История Полтавы

Гаврилов, Мирослав Степанович

Подробности

Просмотров: 18446

Гаврилів, Мирослав Степанович (24.07.1885–15.02.1932) – освітянин.

Н. в м. Тарнів (нині Тарнув, місто в Польщі). Закінчив (1903) г-зію у м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ); природничо-мат. ф-т Львів. ун-ту (1908), де брав участь у нелегальному студентському гуртку; стажувався в Берлінському ун-ті (1911). 1908–14 (з перервами) учителював в укр. г-зії в Станіславі. Друкувався в «Літературно-науковому вістнику». Влітку 1908 відвідав М.Грушевського в с. Криворівня (нині село Верховинського р-ну Івано-Франк. обл.). На початку Першої світової війни мобілізований до австро-угор. армії, після капітуляції Перемишля (нині м. Пшемисль, Польща) 1915 потрапив у рос. полон: спершу перебував у Туркестані (м. Казалінськ; нині місто Кизилординської обл., Казахстан), з 1916 – у Ташкенті (нині столиця Узбекистану). Перебуваючи в полоні, листувався з М.Грушевським. 1918 – викл. укр. мови в укр. школі м. Ташкент, зав. укр. секції комісаріату освіти Туркестанської АСРР у складі РСФРР (1919). Чл. РКП(б) з 1919. Очолював від. освіти Галицького революційного комітету (1920). Від верес. 1920 – інструктор Наркомосу УСРР, з груд. 1920 – зав. Центр. Пролетарським музеєм у Полтаві, з лип. 1921 – заст. зав. Полтав. губосвітою. Від берез. 1922 – політ. комісар Полтав. ін-ту нар. освіти (ІНО) та кооп. технікуму, згодом – ректор Полтав. ІНО. Від січ. 1923 навч. в Комуністичному університеті імені Артема (Харків). Від груд. 1924 – ректор Харків. ІНО, з лютого 1930 – дир. Укр. НДІ педагогіки, згодом наук. працівник цього ж ін-ту; відп. секретар Укр. т-ва робітників науки і техніки для сприяння соціаліст. буд-ву (див. Всесоюзна асоціація робітників науки і техніки для сприяння соціалістичному будівництву в СРСР). Одержавши відомості про неминучий арешт, наклав на себе руки.

Тв.: Нерви і душа. «ЛНВ», 1906, т. 35–36, № 9, 11; Туркестанське українство з погляду культурного і політичного. Ташкент, 1919 [у співавт.].

Літ.: Наука и научные работники СССР, ч. 6. Научные работники СССР без Москвы и Ленинграда. Л., 1928; В боротьбі за марксо-ленінську педагогіку: Матеріали дискусійної сесії УНДІПу. Х., 1931; Самогубство видатного комуніста-галичанина у Харкові. «Діло», 1932, 2 берез.; Дашкевич Я.Р. Галичани-інтернаціоналісти у Радянському Туркестані в світлі новознайдених джерел 1917–1920 рр. У кн.: Історичні джерела та їх використання, вип. 3. К., 1968; Борці за возз’єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989; Мухіна М.Ю. Галревком і галичани. До питання про місце інтелігенції в суспільному житті України 1920–1930 рр. «Український археографічний щорічник», 1992, вип. 1; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті рр. ХХ ст.). К., 1994; Марочко В., Хілліг Г. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929–1941). К., 2003; Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у Наддніпрянщині (1914–1921 рр.). В кн.: Актуальні проблеми вітчизняної історії ХХ ст.: Збірник наукових праць, присвячених пам’яті акад. НАН України Ю.Ю. Кондуфора, т. 1. К., 2004.

О.С. Рубльов.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України