История Полтавы

Пилькевич, Александр Меркурьевич

Подробности

Просмотров: 32158

Пилькевич Олександр, фото 1917 року
(з фондів ЦДАВОУ)

Пилькевич, Олександр Меркурійович (2.05.1877—15.10.1922) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Походив з міщан Київської губернії. Склав іспити на атестат зрілості при Петровському Полтавському кадетському корпусі. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1900), служив у 122-му піхотному Тамбовському полку (Харків). 16.05.1901 р. був приділений до 3-го саперного батальйону для вивчення саперної справи 12.06.1901 р. повернувся до полку. 23.06.—06.07.1902 р перебував у 3-й саперній бригаді для вивчення телеграфної справи. 25.02.1903 р. тримав іспит при Миколаївському інженерному училищі для переведення в інженерні війська. 01.05.1903 р. був приділений до 1-го понтонного батальйону (м. Креслав Вітебської губернії). 20.01.1904 р. був переведений до цього батальйону. 01.12.1905 р. був приділений до 7-го саперного батальйону (Київ). 20.10.1906 р. — переведений до 10-го саперного батальйону (м. Остроленка Ломжинської губернії). 2709.1910 р. - 10.101911 р. - навчався в Офіцерській повітроплавній школі, після закінчення був призначений до 8-ї повітроплавної роти (Севастополь). З 11.05.1912 р. — капітан. Під час Першої світової війни командував 1-м повітроплавним дивізіоном. Останнє звання у російській армії — полковник.

Пилькевич Олександр, фото 1921 року
(з фоднів ЦДАВОУ)

На І Всеукраїнському військовому з'їзді 18— 20.05.1917 р. був обраний членом Українського Генерального Військового комітету. З кінця липня 1917 р. — представник Українського Генерального Військового комітету при Головному штабі російської армії у Петрограді. У 23.11.1917 р. — отаман для особливих доручень Українського Генерального штабу. 12.06.—12.08.1918 р. перебував у відпустці. Згодом — консул Української Держави у Москві. 30.10.1918 р. виїхав в Україну. З 15.11.1918 р — уповноважений отаман для особливих доручень штабу військ Директорії. З січня 1919 р. — головний інспектор національ-но-культурно-політичних справ у Дієвій армії УНР. З 16.05.1919 р. — командир 12-го Немирівського полку ім. І. Сірка Дієвої армії УНР. 16.06.1919 р. був усунутий з посади. Згодом — призначений командувачем Окремого корпусу прикордонної охорони. З липня 1920 р. до 30.10.1920 р. — за сумісництвом начальник залоги Камянця-Подільського. Помер у таборі Щепіорно, похований у Калішу.

ЦДАВОУ — Ф. 3884, особистий фонд Пилькевича О. М (16 справ) Ф. 1076. - Оп. 1 - Спр 1-а - С 26; Ф 1075. -Оп. 2. - Спр 653. - С122; РГВИА - Ф 409. - Оп 1. - п/с 348; Старий (М Удовиченко) Спогади про О. М. Пилькевича// Нова Зоря. — 1923. — Ч 31—33. — С 14—18; Омелянович-Павленко М Спогади українського командарма — Київ. — 2002. — С 46,47; Кедровський В. В боротьбі за Державність/^ За Державність. — Торонто — 1964 — Ч. 10. — С 9Н22; Військова нарада в кабінеті генерального секретаря Парша дня 18 (5 ст. ст) січня 1918 р.//Літопис Червоної Калини. — Львів — 1937 — Ч 5. — С 2—3; Мелешко Ф. Півден-но-Сидня група Дієвої армії УНР та її командир отаман Янів//Вісті Комбатанта - 1970. - Ч 3-4 - С 60-71; Ч 5. - С 7-14; 1971. - Ч 1. - С 21-26; Білон П Спогади. — Пітсбург. — 1952. — С 131; Капустянський М Похід українських армій на Київ—Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004 — С 110.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 338-339

Пилькевич, Александр Меркурьевич (02.05.1880 - 15.10.1922). Православный. Из мещан Киевской губ. Выдержал экзамен за полный курс при Полтавском Петровском кадетском корпусе. В службу вступил 01.09.1898. Окончил Киевское военное училище (1900; по 1-му разряду). Выпущен в 122-й пех. Тамбовский полк. Подпоручик (пр. 09.08.1900; ст. 09.08.1899). 25.02.1903 выдержал испытание при Николевском инж. училище для перевода в инж. войска. 01.05.1903 прикомандирован к 1-му понтонному батальону. 20.01.1904 переведен в этот батальон. Поручик (пр. 01.10.1904; ст. 09.08.1903). 01.12.1905 прикомандирован к к 7-му саперному батальону. 20.10.1906 переведен в 10-й саперный батальон. Штабс-Капитан (пр. 01.10.1907; ст. 09.08.1907). Окончил офицерский класс воздухоплавательной школы (27.09.1910-10.10.1911; по 1-му разряду). По выпуску прикомандирован к 8-й воздухоплавательной роте. Капитан (ст. 11.05.1912). На 01.10.1913 в 5-й воздухоплавательной роте. Участник мировой войны. На 18.01.1917 командир ?-го воздухоплавательного дивизиона. Полковник (пр. 18.01.1917; ст. 22.09.1916). С 02.1917 командир 2-го авиационного дивизиона. На 1-м всеукраинском военном съезде 18.05.-20.05.1917 избран членом Украинского генерального военного комитета (начальник агитационно-образовательного отдела). С 07.1917 представитель Укр. Ген. воен. к-та при Главном штабе в Петрограде. Офицер для особых поручений Украинского Ген. штаба (с 23.11.1917). В 1918 консул Украинской Державы в Москве. 30.10.1918 уехал на Украину. В ходе антигетманского восстания в конце 1918 перешел на сторону Директории УНР. Уполномоченный отаман для особых поручений штаба войск Директории. Гл. инспектор национально-культурно-политических дел арми УНР (с 02.1919). Командир 12-го Немировского полка им. И. Сирка (16.05.-16.06.1919). Позже - командир Отдельного корпуса пограничной стражи УНР. Одновременно начальник гарнизона Каменца-Подольского (07.1920-30.10.1920). В 1920 Ген-хорунжий. Интернирован в Польше в составе армии УНР. Умер в лагере Щеперно (Щепiорно). Похоронен в Калише.

Награды: ордена Св. Анны 3-й ст. (1910); Св. Станислава 2-й ст. (28.10.1911); Св. Анны 4-й ст. (ВП 22.07.1916).

Список капитанам инженерных войск по старшинству. Составлен по 01.10.1913. С-Петербург, 1913

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

Информацию предоставил Павел Резниченко

Русский Инвалид. №37, 1917//Информацию предоставил Павел Резниченко

Источник:

Русская армия в Первой мировой войне