История Полтавы

Рыженко, Яков Емельянович

Подробности

Просмотров: 28625

Риженко, Яків Омелянович — Рыженко Яков Емельянович — (13.11.1892, с. Пустовійтове Кременчуцького пов., тепер Глобинського р-ну — 29.05.1974, Астрахань) — мистецтвознавець, музейник, історик.

Народився в сім'ї селянина-бідняка. З раннього дитинства наймитував. Навчаючись у початковій школі, виявив неабиякі здібності, завдяки чому дістав змогу продовжити навчання в Кременчуцькому педагогічному училищі за рахунок земства. Працював учителем. Заробивши грошей, виїхав до Москви, де вступив до Вечірнього університету їм. Шанявського. З початком світової війни мобілізований до армії, служив фельдшером військового госпіталю. Після Лютневої революції повернувся на батьківщину, в пошуках роботи змінив кілька занять та місць проживання. Врешті, у 1923 p. посів посаду заступника завідувача, згодом завідувача Полтавським педагогічним музеєм. Після об'єднання останнього з Центральним пролетарським музеєм Полтавщини в краєзнавчий музей став керівником етнографічного відділу, а з 1925 p. — заступником директора з наукової роботи. У 1929 p. закінчив аспірантуру при кафедрі історії української культури академіка Д. І. Багалія. Провів реорганізацію експозиції музею, відвівши центральне місце етнографічним експонатам, переважно зібраним особисто під час проведення наукових експедицій. У 1926—1927 рр. провів комплексне етнографічне дослідження Опішнянського району. У 1931 p. заарештований у справі УНЦ і засуджений до виселення з України. Поселився в Астрахані, де й помер.

Головні праці: "Екскурсійний довідник по Полтаві та Полтавській окрузі" (1927 p.), "Полтавський державний музей (Історичний нарис)" (1928 p.), "Килимарство й килими Полтавщини" (1928 p.), "Українське шитво" (1929 p.), "Гончарство Полтавщини" (1930 p.).

Джерело:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор. 300