Лизогуб, Федор Андреевич
- Подробности
- Просмотров: 86314
Лизогуб, Федор Андреевич. Окончил курс реального училища подполковника Павловского в Петербурге. В 1881 г. определился помощником секретаря в мировой съезд в Чернигове и в том же году избран депутатом в Черниговское дворянское депутатское собрание от Городнянского уезда. Был кандидатом, а с 18 марта 1888 г. Городнянским предводителем дворянства и был до 16 февраля 1898 г., когда уволился с этой должности. Был почетным мировым судьей по Городнянскому и Лохвицкому уездам. С 8 декабря 1901 г. состоит в должности Председателя Полтавской Губернской Земской Управы.
Источник:
Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. Стр.110
Лизогуб, Федор Андреевич (6.11.1851-1928) - действительный статский советник (6.12.1903), председатель Полтавской губернской земской управы с 8.12.1901 года, Полтавский вицегубернатор (1914-1915), член Совета земельного самоуправления и начальник канцелярии при наместнике Кавказа (1915-1917), кавалер орденов: Св. Владимира IV ст. (6.12.1895), III ст. (22.09.1897), Св. Анны II ст. (30.08.1893), I ст. (1914), Св. Станислава II ст. (22.06.1890), I ст. (26.06.1909), жена - Левиц Александра Федоровна.
Источник:
Биографический словарь. Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917). В 4-х томах. Т. II. Д-Л. / Сост. кин. Е.Л.Потемкин. - М.: Б.и., 2019. - 627 с. Стр. 623. Стр. 590.
Микола Володимирович Биков та Федір Андрійович
Лизогуб.
Фотоательє Йосифа Хмелевського. 1914 р.
Лизогуб, Федір Андрійович — Лизогуб Федор Андреевич — (6.10.1851, м-ко Седнів Городнянського повіту Чернігівської губ. — 1928, Белград) — громадський і державний діяч.
Походив із старовинного козацько-старшинського роду. Батько Андрій Іванович Лизогуб (1804—1864) входив у коло найближчих друзів Т. Шевченка, помер у Сорочинцях Миргородського повіту. Брат Дмитро Андрійович Лизогуб (1850—1879), революціонер-народоволець, був страчений царським урядом в Одесі.
Майбутній прем'єр-міністр Української Держави з'явився на світ у Седнівському родовому маєтку Лизогубів. Із 1886 р. — повітовий городнянський, згодом — чернігівський гласний. У 1901—1915 рр. очолював губернську земську управу у Полтаві. Сприяв перетворенню міста у центр української культури. Виступив одним із ініціаторів спорудження пам'ятника І. Котляревському, видання творів письменника, побудови для земства нового будинку в українському стилі, відкриття музею. Матеріально підтримував художньо-промислову школу ім. М. Гоголя у Миргороді. Належав до партії октябристів, представляючи аґрарну буржуазію Полтавщини. У 1915—1917 рр. був радником російського намісника на Кавказі.
Після Лютневої революції очолив відділ іноземних підданих Міністерства закордонних справ Росії. Рятуючись від червоного терору, у 1917 р. переїхав на Україну, де став консультантом із земських справ при Генеральному Секретаріаті УЦР. За уїдливим зауваженням В. Винниченка, "виметений большевиками разом з другим бюрократичним сміттям з Росії й підібраний "соціалістичною" українською владою".
Після гетьманського перевороту очолив Міністерство внутрішніх справ в уряді М. Устимовича. З 10 травня 1918 р.— Голова Ради Міністрів Української Держави. Проводив помірковано-консервативну політику. Намагався стабілізувати політичне, економічне та культурне життя всередині країни та послідовно відстоював інтереси України на міжнародній арені. Перебуваючи з офіційним візитом у Німеччині, домовився про надання кредиту і розвиток взаємної торгівлі та підтримку України в територіальних суперечках із сусідніми державами. Пробував залучити до співпраці в уряді представників партій національно-демократичного спрямування. 24 жовтня 1918 p. сформував новий склад уряду, в якому з'явилося п'ять представників Українського Національного Союзу. Склав повноваження після проголошення П. Скоропадським федеративного союзу з білогвардійською Росією 14 листопада 1918 р.
Помер на еміграції в Югославії.
Джерело:
Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.71-72
Садиба Лизогубів - http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.Pivnich_3.htm
Світлина - https://www.domgogolya.ru
