История Полтавы

Ващенко-Захарченко, Александр Петрович

Подробности

Просмотров: 22834

Ващенко-Захарченко, Александр Петрович. Окончил Петровский Полтавский кадетский корпус в 1909 г. вице-унтер-офицером. Константиновское артиллерийское училище портупей-юнкером. 9 арт. бригада.

Источники:

Ромашкевич А. Д. Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса с 1-го октября 1908 г. по 1-е октября 1909 г. Год шестой. Полтава. 1909. Стр.150

Ромашкевич А. Д. Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса с 1-го октября 1911 г. по 1-е октября 1912 г. Год девятый. Полтава. 1912. Стр.175

Ващенко-Захарченко Александр Петрович, штабс-капитан, 9-я арт. бригада, ГО — ВП от 15.01.1917. Ф.400. Оп.12. Д.27324. Л.236-241 (1916); Ф.408. Оп.1. Д.1086. Л.34 (1914); Ф.409. Оп.1. п/с 290-017 (1909).

Источник:

Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769-1920. – библиографический справочник. Отв. сост. В.М. Шабанов./М.: Русский Мир, 2004 г.

Ващенко-Захарченко, Олександр Петрович (20.12.1891 — після 1937) — підполковник Армії УНР.

Народився у Костянтинограді. Походив з дворян Полтавської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Костянтинівське артилерійське училище (1912), вийшов підпоручиком до 9-ї артилерійської бригади (Полтава), у складі якої брав участь у Першій світовій війні. З 03.02.1917 р. — капітан. З 07.03.1917 р. — командир 3-ї батареї 9-ї артилерійської бригади. Під час війни був двічі важко поранений, нагороджений усіма орденами до Святого Влодимира IV ступеня з мечами та биндою, Георгіївською зброєю (15.01.1917 р., за бій 15.05.1915 р.). Останнє звання у російській армії — капітан.

У листопаді 1917 р. 9-ту артилерійську бригаду було українізовано. У липні 1918 р. перейменовано на 11-ту легку гарматну бригаду Армії Українського Держави. З 18.06.1918 р. — ад'ютант бригади (01.03.1919 р. бригада була перейменована на 1-й запасний гарматний полк) Дієвої армії УНР. 21.05.1919 р. потрапив до польського полону.

15.06.1919 р перебував у таборі Ланцут, де записався до Північно-Західної добровольчої армії генерала Юденіча; воював проти більшовиків під Петроградом (був поранений у ногу). Після поразки армії Юденіча потрапив в Естонію.

09.07.1920 р. повернувся в Ланцут, де знов вступив до української армії. З 12.08.1920 р. — начальник адміністративно-персональної частини гарматної управи Військового міністерства УНР.

У листопаді 1923 р повернувся в Україну, жив у Полтаві. 07.05.1931 р був засуджений на 5 років виправно-трудових робіт у справі «Весна» (т. зв. змова колишніх офіцерів). Після відбуття терміну повернувся додому, однак 05.08.1937 р. був знов заарештований і 30.11.1937 р засуджений на 10 років виправно-трудових робіт за ст. 58. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. -Ф. 1075. -Оп. 2. -Спр. 311. - С 104-105; ДАСБУ. - Ф. 6. - Спр. 67093-фп. - Т. 2609, архівно-слідча справа Ващенка-Захарченка О. П.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 73

ВАЩЕНКО-ЗАХАРЧЕНКО Олександр Петрович, 1891 р., м. Красноград Харківської обл., українець, із службовців, освіта середня. Проживав у м. Полтава. Без певних занять. Заарештований 5 вересня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 30 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 14 червня 1989 р.

Джерело:

Реабілітовані історією. Полтавська область: Науково-документальна серія книг. — Київ — Полтава: Видавництво АСМІ, 2004. — Кн. 2. — 720 с. Стор. 178