История Полтавы

Братство Тарасовцев

Подробности

Просмотров: 75350

Братство Тарасівців - українська таємна організація. Створена влітку 1891 (за іншими даними 1892) на могилі Т.Шевченка у Каневі. Засновниками Б.Т. була група українських студентів - Б. Грінченко, І. Липа, М. Міхновський, В. Боровик та ін. Основні ідейні засади організації були викладені у "Декларації віри молодих українців" і опубліковані у квітні 1893 у львівській газеті "Правда". Своїм основним завданням Б.Т. ставило боротьбу за національне визволення українського народу та досягнення повної автономії всіма народами, які були поневолені Російською імперією. Б.Т. зобов'язувалось вимагати поширення вживання української мови у школі, державних установах, родині і при всіх обставинах боронити інтереси українського народу. Тарасівці розгорнули широку діяльність по пропаганді своїх ідей серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітництва. До літа 1893 основним осередком Б.Т. був Харків, але після арешту значної частини членів організації центр перенесено до Києва. Осередки Б.Т. з'явилися в Одесі, Полтаві, Лубнах та деяких інших містах України. До активних діячів Б.Т. належали В. Боржковський, М. Вороний, М. Дмитрієв, В. Самійленко, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Степаненко, Б. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет та ін. Б.Т. діяло в Україні до 1898. Під впливом ідей Б.Т. було засновано в 1897 Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію та в 1900 - Революційну Українську Партію.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)

«БРАТЕРСТВО ТАРАСІВЦІВ» – таємна революц. орг-ція, ств. влітку 1891 харків. студентами І. Липою, М. Байздренком, М. Базькевичем і студентом Київ. ун-ту В. Боровиком. Працюючи під час канікул в комісії з перепису нерухомого майна Полтав. губ., вони відвідали м. Канів і заснували нац. укр. таємну орг-цію. Залишаючись таємною орг-цією, тарасівці незабаром об’єднали навколо себе гурток студентів з бл. 30 різних харків. навч. закладів на засадах необхідності широкої праці задля нац. відродження України, який отримав назву «Молода громада». Кер-во здійснювали тарасівці І. Липа та М. Яценко, тісно співпрацюючи з просвітницьким гуртком С. Русової й О. Русова. На поч. 1890-х рр. ідеї харків. «Б.т.» поширилися в ін. містах України. У Києві В. Боровик створив тарасівський гурток у складі Є. Тимченка, М. Міхновського, М. Кононенка, О. Черняхівського, В. Самійленка, в Одесі тарасівські ідеї пропагував А. Сигаревич, у Полтаві – М. Шемет і Д. Дробиш, у Чернігові – М. Коцюбинський, в м. Олександрія діяв зв’язаний з харків. тарасівцями гурток у складі М.Косюри, І.Козубова, О.Нікольського, М.Васька, Г.Мальської, Я.Зерницького та ін. Харків. «Б.т.» мало свій Статут, розроблений його засн. ще 1891. Навесні 1893 він був обговорений на зборах «Молодої громади» і в квіт. того ж року опубл. у львів. ж. «Правда» під назвою «Profession de foi молодих українців», ставши першою викладеною на папері нац. програмою укр. революц. молоді. Висунуті в ній політ. вимоги – знищення нац. гноблення, єдність галицьких і рос. українців, відродження укр. нації, автономія всіх націй Російської імперії тощо – згодом досить виразно позначилися в програмах «Загальної безпартійної української організації», Української демократичної партії, Української радикально-демократичної партії й Української радикальної партії.

Відчуваючи крайню потребу в політ. літ., ««Б.т.» ранньої весни 1893 на зібрані серед студентів кошти з допомогою дружини І.Франка О.Франко придбало в Галичині 3 пуди 30 фунтів заборонених в Росії видань і переправило їх до Харкова. Однак поліції вдалося виявити цей транспорт нелегальної літ. і простежити за тим, хто його отримав і почав розповсюджувати. 1 трав. 1893 у Харкові були проведені масові обшуки й арешти серед тарасівців і молодогромадівців (див. Громади). До справи було притягнуто 24 особи, у т. ч. подружжя Русових і всі тарасівці. Майже півтора року тривало слідство, в ході якого завдяки мужності заарештованих поліції так і не вдалося виявити в середовищі студентської громади її кер-ва. 24 листоп. 1894 заарештованим було оголошено царський вирок, за яким майже всі вони підлягали різним строкам тюремного ув’язнення і кількарічному гласному поліцейському наглядові за місцем проживання, але поза межами столиць, губ. та університетських центрів.

Джерело:

Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003 (http://www.history.org.ua).