Коцюбинский, Юрий Михайлович

Коцюбинський Юрій Михайлович

Коцюбинський, Юрій Михайлович — Коцюбинський Юрій Михайлович — (25.ХІ/7.ХІІ.1896, Вінниця - 8.111.1937, Київ) — державний, політичний і військовий діяч, дипломат.

Син відомого українського письменника [М. М. Коцюбинського - Т.Б.]. Невдовзі після народження сина сім'я переїхала до Чернігова. Освіту здобув у Чернігівській гімназії. 17-річним увійшов до соціалістичного гуртка молоді, пропагував марксистську літературу. Восени 1916 р. мобілізований до царської армії, закінчив Одеську школу прапорщиків, службу проходив у 180-му піхотному запасному полку в Петрограді. В 1917 р. — член Військової організації при столичному комітеті РСДРП (б) і Петроградського РВК, комісар Семенівського гвардійського резервного полку. Під час більшовицького перевороту охороняв із загоном матросів міст, до якого мала підійти "Аврора". Згодом на чолі зведеного загону червоногвардійців брав участь у придушенні виступу Керенського-Краснова. Займав посади коменданта Московсько-Нарвського району, заступника головного комісара військово-навчальних закладів республіки. В останні дні 1917 р. за вказівкою голови ВЦВК Я. Свердлова терміново виїхав на Україну, щоб увійти до складу харківського радянського уряду. Одержав пост заступника, потім в. о. народного секретаря військових справ. В обозі М. Муравйова дістався Києва. На другий день штурму столиці призначений номінальним головкомом радянськими військами на Україні. Під прикриттям імені Ю. Коцюбинського українців убивали за "петлюрівську" мову, вишиту "націоналістичну" сорочку, за портрет Т. Шевченка у домівці. Письменник і політичний діяч С. Єфремов надрукував у "Новій раді" "Лист без конверта" до Ю. Коцюбинського, в якому звинуватив його у кривавих злочинах проти власного народу.

З відкритого листа С. Єфремова до Ю. Коцюбинського (січень 1918 р.):

"Десять днів мільйонове місто беззбройних та беззахисних дітей, жінок і мирної людности конає в смертельному жаху. Я знав і любив Вашого батька... Але я, не вагаючись, кажу: яке щастя, що він помер, як добре, що очі його не бачили й вуха не чули, як син Коцюбинського бомбардує красу землі нашої й кладе в домовину молоду українську волю!"

Проте "юний фанатик комуни" і далі вірив, що велика справа "червоної України" варта тисяч людських життів і продовжував боротьбу за наближення світлого майбутнього. З квітня 1918 р. він — член оргбюро по скликанню 1 з'їзду КП(б)У, член Всеукраїнського ВРК, з листопада — член Тимчасового робітничо-селянського уряду України. В січні-червні 1919 р. — член РВС Українського фронту, з серпня — голова Чернігівського губвиконкому, секретар губкому КП(б)У. Делегат VIII з'їзду РКП(б). У березні 1919 — березні 1920 рр. перебував на керівній роботі в Полтавському губвиконкомі й губкомі КП(б)У, в липні—грудні 1919 p. — член Зафронтового бюро ЦК КП(б)У. В лютому 1919р. одружився з донькою відомої революціонерки Є. Бош — Ольгою. З 1920 р. — на дипломатичній роботі: представник Радянської України у Відні (1921—1922 pp.), перший радник повпредства СССР в Австрії (1925—1926 pp.), радник повпредства СССР в Польщі (1927—1930 pp.). З 1930 p. заступник наркома землеробства, з 1933 p. — заступник голови, з 1934 p. — голова Держплану і заступник голови РНК УССР. На III, XI, XII з'їздах КП(б)У обирався членом ЦК, у 1919, 1934 рр. входив до Оргбюро ЦК. Член Всеукраїнського ЦВК. У 1925—1927 рр. примикав до троцькістської опозиції, проте у 1928 р. офіційно покаявся. Незважаючи на це каяття, у листопаді 1934 р., під час чергової партійної чистки, був знятий з усіх посад як "гнилий ліберальний елемент", який притупив пильність і безпосередньо потурав дворушництву троцькістів. Намагаючись довести безпідставність звинувачень, подався "за правдою" до Москви. Там у лютому 1935 р. був заарештований і засуджений до 5 років заслання у Західному Сибіру. В жовтні 1936 р. перевезений до Києва, звинувачений у керівництві контрреволюційною організацією "український троцькістський центр" і після 15-хвилинного розгляду справи розстріляний у Лук'янівській тюрмі. Син Олег став доктором технічних наук, фахівцем у галузі верстатобудування.

