Город Полтава в Румянцевской описи Малороссии 1765-1769 гг.

Подробности: Просмотров: 4642

Юрій Волошин. Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 pp.

Публікується за виданням: Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 pp. / упоряд., вступ, ст. і ком. Ю. Волошина. — К.: Наш час, 2012. — 576 с.

ISBN 978-966-1530-92-7

Переведення в html-формат — Борис Тристанов. Нумерація сторінок перенесена на початок сторінки. Примітки продубльовані на відповідних сторінках.

Публікується з дозволу упорядника Ю. Волошина і видавництва "Наш час", посилання на яких при частковому чи повному використанні є обов'язковим.

— 3 —

ЗМІСТ

Від упорядника	5
Проведення Румянцевського опису в полковому місті Полтава	9
Документ	43
Коментарі	505
Список умовних скорочень	522
Словник архаїзмів і термінів	523
Іменний покажчик	527
Географічний покажчик	569

— 4 —

Полтава, маленьке містечко, погано укріплене, вельми мало заселене, яке не може запропонувати ані будівлі, ані пам'ятника, гідних, аби на них спиняти зір...

Записки графа Сегюра про перебування його в Росії
за царювання Катерини ІІ (1785-1789)

— 5 —

ВІД УПОРЯДНИКА

Серед джерел з історії козацького Гетьманату XVIII ст. Румянцевський опис є одним з найбільш масштабних як за географією охоплення, так і за обсягом вміщеної в ньому інформації. На потенціал цього опису як історичного джерела українські дослідники звернули увагу ще в середині XIX ст. Зауважуючи його важливість, видатний український історик Дмитро Багалій писав 1883 р. у журналі «Киевская старина»: «Такой памятник не может быть под спудом, он должен быть издан, и чем скорее, тем лучше »^a. На жаль, його заклик з різних причин так і залишився нереалізованим. Перспектива повної публікації цього джерела й зараз навряд чи можлива, адже опис його фонду, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України (м. Київ), налічує 969 одиниць. У них містяться свідчення про 3,5 тис. населених пунктів^b. Однак актуальність видання його не лише не зменшилася, а навпаки зросла. Особливо цьому сприяє зацікавленість сучасних українських істориків проблемами історичної антропології й соціальної історії: демографічною історією, мікроісторією, історією повсякдення, історією сім'ї, домогосподарства й родинних зв'язків тощо.

Виходом із такої ситуації може бути, за прикладом видання Литовської Метрики, публікація окремих книг опису, які цікавлять конкретних учених. Власне, ідея цього видання зародилася під час роботи над поки що не завершеним проектом з робочою назвою «Полтава: полкове місто Гетьманщини XVIII ст.», підтриманим Канадським інститутом українських

^a Багалей Д.И. Генеральная опись Малороссии //КС. 1883. № 11. — С. 432.

^b Генеральний опис Лівобережної України: покажчик населених пунктів. К., 1959. - С 11.

— 6 —

студій (СІUS) Альбертського університету в 2006 р. Він передбачає дослідження феномену полкового міста козацької України: вивчення його демографічних характеристик, соціальної й економічної структури населення, типології й структури міських родин, функціонування органів міського управління, рівня освіти міських жителів, їхніх соціальних практик і стратегій, рівня злочинності, девіантної поведінки тощо. Одним з головних джерел, що уможливлює з'ясування цих питань, є переписна книга міста Полтава, створена у 1765-1769 pp. під час проведення в Полтавському полкові Румянцевського опису.

Зрозуміло, що вміщена у ній інформація не є об'єктивним відображенням того, якою насправді була Полтава 60-х років XVIII ст. Місто в тексті пам'ятки радше постає таким, яким його побачили й намагалися показати іншим творці цієї книги: російські офіцери, представники козацької старшини, канцеляристи та полкові й магістратські писарі. А вони, хоча й жили на тій само території, що й ми, але в іншому, традиційному світі козацької України, по-іншому на нього дивилися. Тому не викликає сумніву факт, що публікація книги допоможе зрозуміти не лише те, що являло собою полкове місто Гетьманщини, але й, хоча б і частково, людей, які в ньому жили.

Як уже зазначалося, книга зберігається в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві (Ф. 57, оп. 2, спр. 1). Це доволі товстий том, що складається з 390 аркушів, формату in folio. До 388 сторінки більшість з них з обох сторін заповнені скорописом XVIII ст.

На першій сторінці рукопису зазначено, що книжка має складатися з 397 аркушів^a, але вона, як виявилося, на сім аркушів менша. Чи не є це свідченням того, що кілька сторінок перепису втрачено? Звісно, такого не можна виключати, але, на мою думку, це малоймовірно, бо останній, 388 аркуш книги заповнений лише на чверть. На ньому завершується опис підварка, що належав купцеві Стефанові Ніжинцю, підписаний господарем. Це вказує на те, що останні сторінки не були вирвані з книги. Одним із пояснень

^a Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі - ЦДІАК України). Ф. 57, оп. 2, спр 1, арк. 1.

— 7 —

розбіжності між задекларованою й реальною кількістю аркушів може бути припущення про те, що в чорновому варіанті, який писався поспіхом, з численними помилками й виправленнями, було справді 397 аркушів, а після його переписування начисто лишилося 388. Як би там не було, це суттєво не впливає на цінність джерела, адже кращого просто не існує.

Текст написано різними почерками, характерними для другої половини XVIII ст., що вказує на участь у його створенні кількох осіб. Найвірогідніше, це були: Василь Бойко, Іван Дротенко, Іван Штепенко та Артем Тетервак — канцеляристи, яких для цієї справи відрядив магістрат^a. Розбірливість почерку, незначна кількість виправлень, помилок і маргінальних записів свідчить про те, що перед нами, скоріше за все, один із чистових варіантів перепису міста. Імовірно, що він був серед тих матеріалів опису Полтавського полку, які здав у Малоросійську колегію в червні 1770 р. військовий канцелярист Василь Марченко^b.

Особливості передачі тексту документа

У передачі тексту документа максимально дотримано методичні рекомендації та правила публікації історичних документів, а також враховано напрацювання сучасної української едиційної археографії. Дотримано принцип збереження цілісності документа. Видання складається зі вступу від упорядника, статті про обставини проведення Румянцевського опису в Полтаві, тексту переписної книги міста, ілюстрацій і науково-довідкового апарату: коментарів, словника термінів і застарілих слів, іменного й географічного покажчиків, переліку скорочень.

У відтворенні оригінального тексту XVIII ст. збережено відсутні в сучасній кириличній абетці літери Твердий та м'який знаки передано згідно з їхнім розташуванням у джерелі. Виносні літери внесено в рядок і виділено курсивом. Збережено латинські літери (N, G, Z).

^a Там само. Спр. 8, арк. 209, 220, 274.

^b Максимович Г. А. Деятельность Румянцева-Задунайского по управлению Малороссией. - Т.1. - Нежин, 1913. - С. 247.

— 8 —

Вживання розділових знаків, поділ на абзаци в текстах наближено до сучасних правил правопису. Згідно з сучасними вимогами орфографії розставляються велика й мала літери та розбиваються слова. Відмінкові закінчення, що додаються до чисел у верхньому регістрі, вносяться в рядок і пишуться через дефіс.

Про особливості написання оригіналу — дописки, правки, заміни почерків та чорнила, помилки писарів — зазначається в підрядкових примітках. Повтори одних і тих самих слів оговорено в підрядкових примітках. Помітки передаються після опису кожного домогосподарства.

Початок аркушів тексту оригіналу позначається цифрами, взятими в квадратні дужки, й жирним виділенням — [2], [2зв.], а завершення аркушів — знаком «//». Втрачені фрагменти (текст, що згас, фізичні пошкодження носія тощо) не відновлюються й позначаються трикрапкою в квадратних дужках — [...].

Імена та географічні назви передаються з усіма різночитаннями згідно з оригіналом. Титули монархів, написані в оригіналі великими літерами, не вирізняються. Назви вулиць виділені жирним шрифтом.

* * *

Упорядник висловлює подяку всім, хто підтримав реалізацію цієї ідеї. Передусім директорові Канадського інституту українських студій Альбертського університету доктору Зенону Когуту, а також професорам Наталі Яковенко та Володимиру Кравченку, без допомоги яких це видання навряд чи було б можливим. Особливу вдячність хочеться висловити заступнику директора Полтавського краєзнавчого музею Володимиру Мокляку, з яким неодноразово обговорювалися різні аспекти публікації джерела і який надав чимало цінних порад та допоміг з підбором ілюстрацій. Колега по кафедрі, Оксана Коваленко, першою звернула мою увагу на це джерело, а також усіляко допомагала й залюбки консультувала з питань локалізації окремих об'єктів старої Полтави. Щиро дякую Наталії Старченко, Ігорю Сердюку, Олексію Сокирку та Максиму Яременку за цінні поради й підказки відносно упорядкування тексту, а також Юрію Пуголовку за надання власних напрацювань для ілюстрацій.

Полтава, 16 січня 2010 р.

— 9 —

ПРОВЕДЕННЯ РУМЯНЦЕВСЬКОГО ОПИСУ
В ПОЛКОВОМУ МІСТІ ПОЛТАВА

Румянцевський (Генеральний) опис був проведений на території Гетьманщини¹ за правління II Малоросійської колегії² в 1765-1769 pp. Він став наймасштабнішою ревізією серед значної кількості переписів, проведених у XVIII ст. Опис містить детальну інформацію про міста, містечка, села й хутори; їхнє населення із зазначенням віку, статі, стану здоров'я й розмірами сплачуваних податків; старшинські, церковні, козацькі, ремісничі й селянські двори й бездвірні хати, підварки; приналежні до них орні землі, ліси, сіножаті, пасовиська, млини, винокурні, солодовні й худобу. Спершу передбачалося описати навіть птицю: «чаяли по множеству оной, а особо гусей, Малороссии пользу знаменитую в торгу доставить»^a.

Задум його проведення тісно пов'язаний з ідеями камералізму, Просвітництва та концепцією добре впорядкованої держави, які намагалася втілити в життя Катерина ІІ³. Їх реалізація передбачала інтеграцію Гетьманщини та інших самоврядних регіонів у політичну й адміністративну структуру імперії. У зв'язку з цим самодержиця у лютому 1764 р. в інструкції новопризначеному генерал-прокурору князю А. А. Вяземському писала: «Малороссия, Лифляндия и Финляндия суть провинции, которые правятся конфирмованными им привилегиями, нарушить оныя отрешением всех вдруг весьма непристойно б было, однакож и называть их чужестранными и обходиться с ними на таком

^a Цит. за: Багалей Д. И. Указ. соч. — С. 409.

¹ Гетьманщина — територія Право- і Лівобережної України, яка перебувала під управлінням гетьманського уряду з 1648 до 1780-х pp. З 1686 р. цей термін вживали лише відносно Лівобережжя. У другій половині XVIІ—XVIII ст. цей регіон називався ще й «Малоросією», «Малою Руссю», «Малоросійським краєм». У зв'язку з остаточним скасуванням у 1764 р. посади гетьмана, а на початку 1780-х років — адміністративно-територіального полкового устрою, назва «Гетьманщина» втратила своє попереднє значення й стала вживатися лише як спеціальний термін в історіографії й історичній літературі.

² Малоросійська колегія — центральна установа Російської імперії, вперше утворена в 1722 р. для контролю за діяльністю українського гетьмана й генеральної старшини. Складалася із шести офіцерів російських полків, розквартированих у Гетьманщині. У цивільних справах підлягала Сенату, а у військових — головнокомандуючому військами в Україні. Територіально розташовувалася в м. Глухів. У 1727 p., після відновлення влади гетьмана, Малоросійську колегію ліквідували. У 1764 p., після того, як Катерина II змусила гетьмана К. Розумовського зректися влади, Малоросійську колегію знову відновили. Інтеграція Гетьманщини до складу Російської імперії, що виразилася у поширенні на її територію імперського адміністративного устрою й законів, призвела до остаточної ліквідації Малоросійської колегії у 1786 р.

³ Катерина II (02.05(21.04).1729-17(06).11.1796) — російська імператриця (1762-1796). Була прихильницею просвіченого абсолютизму й перетворення Російської імперії на регульовану універсальну державу, а тому послідовно проводила політику ліквідації автономії Гетьманщини та інкорпорації її території до складу Російської імперії.

— 10 —

Портрет імператриці Катерини II. 1794 р.
Художник Дмитро Левицький

— 11 —

же основании есть больше, нежели ошибка, а можно назвать с достоверностию глупостию. Сии провинции, также и Смоленскую, надлежит легчайшими способами привести к тому, чтоб оне обрусели и перестали бы глядеть как волки к лесу»^a. Зрозуміло, що успішне здійснення цих планів потребувало якомога більших знань про названі території. Ще раніше, 3 листопада 1763 p., імператриця видала указ Сенатові⁴ про проведення в Гетьманщині ревізії^b. Щоправда, через зречення гетьмана Кирила Розумовського⁵ й скасування в 1764 р. інституту гетьманства він не відбувся. Однак незабаром за реалізацію цього задуму взявся президент II Малоросійської колегії граф Петро Румянцев⁶ (звідси й назва опису — Румянцевський), який вважав, що без перепису не можливе проведення в Гетьманщині військової та фінансової реформи.

9 вересня 1765 р. граф вніс на розгляд Малоросійської колегії відповідну пропозицію. Необхідність проведення перепису граф аргументував тим, що: а) свідчення попередніх переписів про маєтки були поверховими й недостовірними; б) набула поширення практика приписування міщан до козацького стану, що негативно відбивалося на торгівлі й промисловому розвитку міст; в) доволі часто відбувався самовільний перехід посполитих у козаки й козаків у посполиті. Перші в такий спосіб намагалися уникнути підданства своїм власникам, а другі ухилялися від військової козацької служби, незважаючи на те, що втрачали права вільної людини; г) «нова шляхта» (козацька старшина) практикувала закріпачення — перетворення на посполитих тих козаків, які здавна належали до козацького стану; д) наслідком цих утисків були втечі й зростання кількості бездомних бурлаків, які залишили свої землі^c. Отже, перепис, за твердженням графа, мав слугувати благородній меті — запровадженню кращого й правильнішого порядку, ніж той, який існував у Гетьманщині. Він навіть наказав роз'яснювати населенню, що все це робиться для того, щоб захистити його від сваволі старшини й несправедливих законів.

^a Сборник императорского Российского исторического общества. - 1871.- Т. 7. - С. 348.

^b Максимович Г. А. Указ. соч. - С. 190.

^c Багалей Д. И. Указ. соч. - С. 405.

⁴ Сенат — один з найвищих державних органів Російської імперії. Створений у 1711 р. за указом Петра І замість Боярської думи, Сонат став головним знаряддям його реформ. Деякий час Сенат був найвищим органом Російської імперії з адміністративними, судовими й контролюючими функціями. Йому були підпорядковані колегії й органи місцевого управління, очолювані губернаторами. За Катерини II компетенцію Сонату дещо обмежили, зокрема на чолі губерній було поставлено генерал-губернаторів, підпорядкованих безпосередньо імператриці.

⁵ Розумовський Кирило (18.03.1728-9.01.1803) — останній гетьман Лівобережної України (1750-1764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук. За гетьманування К. Розумовського Гетьманщину було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, гродських і підкоморських (1760-1763), війтівські посади у великих містах передано козацькій старшині. Політичні права старшини суттєво розширилися.

⁶ Румянцев Петро (1725- 1796) — граф, російський державний діяч, полководець, генерал-фельдмаршал. У 1764-1789 pp. був президентом Малоросійської колегії та генерал-губернатором Малоросії. За його правління в Гетьманщині було проведено реформи козацької служби, податкової системи, поштової справи, а головне — генеральну ревізію економічного стану населення Гетьманщини. Саме тоді ліквідували залишки козацької автономії: скасовано Малоросійську колегію й полковий устрій в 1781-1782 pp., ліквідовано козацьке військо, поширено дію на територію Малоросійської губернії «Жалуваної грамоти» дворянству 1785 р. і городового «Уложенія» 1775 p., проведено закріпачення селянства 1783 р. й секуляризацію монастирських маєтків 1786 р.

— 12 —

Портрет графа П. Румянцева.
Невідомий художник. Кінець XVIII ст.

За особистої участі Румянцева розробили плани, форми та інструкції проведення опису. Переписних форм було чотири — для міст і містечок, для коронних, урядових і монастирських володінь, для приватних помість і для козацької власності. Форма опису міст, яка, з позиції заявленої теми, становить найбільший інтерес, складалася з 13 пунктів, кожен з яких передбачав надання конкретної інформації. Перший пункт, який називався «положение их по урочищах», повинен був містити дані про місцезнаходження, ландшафт, річки, стан фортеці, кількість воріт, мостів, найважливіші шляхи тощо. Другий містив свідчення про громадські споруди — церкви, ратуші, магістрати, шпиталі й таке інше. Третій — про кількість приватних дворів і бездвірних хат та їхніх мешканців, за винятком козацької старшини й духовенства, із зазначенням статі, віку та стану здоров'я. Там само потрібно було вказати, яку службу виконують їхні господарі, які промисли, торги чи ремесла вони мають і які повинності ратушам і магістратам відбувають. До четвертого заносилася інформація про міських урядовців — хто яку посаду обіймає, про функціонування поліції й пожежної охорони, про утримання жебраків та інших маргіналів. У п'ятому вміщувалися дані про ярмарки (скільки разів на рік, як називаються, як довго тривають, звідкіля й з якими товарами приїздять купці) та недільні торги (в які дні тижня відбуваються і які товари на них привозять із навколишніх сіл і містечок). Шостий пункт передбачав зняття копій з усіх міських привілеїв. До сьомого потрібно було внести дані про землі й угіддя, які належали місту, із зазначенням їхніх розмірів та місцезнаходження. Восьмий визначав подання відомостей про всі колишні громадські ґрунти та угіддя, що на момент перепису перебували у володінні різних урядовців, з відібранням від власників копій документів, які давали

— 13 —

їм право на ці володіння. Потрібно було також повідомити, чи стягуються з цих ґрунтів відповідні плати й повинності. У дев'ятому мали міститися дані про прибутки й витрати магістратів і ратуш, а в десятому — про магістратські й ратушні села, кількість у них дворів і бездвірних хат, кількість їхніх мешканців тощо. В одинадцятий пункт слід було включити відомості про сплату тими селами податків і виконання повинностей. Дванадцятий наголошував на необхідності подання документів на право володіння міщанами хуторами, млинами, заводами тощо. Тринадцятим пунктом призначалося взяття від полкової канцелярії і від магістрату довідки про кількість найманих робітників обох статей, які бувають у місті, та про рівень їхньої заробітної плати^a. Як бачимо, запропонована форма передбачала зібрання доволі повної інформації про місто.

Для проведення опису в кожному полкові створили спеціальну комісію, яку очолював офіцер із розквартированих тоді в Гетьманщині російських полків. Для допомоги йому призначався представник козацької старшини. Сама ж комісія складалася з нижніх чинів російського офіцерства та місцевих українських урядовців.

Комісія з проведення перепису в Полтавському полку була створена в середині вересня 1765 p., очолив її секунд-майор Козловського піхотного полку Василь Путімцев. З українських старшин йому в помічники спершу призначили бунчукового товариша Федора Столповського та переяславського полкового осавула Михайла Лукашевича, але жоден з них у комісію не з'явився. Тоді покликали бунчукового товариша Григорія Борозну, але й він відмовився, посилаючись на хворобу. Лише на початку листопада до комісії прибув бунчуковий товариш Василь Родзянко^b.

Штат комісії сформували з унтер-офіцерів Козловського й Курського полків, представників козацької старшини, канцеляристів і писарів полкової канцелярії й магістрату. Загалом понад 20 осіб. Місцева влада мала надавати приміщення для комісії й квартири для її членів, а також різноманітне, необхідне для роботи приладдя — папір, чорнило, сургуч тощо.

^a ЦДІАК України. - Ф. 57, оп. 2, спр. 8, арк. 18зв., 19зв.

^b Максимович Г.А. Указ. соч. - С. 228.

— 14 —

Полтавський полковник Андрій Горленко.
Полотно. Олія. Невідомий художник. Друга половина XVIII cm.

Крім цього, полкова канцелярія мала виділити для комісії ще й 20 караульних і посильних козаків^a.

Свою діяльність вона розпочала в жовтні 1765 р. Комісія розмістилася у самому центрі міста на Київській вулиці в збудованих поруч з магістратом

^a Максимович Г. А. Указ. соч. — С. 229.

— 15 —

приміщеннях, які спеціально призначалися для «канцєляріи прієжающихъ генералэтєтовъ»^a. Перед цим там розташовувався зі своїм штабом командир Валашського корпусу генерал П. І. Оліц^b. Голова комісії — секунд-майор Василь Путімцев зупинився на постій у будинку заможного полтавського міщанина, купця Павла Руденка, який був розташований неподалік — поблизу Воскресенської церкви на однойменній вулиці.

Очевидно, деякий час велися підготовчі роботи — формування штату та збір необхідних матеріалів. Так, 26 жовтня полтавський полковник Андрій Горленко повідомляв комісію про висилку до неї паперу (півстопи першого сорту та стопа другого), півфунта сургучу, двадцяти свічок, ниток і чорнил. Разом з цими матеріалами до комісії «для письма» направлялися значковий товариш Петро Мороз, козак першої полкової сотні Михайло Пісоцький та писар полкової канцелярії Григорій Домарацький. При них ще й десятеро караульних і посильних козаків — по п'ять від першої та другої сотень. Полковник також пропонував голові комісії дрова й свічки вимагати від міського магістрату^c. Того ж дня Путімцев видав відповідне розпорядження, зажадавши, щоб магістрат виділив ще й «для сохранения письменних дел сундука с замком и со обрезывания оних, ножниц oдnux»^d, а для вимірювання площ сажень і мотузки^c. Крім цього, магістрат мав направити до комісії ще й кількох писарів для опису міста, а для показання в місті Полтаві «публичных строєний, дворов и прочего по урочищах» знаючих людей зі старожилів^f.

Уже на першому етапі роботи комісії вдалося зібрати значну частину з тих свідчень, які передбачалися вищенаведеною формою для опису міст і стосувалися полкового центру. Ще до початку перепису, в жовтні 1765 р.,

^a ЦДІАК України. — Ф.57, оп.2, спр. 1, арк. 1a.зв.

^b Там само. — Спр. 8, арк. 220в.

^c Там само. — Арк. 39.

^d Там само. — Спр. 31, арк. 22.

^e Там само. — Арк. 23.

^f Там само. — Арк. 7.

— 16 —

Автограф секунд-майора В. Путімцева (1765-1766).
ЦДІАК України, ф.57,оп. 2, спр. 1,арк. 4зв.

було отримано дані за першим, четвертим, п'ятим і шостим пунктами. Більшість з них надав магістрат, а частину — полкова канцелярія.

Так, за першим пунктом канцелярія повідомляла, що в Полтаві було п'ятеро воріт: Київські, Мазурівські, Спаські, Криловські та Подільські. Єдина головна вулиця вела від Київських воріт до полкової канцелярії, розташованої неподалік головного храму міста — Успенського собору. Решта були провулками, які не мали назв. Вони зазвичай вели до інших брам і призначалися «для хождения к церквям, по воду и для выезду из дворов». Подібна картина спостерігалася й в іншій частині міста — на форштадті. Головні вулиці там розташовувалися вздовж шляхів, які починалися біля тих же Київських воріт і вели на Великі Будища, Решетилівку, село Мачухи й до Переволочної. Провулки там також не мали офіційних назв.

З публічних споруд, які розташовувалися в центральній частині Полтави — фортеці, у віданні полкової канцелярії був будинок, у якому розміщувалися полкова й судова канцелярії, двір полкової артилерії, пороховий погріб і полкова в'язниця (секвестр).

Там само подавалася інформація про те, що поблизу міста тече ріка Ворскла. Раніше через неї було збудовано коштом міської ратуші «что ныне магистрат» Жадківський і Грабинівський мости. Але після того як вони зносилися, через Ворсклу та її притоки (Коломак і Рогізну) полковим коштом було збудовано мости на палях, а між ними влаштовано гаті. Нагляд за цими мостами й проведення необхідних ремонтних робіт доручили магістратові. У середині міста річок не було, а лише невеликий струмок, який називався Полтавка⁷.

⁷ Полтавка — невелика річка, пізніше струмок у межах полтавські)! фортеці, протікала вздовж т. зв. Мазурівського яру, на поч. 50-х pp. XX ст. була взята у труби, тепер тече під землею.

— 17 —

Канцелярія повідомляла також, що населення форштадту становили малоросіяни (українці) — козаки й посполиті^a. У місті було три козацькі сотні — городова, перша та друга полкові^b.

Інформацію за четвертим пунктом надав магістрат. У надісланій ним у комісію доповідній записці (промеморії) повідомлялося, що магістрат очолює війт — військовий товариш Петро Черниш. Крім нього, містом управляло ще дванадцять урядовців: чотири бурмістри (Василь Демченко, Федір Чупруновський, Павло Маркевич, Олексій Лук'янович), чотири райці (Яків Пащенко, Григорій Паскевич, Павло Висоцький, Омелян Малиховський), три лавники^с (Григорій Новомлинський, Семен Биковський, Семен Воскобойник) і один писар — Григорій Рогуля. Свої обов'язки міські чиновники, за винятком війта й писаря, виконували по черзі: двоє служило, а двоє відпочивало^d. На момент перепису в магістраті трудилися бурмістри Федір Чупруновський й Олексій Лук'янович, райці Павло Висоцький й Омелян Малиховський і лавник Семен Воскобійник^e.

Відносно поліції повідомлялося, що «полиции в городе Полтаве издревле никогда не было и ныне не имеется, яко ж об оном и указу и доходу никакова нет»^f. Очевидно, що й великої потреби в цьому не було, адже норми поведінки в домодерному суспільстві регулювалися традицією. Незначні випадки відхилення від неї громада могла подолати за допомогою вже існуючих інститутів: магістрату, сотенних та полкової канцелярій, судових установ^g.

Натомість протипожежній охороні приділялася значна увага. Загальновідомо, що пожежі завдавали чимало клопоту середньовічним і ранньо-

^a ЦДІАК України. — Спр. 8, арк. 57-57зв.

^b Там само. — Арк. 62.

^c Лавників також мало бути четверо, але на момент перепису один з них помер, а нового на його місце ще не вибрали (Там само. — Арк.42зв.).

^d Там само. — Арк. 41 -42.

^e Там само. — Арк. 46.

^f Там само. — Арк. 55зв.

^g Див.: Берк П. Популярна культура в ранньомодерній Європі. — К.. 2001. — 376 с.

— 18 —

модерним містам Європи. Полтава в цьому відношенні теж не була винятком. Упродовж XVIII ст. місто пережило щонайменше чотири великі пожежі — у 1705, 1709, 1758 та 1771 pp.^a. У зв'язку з цим магістрат і полкова адміністрація приділяли проблемі чимало уваги. Як видно з доповідних записок магістрату, в місті була налагоджена своєрідна система пожежної охорони. Відав нею городовий отаман, обов'язки якого тоді виконував бунчуковий товариш Федір Білушенко^b. Нагляд за дотриманням протипожежної безпеки серед ремісничого населення здійснювали цехмістри, а серед посполитих — десятники. Особливо ретельно протипожежних заходів дотримувалися влітку. Полтавцям навіть не рекомендували в цю пору року готувати їжу в хатніх печах^c. Щоночі спеціально виділені люди (20 осіб) під керівництвом призначеного урядника здійснювали обхід міста^d.

На випадок пожежі були приготовані запаси води. Крім того, що по дві бочки з водою мали стояти в кожному дворі, 20 бочок стояло біля магістрату, 10 на Мостовій вулиці біля торговельних рядів, 10 — поблизу Воскресенської церкви, 40 — за Київською брамою й в інших місцях, перш за все в церковних дворах. Восени, зазвичай після першого жовтня, з огляду на початок морозів, бочки розбиралися до весни^e.

Окрім цього, на випадок пожежі від кожного двору призначалася одна особа з відповідним інструментом: залізним крюком, вилами або відром. Набір таких само інструментів (шість крюків, двоє вил, двадцять п'ять відер та два щити) був і в полковій канцелярії.

Жебраки в Полтаві жили у шпиталях, які були при всіх церквах. Утримувалися церковним коштом та за рахунок «доброхотных дателей»^f.

Тоді ж були зібрані дані й за п'ятим пунктом, які повідомляли про розвиток у місті торгівлі й ремесел. Як з'ясувалося, щорічно в Полтаві проходило

^a Державний архів Полтавської області. — Ф. 8831, оп. 9, спр. 1, арк. 91.

^b ЦДІАК України. — Ф. 57, оп. 2, спр. 8, арк. 135.

^c Там само. — Арк. 43.

^d Тa.м caмо. — Арк. 41зв.

^e Там само. — Арк. 46.

^f Там само. — Арк. 43.

— 19 —

Герб м. Полтава 1723-1731 pp.
Реконструкція
В. Бабенка та В. Мокляка

чотири великі ярмарки. Перший — на Всеїдному тижні⁸, який, як відомо, не мав сталої дати і припадав то на січень, то на лютий. Другий відбувався в травні, на Миколая, третій у липні, на Іллю — Іллінський, а четвертий — Воздвиженський у вересні. На них збиралися купці з різних міст як Гетьманщини, так і Росії. Тривали ярмарки до двох тижнів, а торгували на них шовковими й шерстяними тканинами та різноманітним дрібним крамом. Окрім ярмарків, щопонеділка та щоп'ятниці в Полтаві відбувалися торги (базари), на які з навколишніх сіл і хуторів привозили збіжжя, овочі, фрукти, інші продукти харчування та дрібні ремісничі вироби^a.

Набір ремесел у Полтаві був традиційним, орієнтованим здебільшого на потреби міста й регіону. Ще в XVII ст. міське ремесло об'єдналося в цехи, яких на той час було 9: бондарський, гончарський, ковальський, колісницький, кравецький, музикантський, різницький, ткацький і шевський. Цехи володіли певним набором прав і привілеїв, підтверджених відповідними грамотами правителів. Останні, згідно з твердженням магістрату, були втрачені під час Шведської (Північної) війни та міських пожеж. За тими ж привілеями будь-яке позацехове ремесло було забороненим: «никаких ремесников ни за ким не было, но все состояли и послушны были во всякой повинности в цехах»^b.

До другої половини XVIII ст. ситуація суттєво змінилася. У місті з'явилося чимало позацехових ремісників (т. зв. «партачів»), підданих різних власників — здебільшого представників козацької старшини. Як результат — занепад цехового виробництва й скорочення цехів. У 1765 р. їх залишилося 7: бондарський, гончарський, ковальський, кравецький, різницький, ткацький та шевський, «да сверх оних повелено устроить теперь от

^a Там само. — Арк. 40-40зв.

^b Там само. — Арк. 63зв.

⁸ Всеїдний тиждень — період церковною року, на який Церква звільняє вірних від одноденного посту середи і п'ятниці.

— 20 —

магистрата вновь три цехи діогтярский, соляницкій и калачницкий, а колесницкого и музыкантского не имеется»^a.

Шостий пункт переписної форми передбачав збір свідчень про те, які привілеї й від кого з правителів місто отримало. Інформація, подана магістратом за підписом писаря Григорія Рогулі, вказує на те, що Полтава мала шість привілеїв. Усі вони були надані в XVIII ст. українськими гетьманами Іваном Скоропадським і Кирилом Розумовським та імператором Петром І. Імператор височайшою грамотою від 12 серпня 1718 р. жалував полтавській ратуші села Івашки, Івонченці, Грабинівку та частину села Осьмачки. Чотири привілеї надав гетьман Іван Скоропадський. Своїми універсалами він жалував місту млини на р. Ворскла (25.01.1710), села: Мачухи, Супрунівка, Шостаки, половину Гужулів і Павленки (24.05.1710), сіножаті на урочищі Соколині Байраки й на р. Кагамлик (9.11.1711), підтверджував надання сіл, пожалуваних Петром І (15.10.1718).

Найважливішим був, очевидно, універсал гетьмана Кирила Розумовського про надання Полтаві магдебурзького права від 25 серпня 1752 р.^b Щоправда, ця магдебургія була радше декларативною, адже полтавські міщани так ніколи й не користувалися нею в повному обсязі. Принаймні в 1767 р. вони скаржилися імператриці Катерині II, що «...Полковник, старшина, владельцы и козаки до сего, не сохраняя установлений в Правах Магдебурских узаконенных, во всем генерално Магистрат здешний к соблюдению по тем правам принадлежащей должности не допускали, утесняли, помешательство, обиды и отягощения делали...»^c.

Відомості за другим і третім пунктами отримували, безпосередньо описуючи громадські споруди і двори. Решта інформації про місто надходила в комісію вже під час самого перепису та після його завершення. Так, наприклад, наприкінці березня 1766 р. магістрат подав до комісії інформацію за дев'ятим пунктом — про свої прибутки й видатки. Як повідомлялося,

^a ЦДІАК України. — Арк. 63зв.

^b Там само. — Арк. 64.

^c Наказы Малороссийским депутатам 1767 года и акты о выборах депутатов в Комиссию сочинения Уложения. — К, 1890. — С. 144.

— 21 —

Інструкція графа П. Румянцева секунд-майору В. Путімцеву
про проведення перепису в Полтавському полку.
ЦДІАК України, ф. 57, on. 2, спр. 8, арк. 18

— 22 —

річний прибуток магістрату від різних податків і зборів становив 483 руб. 60 коп. Зібрані кошти витрачалися на виплату заробітної плати міському лікареві, магістратському писареві, канцеляристам, городничому й іншим міським урядовцям. З них же закуповували для магістрату папір, сургуч, ґаляс і дрова, а також ремонтували печі й вікна в полковій канцелярії та магістраті. За ці ж кошти втримувався й протипожежний інструмент^a.

В останній день жовтня секунд-майор В. Путімцев наказав розпочати опис міста, суворо дотримуючись інструкції графа П. Румянцева й доданих до неї форм. У своєму розпорядженні голова комісії детально роз'яснив, як саме належало його проводити. Спершу потрібно було описати громадські споруди — церкви, шпиталі тощо. Розпочинати слід було з головної вулиці міста. Для внесення даних наказувалося завести спеціальний зошит, куди необхідно було записувати все по порядку, указуючи рік, місяць і число. Опис кожного об'єкта мали підписувати або відповідальні за них урядовці, або їхні власники, «дабы впред какова спору не было». Наприкінці кожного дня опис мали підписувати члени комісії. Безіменні міські вулиці пропонувалося назвати «по пристойності». При переписувачах мали постійно перебувати особи, які знають «дворы, места и урочища»^b, для того, «дабы они о всем показывать могли и тем бы описи какой либо остановки не учинили». Для підписування дворів замість неграмотних господарів наказувалося залучати місцевих священиків або представників кліру. Щоправда, на практиці цього реалізувати, очевидно, не вдалося, бо в тексті зустрічається чимало підписів сторонніх людей замість неграмотних власників. У зошиті потрібно було також фіксувати, в які саме дні й з якої причини опис не проводили^c.

Місто переписали доволі швидко: розпочали 1 листопада 1765 p., а завершили 3 лютого 1766 р. Для порівняння зауважимо, що перепис Переяс-

^a ЦДІАК України. — Ф. 57, оп. 2, спр. 8, арк. 125.

^b Від сотенної полтавської канцелярії з цією метою до комісії були прислані значкові товариші: Іван Буцький, Йосип Висоцький, Федір Бойко та Остап Кононович, а від магістрату райця Омелян Маліховський (Там само. — Спр. 31, арк. 7; спр. 8, арк. 44).

^c Там само. — Арк. 34-35.

— 23 —

План м. Полтава Івана Бішева. 1722 р.

лава завершили на місяць пізніше — у березні 1766 р.^a Усього описали 1167 об'єктів — громадських споруд, дворів, бездвірних хат, підварків, пивоварень, солодовень, винниць, кузень, садів, городів тощо. Частина з них (256) були розташовані на території центральної частини Полтави — фортеці (середмістя), а більшість (911) — на форштадті. У місті тоді проживало понад 7000 осіб. На жаль, точну цифру за даними перепису установити неможливо, бо під нього не підпала козацька старшина та духовенство, які теж проживали в місті. Згідно з нашими підрахунками, зробленими на основі

^a Ковальський І. С. Проведення Генерального опису в Переяславському полку // Український історичний журнал — 1960. — № 6. — С. 135.

— 24 —

даних перепису, в Полтаві, без урахування вищеназваних категорій, мешкало 6913 осіб — 3576 жінок і 3337 чоловіків. У середмісті проживало 1555 осіб (679 чоловіків і 876 жінок), а решта населяла форштадт — 5358 осіб (2658 чоловіків і 2700 жінок)^a. За населеністю Полтава не відрізнялася від інших полкових міст Гетьманщини. Так, у Ніжині, згідно з цим самим джерелом, тоді проживало 5469 осіб^b, у Стародубі — 4286^c, а в Києві, за підрахунками І. Лучицького, — 2600^d.

Під час опису переписувачі в основному дотримувалися інструкції голови комісії. Щоправда, інколи траплялися й відступи. Так, наприклад, описуючи перший приватний двір, який належав полковому цирульникові Василеві Беті й був розташований у самому центрі міста на Успенській вулиці, у характеристиці господаря збиралися вказати ще й зріст. На жаль, цей задум не реалізували, але в переписній книзі залишилися пропуски для даних про те, скільки аршин і вершків мав цирульник^e. Слід зауважити, що це єдина спроба зафіксувати зріст, можливо, це була особиста ініціатива когось з укладачів.

Другою особливістю було те, що спершу до опису дворів долучалися свідчення не лише про їхніх мешканців, а й про угіддя, що перебували у їхній власності, характер торгівлі, розміри капіталу тощо. Згодом, від 26 листопада, починаючи з опису двору священика Преображенської церкви Івана Світайла, який зафіксований під № 102, можливо, через тривалість процедури, можливо, з якоїсь іншої причини, описи дворів обмежили лише даними про їхніх мешканців. Відтоді власники дворів мали особисто нада-

^a ЦДІАК України. — Ф.57,оп. 2, спр. 1, арк. 1-388.

^b Кулаковський В. М. Класове розшарування міського населення у XVIII ст. // Український історичний журнал. — 1980. — №9. — С.93.

^c Сердюк І. О. Демографічні характеристики дитячого населення Стародуба за даними Генерального опису Лівобережної України 1765-1769 рр. // Наукові записки: збірник праць молодих вчених та аспіратів. Вип. 17. — Київ; Хмельницький, 2008. — С. 86.

^d Лучицкий И. Киев в 1766 голу // КС. — 1888.— № 1. — С. 67. Тут потрібно пам'ятати, що під опис потрапило не все населення Києва через те, що місто не входило до складу Гетьманщини, а перебувало під безпосереднім управлінням київського генерал-губернатора.

^e ЦДІАК України. — Ф. 57, оп. 2, спр. 1, арк. 2.

— 25 —

вати в комісію решту інформації: «а о протчем имеет показать в комиссию» стали писати наприкінці опису кожного двору^a. Імовірно, це було зроблено для прискорення опису. Принаймні у ті дні, коли переписувачі записували ще й майно, вони встигали описати значно менше дворів, ніж після скорочення опису. Так, наприклад, за старою формою 22 листопада вони описали 5 дворів, 23-го — 6, 25-го — 5, за скороченою формою 28 листопада було описано 20 дворів, 29-го — аж 28, а 1 грудня — 24 двори.

Попри доволі швидкі темпи проведення опису, його організатори зіштовхнулися з цілою купою проблем і перешкод. Першою був пасивний опір населення, яке було не в захваті від самої ідеї перепису. Незважаючи на те, що на другу половину XVIII ст. описи стали доволі звичним явищем для мешканців Гетьманщини (останній проводили за правління гетьмана Кирила Розумовського у 1763-1764 pp.), більшість із них перепису побоювалися. Козаки боялися збільшення податкових і військових повинностей, землевласники — відбирання маєткових прав, а селяни — прикріплення до землі та зростання податків. За твердженням одного з найбільших спеціалістів у цій галузі, історика Зенона Когута, єдиною соціальною групою, яка поставилася до перепису спокійно, були міщани^b, яким від влади приховувати було нічого.

Необхідно зауважити, що ранньомодерне суспільство взагалі, й українське зокрема, в силу своєї специфіки, досить легко піддавалося колективним страхам і фобіям. Однією з головних причин страху перед переписом дослідники називають поширення чуток про підвищення податків і запровадження нових бюрократичних правил^c. А це мав бути надзвичайно детальний перепис, яких ніколи раніше в Гетьманщині не проводили. Ймовірно, до цього додавалися ще й всілякі інші різновиди колективного страху, як то релігійний, політичний чи страх перед пригнобленням^d.

^a Там само. — Арк.62зв., 63.

^b Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760-1830 — К.: Основи, 1996. — С 108.

^c Делюмо Ж. Ужасы на Западе. — М.: Іолос, 1994 // http://psylib.org.ua/books/delum01/txt05.htm.

^d Історія європейської ментальності. — Львів:Літопис,2004, — С. 342.

— 26 —

В «історичній пам'яті» тогочасних полтавців перепис закарбувався в недоброму образі «трусу». Згадка про нього викликає досить неприємні відчуття однієї з героїнь «Енеїди» — Сивіли: «Коли ж був трус, як ізгадаю, то вся здригнусь, мовби мала»^a. На думку О. Ставицького, зміст цієї строфи вказує на те, що І. П. Котляревський вжив слово «трус» у значенні: «Ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук», маючи на увазі саме Румянцевський опис^b.

Неприйняття перепису відображено в політичному трактаті кінця XVIII — початку XIX ст. «Історії Русів», автор якого із сарказмом змалював його перебіг: «В каждом селении выгоняли народ из жилищ его на улицы, не обходя никого, и даже самых ссущих младенцев, строили их шеренгами и держали так их на всяких погодах, в ожидании прохода по улицам главных Коммисионеров, кои, делая им перекличку, замечали каждого на грудях крейдою и угольями, чтобы с другими не замешался. Скот обывательский, держаный вместе при своих хозяевах, также пересмотрен и переписан, яко значущий имение, хозяев. Рев скотский и плач младенцев издали возвещали о приближении к ним Коммисионеров со многочисленною ассистенциею»^c.

Друга проблема, з якою зіткнулися організатори перепису, — небажання козацьких урядовців брати участь у роботі комісій. Маємо чимало прикладів того, як представники полкової та міської адміністрацій намагалися цього уникнути або й відкрито ухилялися від виконання покладених на них обов'язків.

Так, у травні 1766 р. секунд-майор Путімцев вимагав від магістрату розшукати писаря Василя Бойка, який «не здав порученных ему дел прошедшего марта последних чисел бежал и поныне не явился»^d. У вересні того ж року він скаржився до Малоросійської колегії на самочинний вихід з комісії пол-

^a Котляревський І. П. Енеїда. — К.: Рад. школа, 1989. — С. 240-241.

^b Там само.

^c История Русов или Малой России. — М., 1846. — С. 256-257.

^d ЦДІАК України. — Оп 2, спр. 8, арк. 146.

— 27 —

кового полтавського хорунжого Григорія Старицького^a, а в грудні повідомляв її про втечу з комісії трьох присланих від магістрату писарів: Василя Бойка, Івана Дротенка та Семена Гурби^b.

Причини цього явища слід шукати, перш за все, в тому, що всі «малоросійські чини» перебували на власному втриманні, а якщо в окремих випадках і отримували платню, то зазвичай мізерну^c. Тривала відірваність від дому призводила до занепаду їхніх господарств і спонукала до залишення обтяжливих обов'язків. З іншого боку, його корені були значно глибшими. Урядовці полку й магістрату, на відміну від російських офіцерів, дивилися на свою участь у комісії як на відбування важкої додаткової повинності, а не як на виконання обов'язку. В їхньому ставленні до перепису проявився прихований конфлікт двох відмінних політичних організмів — Російської імперії, яку Катерина II розбудовувала за просвітницькою моделлю, й Гетьманщини, взірцем для якої залишалися шляхетські ідеали старої Речі Посполитої.

Відмінність політичної антропології провокувала й численні сутички між російськими офіцерами та українськими співробітниками, які супроводжували комісію впродовж усього періоду її роботи. Одна з них сталася у травні 1766 р. між значковим товаришем Петром Морозом, якого полкова канцелярія відрядила до комісії «для письма», та секунд-майором Василем Путімцевим. Його спричинила затримка значкового товариша в наданій йому відпустці. Як пояснював П. Мороз у поданій до Малоросійської колегії у червні того ж року скарзі, його затримали невідкладні господарські справи, що накопичилися за період перебування в комісії. Проте ці аргументи не вплинули на голову комісії, тому він «учинил определение о наказании его Мороза нещадно палками». Наказ виконали негайно два унтер-офіцери, які, вивівши значкового товариша перед членами комісії, «били его без пощады и дали ударов до четырехсот, чем его Мороза так изувечили, что не токмо

^a Там само. — Арк. 181.

^b Там само. — Арк. 209.

^c Ковальський I. С. Названа праця. — С. 134.

— 28 —

текущих по той комиссии дел, по его Мороза должности исправлять, но и в платье одется не может и состоит в крайней слабости здоровья»^a.

Малоросійська колегія постановила звільнити значкового товариша з роботи в комісії, а секунд-майору наказали, «дабы он над определенными в ту коммисию от полковой полтавской канцелярии нижними чиновниками таковой строгости впред делать не дерзил, но поступал бы в случае какова от них преступления по законам, требуя штрафования их по команде малороссийской»^b. Це розпорядження, очевидно, подіяло, бо коли в останній день червня того ж року в приміщенні комісії побилися між собою писці: присланий від полкової канцелярії Іван Супруненко та присланий від магістрату Семен Гурба «и из оных Супруненко Гурбе прошиб кирпичом до крови голову», Путімцев їх не покарав, а звернувся з відповідним запитом до Малоросійської колегії. Остання розпорядилася відіслати бешкетників у полкову канцелярію, де мали розслідувати їхню сварку й покарати винного. Секунд-майору ще раз пояснили: «и впред в таковых преступлениях оказующихся в оную же полковую канцелярию, а магистратского ведомства в магистрат полтавский отправлять»^c. Так само вчинив голова комісії й у грудні того ж року, коли підданого магістрату писаря Артема Тетервака звинуватили в «крайней его лености и нерадении, и что он переписывая из черна на бело опись оного ж магистрата маетностям во многих местах пропустил»,— він відіслав його «для оштрафованbя» в магістрат^d.

Щоправда, винні, судячи з усього, так і лишилися непокараними. У першому випадку це пояснювалося втечею Семена Гурби, через що розслідування конфлікту, отже, і покарання його зачинщика стало неможливим^e. У випадку Артема Тетервака, на вимогу оштрафувати його війт Петро Черниш нібито відповів унтер-офіцерові, який привів писаря в магістрат,

^a ЦДІАК України. — Ф.57, оп. 2, спр.8, арк. 155 -155зв.

^b Там само. — Арк. 156.

^c Там само. — Арк. 193.

^d Тaм caмо. — Арк. 209зв.

^e Там само. — Арк. 194.

— 29 —

що: «в них де за писания в писмах ошибки не штрафуют, а бранят и с тем отослал обратно»^a.

Сутички були не лише «виробничі». Наприклад, 17 січня 1766 р. каптенармус Козловського піхотного полку Григорій Іноземцев у стані сильного алкогольного оп'яніння, «будучи безчувственно пьян», прийшов у приміщення комісії, де зустрів підканцеляриста полкової канцелярії Федора Кошмановського. За твердженням підканцеляриста, каптенармус без видимої причини двічі вдарив його палкою, а потім, схопивши за грудки, намагався витягти з приміщення, запрошуючи пити вино. Коли ж Кошмановський рішуче відмовився від пропозиції, Іноземцев знову став бити його палкою по руках і голові, «которую палку на ему и поломал, и от того битья знаки на голове были». Після цього, вихопивши шпагу, каптенармус наказав караульним козакам заарештувати підканцеляриста. Однак Кошмановський встиг вискочити на вулицю і «в самом кафтане и без шапки» втік до приміщення полкової канцелярії. Іноземцев намагався його догнати із криком: «я тебя шпагою заколю»^b.

Ще один конфлікт стався в серпні 1768 р. між членом комісії прапорщиком Дмитром Цуріковим та присланим допомагати йому описувати приміські села значковим товаришем Кіндратом Петрашем у селі Куклинці. Що стало його причиною — не відомо. Можливо, Петраш не проявляв належної активності в описуванні сіл, можливо, через якісь особисті антипатії. Як би там не було, але 10 серпня Цуріков, напившись, став лаяти значкового товариша «всякими мерзкими словами», а потім наказав одному з капралів схопити його. Капрал наказ виконав і «вхватя за волоса таскал, а потом и бил»^c.

З точки зору сучасної людини все це виглядає звичайним самодурством начальства або просто п'яними бійками. Однак у другій половині XVIII ст.

^a Там само. — Арк. 209зв.

^b Там само. — Арк. 213-213зв.

^c Там само. — Арк. 355зв.

— 30 —

Обкладинка архівної справи про проведення перепису в Полтавському полку 1765-1767 pp.
ЦДІАК України, ф. 57, on. 2, спр. 8

— 31 —

на це дивилися дещо інакше. Хоча рукоприкладство и тілесні покарання в той час і були доволі поширеним явищем, у козацькому суспільстві Гетьманщини вони мали ще й символічне значення. Вдаючись до такого способу вирішення проблем, російські офіцери свідомо чи несвідомо порушували й інше питання, важливе для шляхетської самосвідомості козацької старшини, — питання честі.

Якщо уважно проаналізуємо тексти повідомлень про конфлікти, то побачимо, що в двох з них фігурує таке знаряддя бійки, як палка. Побиття нею, згідно з Литовським статутом, який діяв тоді на території Гетьманщини, символізувало образу шляхетської честі^a. Таким чином, значковий товариш Петро Мороз та підканцелярист Федір Кошмановський, які належали до середовища козацької старшини, ідентифікували себе зі шляхтою, бачили в цьому не просто побиття, а зневагу їхньої шляхетської честі. Так само мав почуватися й Кіндрат Петраш, честь якого образили тим, що рвали йому на голові волосся. Усі ці дії урядовців комісії підпадали під 27 артикул XI розділу Литовського статуту 1588 р.: «А хто бы теж кого умысльне на зелживость стану шляхетского киемъ, кестенемъ, булавою альбо пугами, дубцы и иншими якими приправами билъ альбо бити казалъ, за таковый кождый бой и зелживость мает быти навезки плачено сорокъ копъ грошей. <...> А хто бы поличокъ кому далъ або бороду, або волосы рвал, таковый за то дванадцать рублей грошей платити и у везенью три недели седети маеть»^b.

Такі конфлікти, безумовно, не сприяли формуванню атмосфери взаємоповаги між російськими та українськими співробітниками комісії, а лише провокували недовіру, підозри та взаємні претензії. Судячи зі змісту документів, пов'язаних з роботою комісії, які дійшли до нашого часу, упродовж усього періоду роботи відносини між її головою, секунд-майором Василем Путімцевим, та полтавським магістратом залишалися доволі напруженими. Секунд-майора, людину військову й рішуче налаштовану на виконання поставленого перед ним завдання, явно не задовольняла ефективність роботи

^a ЦДІАК України. — Ф. І726, оп. 1, спр. 15, арк.77зв.

^b История Беларуси IX-XVIII веков. Первоисточники // http://starbel.narod.ru/statut1588_11.htm.

— 32 —

представників української сторони. З іншого боку, козацьким урядникам багато вимог голови комісії були не зрозумілими або й такими, які не можна було виконати.

Одну з головних проблем для Путімцева становило, очевидно, забезпечення комісії необхідною кількістю компетентних писарів. Як видно з вищенаведених прикладів, прислані в комісію з магістрату не зовсім його задовольняли. Троє з них — Василь Бойко, Іван Дротенко та Семен Гурба^a — через деякий час утекли з комісії, а Артем Тетервак, як знаємо, на думку секунд-майора, виявився лінивим і неуважним.

Показовою в цьому плані виглядає присилка магістратом у комісію у вересні 1766 р. замість писців-втікачів коваля Івана Юрачковського. Доповідаючи про цей випадок у Малоросійську колегію, Путімцев характеризував його як «насмешку» над ним полтавського війта, військового товариша Петра Черниша, бо присланий на перевірку виявився «не токмо писать и читать совсем не умеючий, но и складу мало маючий»^b. Війт, зі свого боку, вважав таке твердження наклепом і доводив, що Юрачковський не коваль, «но обретаючойсь в цеху ковалском за писара». Він стверджував, що Юрачковський вміє писати, і як доказ представив написаного ним листа^c. Окрім цього, Петро Черниш пояснював Малоросійській колегії, що він не покарав присланого «к оштрафовани.» Артема Тетервака, бо той наробив помилок «не с умыслу но в скорой переписки к которой его понуждено». Магістрат також узяв до уваги, « что он от его промислу взят и без жалованья определен и отца честного сын»^d. Аргументи війта, очевидно, переконали Малоросійську колегію, оскільки наприкінці березня 1767 р. вона постановила визнати Юрачковського здатним до участі в роботі комісії, а секунд-майору Путімцеву наказала: «излишними требованиями писцов магистрата полтавского не отягощать»^e.

^a ЦДІАК України. — Ф. 57, оп. 2, cпp 8, арк. 209.

^b Там само.

^c Там само. — Арк. 220.

^d Там само. — Арк.220зв.

^e Там само. — Арк. 221.

— 33 —

Однак справа на цьому не закінчилася. У квітні 1767 р. Путімцев знову звернувся до Малоросійської колегії з проханням дозволити звільнити Юрачковського через його невідповідність займаній посаді^a. До свого рапорту він додавав ще й лист самого коваля, в якому говорилося: «Магистрата полтавского войт Чарныш затаил на меня злобу и гонение, по требованию оной комиссии определил меня в оную комиссию для письма, которого письма я совершенно не обучался и писать скоро по старости лет моих не умею более как написанный моею собственною рукою в малороссийскую коллегию рапорт писать не могу, да и в делах письменных я силы не маю и складу не умею и от их дел исправлять не могу и никогда не исправлял»^b. Після цього Юрачковського нарешті звільнили з комісії^c.

Однак сумнівно, щоб війт і урядовці магістрату свідомо направляли в комісію некомпетентних писарів. Принаймні бажання «насолити» так несимпатичному голові комісії навряд чи було вирішальним. Вірогідно, магістрат у цьому питанні мав доволі обмежені можливості. У його розпорядженні був лише незначний штат канцеляристів і писців. На початку листопада 1765 р. магістрат відправив до комісії двох писців, а в середині січня 1766 р. — ще трьох^d. Зрозуміло, що всіх відправити не могли. Отже, доводилося залучати грамотних людей з полтавських міщан. Один з них — уже згадуваний Семен Гурба. Малоймовірно, щоб їх набирали з представників купецтва, які були більш впливовою й заможнішою групою магістратських підданих. Та й рід занять вимагав від купців частих і тривалих відлучок, що унеможливлювало участь у переписі. Тому розраховувати, очевидно, доводилося лише на дві інші категорії — посполитих і ремісників. Та рівень грамотності серед них, згідно з нашими підрахунками, був дуже низьким. Зі 100 посполитих — власників міських дворів під описами власноручно змогли підписатися лише семеро, а зі 196 ремісників — шестеро^e. Отже, магістрат просто не міг задовольнити потреби комісії.

^a Там само. — Ф. 54, оп. 3, спр. 2183, арк. 3.

^b Там само. — Арк. 2.

^c Там само. — Арк. 3.

^d Там само. — Ф. 57, оп. 2, спр. 8, арк. 220.

^e Волошин Ю. Письменність серед мешканців Полтави другої половини XVIII ст. (за матеріалами Румянцевського опису) // Київська Академія. — 2008. — Вип. 5. — С. 150.

— 34 —

Іншим приводом для суперечок між комісією та Полтавським міським урядом були приміщення для комісії та квартира самого В. Путімцева. Рапортуючи до Малоросійської колегії у грудні 1766 p., секунд-майор скаржився, що магістрат відвів під комісію дві старі хати, в яких «в нынешнее зимне время за ветхостью от холоду и угару письменных дел призводить не можно»^a. Як бачимо, скарга була подана після того, як комісія пропрацювала в цих хатах більше року. У рапорті повідомлялося, що від магістрату неодноразово вимагалося зробити в цих хатах ремонт або відвести інші, але полтавський війт на це ніяк не реагував, через що «в оних пустых и угарных хатах коммисия с крайней трудностию и поныне находится»^b.

Незважаючи на те, що Малоросійська колегія постановила: «велеть требуемую для комиссии квартиру отвесть от магистрата полтавского способную немедленно»^c, міські урядовці не поспішали виконувати цей наказ. У відповідь вони надіслали власний рапорт, у якому повідомляли, що відразу після прибуття комісії до міста в жовтні 1765 р. їй відвели «состроенный в764 году в ново общим подведомых магистратовых коштов для походной генералитетской канцелярии во облегчение тамошних обывателей о четырех комнатах дом»^d. Раніше, як вище зазначалося, у ньому розміщувалася лише канцелярія генерал-аншефа Оліца П. І., яка залишила будинок у прекрасному стані, а «малые в окнах и печах порчи починены».

Вимога про надання нових приміщень, на думку магістрату, висувалася комісією «для едного тамошних мещан утеснения постоем вздумано показывая новие избы обветшалыми просит отводу другой квартеры». У рапорті наголошувалося, що задоволення претензій комісії «могут оны (полтавські міщани. — Ю. В.) признать себе за правную обиду». Аргументи магістрату, очевидно, подіяли на членів Малоросійської колегії, й у березні 1767 р. вони

^a ЦДІАК України — Ф. 57, оп. 2, спр. 8,арк.209.

^b Там само. — Арк. 209-2о9зв.

^c Там само — Арк. 209зв.

^d Там само — Арк. 220зв.

— 35 —

постановили: «велеть не требуя отводу другой обывателской квартеры к отягощению их призводить оную коммисию в прежде отведеном доме»^a.

Продовженням цього була, очевидно, й суперечка між секунд-майором В. Путімцевим і магістратом, що спалахнула влітку 1767 р. щодо відведення йому для постою квартири. Як уже повідомлялося, прибувши до Полтави восени 1765 p., голова комісії сам обрав собі місце проживання — будинок полтавського купця Павла Руденка, що стояв на Воскресенській вулиці.

У другій половині XVIII ст. Павло Якович Руденко був доволі помітною постаттю в житті міста. Змолоду він 13 років перебував на Запорозькій Січі в Корсунському курені. Через кілька років після завершення перепису його обрали бурмістром (ймовірно 1771 p.), згодом він став бунчуковим товаришем (1774), а пізніше надвірним радником (1784)^b. Руденко був заможним купцем, про що свідчить опис його двору під № 110 в описі міської фортеці^c. З роками його статки значно зросли^d, що, очевидно, й дозволило збудувати в останній чверті XVIII ст. кам'яний двоповерховий будинок. Це само по собі було унікальним явищем, адже кам'яних житлових будинків у місті тоді майже не було^е. У 1773 р. своїм коштом Руденко замість дерев'яної церкви збудував муровану Воскресенську, прихожанином якої він був^f. Він же ініціював створення у 1778 р. першого пам'ятника на честь Полтавської битви 1709 р.

Невідомо, що спонукало голову комісії вибрати для постою саме будинок Руденка, але зробив він це без відома магістрату^g й, очевидно, без згоди господаря. Двір, у якому тоді жив Павло Руденко, мало чим виділявся

^a Там само. — Арк. 221.

^b Абросимова С. В., Мицик Ю. А. Документи з особового архіву полтавського бурмистра Павла Руденка в зібранні Дніпропетровського історичного музею // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. Дніпропетровськ, 2001. — Вип. 2. — С. 601.

^c ЦДІАК України. — Ф.57, оп. 2, спр 1, арк. 64зв.-65.

^d Абросимова С. В., Мицик Ю.А. Названа праця. — С. 606-624.

^е Коваленко О. Будинок Павла Руденка в Полтаві // Полтавський краєзнавчий музей: Збір. наук. ст. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. — Полтава, 2008. — Вип. IV, кн І. — С. 467.

^f Полтавщина: енцикл. довід. — К., 1992. — С. 148.

^g ЦДІАК України. — Ф. 57, оп. 2, спр. 8, арк. 243.

— 36 —

Полтавський купець, пізніше бурмістр Павло Руденко.
Художник В. Боровиковський. 1784 р. Дніпропетровський художній музей.

— 37 —

з-поміж решти міських дворів на тій вулиці. Як видно з його опису, «в немъ жилихъ покоев для хозяевъ пять, людских одинъ, анбаровъ два, конюшня одна». Населення двору складалося з 14 осіб. Крім самого господаря, якому на той час було 40 років, його дружини Уляни (20 років) та двох малолітніх дітей: сина Луки (7 років) та доньки Уляни (3 роки), у родині проживало ще й двоє неодружених Павлових братів — Михайло (45 років) та Іван (25 років). До того ж у дворі мешкало ще чотири наймити (работника) та чотири наймички (работницы)^a. Отже, на п'ять кімнат у будинку господаря припадало шестеро мешканців. Можна припустити, що діти в той час ще не мали окремих кімнат і спали або разом, або в одній кімнаті з батьками. Брати теж могли проживати разом. Враховуючи перенаселеність приміщення для наймитів, імовірно, що хтось із них мешкав у будинку господарів. Таким чином, будинок Руденка був доволі населеним. У зв'язку з цим можемо припустити, що поява постояльця, вірогідно зі слугою, не викликала великого захвату в господаря двору, якщо тільки не він сам його запросив.

Зауважимо, що постійна повинність вважалася в XVIII ст. найбільш обтяжливою й соціально травматичною зі всіх повинностей, які тоді несло населення. За твердженням дослідників, відносини між домовласником і постояльцем часто нагадували відносини окупантів і переможених^b. Генерал О. Ф. Ланжерон так характеризував постій російських військ у Гетьманщині: «в Малороссии, в завоеванных областях, русский солдат является бичом своего хозяина: он распутствует с его женой, бесчестит его дочь, выгоняет хозяина из его постели и иногда даже дома, ест его цыплят, его скотину, отнимает у него деньги и бьет его непрестанно...»^c. Полтавські міщани мали відчувати всі «принади» постою регулярних військ, адже в той період південь України був для російської армії одним з основних театрів бойових дій^d. У результаті цього війська проходили через місто доволі часто. Як

^a ЦДІАК України. — Спр. 1. арк. 64зв.-65.

^b Лапин В. В. Постойная повинность в России // Английская набережная, 4: Ежегодник С.-Петербургского общества историков и архивистов, 2000 г. — СП6.2000. — С. 145.

^c Ланжерон Л. Ф. Русская армия в год смерти Екатерины // Русская старина. — 1895. — Т. 83. — С. 151-152.

^d Див.: Склокін В. В. Військові обивателі Слобідської України: інтеграція до імперського суспільства (1765-1798). — Дис. канд. іст. наук. — Харків, 2009. — С.56-57.

— 38 —

уже зазначалося, саме для того, щоб зменшити тягар постою: «во облегчение тамошних обывателей», й було збудовано поблизу магістрату спеціальний будинок «для канцелярии приежжающихъ генералететовъ».

Зрозуміло, що постій секунд-майора Путімцева і його команди не можна порівняти з постоєм військової частини, однак проблеми були й тут. Як приклад можна навести конфлікт між вищезгаданим прапорщиком Дмитром Цуріковим та його квартирною хазяйкою, полтавською міщанкою Бідухою в жовтні 1768 р. Причиною його були дрова, які господиня не давала для опалення квартири, у результаті чого прапорщик вимушений був купувати їх власним коштом. Дров він начебто витратив аж 28 возів, кожен з яких коштував 25 копійок. Прапорщик вимагав від полкової канцелярії «за те издержанные им дрова кому надлежит его Цурикова удоволствовать». Господиня ж, зі свого боку, стверджувала, що відтоді як у липні 1767 р. Цуріков став до неї на постій, він жодного возу дров не купував, а використовував лише її дрова. Якщо ж дров не було, «то он, прапорщик, приказывал своєму денщику состоящие на еи дворе <...> и лежащое для строения годные деревия рубать и палить...»^a. Як бачимо, в результаті постою міщанка не лише зазнала збитків, купуючи дрова для опалення помешкання, а ще й втратила приготований для будівництва ліс. До цього потрібно, очевидно, додати ще й моральний стрес, отриманий господинею внаслідок конфлікту.

На жаль, достеменно не відомо, як складалися відносини між Павлом Руденком та секунд-майором Василем Путімцевим. Імовірно, що спершу великих проблем не виникало, адже до того як його виселили, секунд-майор прожив на квартирі в купця майже рік і дев'ять місяців. Хоча, згідно із законом, постій міг тривати не більше одного року^b, на практиці цього правила майже не дотримувалися. Імовірно, що постоялець серйозно набрид Руденкові, і той натиснув якісь відомі лише йому важелі впливу в магістраті, полковій канцелярії й, очевидно, у Малоросійській колегії.

^a ЦДІАК України. — Ф. 57, оп. 2, спр. 8, арк. 364-364зв.

^b Каменский А. Б. Повседневность русских городских обывателей: Исторические анекдоты из провинциальной жизни XVIII века. — М.,2006. — С. 292.

— 39 —

Принаймні подальше кар'єрне зростання цього полтавця вказує на те, що він досить добре вмів вирішувати свої проблеми.

Як би там не було, але в червні 1767 р. Полтавський магістрат надіслав голові комісії «известие», в якому повідомляв, що, згідно з наказом президента Малоросійської колегії графа П. Румянцева, він має виселитися з будинку Руденка й обрати собі квартиру з тих, які надасть йому на вибір магістрат. Підставою для такого рішення Малоросійської колегії нібито було те, що секунд-майор порушив процедуру вибору місця постою і вселився в будинок Руденка «без отводу магистрата»^a. Йому запропонували «с оного Руденкового дому сойтит туда, где от магистрата показано будет».

Магістрат, в особі спеціально призначеного квартирмейстера, запропонував Путімцеву на вибір кілька квартир, і той обрав будинок «вдови Маркевичевой». Оскільки вдова з таким прізвищем у переписі не зафіксована, то, імовірно, це була заможна купецька вдова Євдокія Марченкова, двір якої був неподалік приміщення, де працювала комісія, — на Успенській вулиці. Однак згодом з'ясувалося, що жодних переваг, окрім близькості розташування, нова квартира не має — «печи совсем разломаны и в покоях имеется великая течь и в стенах щели...»^b. Обурений секунд-майор став вимагати від магістрату відремонтувати будинок. На цю вимогу члени магістрату відповіли: «по определению магистрата полтавского велено послать к Вашему Высокоблагородию сие известие, в котором написать, что понеже Ваше Высокоблагородие означенную квартеру пред всеми домами избрали себе сами, то на оной и стоять соизволте»^c.

Така відповідь зовсім не задовольнила В. Путімцева, і він знову став вимагати від магістрату «изделки оних печей и поправки криши»^d. Магістрат, зі свого боку явно не поспішав виконувати цю вимогу, повідомивши го-

^a ЦДІАК України. — Ф. 57, оп. 2, спр. 8, арк. 243.

^b Там само. — Арк. 243зв.

^c Там само. — Арк. 243зв.-244.

^d Тaм caмo. — Арк. 244.

— 40 —

лову комісії, що всі ремонтні роботи має здійснювати господар будинку. До речі, це твердження міських урядовців не було голослівним, а повністю відповідало іменному указові імператриці Анни Іоанівни від 11 листопада 1738 р., яким на той час регулювалася постійна повинність^a. Проте у цьому відношенні секунд-майору відверто не щастило, бо за наступні півроку будинок двічі змінив власника. Спершу він перейшов до рук аудитора Слобідсько-Української губернії Григорія Мосцевола, а потім його купив полтавський купець Петро Макуха. Однак останній не міг вступити у володіння двором, а відповідно, й розпочати його ремонт через те, що, як пояснили міські чиновники, «оной весь занят Вашим Высокоблагородием и сверх того требует починки и перестройки, которой при бытности в нем Вашего Высокоблагородия сделать не можно»^b. Нарешті в квітні 1768 р. магістрат запропонував Путімцеву вирішити цю проблему радикально — попрохавши квартиру в полковій канцелярії, «в которой доволное число и более магистратских и к постою лучших домов... и не соблаговолите ль Ваше благородие потребовать в полковой канцелярии отводу в ведомстве оной Вам достойной квартери по чину Вашему... »^c.

Проте всі ці проблеми не заважали секунд-майору Василю Путімцеву належно виконувати поставлене перед ним завдання. Перепис міста, як уже зазначалося, здійснили доволі швидко — за три місяці, а полк закінчили описувати в 1768 р. Важко сказати, наскільки цей опис допоміг в інтеграції Гетьманщини до складу Російської імперії. Тут, очевидно, слід погодитися з Д. Багалієм, який уважав, що для свого часу Румянцевський опис був джерелом різного роду свідчень для проведення різноманітних адміністративних заходів^d. Більш непересічне значення він, мабуть, має для сучасних дослідників історії Гетьманщини XVIII ст., бо є для них надзвичайно цінним джерелом для вивчення демографічної, соціальної та економічної історії як всього регіону, так і окремих населених пунктів.

^a Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. — Т.X. — СП6., 1830. — С. 652.

^b ЦДІАК України. — Ф.57, оп. 2, спр.8, арк. 328.

^c Там само. — Арк.328зв.

^d Багалей Д. Указ. соч. — С. 431.

— 41 —

Примітки

— 42 —

⁵ Розумовський Кирило (18.03.1728-9.01.1803) — останній гетьман Лівобережної України (1750-1764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук. За гетьманування К. Розумовського Гетьманщину було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, гродських і підкоморських (1760-1763), війтівські посади у великих містах передано козацькій старшині. Політичні права старшини суттєво розширилися.

⁶ Румянцев Петро (1725- 1796) — граф, російський державний діяч, полководець, генерал-фельдмаршал. У 1764-1789 pp. був президентом Малоросійської колегії та генерал-губернатором Малоросії. За його правління в Гетьманщині було проведено реформи козацької служби, податкової системи, поштової справи, а головне — генеральну ревізію економічного стану населення Гетьманщини. Саме тоді ліквідували залишки козацької автономії: скасовано Малоросійську колегію й полковий устрій в 1781-1782 pp., ліквідовано козацьке військо, поширено дію на територію Малоросійської губернії «Жалуваної грамоти» дворянству 1785 р. і городового «Уложенія» 1775 p., проведено закріпачення селянства 1783 р. й секуляризацію монастирських маєтків 1786 р.

— 43 —

ДОКУМЕНТ

— 44 —

[1]

Показания
жительствующих в городе Полтаве разного
звания людей ревизорам поданные о их
владениях на трехстах девяти десяти семи
листах. //

[1a] 1765 году ноября 1 дня.

На Успенской улице.

1. Соборная Церковь во имя Успения пресвятой Богородицы¹ деревянная, старая без пределов, вместо которой подле строится каменная церковь во имя же Успения Пресвятой Богородицы с двумя пределами. С правой стороны во имя святых первоверховных Апостолов Петра и Павла, а с левой святого пророка Илии. На коште доброхотных подателей.

Той Церкви настоятель протопоп полтавский Иоаким Яновский.

2. Близ оной Церкви порожнее казенное место отгорожено ветхим забором, на котором лежат ядра и бомбы артиллерийского ведомства. Да близ оного пороховой погреб один.

Артиллерии сержант Иван Щепетирников.

3. Секвестр для содержания колодников отгороженный ветхим тыном, внутри коего имеется ветхих деревянных жилых хат две, да для содержания важных колодников, землянка одна.

Полкового суда писарь Михайло Магденко.

4. Полковой Артиллерийский двор. В ней^a жилой деревянный новый покой один, амбар один, сараев один, да близ оного пороховой погреб один.

Полковой канцелярии писец Трофим Гаварецкий вместо артиллерийского атамана Ониска Жушмана по его прошению руку приложил.

^a Так в оригінали.

¹ Успенський собор збудовано ще в XVII ст. Принаймні на перших планах фортеці, датованих початком XVIII ст., він уже є. Спершу храм був дерев'яний і відносно невеликий. В описі Полтави за 1765 р. він характеризується так: «Соборная Церковь во имя Успения Пресвятия Богородицы деревянная старая без пределов» (див. арк. 1а). Очевидно, що такий стан уже не задовольняв потреби полтавців. Тому в 1749 р. розпочали будівництво нового храму — кам'яного. Фундаторами стали представники полкової старшини на чолі з полковником Андрієм Горленком та адміністрація міста, очолювана війтом Йосипом Кириловим. Будував собор київський архітектор Стефан Стобанський. Будівництво було тривалим, тому освятили храм лише у 1770 р. Успенський собор був одним з пізніх зразків особливого архітектурного стилю доби Гетьманщини, який виник у результаті поєднання елементів бароко та обємно-просторових структур храмів княжої доби. В інтер'єрі собору був великий різьблений іконостас, виконаний у стилі класицизму. Після спорудження перед західним фасадом храму дзвіниці, собор набув довершеності і став відігравати значну роль у силуеті міста. Щоправда, дзвіницю зводили ще довше — з 1774 до 1801 р. Вона чотириярусна, збудована також у стилі класицизму, увінчана банею з високим шпилем. Справжньою її окрасою став дзвін «Казикермен», відлитий з турецьких трофейних гармат, узятих козаками Полтавського полку під час захоплення фортеці Казикермен. Упродовж XIX ст. собор кілька разів перебудовували — двоярусні барокові бані замінили куполами спокійнішої форми, змінили ризницю, паламарню, сходи на хори тощо. Храм обнесли огорожею з двома невеликими купольними капличками із західної сторони. У 1934 р., у розпал антирелігійної кампанії, собор зруйнували. Вціліла лише дзвіниця, у якій деякий час розміщувалася виставка «Архітектура і містобудування Полтави». З 1992 р. дзвіницю передали громаді віруючих УПЦ (КП) і перетворили на Успенську церкву. У 1999 р. розпочалася відбудова храму, яка в основному завершилася до кінця 2004 р.

— 45 —

На Киевской улице.

5. Полковая канцелярия деревянная старая. В ней жилых покоев пять, да для караульных хата ветхая одна.

Полковой писарь Григорий Багинский². //

[1азв.] 6. Магистрат деревянный старый. В нем покоев жилых пять, да близ оного для канцелярии приезжающих генералитетов жилых покоев новых четыре, да для их караулен старых покоев два. Да две старые для поклажи каморки.

Писарь магистратский Григорий Рогуля.

