История Полтавы

Клепатский/Клепацкий, Павел Григорьевич

• 

Подробности

Просмотров: 29833

Клепатський (Клепацький), Павло Григорович (12.01.1885, с. Пугачівка Таращанського пов. на Київщині – 1938?) – дослідник історії України середньовічної й нової доби, питань історичного краєзнавства, історіограф, джерелознавець, архівознавець, літературознавець, педагог. Із сім’ї священика. Учився на іст.-філол. ф-ті Новоросійського унту в Одесі, де розпочав наук. дослідження історії Київщини.

1917-1920 читав курс лекцій для вчителів Одеси, згодом переїхав до Кам’янця-Подільського, де у новоствореному Українському ун-ті займав посаду приват-доцента. Активно друкувався в місцевих видавництвах та у “Записках” Кам’янець-Подільського ун-ту (дослідження з історії України, іст. краєзнавства). Після встановлення радянської влади проводив обстеження іст.-культ. пам’яток Кам’янця-Подільського, визначав конкретні заходи щодо їх охорони і збереження. З 7 червня 1922 очолював архівне управління Кам’янець-Подільського р-ну. За лояльне відношення до Центральної Ради й Директорії УНР 1922 був заарештований чекістами, але через півтора місяця звільнений за відсутністю доказів “провини”. Втративши роботу, переїхав до Полтави, де став викладачем історії Ін-ту соціального виховання (пізніше – ІНО), підготував докт. дис., присвячену історії Диканьського маєтку Кочубеїв, видав у “Записках” Полтавського ІНО та збірнику “За сто літ” серію статей і матеріалів з іст. краєзнавства. У вересні 1931 був безпідставно заарештований, незабаром знову звільнений з-під варти, але звільнений і з роботи. Працюючи викл. історії в пед. ін-тах Мелітополя, Оренбурга, Махачкали, зазнавав постійних переслідувань з боку властей, які звинувачували його у “гнилому лібералізмі”, “буржуазному націоналізмі”, “троцькизмі”. Влітку 1936 був ще раз заарештований. Після довгого слідства, в квітні 1938 був звинувачений у пропаганді “троцькістських поглядів та контрреволюційних ідей” і одержав 5 років ув’язнення. Подальша доля невідома.

Тв.: Очерки по истории Киевской земли. Литовский период. – Одесса, 1912; Императрица Екатерина Вторая: Характеристика личности и царствования (по новейшим документам и исследованиям). – Одесса, 1912; Огляд джерел до історії України: Джерела візантійські, арабські, західні, укр.-руські юридичні пам’ятники, літописи, хронографи й синодики, подорожні описи чужоземців. – Кам’янець, 1920; Огляд джерел до історії України (курс лекцій, читаних протягом 1919 акад. року). Вип.1. – Кам’янець на Поділлю, 1921; Нариси з історії Диканьського маєтку Кочубеїв від половини ХVІІ до половини ХІХ ст. (Переважно в роках 1786-1835) // Інститут рукопису НБУВ. Ф.Х. – Спр.17465.

Літ.: Ричка В.М. Загублене життя (П.Г.Клепатський) // Репресоване краєзнавство. – К., 1991. – С.202-204; Кириченко І. Архівне будівництво у Хмельницькій області // Архіви України. – 1968. – №4. – С.14; Портнова Т. Клепатський Павло Григорович // Українські архівісти. Біобібліогр. довідн. Вип.І. – К., 1999. – С.164-165; Історія Національної академії наук України. 1924-1928. Документи і матеріали. – К., 1998. – С.527; Е У. – Т.3. – 1959. – С.1043-1044.

Геннадій Стрельський

Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Серія "Українські історики". — Київ: Інститут історії України   НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — 382 с. Стор.198-199 (Інститут історії України НАН України)

 

Клепатський (Клепацький), Павло Григорович (12.01.1885 — після 1938) — історик, архівіст та краєзнавець.

Н. в с. Пугачівка (нині село Рокитнянського р-ну Київ. обл.) в родині священика. Закінчив історико-філол. ф-т Новорос. ун-ту в Одесі (1908), до 1917 викладав у цьому ун-ті. Приват-доц., проф. Кам’янець-Подільського держ. укр. ун-ту (1918—20; нині Кам’янець-Подільський державний університет). Чл. Української Центральної Ради від Херсонської губернії. Зав. районного архів. управління Кам’янець-Подільського повітового к-ту пам’яток старовини, мист-в та природи (1922). Викл., проф. Полтав. ін-ту нар. освіти (1923—31). Автор праць з укр. історіографії, соціально-політ. історії 18—19 ст. та краєзнавства, а також студій, присвячених Диканському архівові Кочубеїв, літописові С.Величка, творчості Є.Гребінки, Г.Сковороди, П.Гулака-Артемовського та ін. Тричі був заарештований (1922, 1931 — у справі «Спілки визволення України» — та 1936). До останнього арешту викладав у Мелітопольському й Дагестанському пед. ін-тах, Татаро-Башкирському держ. ун-ті (1934—35). 1936 засуджений до 5 років позбавлення волі. 1938 суд. вирок переглянуто та винесено новий — 7 років ув’язнення. Подальша доля невідома.

Тв.: Императрица Екатерина Вторая: Характеристика личности и царствования (по новейшим документам и исследованиям). Одесса, 1912; Очерки по истории Киевской земли: Литовский период. Одесса, 1912; П’ятнадцять лекцій з історії України. К., 1919; Огляд джерел до історії України: Курс лекцій, читаних протягом 1919 академічного року, вип. 1: Джерела візантійські, арабські, західні, українсько-руські, хронографи й синодики, подорожі чужоземців. Кам’янець на Поділлі, 1921; Літопис Самійла Величка. «Записки Полтавського інституту народної освіти», 1925, кн. 2; Господарство Диканського маєтку Кочубеїв у першій половині ХIХ в. В кн.: Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п’ятдесятих роковин наукової діяльності, т. 1. К., 1927; М.О.Максимович як історик. «Україна», 1927, № 6; Про так званий повний руський, або рукописний козацький літопис. «Записки Полтавського інституту народної освіти», 1927, кн. 4; Листування Олександра Андрійовича Безбородька з своїм батьком як історичне джерело. В кн.: Ювілейний збірник на пошану академіка М.С.Грушевського з нагоди шістдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльності, ч. 1. К., 1928; Стосунки урядництва Диканського маєтку Кочубеїв з кріпаками в першу половину ХIХ ст. «Записки Полтавського наукового при ВУАН товариства», 1928, вип. 2; Невідомий український мемуар з часів шведчини. «Україна», 1929, № 3; Дворянське земське ополчення («Козаки») 1812 р. на Полтавщині. «За сто літ», 1930, кн. 5; Декілька документів з Диканського архіву Кочубеїв. «Український археографічний збірник», 1930, т. 3.

Літ.: Козаченко А. Куркульська вилазка в археографічному виданні. «Архів Радянської України», 1932, № 1/2; Ohloblyn O. Ukrainian Historiography 1917—1956. «The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.» (New York), 1957, vol. 5/6, no 4(18), 1/2(19/20); Ричка В.М. Загублене життя (П.Г. Клепатський). В кн.: Репресоване краєзнавство (20—30-ті роки). К., 1991; Українські архівісти: Бібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999.

О.В. Ясь.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України