Грудницкий, Александр Григорьевич

Грудницький Олександр Григорович (19(07).07.1892 – після 28.08.1921) – політичний діяч, письменник, публіцист.

Н. в м. Полтава. Закінчив г-зію, навч. в Київ. комерційному ін-ті. Чл. Української соціал-демократичної робітничої партії. Від берез. 1917 – співробітник її центр. органу – «Робітничої газети». Публіцистичні та худож. тв. Г. публікувалися у київ. журналах «Кооперативна зоря», «Будяк», «Книгарь», «Універсальний журнал». Автор зб. новел «П’ять бризків пензля» (1919).

За режиму П.Скоропадського (див. Українська Держава) Г. – учитель, держ. службовець у Золотоніському пов. Полтав. губ. Після падіння Укр. Д-ви організував і очолив Золотоніський ревком, а згодом – повітвиконком, орієнтуючись на Директорію УНР, а від січ. 1919 – на рад. владу. Незабаром увійшов до Української соціал-демократичної робітничої партії (незалежних) і зайняв ворожу щодо більшовицької (див. Більшовики) влади позицію, шукаючи політ. контактів з укр. повстанцями, з одного боку, і С.Петлюрою – з другого.

Від квіт. 1919 Г. – один із керівників антибільшовицьких виступів у Середньому Подніпров’ї. Проголосив себе головою ств. у м. Канів укр. «Раднаркому», на противагу більшовицькому на чолі з Х.Раковським. Намагався політично підпорядкувати та скоординувати дії розрізнених повстанських загонів і таким чином блокувати Київ. Улітку 1919 неофіційно примкнув до групи УСДРП (незалежних – лівих), а з ними – до Української комуністичної партії (боротьбистів). Очолював партизан. загін, який діяв проти військ ген. А.Денікіна на Полтавщині та Катеринославщині, а в жовтні 1919 влився до боротьбистського з’єднання Я.Огія, К.Матяша, О.Лісовика. У листоп. 1919 вів політ. переговори з Н.Махном про створення укр. Червоної армії і з її допомогою – самостійної Укр. рад. республіки. Редагував у Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ) махновську газету укр. мовою «Шлях до волі» і одночасно видання УКП(б) – газ. «Боротьба». Після відступу білих з України Г. – чл. Катериносл. губкому УКП(б), зав. його літ. від., ред. органу губкому газ. «Боротьба» (від лют. 1920 – «Український пролєтар»). Публічно вів гостру полеміку з більшовиками щодо національного питання. У березні 1920 напередодні самоліквідації боротьбистів Г. відійшов від них, не бажаючи підпорядковуватися РКП(б).

1921 Г., працюючи в органах нар. освіти в Києві й перебуваючи для конспірації в КП(б)У, став одним з організаторів Всеукраїнського повстанського комітету (Центр. Укр. повстанський комітет, ЦУПКом), який у контакті з закордонними військ.-політ. центрами Української Народної Республіки (див. Державний центр УНР на еміграції) мав підготувати в Україні збройне повстання проти більшовицької влади. Був обраний одним із п’яти чл. комітету, уповноваженим із військ. справ. Діяв під псевдонімом Вернигора, підпорядкував ЦУПКому повстанський загін Ю.Мордалевича. Незважаючи на те що Г. вдалося стати співробітником Київ. ЧК, кер-во останньої викрило його як петлюрівця і в серп. 1921 заарештувало.

Страчений за постановою колегії Київ. губернського ЧК від 28 серп. 1921.

Літ.: Ликвидация петлюровских повстанкомов на Украине (Информотдела ВУЧК). «Коммунист» (Х.), 1921, 7 серп.; Голенков Д.М. Крушение антисоветского подполья в СССР, кн. 2. М., 1986; Тютюнник Ю.Й. (Автобіографія). «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ», 1998, № 1–2; Юренко О. За мандатом головного отамана. Олександр Грудницький. «Полтавська петлюріана», 1999, вип. 3; Його ж. Олександр Грудницький: комуніст чи петлюрівець? Доля одного українського письменника. «ЛУ», 2000, 15 черв.

О.П. Юренко.

Источник:

e-Енциклопедія історії України

Ссылки на эту страницу


1 Личности - Г
[Особистості - Г] - пункт меню
2 Писатели, публицисты, драматурги
[Письменники, публіцисти, драматурги] - пункт меню
3 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню
4 Репрессированные
[Репресовані] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919