История Полтавы

Школа на Шведской Могиле

Подробности

Просмотров: 11871

Школа на Шведській Могилі

Поле Полтавської битви, як один з головних історико-культурних об'єктів нашого краю, постійно викликає інтерес не тільки полтавців, а і численних гостей Полтавщини. І, зазвичай, інтерес до доленосних подій початку XVIII століття приводить усіх до Музейного містечка, розташованого поряд зі Шведською Могилою, як з незрозумілих причин ще в давні часи охрестили місцеві жителі братську могилу воїнів Петра І, та Сампсоніївським храмом.

А відвідавши один з найяскравіших храмів Полтавщини не мажна не помітити розташовану неподалік середню школу № 24. Проте мало кому відомо, що ця школа, як і музей історії Полтавської битви, має тривалу і непросту історію. Окремі її сторінки ми і спробуємо висвітлити.

Час виникнення школи на полі Полтавської битви - остання чверть XIX століття, коли в усій Російській імперії широко розгорнувся процес створення мережі освітніх закладів для простого люду. Є дані про те, що зародилась скромна, без чіткого розкладу навчального процесу, школа у листопаді 1887 року у пристосованому для цього приміщенні при Сампсоніївській церкві. Ім'я першого вчителя варте того, щоб бути записаним в Літопис школи на Шведській Могилі - ієромонах Харитон (Капиленський). Поступово до отця Харитона почало приходити все більше дітей з навколишніх сіл, які прагнули навчатися грамоті. Водночас діти прилучались до православної віри, постійно беручи участь у богослужіннях в храмі Св.Сампсонія. Вже у вересні 1888 року школу відвідували 31 учень, усі хлопчаки. На таку кількість учнів, та ще в такому місці, не міг не звернути увагу полтавський єпископ Іларіон, який взагалі мав особливе ставлення до всього що мало відношення до історії та славного поля Полтавської битви. Його клопотанням та дбайливою опікою школа отримала офіційний статус та була забезпечена навчальними посібниками і літературою, а для проведення навчального процесу їй передали одне з двох приміщень, влаштованих при Сампсоніївському храмі Хрестовоздвиженським монастирем, у віданні якого знаходився останній. Єпископ Іларіон потурбувався не тільки про навчання, а і про побут учнів. Так з його волі була передбачена можливість для школярів залишитись у приміщенні школи на ніч, а також повечеряти частиною столу церковного причету.

У березні 1889 року відбулася заміна шкільного вчителя: на місце ієромонаха Харитона призначено ієромонаха Тихона. Дехто з учнів, звикнувши до попереднього вчителя, почали залишати школу, через що Тихон застав лише 13 учнів. Та це не знітило священника, який, отримавши в допомогу призначеного преосвященним Іларіоном вчителя, почав активну роботу по перетворенню школи на зразковий навчальний заклад.

24 вересня 1889 р. на Шведській Могилі було офіційно відкрито Сампсоніївську церковно-приходську школу. Вона створювалась на власні кошти преосвященного Іларіона, за участі спадкового почесного громадянина І.С.Котельникова. Саме останній був фундатором Свято-Симеонівського храму в Хрестовоздвиженському монастирі і великим меценатом Полтави. На велелюдній церковній службі, що відбувалась на честь відкриття школи, були присутні біля 200 чоловік. Після неї, а також наступної панихиди за вошами, що загинули в Полтавській битві, процесія рушила до нового приміщення школи. Це був не дуже великий будинок на кам'яному фундаменті, під залізним дахом, з двома просторими відділеннями для учнів та третім для вчителя. Відомо що коштувала будівля 3500 царських рублів.

Полтавська консисторія видала наказ на ім'я ієромонаха Тихона, яким він призначався законовчителем та наглядачем школи із грошовим утриманням у 14 рублів на місяць. На допомогу Тихону було призначено двох послушників розташованої поряд церкви: одного - вчителем співу, іншого - паламарем. Усі призначені особи забезпечувалися за монастирські кошти житлом з опаленням, освітленням, а також харчуванням.

Шкільне приміщення було світлим, з високою стелею і розраховане на 40 школярів. В класних кімнатах, крім традиційно оформлених кутків з іконами Спасителя і Божої Матері, на стінах висіли портрети імператора Олександра III та засновника школи -Преосвященного Іларіона, єпископа Полтавського і Переяславського, а також географічні карти та історичні картини. Великий, у позолоченій рамі, портрет «царя-батюшки» подарував саме фундатор і опікун школи.

Варто звернути увагу на розклад занять, складений згідно програми однокласної церковно-парафіяльної школи, та правила, яких мали дотримуватись учні, попередньо віддавши їх у надрукованому вигляді своїм батькам:

• навчання у школі тривало з 1 вересня до 15 травня;

• батьки зобов'язувались забезпечити присутність учнів до вказаного терміну і не

• вимагати їх повернення раніше ніж 15 травня;

• навчальний день учні проводили в школі, а на ніч ішли додому;

• учні, що мешкали далеко від школи, могли ночувати у гуртожитку, але зі своїми

• харчами;

• навчальний день починався о 8 ранку, коли вчитель та учні по черзі читали

• молитви;

• заняття тривали з перервою на сніданок з половини дев'ятої до четвертої години;

• перед недільними днями та великими святами усі учні залишались у школі, де займались підготовкою до участі у богослужінні в Сампсоніївському храмі.

Спочатку, у 1889 - 1890 навчальному році школу відвідували 29 учнів, та вже 1895 року з навколишніх населених пунктів сходились на навчання до 50 дітей, що користувалися безкоштовним притулком та столом за мінімальну плату. На організацію гуртожитку при школі у 1892 році було пожертвувано 700 рублів.

За активної підтримки Преосвященного Іларіона Сампсоніївська церковно-приходська школа перетворилась незабаром на одну з кращих на Полтавщині. Так у «Звіті про стан церковно-приходських шкіл та шкіл грамоти в Полтавській єпархії за 1894 - 1895 навчальний рік» школа на Шведській Могилі за окремими показниками була визнана зразком для інших.

Тільки в одній Сампсоніївській школі, згідно з цим звітом, були більш-менш правильно поставлені позаучбові заняття. Учні школи займались переплетенням книг для власної бібліотеки, яка, до речі, нараховувала 266 назв у 1116 томах, і була створена переважно пожертвами Пресвященного Іларіона (від нього лише у звітному році надійшло: 361 назва у 115 екземпляріах). Але головна увага школярів зверталась на заняття бджільництвом, садівництвом та городництвом. Для практичних занять бджільництвом Його Преосвященство придбав для школи у 1891 році пасіку. Після зимівлі навесні 1895 року вона нарахрвувала 36 вуликів. Нагляд за ними здійснював послушник під керівництвом знавця бджолярної справи, священника Іоанна Бельговського. Теоретичні шкільні зайняття по бджільництву вів учитель Стефан Тихонович. Проводились вони до половини п'ятої години. Цікаво, що ці уроки велись за програмою, складеною для шкіл комісією з бджільництва при Імператорському Вільному Економічному Товаристві. Велись з учнями і практичні заняття на пасіці. Для молодшої групи уроки з бджільництва були не обов'язкові, а старша група повинна була бути присутньою повністю.

Крім того, на придбаних трьох десятинах землі, поряд зі Шведською Могилою, і на ділянці землі коло самої школи, з осені 1892 року розводились сад та город. При садку були заведені питомники плодових та інших дерев. До посадки 1894 р. у звітному році добавилось 1200 нових різноманітних ягідних кущів, фруктових та інших дерев, внаслідок чого на літо 1895 року садок нараховував до 5500 дерев та кущів. На городі висаджувались різноманітні овочі, а також створювались парники. Заняття по садівництву не велись систематично, за певним планом, знайомились з цією справою учні на практиці і нерідко в залежності від випадку (від стану погоди) і від того, коли в них був вільний час.

Окремо варто відмітити, що у звіті зазначалось: Сампсоніївська школа утримувалась не лише на кошти Преосвященного Іларіона, а і на частину процентів з капіталу Й.С.Судієнка. Як відомо на цей капітал було збудовано Сампсоніївський храм та пам'ятник на Братській Могилі російських воїнів.

Школа на Шведській Могилі відрізнялась від інших і правильною організацією гуртожитку. Спальна кімната для учнів була «поместительна й удобна: длина 11 аршин, ширина 10 аршин, вьісота 4 аршина.» Гуртожиток мав залізні складні ліжка. Жило тут на 1895 рік 32 хлопчики. Всі вони мали в школі, крім квартири, стіл, що складався із сніданку, обіду та вечері; у дні постів давався чай. За користування столом учні були зобов'язані вносити по 1р.50коп. на місяць. У звіті відмічалось, що з цих внесків мала бути складена сума в 384 рублі, але два учні були зовсім звільнені від оплати, а деякі не доплатили, так що надійшло 351р.50коп. Як ця недостача, так і інші потрібні на утримання школярів, доповнювались від щедрот все того ж Преосвященного Іларіона.     Любов Полтавського єпископа до цієї школи була настільки великою, що він провів у середовищі її вихованців більшу частину дня свого 70-річчу 1894 році, залишивши при цьому свою резиденцію у архієрейському будинку.

Розвиток школи продовжувався і на початку XX століття, коли єпископом Полтавським і Переяславським був Преосвященний Іоан (Смірнов). Як і його попередник, єпископ Іоан особливо опікувався пам'ятниками Шведської Могили: за його сприяння було значно розширено Сампсоніївський храм та облаштовано нову церкву у могильному кургані. Саме за єпископа Іоана церковно-приходську школу, вже перетворену в двокласну, перевели до приміщення сучасної школи. Сталось це у 1909 році, хоча сама будівля збудована раніше, ще 1901 року, і спочатку слугувала за гуртожиток для семінаристів, які навчались у створеній 1899 року церковно-учительській школі. Містилась Олександро-Миколаївська семінарія у приміщенні, де на сьогоднішній день діє на Шведській Могилі науково-дослідний інститут свинарства.

На жаль, про діяльність Сампсоніївської школи у сучасному приміщенні автор на сьогодні не має інформації. Відомим фактом є лише те, що в буремні роки Російської революції школа, як і Музей Полтавської битви та семінарія, перестала існувати. Знову відновила діяльність школа на Шведській Могилі лише в 30-х роках XX століття. Але то вже інша історія.

Джерело:

Полтава: архітектура, історія, мистецтво. Матеріали III наукової конференції "Вайнгортівські читання", грудень 2009 р. – Полтава. 2009. Стор. 213-217.

© Сальніков В.
При використанні, посилання
на автора обов'язкове.