История Полтавы

Стеблин-Каменский, Степан Павлович

• 

Подробности

Просмотров: 70405

Стеблин-Каменский Степан Павлович, сын коллежского советника, родился в Полтаве 26 апреля 1814 г. и первоначальное образование получил в родительском доме, затем воспитывался в Полтавской гимназии, из которой, в декабре 1832 г., поступил на службу в Полтавский приказ общественного призрения. Через три года выдержал экзамен на звание учителя, после чего служил преподавателем в Золотоношском уездном училище (с 7 августа 1835 по декабрь 1837 г.), в Полтавской мужской гимназии (1837—1852 г.г.) и Полтавском институте благородных девиц (1839—1852 г.г.); затем по болезни вышел в отставку (1852—1860 г.г.); но, спустя восемь лет, снова определился на службу преподавателем русского языка в Полтавскую Мариинскую женскую гимназию (с 26 августа 1860 г.) и трудился в ней до выхода в новую отставку (в сентябре 1885 г.). Скончался в Полтаве 17 декабря 1885 г., где и погребен на новом Полтавском кладбище. Стеблин-Каменский, состоя ревностным сотрудником "Полтавских Губернских Ведомостей", и других газет и журналов, между прочим, напечатал следующие труды: "Биографический очерк жизни Ивана Петровича Котляревского" ("Северная Пчела" 1839 г., № 146). Тоже с новыми дополнениями в "Полтавских Губернских Ведомостях" (1866 г., №№ 46 и 47). "Воспоминание об И. П. Котляревском" ("Полтавские Губернские Ведомости" 1866 г., № 45). "Столетний юбилей И. П. Котляревского" ("Полтавские Епархиальные Ведомости" 1869 г., № 17). Тоже перепечатано в "Харьковских Губернские Ведомостях" 1869 г., № 98. "Религиозные стихотворения": "Вечерняя молитва", "Благовещение", "Из великого канона", "Поклонение кресту", "Похвальная суббота" ("Полтавские Епархиальные Ведомости", 1885 г.) ⁽⁹⁸⁾.

⁹⁸⁾ См. о нем "Полтавские Епархиальные Ведомости", 1886 г., № 4, стр. 137—148. "Исторический Вестник", 1888 г., т. XXIV, декабрь, стр. 135—136 (приложение).

Источник:

Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. 2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 371-372

Світлини: Євген Анічін. З історії славного дворянського роду Стеблін-Камінських.

 

Стеблін-Камінський, Степан Павлович (8.05(26.04).1814 — 29(17).12.1885) — перший біограф І. П. Котляревського, український громадський і культурно-освітній діяч.

Його батько П. С. Стеблін-Камінський (1782 — 1856) був найближчим другом автора "Енеїди", разом з Котляревським працював в установі громадського притулку, а після його смерті за власний кошт поставив на могилі поета перший пам’ятник.

1831 року Степан закінчив Полтавську гімназію, а в 1835 році склав іспит на звання вчителя і поїхав до Золотоніської повітової школи. В 1837 році його перевели до Полтавської гімназії на посаду вчителя російської словесності. Тут він працював разом із поетом і байкарем Левком Боровиковським, дружив із ним, допомагав у його творчій роботі. В 50-х роках він перебув психічну хворобу, а з 1860 року відновив педагогічну працю і присвятив їй іще чверть століття.

Перше друковане слово про І. П. Котляревського С. Стеблін-Камінський сказав у некролозі, вміщеному в "Полтавских губернских ведомостях" (1838). Наступного року в газеті "Северная пчела" з’явився його нарис "Біографія поета Котляревського", підписаний криптонімом С.С.К. Цей текст В. Ганка передрукував у Чехії. Свій нарис, в основу якого лягли спогади і частково документи, Степан Павлович публікував двічі — в 1849 та 1866 роках. Окремо ці матеріали виходили в Полтаві в 1869, 1871 та — найповніше — 1883 року під назвою "Спогади про Івана Котляревського: Із записок старожила".

Метод поєднання достовірних біографічних даних зі спогадами сучасників (автор використав розповіді своїх батьків та інших людей, які знали поета) дав автору можливість показати Котляревського не мертвою схемою, а живою людиною. Цінним було й те, що образ Котляревського подано ним на тлі тогочасної Полтави, яка характеризувалась "патріархальним побутом своїх громадян, що не соромилися говорити по-малоросійськи й разом з тим були досить освічені". "Котляревський, — писав біограф, — був у рідному місті "любимий, шанований всіма, відомий кожному". На честь Стебліна слід віднести його вміння яскраво намалювати постать поета — "улюбленця полтавського люду", "веселого оповідача", "шанованого за свою привітність, хлібосольство".

С. Стеблін-Камінський перший описав будинок, у якому звікував поет, розміщення кімнат, сволок з різьбленим написом, подав відомості про його бібліотеку. Все це стало в пригоді під час реставрації будинку і садиби Котляревського в 1969 році.

