Волнин, Александр Константинович
- Подробности
- Просмотров: 9096
Волнін, Олександр Костянтинович (1872-1942), перший директор Полтавського учительського інституту (1914-1917).
Народився 25.08.1872 р. у місті Ростові Ярославської губернії, в сім'ї священика. У 1887 р. закінчив Ростовське духовне училище, у 1893 р. - Ярославську духовну семінарію, в 1897 р. - історичне відділення Московської духовної академії. Магістр богослов'я (з 1908 р.). До 1909 р. відомий, як релігійний письменник: "Мессия по изображению пророка Исайи" (Киев, 1908); "Народные воззрения на святых и на церковные праздники с точки зрения христианского учения о почитании святых и праздников" (Киев, 1904); "Об отношении русского народа к войне" (Киев, 1905), "Христианское учение о благотворительности и современные стремления к равномерному распределению благ земных" (Киев, 1907), "Святитель Димитрий, митрополит Ростовский" (Киев, 1909) тощо. Викладацьку діяльність розпочав з 1897/1898 н.р. в Ростовсько-Димитріївському духовному училищі; в 1898-1900 рр. викладав основне, догматичне й моральне богослов'я в Псковській духовній семінарії; у 1900-1908 рр. - в Київській духовній семінарії.
В 1902-1903 роках опрацював практичний курс психології у професора Київського університету І.О. Сікорського. До 1908 р., одночасно з викладанням у духовній семінарії, працював у м. Києві в жіночій гімназії та художньому училищі.
Із листопада 1909 р. по липень 1914 р. - директор Велико-Сорочинської учительської семінарії імені М.В. Гоголя. Із липня 1914 по вересень 1917 р. - директор Полтавського учительського інституту, викладач курсів «Педагогіка і дидактика», «Логіка». У зв'язку з наступною українізацією навчання в інституті, подав прохання керівництву про переведення в російськомовний навчальний заклад.
Улітку міністерство просвіти Тимчасового уряду Росії запропонувало йому стати директором планованого до відкриття Новоніколаєвського учительського інституту (відкритий у жовтні 1917 р.; заняття розпочалися тільки в січні 1918 р.). Працював на цій посаді до закриття інституту восени 1920 р.
У 1920-1921 рр. завідував педагогічними курсами в Новоніколаєвську (тепер - Новосибірську), і секцією педагогічної освіти в відділі народної просвіти. В 1921/1922 н.р. - помічник директора з навчальної частини Новоніколаєвського педагогічного технікуму.
З 1923 року завідував педагогічними курсами перепідготовки шкільних працівників 2-го ступеня у В'ятці (тепер - м. Кіров). Одночасно працював викладачем В'ятського педагогічного інституту (його вважають засновником кафедри психології і педагогіки цього закладу). У першій половині 1925 р. - секретар редакції журналу «Путь просвещения», що виходив у В'ятці. Після критичної статті на його адресу, покидає В'ятку й переїжджає до Москви.
З осені 1925 р. викладає на робітфаці Академії комуністичного виховання імені Н.К. Крупської. Керував відділом освіти правління Північної залізниці. З 1927 року був викладачем російської мови у школі № 1 Ярославської залізниці. Саме на ювілеї цієї школи 18.02.1939 р. відбулася остання зустріч О.К. Волніна з А.С. Макаренко.
У 1940 р. О.К.Волніну було присвоєне звання «Заслужений учитель РСФСР».
Помер Олександр Костянтинович у 1942 році, похований на цвинтарі Донського монастиря в Москві.
Мав дружину - Лідію Даміанівну (дівоче прізвище - Макаровська), 1878 р.н., та трьох дітей - Бориса (1906), Олексія (1909), Наталію (1911). Борис Олександрович Волнін - д.т.н., був професором Московського інженерно-будівельного інституту.
Основні джерела інформації про О.К. Волніна:
Киридон А.М., Киридон П.В. Волнін Олександр Костянтинович // Історія Полтавського педагогічного інституту в особах. Матеріали конференції, присвяченої 80-річному ювілею інституту. - Полтава: Кларисса, 1995. - С. 10-12.
Сухова Н.Ю. Волнин Александр Константинович — богослов, историк и библеист // Православная энциклопедия. - М., 2005. - Т. 9. - С. 239-240.
Джерело:
Л.М. Булава, С.М. Шевчук, О.М. Мащенко. ГЕОГРАФІЧНА ОСВІТА В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА (1914 – 2014 роки) : Монографія. / Міністерство освіти і науки, України, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка. – Полтава, 2014. – 144 с.
