История Полтавы

Капустянский, Алексей Иванович

Подробности

Просмотров: 6506

Капустянський, Олексій Іванович (12.02.1822, с. Кам’яний Пригородок Лебединського пов. Харківської губ. – 11.09.1912, м. Полтава) – священнослужитель.

Нар. в сім’ї диякона. Закінчив Охтирське духовне училище, Харківський колегіум (1843), Київську духовну академію (1848). Канд. богослов’я (1848). У 1848–1851 – викладач св. письма Полтавсько-Пе­реяславської духовної семінарії. Водночас виконував обов’язки економа та члена семінарського правління. 20.11.1850 рукопокладений у священика Полтавського Успенського собору. Викладав закон божий в Інституті шляхетних панн (до 1863), у Полтавському Маріїнському жіночому училищі. Був членом ревізійного комітету, що займався ревізією звітів духовно-навчальних закладів Полтавської єпархії. 1863 уведений у сан протоієрея і призначений до Успенського собору м. Золотоноша із затвердженням на посаді благочинного градських церков та цензором проповідей по Золотоніському пов. 20.10.1866, за наполяганням єпархіального начальства, знову переведений до Полтави, де служив настоятелем Різдвяно-Богородицької церкви на Подолі, з 09.04.1868 – Миколаївської церкви. З 1867 до 1875 був членом Полтавської повітової училищної ради, з 1868 до 1896 – членом Полтавської духовної консисторії, з 1868 до 1875 – членом від духовенства в педагогічному та розпорядчому зібранні правління Полтавської духовної семінарії, з 1868 до 1906 – законовчителем та інспектором класів Полтавського єпархіального жіночого училища. 1877 призначений законовчителем Введенської училищної церкви. Багато зусиль доклав для відкриття ряду монастирських жіночих училищ, у т. ч. Велико-Будищанського, де працював інспектором та ревізором. З 1890 був дійсним членом Полтавського відділення Православного місіонерського товариства, 1891 – членом Розпорядчого зібрання Полтавського єпархіального комітету зі збору пожертв для постраждалих від неврожаю, з 1892 – почесним членом Полтавського Свято-Макаріївського братства. З 1903 до 1908 працював на посаді духівника полтавського міського духовенства. Нагороджений набедреником (1854), скуфією (1856), діамантовим перснем з рубіном із Кабінету Його Імператорської Величності (1858), камилавкою (1862), наперсним хрестом (1868), палицею (1880), орденами св. Анни 3, 2, 1 ст. (1872, 1876, 1905), св. Володимира 4 і 3 ст. (1885, 1890; у зв’язку з цим 1891 ім’я К. занесене до дворянської родовідної книги Полтавської губ.), золотим наперсним хрестом із Кабінету Його Імператорської Величності (1898), численними подяками за свою релігійно-освітню діяльність.

Літ.: ПЕВ.ЧО. – 1863. – № 1. – С. 6; 1868. – № 9. – С. 330; 1871. – № 13. – С. 345; 1877. – № 18. – С. 530; 1880. – № 10. – С. 167; 1898. – № 11–12. – С. 229; 1903. – № 31. – С. 717; 1905. – № 16. – С. 315; 1908. – № 32. – С. 652; 1912. – № 27. – С. 1695; № 29. – С. 1848; Сорокалетний юбилей учебно-воспитательной службы о. Инспектора Полтавского епархиального женского училища, Протоиерея Алексея Ивановича Капустянского // ПЕВ.ЧН. – 1888. – № 3. – С. 134-140; Празднование в Полтавском епархиальном женском училище пятидесятилетия пастырской и учебно-воспитательной службы о. Инспектора училища, Протоиерея Алексея Ивановича Капустянского // ПЕВ.ЧН. – 1898. – № 5. – С. 191-212; Сведения о лицах, состоящих на службе в духовно-учебных заведениях Полтавской епархии в начале 1901–1902 учебного года // ПЕВ.ЧН. – 1901. – № 30. – С. 874; Ольский З. П. Из жизни епархии. Прощание Полтавского Епархиального женского училища с его инспектором классов протоиереем о. Ал. Капустянским // ПЕВ.ЧН. – 1907. – № 2. – С. 76-77.

Ю. М. Гужва

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua