История Полтавы

Юркевич, Памфил Данилович

Подробности

Просмотров: 46249

Юркевич, Памфил Данилович (1827 † 4 Окт. 1874), образование получил в Полтавской семинарии и Киевской духовной академии. Сын священника Полт. губ. Переяславского уезда. Ординарный профессор по кафедр философии в Киевской духовной академии, а затем в Московском университете. Философские труды его помещались, главным образом, в Трудах Киевской академии. Его труды: 1) Идея — Ж. М. Н. Проев. 1859. 2) Материализм и задача философии, там же, 1860.3) Сердце и его значение в духовной жизни человека по учению Слова Божия — Труды Киев. Акад. 1861. 4) Доказательства бытия Божия, там же, 1861. 5) Язык физиологов и психологов — Рус. Вест. 1862. 6) Из науки о человеческом духе, там же, 1860. 7) Разум по учению Платона и опыт по учению Канта. Им изданы: "Чтения о воспитании" 1865 и курс общей педагогики.

За свои воззрения Ю. подвергся страстной и резкой критике Чернышевского (по поводу статьи: из науки о человеческом духе). Многие находили, что в этой полемике правда была на стороне Юркевича. Его высоко ценил философ В. Соловьев (см. его соч. т. VIII).

Воспоминание о нем см. Русск. Вестник, 1875, о нем как о педагоге см. журнал "Гимназия" (статья осталась не оконченной). Список его работ см. материалы для истории философии России, изд. А. Н. Колубовском, в журнале "Вопросы философии" кн. 4-я, прот. К. Фоменко — Мои воспоминания о П. Д. Юркевиче — Труды Киевской Академии, 1911. Декабрь. См. о нем: Отчет Московского университета за 1874 стр. 48-50; Северный Вестник, 1894 г. кн. 10, 11 (с литературой о П. Д. Юркевиче). Вестник Европы, 1900 кн. I.

Источники:

Павловский И. Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912. Стр. 230-231

Павловский И. Ф. Первое дополнение к "Краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века". Полтава. Т-во Печатного Дела (тип. бывш. Дохмана), 1913 г. Стр. 85

Юркевич, Памфил Данилович — Юркевич Памфил Данилович — (16/28.02.1826, с. Ліпляве Золотоніського повіту Полтавської губ., тепер Канівського району Черкаської обл. — 4/16.10.1874, Москва) — мислитель, педагог, творець "філософії серця".

Народився в сім'ї священика. Навчався в Переяславському духовному повітовому училищі (1837—1841 pp.), Полтавській духовній семінарії (1841—1847 рр.) і Київській духовній академії (1847—1851 pp.). Поряд зі спеціальною богословською отримав енциклопедичну гуманітарну освіту. Досконало володів давніми і новими іноземними мовами. Залишений в академії викладачем філософії, виріс до ординарного професора (1861 p.). Написав філософські праці: "Ідея" (1859 p.), "Серце і його значення в духовному житті людини, згідно з ученням Слова Божого" (1860 p.), "З науки про людський дух" (1860 p.). Основою духовного життя людини, її почуттів і емоцій мислитель вважав "серце" — вищу й глибинну діяльність людської душі, яка стоїть поза межами розуму. Як учений і лектор користувався величезним авторитетом у студентському середовищі.

Після поновлення кафедри філософії в Московському університеті П. Юркевич виявився єдиним підготовленим професором, щоб без попереднього закордонного відрядження посісти цю кафедру. Після переїзду в 1861 р. до Москви, наш земляк підтвердив репутацію найвидатнішого філософа свого часу. Однак на науковій та викладацькій діяльності П. Юркевича трагічно позначилася заочна дискусія з володарем дум тодішньої нігілістичне настроєної молоді М. Чернишевським. П. Юркевич мав необережність покритикувати вульгарний матеріалізм, який в розумінні М. Чернишевського був єдино можливою основою "прогресивного" світогляду. Після цього розпочалося цькування П. Юркевича в ліберальній пресі; студенти від нього відштовхнулися. В пізніші часи мислитель був викреслений з історії наукової думки ідейними спадкоємцями М. Чернишевського — російськими марксистами, навпаки, писання його гонителів були зведені у ранг філософської класики. З 1864 р. П. Юркевич перейшов на роботу на кафедру педагогіки і незабаром дістав визнання як видатний педагог-теоретик. Педагогічна теорія П. Юркевича була органічним продовженням його філософського вчення. Значущість педагогічної діяльності вчений виводив із божественного одкровення, яке "ставить вище всіх звань царя, священика й учителя". Педагогічним ідеалом вважав освіту, яка сприймається вихованцем "як радість і благо".

Опис успіху лекцій П. Юркевича [виведений під ім'ям Дашковича] в повісті І. Нечуя-Левицького "Хмари":

"В його аудиторії було повнісінько студентів, котрі сиділи цілими лавами й купою стояли у порога, прийшовши з інших курсів... Дашкович промовив перше слово, і всі ряди голів, наче по електричному потоку, разом схилялись уперед, насторчившись слухати. І цілу лекцію так держались голови. І його мисль лилася чиста, як кришталь! Не було там ні одного слова зайвого, не до діла...".

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 229-230