Волнин, Александр Константинович (25.08.1872, г. Ростов Ярославской губ.- после 1940), рус. писатель, историк и библеист, педагог. Род. в семье священника Борисоглебской церкви г. Ростова. Окончил Ростовское ДУ (1887), Ярославскую ДС (1893), МДА (1897) со степенью кандидата богословия и правами магистранта. В 1897-1898 гг. был учителем в Ростово-Димитриевском ДУ, в 1898-1900 гг. преподавал основное, догматическое и нравственное богословие в Псковской ДС, с 1900 г.- в Киевской ДС. В 1910 г. В. стал директором Великосорочинской учительской семинарии им. Н. В. Гоголя Миргородского у. Полтавской губ. Магистерская дис. (доработка кандидатского сочинения) «Мессия по изображению пророка Исаии» (К., 1908) была защищена В. 10 янв. 1911 г. В 1914-1917 гг. В.- директор Полтавского учительского ин-та. После 1917 г. работал учителем в московской средней школе; ему было присвоено звание заслуженного учителя РСФСР.
В своей 1-й опубликованной работе «Иудейские и христ. идеи в книгах Сивилл» В. приводит сведения о предполагаемом авторстве, времени возникновения и цели написания апокрифа, опираясь на результаты предшествующих исследователей К. Скворцова и Н. И. Глориантова. Согласно В., 2 фрагмента предисловия к этому сборнику пророчеств и 3-я кн. (кроме ст. 1-45) написаны иудеями; ст. 1-45 3-й кн., 6, 8 (ст. 217-336, 430-501) и 10-я книги - христианами; остальные книги написаны иудеохристианами; 1-я и 2-я книги содержат выдержки из др. книг и имеют позднейшее происхождение, поскольку не цитируются в трудах христ. авторов I-IV вв. (ВиР. № 2. С. 47). Время написания апокрифа В. относит ко II в. до Р. Х.- IV в. по Р. Х. (совр. исследователи - ко II в. до Р. Х.- VII в. по Р. Х.).
Магистерская диссертация В. представляет собой богословско-экзегетическое исследование мессианских отрывков из Книги пророка Исаии. Работа состоит из 2 частей. В 1-й рассматриваются пророчества, раскрывающие царственно-божественный образ Мессии (Ис 7. 14-16; 9. 1-7; 11. 1-5, 10; 28. 16). Подробный комментарий этих стихов сопровождается критикой рационалистического понимания пророчеств зап. экзегетами и филологическим анализом основных мессианских терминов «Дева» и «Еммануил». 2-я часть посвящена поздним пророчествам (Ис 42. 1-7; 49. 1-9; 50. 4-9; 52. 13-53. 12; 61. 1-3; 63. 1-6) о Мессии как страждущем Спасителе за грехи человечества, «умаленного пред людьми» (Ис 53. 3). Автор отстаивает христологическое понимание этих стихов в противовес критическим гипотезам представителей зап. рационалистической библеистики. Основным методом В. при выяснении мессианского смысла пророчеств является сравнительный текстологический анализ перевода LXX и масоретского текста (МТ). В большинстве случаев предпочтение отдается чтениям LXX. Рецензенты диссертации отмечали недостаточное привлечение автором внебиблейских лит. источников, слабое знакомство с критическим аппаратом МТ и неточность ссылок на евр. экзегетические труды.
Арх.: ЦГИАМ. Ф. 229. Оп. 4. Док. 771 [Личное дело студ. А. К. Волнина].
Соч.: Иудейские и христ. идеи в книгах Сивилл // ВиР. 1899. Отд. 2. № 2. С. 41-50; № 3. С. 79-100; № 4. С. 199-213; № 5. С. 119-134; Печалование древнерус. пастырей за опальных // Там же. 1900. Т. 1. Ч. 2. С. 261-280, 371-394; Народные воззрения на святых и на церк. праздники с точки зрения христ. учения о почитании святых и праздников. К., 1904; Об отношении рус. народа к войне. К., 1905; Христ. учение о благотворительности и совр. стремления к равномерному распределению благ земных // РукСП. 1907. № 50. С. 364-372; № 51. С. 405-417 (отд. отт.: К., 1907); Мессия по изображению прор. Исаии: Опыт библ.-богосл. и крит.-экзегетич. исслед. пророчеств Исаии о лице Мессии. К., 1908; Свт. Димитрий, митр. Ростовский. К., 1909; Временные пед. курсы при Велико-Сорочинской учительской семинарии им. Н. В. Гоголя в июне-июле 1912 г. Миргород, 1913.
Лит.: Мышцын В. Отзыв на канд. дис. В. // БВ. 1898. № 2. Разд.: Протоколы заседаний Совета МДА за 1897 г. С. 112-114; Воронцов Е. А., свящ. Отзыв на магист. дис. В. // БВ. 1911. № 6. Журналы собр. Совета МДА за 1910 г. С. 558-562; Введенский Д. И. [То же] // Там же. С. 562-565; Магистерский коллоквиум В. // БВ. 1911. № 4. Журналы собр. Совета МДА за 1911 г. С. 1-2; Списки студентов, окончивших курс Имп. МДА за 1-е столетие ее существования (1814-1914). Серг. П., 1915. С. 112, 165.
Н. Ю. Сухова
Источик:
Православная энциклопедия - http://www.pravenc.ru