П. Христюк:

"...фактично вів війну проти Центральної Ради головнокомандуючий російського совітського війська Муравйов, який був дійсно головнокомандуючим і мав військо, а Юр. Коцюбинський (секретар військових справ) не мав ніякого війська, ніяких апаратів і ніякого впливу на військові події і був тільки українською етикеткою на Муравйовському багнеті...".

Джерело:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.54-55

Дивись: http://www.mankurty.com/imperia/?tag=kocyubinskij

Ссылки на эту страницу


1 В десятую годовщину
[В десяту річницю 22.1.1918-22.1.1928] – Андриевский Виктор (речь на торжественной академии в украинской станице при г. Калише 22.1.1928) // Тиражом "Лагеря". Калиш. 1928. Типография издательства "Черномор"
2 Временное рабоче-крестьянское правительство Украини
[Тимчасовий робітничо-селянський уряд України] - советское правительство в Украине
3 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
4 Губернская организация КП(б)У
[Губернська організація КП(б)У]
5 Губернский военно-революционный комитет (Губвоенревком)
[Губернський військово-революційний комітет (Губвійськревком)]
6 Дневник (1918-1919)
[Щоденник (1918-1919)] – Євген Чикаленко. // К.: Темпора, 2011.
7 Дневник (1919)
[Щоденник (1919)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 34-202.
8 Значение полтавского боя для украинской государственности
[Значіння полтавського бою для української державности] – Андриевский Виктор. Речь на торжественной академии 10 июля 1927 г. в Украинской Станице при г. Калише // Варшава. 1927. Накладом "Табору"
9 Из былого. Том ІІ. От Гетмана до Директории
[З минулого. Від Гетьмана до Директорії]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1923.
10 Квиринг, Эммануил Ионович
[Квірінг, Емануіл Йонович] (1888—1937), советский партийный и государственный деятель, доктор экономических наук, председатель ЦК КП(б)У (22.10.1918—06.03.1919 и 10.04.1923—07.04.1925)
11 Коцюбинский, Михаил Михайлович
[Коцюбинський, Михайло Михайлович] (1864—1913), украинский писатель и общественный деятель
12 Листи до братів-хліборобів
Вячеслав Липинський. «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с. Частина IV: Про політику, як умілість вибору такого методу здобування та орґанізації влади і орґанізації громадянства, який-би уможливив будову і збереженя окремої Держави на Українській Землі і забезпечив істнування та розвиток Української Нації.
13 Личности - К
[Особистості - К] - пункт меню
14 Мои воспоминания о недавнем прошлом (1914-1920 годы)
[Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Друге видання. Українське видавництво. Мюнхен. 1969
15 Мстислава Патриарха улица
[Вулиця Патріарха Мстислава] (бывшая 1-я Кобищанская, с 1902 г. — Трегубовская, с 1923 г. — Карла Либкнехта; Шевченковский р-н)
16 Народный секретариат
Народный секретариат, исполнительный орган Временного ЦИК Советов Украины
17 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню
18 Репрессированные
[Репресовані] - пункт меню
19 Троцкий, Лев Давидович
[Троцький, Лев Давидович] (1879—1940), один из видных деятелей большевизма и советского государства

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919