Слюсаренко, Владимир Алексеевич
- Подробности
- Просмотров: 11021
Слюсаренко Володимир, фото 1918 року (ГАРФ)
Слюсаренко, Володимир Олексійович (02.05.1857-22.05.1933) - генеральний бунчужний Армії Української Держави.
Закінчив 1-ше військове Павлівське училище, служив у 9-й артилерійській бригаді (Полтава), у складі якої на чолі 1-го дивізіону брав участь у Російсько-японській війні. За заслуги у бою під Ляояном отримав орден Святого Георгія IV ступеня (13.02.1905). З 23.08.1905 р - генерал-майор, начальник 45-ї артилерійської бригади. З 20.05.1906 р. — начальник 2-ї Гренадерської артилерійської бригади (Москва). З 12.09.1907 р. — начальник артилерії XIX армійського корпусу. З 15.05.1910 р. — генерал-лейтенант, начальник 43-ї піхотної дивізії. З 24.10.1915 р. — командувач 28-го армійського корпусу. З 06.12.1915 р. — генерал від інфантерії. У серпні 1917 р. демобілізувався з армії.
З 06.06.1918 р. до 29.11.1918 р. - начальник 6-го Полтавського корпусу Армії Української Держави.
У грудні 1918 р. виїхав на Дон, перебував у резерві командного складу Збройних Сил Півдня Росії.
Білоемігрант. Помер та похований у м. Біла Церква (Югославія).
Залесский К. Кто был кто в Первой мировой войне. - Москва - 2003. - С. 564; ГАРФ. - Ф. 5881. -Оп. 1. — Д. 635—645; В. О. Слюсаренко, «О виденном и пережитом с 13.09.1917 по 20.10.1920»; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма — Київ. — Ш 2002. - С. 67, 68.
Джерело:
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 410-411
Слюсаренко, Володимир Олексійович (2.5.1857 - р. см. невід.) - військовий діяч періоду Української Держави, генерал від інфантерії (1915).
Закінчив Санкт-Петербурзьку військову гімназію, 1-е Павлівське військове училище (1876), Миколаївську академію Генерального штабу. Служив на посадах командира батареї, дивізіону 27-ї гарматної бригади, командира 45-ї гарматної та 2-ї Гренадерської бригад, начальника артилерії 19-го та 2-го Кавказького армійських корпусів, командира 43-ї піхотної дивізії. Учасник російсько-турецької 1877-78 та російсько-японської 1904-05 війн. За бойові заслуги отримав вісім орденів і Золоту Георгіївську зброю. У роки Першої світової війни 1914-18 - командир 43-ї піхотної дивізії Північно-Західного фронту, 28-го армійського корпусу на Північному фронті. В українському війську - з квітня 1918. За Гетьманату - командир 6-го Полтавського армійського корпусу. Брав участь у боях проти військ Директорії УНР у листопаді-грудні 1918. Після повалення уряду гетьмана П. Скоропадського жив у еміграції.
М. Литвин, К. Науменко (Львів).
Джерело:
І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua
Слюсаренко Владимир Алексеевич (02.05.1857 - 22.05.1933). Православный. Образование получил в 1-й С-Петербургской военной гимназии. В службу вступил 18.08.1873. Окончил 1-е военное Павловское училище (1876). Выпущен Прапорщиком (ст. 04.08.1875) в 21-ю полевую пешую бригаду. Подпоручик (ст. 09.12.1876). Участник русско-турецкой войны 1877-78. Поручик (ст. 26.12.1877). Штабс-Капитан (ст. 18.12.1880). Участник кампании 1880-81 в Ср. Азии. Капитан (пр. 1882; ст. 29.01.1882; за отличие). Подполковник (ст. 12.03.1895). Командовал 3-й батареей 9-й арт. бригады 6 л. 11 м. Полковник (пр. 1902; ст. 27.02.1902; за отличие). Командир 3-го дивизиона 27-й арт. бригады (27.02.1902-21.08.1903). Командир 1-го дивизиона 9-й арт. бригады (21.08.1903-23.08.1905). Участник русско-японской войны 1904-05. Отличился в сражении при Ляояне. Награжден орденом Св. Георгия 4-й ст. (ВП 13.02.1905). Ген-майор (пр. 1905; ст. 25.02.1905; за боевые отличия). Командующий 45-й арт. бригадой (23.08.1905-20.05.1906). Командующий 2-й гренад. арт. бригадой (20.05.-29.06.1906). Командир 2-й гренад. арт. бригады (26.06.1906-12.09.1907). И.д. начальника артиллерии 19-го (с 12.09.1907), потом 2-го Кавказского (с 21.03.1908) арм. корпусов. Ген-лейтенант (пр. 1909; ст. 29.03.1909; за отличие). С 15.05.1910 начальник 43-й пех. дивизии, с которой вступил в войну. После назначения ген. Шейдемана командующим 2-й армией временно возглавлял 2-й арм. корпус. Командовал 28-м арм. корпусом (с 24.10.1915). Ген. от инфантерии (ст. 06.12.1915). В 08.1917 оставил свой пост, а после 10.1917 уехал на Украину. В армии Украинской державы командовал 6-м корпусом. 24.09.1918 переменован в чин генерального бунчужного со старшинством с 06.12.1915. 09.11.1918 назначен в распоряжение военного министра. С 09.12.1918 в резерве чинов при штабе главнокомандующего ВСЮР в Екатеринодаре. С 04.11.1919 в проверочной комиссии тыловых учреждений. С 1920 в эмиграции. Ум. в г. Белая Церковь в Югославии.
Награды: ордена Св. Анны 4-й ст. (1878); Св. Станислава 3-й ст. с мечами и бантом (1878); Св. Анны 3-й ст. с мечами и бантом (1878); Св. Владимира 3-й ст. с мечами (1905); Св. Георгия 4-й ст. (ВП 13.02.1905); Золотое оружие (ВП 03.11.1906); Св. Станислава 1-й ст. (1908); Св. Анны 1-й ст. (1913).
Лодзинская операция. Сборник документов мировой империалистической войны на русском фронте (1914-1917). М., 1936.
Залесский К.А. Кто был кто в Первой мировой войне. М., 2003.
1918 год на Украине. М. 2001
Список генералам по старшинству. Составлен по 15.04.1914. Петроград, 1914
М.Е.Бархатов, В.В.Функе "История русско-японской войны", СПб, 1907, т.6. Информацию предоставил Д.Николаев.
"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.
Список старшим войсковым начальникам, начальникам штабов: округов, корпусов и дивизий и командирам отдельных строевых частей. С.-Петербург. Военная Типография. 1913.
Источник:
