История Полтавы

Жарко, Яков Васильевич

Подробности

Просмотров: 33499

Жарко, Яків Васильович (псевдоніми — Жарченко, пан Шпилька, Льова Колючка та ін.; 12.02.1861—25.05.1933) — письменник і актор, діяч революційного руху.

Н. в М. Полтава в багатодітній родині колезького асесора, де панував культ книг, музики і театрального мист-ва. В роки навчання в г-зії став на революц. шлях. 1880 підданий обшукові, притягнений до дізнання та виключений з г-зії. Добровольцем пішов на військ. службу, під час проходження якої закінчив навч. курс, а також земську фельдшерську шк. 1884 опубл. зб. віршів «Перші ліричні твори». 1884—86 лікувався в Єгипті, написав великий цикл віршів (більше 80), присвячений країні пірамід. 1886—96 — актор театральних труп М.Старицького, М.Кропивницького і П.Саксаганського. Одночасно закінчив другу зб. віршів «Молодик. Пісні та думи» (1891), яка, однак, не була допущена цензурою до друку. Дві зб. оповідань присвятив життю робітників Катеринославщини. 1899 у М. Санкт-Петербург побачила світ зб. його байок.

Влітку 1904 Ж. із дружиною і трьома синами переїхав до м. Єкатеринодар (нині м. Краснодар). Тут він підготував до друку збірки: «Пісня» (1905), «Байки», «Катеринодарцям», істор. нарис «На Кубані» (всі — 1912), «Балади та легенди» (1913), «Збірник українських байок» (1915). Через цензурні перепони не було надруковано зб. віршів «Зарік» (1915). Ж. співпрацював з «Обществом любителей истории Кубанской области», був одним з організаторів і керівників єкатеринодарської «Просвіти» (див. Просвіти) і чл. Революційної української партії. За часів СРСР (до груд. 1929) працював на різних посадах у Кубанському худож. (пізніше наук.) музеї. Публікував вірші в ж. «Життя й революція».

П. у м. Краснодар.

Літ.: Бурбела В.Я. Я ще потрібний Україні… «ЛУ», 1991, 28 лют.; Його ж. Жарко — сатириК. У кн.: Два века кубанской литературы. Краснодар, 1993; Екатеринодар—Краснодар 1793—1993: Два века города в датах, событиях, воспоминаниях… Материалы к Летописи. Краснодар, 1993; Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 года. Краснодар, 1997.

Є.Д. Петренко.

e-Енциклопедія історії України

Жарко, Яків Васильович (13.11.1861 – 25.05.1933), український письменник, актор, громадсько-політичний діяч.

Народився у м. Полтава в родині колезького асесора, в якій панував культ книг, музики і театрального мистецтва. Ще в гімназії став на революційний шлях, що й стало причиною виключення. Неодноразово затримувався та арештовувався. Закінчив земську фельдшерську школу. Перша збірка віршів просякнута любов’ю до України ("Перші ліричні твори", 1884). У 1886 – 1896 рр. – актор театральних груп М. Старицького, М. Кропивницького і П. Саксаганського. Друга збірка віршів ("Молодим. Пісні і думи", 1891) недопущена до друку цензурою. Публікувався в "Літературно-науковому віснику", редагованому І. Франком. В 1896 р. в Санкт-Петербурзі вийшла збірка його байок. Влітку 1903 р. переїжджає на Кубань, оселяється у Катеринодарі. Катеринодарський період – найплідніший у творчому відношенні: збірник "Пісні" (1905), "Байки" (1912), "Катеринодарцям" (1912), історичний нарис "На Кубані" (1912), "Балади і легенди" (1913), а також підбірки до антології "Українська муза" (1908) і до "Збірника українських байок" (1915). Ж. – один з організаторів і керівників катеринодарської "Просвіти" та катеринодарського відділення РУП.

У 1920-х рр. – на різних посадах у Кубанському художньому музеї. В 1929 р. у зв’язку з публікацією віршів "З єгипетського циклу" був заарештований за підозрою в шпигунстві на користь Великобританії. Арешти, обшуки і допити тривали до самої смерті. Зацькований переслідуваннями, помер. Похований на Всіхсвятському кладовищі м. Краснодар. Архів Жарко зберігається в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка в Києві.

http://ukrlife.org/main/kubann/d_k.html