чотирьох російських урядовців,чотирьох українських старшин, прокурора (російського полковника), двох секретарів (українця і росіянина) і канцелярських службовців. На чолі М.к. стояв граф П.Рум'янцев (одночасно генерал-губернатор Малоросії), перед яким російський уряд ставив завдання якнайшвидшої остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та повного підпорядкування управління українськими землями загальноросійським державним органам. В адміністративному відношенні М.к. підлягала канцелярії малоросійського генерал-губернатора (існувала до 1796). Поступово М. к. узурпувала всю повноту військової влади. Після ліквідації російським урядом сотенно-полкового устрою Лівобережної України (1781), перетворення лівобережних козацьких полків у регулярні карабінерні кавалерійські частини російської армії (1783) та запровадження намісництв (1780-83), на українських землях повністю поширилась система державного управління Російської імперії. Указом від 20(31).8.1781 М.к. була скасована.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)

 

Перша Малоросійська колегія (1722—1727 рр.).

Президент: бригадир Степан Вельямінов (1722-1727 рр.).

Друга Малоросійська колегія (1764-1786 рр.).

Президент: генерал-аншеф, згодом генерал-фельдмаршал, граф Петро Олександрович Румянцев (1764-1786 рр.).

Члени (з російського боку): генерал-майор Брант (1764—?); полковник, князь Платон Мещерський (1764-?); полковник Хвостов (1764—?); полковник Натальїн (1764—?).

Члени (з українського боку): генеральний обозний, з присвоєнням чину генерал-майора російської армії, Семен Васильович Кочубей (1764-?); генеральний писар, із присвоєнням чину статського радника, Василь Григорович Туманський (1764-?); генеральний осавул, із присвоєнням чину полковника російської армії, Журавка (1764-?); генеральний хорунжий, з присвоєнням чину полковника російської армії, Апостол (1764-?).

Джерело:

Білоусько О.А., Мокляк В.О. Історія Полтавщини. Друга половина XVI — друга половина XVII століття. Стор. 156