История Полтавы

Игорь Святославич

Подробности

Просмотров: 33377

Игорь Святославич (1151 - 1202), из рода князей Черниговских, сын Святослава Олеговича - князь новгород-северский. Известен несчастным походом в Половецкую землю (1185). В 1169 г. Игорь Святославич участвовал в ополчении одиннадцати русских князей, собравшихся под знаменами Андрея Боголюбского , против Мстислава Изяславича , великого князя киевского. В 1171 г. ходил с своими северскими дружинами воевать землю Половецкую и одержал недалеко от р. Ворсклы знаменитую победу над ханами половецкими Кобяком и Кончаком . Удачный поход (1184) южнорусских князей на половцев побудил Игоря Святославича, вместе с братом его Всеволодом , князем курско-трубческим, племянником Святославом Олеговичем, князем Рыльским, предпринять в следующем году новый поход. Вместе с дружиной коуев (отрасль черных клобуков) они двинулись к берегам Дона и Сала. Первая встреча с половцами окончилась удачей русских, но на берегах Каяла (Кагальник) Игорь был окружен нахлынувшими со всех сторон ордами половцев. Большая часть воинов легла на поле битвы, а князья с остатками дружин взяты в плен. Из плена Игорь бежал, оставив там своего сына Владимира. Этот поход Игоря Святославича на половцев послужил канвой для знаменитого "Слова о полку Игореве" (см.). В 1198 г. Игорь, по смерти черниговского князя Ярослава , занял черниговский стол. Оставил после себя пятерых сыновей.

Источник:

http://www.rulex.ru/01090133.htm

Портрет: http://litopys.net/ru/thisday/month/4/day/16/id/2962

Ігор Святославич, Ігор-Георгій Святославич (02.04.1151–1202) – князь новгород-сіверський, черніг.; другий син Святослава Ольговича. Одружений з дочкою галицького кн. Ярослава Володимировича Євфросинією.

По смерті батька (1164) за угодою старшого брата Олега з братом у перших Святославом Всеволодичем, який обійняв черніг. княжіння, І.С. мав одержати від останнього якусь волость, але той не дотримав обіцянки. Ймовірно, жив разом з братом Олегом у Новгороді-Сіверському. Влітку 1171 на чолі своєї дружини розбив половецьких ханів Кобяка й Кончака біля Переяслава. По смерті Олега І.С. 1180 сів у Новгороді-Сіверському. Відтоді проводить традиційну для клану Ольговичів політику співробітництва з половецькими ханами. 1181 разом із половцями воював проти кн. Рюрика Ростиславича, був розбитий і в одній ладді з Кончаком урятувався втечею Дніпром. Союз із Кончаком, мабуть, спричинив відмову І.С. від загальнорус. походу 1183 у Половецький степ. У лют. 1185 знову ухилився від участі в переможному (як потім з’ясувалося) поході проти половців. Бажаючи здобути славу й здобич, у квіт. 1185 організував непідготовлений похід проти ханів Гзи і Кончака, був розбитий, поранений і потрапив у полон. Швидко по тому втік. 1191 знову здійснив похід на половців, досягши при цьому часткового успіху. По смерті 1198 брата в перших, черніг. кн. Ярослава Всеволодича вокняжився в Чернігові, де й помер.

Літ.: Рыбаков Б.А. «Слово о полку Игореве» и его современники. М., 1971.

М.Ф. Котляр.

Джерело:

Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2005. - 672 с.: іл. (http://www.history.org.ua)