Мемуарні матеріали Стебліна і його нарис про І. П. Котляревського досі залишаються цінним джерелом для подальшого удосконалення життєпису письменника. Найавторитетніші літературознавці, які досліджували біографію Котляревського (П. Волинський, Є. Кирилюк, П. Хропко та ін.), не обминули цього джерела.

Протягом багатьох десятиліть Степан Стеблін-Камінський стояв на сторожі пам’яті "світлої особистості" поета, організовуючи ювілейні пошанування. Саме з його ініціативи було відзначено в Полтаві 100-річчя від народження поета. Він очолив збір пожертв на поновлення надмогильного пам’ятника, збудованого батьком, а на відкритті його сказав такі пророчі слова: "І через сто років ім’я Котляревського буде відоме нашим нащадкам, буде шановане ними, а добра пам’ять про нього... буде вічною пам’яттю".

До смерті Степан Павлович з побожністю оберігав усе, що стосувалося пам’яті І. П. Котляревського: книги, листи, ділові папери. 1883 року він передав їх В. Горленку для опублікування в журналі "Киевская старина". Залишив він ще й цінний "Щоденник", який повністю поки що не опублікований.

Джерело:

Петро Ротач, "Колоски з літературної ниви" - http://www.pollitra.pi.net.ua

 

Стеблин-Каменский, Степан Павлович, сын предыдущего [Стеблин-Каменский, Павел Степанович], полтавский педагог и писатель, родился в Полтаве 26 апреля 1814 г., умер там же 17 декабря l886 г. Первоначальное образование С.-Каменский получил в доме своих родителей, a затем воспитывался в полтавской гимназии. В декабре 1832 г. он поступил на службу в полтавский приказ общественного призрения, но так как эта служба не соответствовала его наклонностям, он менее чем через три года оставил ее, выдержал экзамен на званиe учителя и с этого времени всецело посвятил себя педагогической деятельности, на поприще которой трудился пятьдесят лет с небольшим перерывом. 7 августа 1835 г. C.-Kаменский был назначен учителем русского языка в Золотоношское уездное училище, а в декабре 1837 г. был перемещен учителем русского же языка в Полтавскую мужскую гимназию. Вскоре он приобрел репутацию хорошего и трудолюбивого педагога и стал получат приглашения на уроки как в частных домах, так и в учебных заведениях. Так, в сентябре 1839 г. его пригласила давать уроки в институт благородных девиц, в котором он в различное время преподавал географию, арифметику и русский язык. Кроме того, он в то же самое время давал уроки в нескольких частных пансионах (Плоховой, Дейнекиной, Гаевского, а несколько позже у Ганпота и Оливари). В 1852 г. С.-Каменский, сильно заболев, принужден был оставить службу и вышел в отставку. Когда в августе 1860 г. было открыто «Полтавское женское училище 1-го разряда» (переименованное в 1870 г. в «Мариинскую женскую гимназию»), С.-Каменский поступил в нее преподавателем русского языка и оставался в этой должности двадцать пять лет, до новой отставки в сентябре 1885 г. В течениe первых шести лет (с 1860 по 1866 гг.) он преподавал свой предмет безвозмездно и только с 1866 г. стал получать жалованье. В 1862 г. С.-Каменский был снова приглашен в институт благородных девиц. За свои усердные педагогические труды он неоднократно получал награды и изъявления Высочайшего благоволения. Помимо должностей преподавателя в указанных учебных заведениях он состоял делoпpoизвoдитeлeм попечительного совета женской гимназии, казначеем и смотрителем ее здания (с 1866 г.), а также казначеем в местном управления Российского общества Красного Креста. В течение многих лет С.-Каменский состоял сотрудником «Полтавских Губернских Ведомостей». В которых печатал статьи (преимущественно общественного и педагогического характера) и стихи (религиозного содержания или приноровленные к определенному событию). Из его статей, число которых весьма значительно, назовем: «Биографический очерк жизни Ивана Петровича Котляревского» («Северная Пчела» 1839 г., № 1 - 16), «Воспоминание об И. П. Котляревском» («Полтавские Губернские Ведомости» 1866 г., № 45); «Столетний юбилей И. П. Котляревскаго» («Полтавские Епархиальные Ведомости» 1869 г., № 17); «Старинный колокол в Полтаве» (за-метка в «Русской Старине» 1876 г., т. ХVII, стр. 389—390). В «Полтавских Епархиалных Ведомостях» 1885 г. был помещен ряд религиозных стихотворений С.-Каменского: «Вечерняя молитва», «Благовещение», «Из великого Канона», «Поклонение Кресту», «Похвальная суббота».

"Степан Павлович Стеблин-Каменский", биографический очерк В. Д., Полтавские Епархиальные Ведомости" 1866 г., № 4, стр. 137-148. — Д. Д. Языков, "Обзор жизни и трудов покойных русских писателей", выпуск V, s. v.

В. Греков.

Источник:

Русский биографический словарь: В 25 т. /А.А. Половцов. - М., 1896-1918. том: «Смеловский - Суворина», Стр.: 364-365