Мирович, Федор Иванович

Мирович, Федір Іванович — Мирович Федор Иванович — (р. н. невід. — 1758, Крим) - політичний і державний діяч; генеральний бунчужний в уряді І. Мазепи (1708—1709 pp. ), генеральний осавул в уряді П. Орлика (1710— 1711рр.).

Син переяславського полковника (1692—1706 pp.) Івана Михайловича Мировича (р. н. невід. - 1709). [Брат Мировича Івана Івановича - Т.Б.]. Вихованець Київської академії. Близький співробітник І. Мазепи. В 1709 р. за його дорученням провів успішні переговори з Кошем, які закінчилися переходом запорожців на бік Карла XII. Тоді ж їздив із місіями до татар і турків. Після поразки під Полтавою емігрував. Жив у Криму, Туреччині, Швеції, Польщі (з 1719 p.), знову в Криму (з 1754 p.). Виконував різні політичні доручення П. Орлика, зокрема, на Запорожжі. До кінця залишався непримиренним ворогом Москви й оборонцем української національно-державницької ідеї. За підтримку гетьманів І. Мазепи й П. Орлика рід Мировичів зазнав важких репресій з боку російського уряду, внаслідок чого зубожів і занепав. Незважаючи на це, палкими прихильниками української державності виявили себе всі члени родини Мировичів до 3-го покоління. Після еміграції Ф. Мировича його дружина Пелагея з дітьми спочатку жила у Чернігові в сім'ї двоюрідного брата — П. Полуботка. В 1712 р. з усією родиною була депортована до Москви, а звідти за спробу еміграції сина Василя у 1716 р. була заслана до Тобольська. Лише в 1745 р. їй дозволили повернутися в Україну. Сини Яків та Петро були вивезені до Петербурга, де за сприяння дядька деякий час навчалися в Академії, але не закінчили студій і "жили неизвестно чем и как". У 1728 р. Петро влаштувався секретарем царівни Єлизавети Петрівни і склав протекцію брату. В 1729 р. Яків одержав посаду секретаря польського посланника графа Потоцького і разом з ним виїхав до Польщі. Повернувшись незабаром до Москви, в 1731 р. одружився з купецькою донькою Акішевою. В 1732 р. обох Мировичів вислано до Сибіру, де їх записали в "діти боярські". Причиною репресії стало те, що Петро Мирович "списал копию с указа о Полуботке и против той копии написал письмо к посылке в Польшу к изменнику отцу своему", а також те, що попри заборону брати виїздили за кордон. Із 1742 р. обидва перебували на військовій службі. Син Якова офіцер російської армії Василь Мирович в ніч із 4 на 5 липня 1764 р. здійснив спробу палацового перевороту в Петербурзі з метою полегшення становища України.

Джерело:

Білоусько О. А., Мокляк В. О. Нова історія Полтавщини. Друга половина XVI — друга половина XVIII століття. Стор. 208

Ссылки на эту страницу


1 Вайнгортовские чтения - 2003
[Вайнгортівські читання] - материалы второй научной конференции "Вайнгортовские чтения"
2 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
3 Казачество Полтавщины накануне и в период Северной войны и Полтавской битвы
[Козацтво Полтавщини напередодні та в період Північної війни і Полтавської битви] - Шендрик Людмила Кирилловна
4 Личности - М
[Особистості - М] - пункт меню
5 Мирович, Василий Яковлевич
[Мирович, Василь Якович] (1740—1764), политический деятель, организатор неудачного дворцового переворота 1764 г.
6 Мирович, Иван Иванович
[Мирович, Іван Іванович] (?—1753), политический ддятель, дипломат
7 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919