Тычина, Павел Григорьевич

 

Тичина, Павло Григорович [15(27).01.1891 -16.09.1967] - видатний український поет. Академік АН України (з 1929).

Н. у с. Пісках на Чернігівщині (тепер Бобровицького р-ну Чернігівської обл.) у родині сільського дяка. Початкову освіту здобув удома, пізніше - у земській школі. З 1900 перебував у Чернігові: співав у монастирському хорі, навчався в бурсі та семінарії. З дитинства проявляв здібності до малювання і музики, зокрема, був кларнетистом семінарського хору.

У 1910 познайомився з М. Коцюбинським, який на одній із своїх літературно-мистецьких “субот” передбачив молодому початківцю майбутнє справжнього поета. В 1912 у періодичних виданнях з'явилися перші поетичні твори Т. З 1913 жив у Києві. У 1913-17 навчався у комерційному ін-ті, співпрацював у журналі “Світло”, газеті “Рада”, українському театрі М. Садовського. Вітав національно-визвольні події в Києві у 1917, про що, зокрема, свідчить його містична візія “Золотий гомін” (1917).

У 1918 виходить перша поетична збірка Т. “Сонячні кларнети”, що стала помітним явищем в українській літературі. Наступні книжки віршів -“Плуг”, (1920), “Замість сонетів і октав” (1920), “В космічному оркестрі” (1921), “Сковорода. Уривки з симфонії” (1923), “Вітер з України” (1924; з присвятою М. Хвильовому) закріпили за Т. славу одного з найвизначніших українських поетів 20 ст. У цих збірках відображене складне й суперечливе світосприйняття українця в періоди оптимістично-трагічних історичних подій на рідній землі. У 1923 Т. переїхав до Харкова, де працював у журналі “Червоний шлях”. Був одним з яскравих представників революційно-романтичної течії в літературі (В. Еллан-Блакитний, В. Чумак, М. Бажан та ін.). З 1925 належав до Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка об'єднала 22 письменників.

У 1934 повернувся до Києва. Яскравий талант Т. був деформований умовами тоталітарного режиму. У складних суспільно-політичних подіях 1930 років Т. змушений всупереч історичній правді оспівувати революційний героїзм, прославляти радянський патріотизм та інтернаціоналізм, возвеличувати Сталіна і більшовицьку партію. Для того, щоб втриматися на “Голгофі слави”, як висловився В. Стус, Т. змушений з роками перетворитися на “живу мумію”. Під час радянсько-німецької війни 1941-45 жив у Башкирії.

У цей період написав кілька збірок, зокрема, “Чернігів” (1931), “Партія веде” (1934), “Чуття єдиної родини” (1938), “Сталь і ніжність” (1941) та ін., які, як і наступні, все більше зазнають впливу радянської кон'юнктури. Т. видавав книжки для дітей: “Івасик-Телесик” (1929), “Дударик” (1950) та ін. Володіючи багатьма мовами, Т. залишив значний доробок як перекладач. Значним внеском Т. у філологічну науку є літературознавчі праці про творчість Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, Я. Купали, М. Гафурі, Х. Ботева та ін.

У 1943-48 Т. - міністр освіти УРСР. У 1953-59 - голова Верховної Ради УРСР [у мене сумніви щодо цієї посади: цю посаду займали М. С. Гречуха (1939-1954) і Д. С. Коротченко (1954-1969)  - Т.Б.]. Державна премія України ім.Т.Шевченка (1962). Погляди літературознавців щодо оцінки т. зв. “радянського” періоду творчості Т, неоднозначні. Окрім звинувачень автора “Золотого гомону” в зраді національних ідеалів, деякі сучасні дослідники його творчості (О. Тарнавський, С. Тельнюк, М. Жулинський) вбачають у писаннях Т., що “вихваляють” радянський лад, певні поетичні пародії, глибоку іронію.

Помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі. У 1980 у Києві відкрито музей П. Тичини.

Джерело:

М. Крупач (Львів).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.  http://history.franko.lviv.ua

Ссылки на эту страницу


1 Блакитный, Василий Михайлович
[Блакитний, Василь Михайлович] (Элланский; 1894—1925), украинский писатель, поэт и общественный деятель
2 Гарт
[Гарт] - союз пролетарских писателей Украины
3 История одной школы (воспоминания)
[Історія однієї школи (спогади)] - Г. Ващенко // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон. 1957-1958
4 Личности - Т
[Особистості - Т] - пункт меню
5 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
6 Педагогический университет им. В. Г. Короленко
Педагогический университет им. В. Г. Короленко
7 Переводчики
[Перекладачі] - пункт меню
8 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
9 Поэты
[Поети] - пункт меню
10 Пролитфронт
"Пролитфронт" ("Пролетарский литературный фронт") - литературное объединение, основанное в апреле в 1930 г. в Харькове
11 Свободная академия пролетарской литературы
Свободная академия пролетарской литературы - литературная организация в 1925-1928 гг. в Украине
12 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]
13 Формирование Серой дивизии во Владимире-Волынском
[Формування Сірої дивізії у Володимирі-Волинському] – Николай Бутович // "За державність". Материалы к истории войска украинского. Сборник XI. Торонто. 1966. Стр. 18-41

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
4149 4390 0512 1235