7. На Криловской улице шпиталь для нищих старый, деревянный. В нем два покоя. Построен от соборной Успенской Церкви коштом доброхотных подателей. Свт. Успенской соборной полтавской церкви дьякон Николай Симонтовский.

На Воскресенской улице.

8. Церковь во имя Воскресения Хрестова деревянная³, старая с пределом во имя великого святителя Василия. Да близ оной имеется шпиталь для нищих старый деревянный, а в нем покоев жилых два, и содержится на кошт доброхотных дателей. Той церкви настоятель иерей Матвей Колосовский.

9. Церковь Преображения Господня⁴, деревянная старая с пределом во имя нерукотворного образа Господа нашего Иисуса Христа. Да близ оной имеется шпиталь старый деревянный, в нем покоев жилых два. Той церкви иерей Яков Светайло.

На Никольской улице.

10. Церковь во имя Святителя Николая⁵ деревянная старая, близ которой строится каменная новая во имя того же Святителя Николая, на кошт доброхотных дателей. Близ которой // [2] имеется шпиталь старый деревянный. В нем покоев жилых один. Той церкви иерей Василий Дионисиев.

² Багинський Григорій — полтавський полковий писар у 1749-1767 pp.

³ Воскресенська церква — відома з кінця XVII ст. Спершу була дерев'яною, але в 1773 р. коштом полтавського бурмістра й бунчукового товариша П. Руденка збудували муровану. Церква була кубічною чотиристопною п'ятибанною із заокругленими зовнішніми кутами, мала приділи в ім'я Св. Василя Великого та Св. Сампсонія. У стіну останнього було вмуровано мідну гравіровану дошку з першого пам'ятника на честь Полтавської битви, збудованого тим же П. Руденком. У першій половині XIX ст. біля церкви збудували муровану дзвіницю, а наприкінці століття її обнесли огорожею. У 1936 р. церкву й дзвіницю розібрали, а в 1971 р. на її місці збудували музичне училище ім. М. Лисенка.

⁴ Преображенська церква — побудована у XVII ст. поблизу Курилівської брами Полтавської фортеці. У 1704 р. згоріла. Настоятель церкви, священик І. Світайло, вирішив її відновити. За допомогою колишнього полтавського полковника І. Іскри він у 1706 р. спорудив на тому самому місці невелику тимчасову дерев'яну Спаську церкву. Очевидно, він планував продовжити відбудову, але незабаром був засуджений у справі В. Кочубея та І. Іскри й засланий на Соловки, звідки повернувся лише 1710 р. У 1709 p., після завершення Полтавської битви, саме в цій церкві відбувся молебень за участю Петра І, а на площі біля неї поховали загиблих захисників фортеці. Поряд згодом спорудили нову Преображенську церкву, але в 1811 р. її розібрали.

⁵ Миколаївська церква — спершу дерев'яна, побудована на початку XVIII ст. на території Полтавської фортеці з правого боку Мазурівського яру. При церкві були шинок і шпиталь. Згоріла у 1758 р. Кам'яний однобанний храм звели в 1774 р., за десять років (1784) поряд збудували двоповерхову дзвіницю. Добудована в середині XIX ст. Церкву й частину дзвіниці було зруйновано в 1930-х pp.

— 46 —

Перша сторінка переписної книги м. Полтава, створеної
під час проведення Румянцевського опису. 1766 р.
ЦДІАК України, ф. 57, on. 2, спр. 1, арк. 1а

— 47 —

На Безымянной улице.

11. Артиллерийский цейхауз. В нем три амбара старіх деревянніх для поклажи разніх артиллерийских припасов. Артиллерии сержант Иван Щепетирников.

На Успенской улице на правой стороне.

12. Двор Полтавского полка⁶ полкового цирюльника Василия Бета. В нем жилых покоев для хозяев два, людских один. Ему отроду лет тридцать деветь, ростом ... аршин ...^a вершков, здоров. Его жена Ефросиния Григорьева дочь тридцати двух лет, здорова. У него свояк Игнат Степанов, который о себе объявил, что он Полтавской сотни казак, отроду тридцать два года, здоров. Его жена Ульяна Григорьева дочь отроду двадцать шесть лет, здорова. У них сын Василий пяти лет. У него служанок и работниц: вдова Агафия Парфентьева дочь тридцати лет, левая рука в локте совсем не сгибается, девка Марва Семенова дочь отроду тринадцати лет. Нанимаются, а именно: вдова погодно за рубль в год, а сверх того платье и пища хозяйские, а девка взята на пропитание без оплаты. Живет издревле на казачьем месте, которое ему досталось по приданому за женой его от тещи^b, а крепостей никаких на оное место не имеет. Также и других принадлежностей торга и промысла, кроме цирюльничества, как он, так и свояк, его не имеет же. От чего также и от получаемого из Полтавской полковой канцелярии⁷ жалования по пятнадцати рублей в год пропитание имеет и впредь никакого промысла, и торга, кроме цирюльничества, иметь не желает. В чем и дал подписку. Василь Бета^c.//

[2зв.] 13. Двор купца Ивана Кисломеда, которого при описи в доме не было за отлучкой в Нежин, а объявила жена его. В нем покоев жилых для хозяев один, людских один, амбар для поклажи один. Ему отроду лет двадцать восемь, здоров. У него жена Мелания Васильева дочь отроду восемнадцать лет, здорова. У него служанок и работниц: вдова Любовь

^a Параметри зросту пропущено в оригіналі.

^b Далі, до кінця опису двору, написано іншим чорнилом.

^c Пілпис власний.

⁶ Полтавський полк — один із 10 адміністративно-територіальних козацьких полків Гетьманщини. Створений 1648 року. Полковий центр — м. Полтава. Першим полковником був Іван Іскра (1648-1649). Найвідоміші полковники: Мартин Пушкар, Федір Жученко, Павло Герцик, Іван Черняк, Василь Кочубей, Андрій Горленко. Територія полку не була сталою, за увесь час існування полку до його складу входили сотні: Полтавська городова (1648-1782), Перша полкова (1648-1782), Друга полкова (1648-1782), Балаклійська (1661-1663), Білицька (1660-1764), Бірківська (Борківська) — сотенний центр с. Бірки, тепер Зінківського району Полтавської області (1648-1661), Бірківська (Борківська) — сотенний центр с. Бірки, тепер Великобагачанського району Полтавської області (1649-1662), Богацька (Великобагачанська) (1648-1661, 1665-1672, 1681-1687), Великобудищанська (Будиська) (1660-1782), Веприцька (1649-1662), Гадяцька (1649-1658, 1660-1662), Говтвянська (1667, 1676-1687), Грунська (1652-1662), Зінківська (1649-1662), Келебердянська (1660-1782), Китайгородська (1674-1764), Кишенська (1657-1661, 1663-1763), Книшівська (1649-1651), Кобеляцька (1648-1661, 1663-1765), Ковалівська (1649-1662), Котелевська (1654-1662), Куземинська (1649-1662), Лукімська (1649-1658), Лютенська (1649-1662), Маяцька (1674-1764), Нехворощанська (1674-1764), Новосанжарська (1654-1661, 1663-1764), Опішнянська (1649-1662, 1672-1687), Орлицька (1674-1764), Переволочанська (1660-1764), Подільська (1649), Рашівська (1649-1662), Решетилівська (1684-1782), Сокільська (1600-1764), Старосамарська (1744-1751), Старосанжарська (1654-1764), Царичанська (1674-1764), Шишацька (1660-1663, 1665-1686), Яреськівська (1660-1665). У 1764 р. значну частину полку приєднано до Новоросійської губернії. У 1775 р. полк ліквідовано, а решта його території ввійшла до складу Полтавського повіту Новоросійської губернії.

⁷ Полкова канцелярія — адміністративний орган управління полком на території Гетьманщини в другій половині XVII-XVIII ст. Безпосередньо підпорядковувалася полковникові, який за її допомогою керував військовими та цивільними справами полку. Очолював полкову канцелярію полковий писар, якому підлягали канцеляристи, зазвичай 10-16 осіб. У канцелярії зосереджувалося все полкове діловодство: сюди надходили гетьманські універсали и царські укази, звідси велося листування з сотенними урядами тощо. Полкова канцелярія брала безпосередню участь в організації та проведенні переписів і ревізій на території полку, укладала й зберігала полковий архів.

— 48 —

Якимова дочь отроду двадцати пяти лет здорова, девка Варвара Федорова дочь отроду пятнадцать лет. Нанимаются погодно, а именно: вдова за рубль пятьдесят копеек да сверх того на одну рубашку холстина, а девка на полгода один рубль, а сверх того, как вдова, так и девка, пищу имеют хозяйскую. Оный Кисломед из малороссиян, уроженец полтавского полка из села Мачух, откуда вышел еще с малолетства в Полтаву, а в котором году не упомнит, где и женился на природной полтавского купца Василия Бондаренка дочери. Дом его собственный, который он купил в 761-м году, а которого месяца числа объявила не упомнит, у мещенина Емельяна Киценка за шестьдесят за два рубля, а купчей на оный двор муж ее имеет или нет, о том она не знает. С которого он со времени покупки магистрату никаких повинностей и градской службы не отправляет и в магистрат на расход ничего не платит с дозволения Полтавского магистрата для того, что он в прежнюю ревизию записан не был. Торгует в городе Полтаве разными мелочными товарами, покупая тут же на ярмарках, то ж за границу отпускает рогатый скот. Посредственно достаточен, а сколько в капитале объявила без мужа не знает, а какую данную или жалованную или универсал о вольной торговле муж ее имеет или нет, о том объявила не знает. В городе имеет с разными мелочными товарами одну лавку, принадлежащую к церкви Воскресения Господнего, которую он нанимает и платит в год по четыре рубля. Райца Емельян Малиховский вместо купеческой Меланки Кислемедовой, по ее прошению, руку приложил.

Помітка на арк. 2зв. у правому верхньому полі: «а сего ноября 22-д объявленный Кисломед в комиссии объявил, что у него имеется еще работник Петр Греченко, уроженец Миргородского полка⁸ из местечка Шишака из посполитых, двадцати лет, здоров. Нанимается в год за четыре рубля, да сверх того платье и пища хозяйские. И о дворе показал, что оный купил у показанного Киценка в 762 году сентября 4 за шестьдесят рублей с которой купчей и копия под литерой прилагается, а магистрату повинностей так как жена его объявила не отправляет, а в капитале объявил имеет до ста рублей, а о вольной торговле никаких грамот и универсалов не имеет, а в прочем показала жена его во всем согласен. Полтавский купец Иван Кисломед подписался^a». //

^a Підпис власний.

⁸ Миргородський полк — один із 10 адміністративно-територіальних козацьких полків Гетьманщини. Створений 1625 р. Полковий центр — м. Миргород. Серед відомих полковників: Матвій Гладкий (1649-1652), Григорій Лісницький (1653-1654, 1657-1658, 1660), Данило Апостол (1683-1727), Василь Капніст (1737-1750). Територія полку розміщувалася в районі басейнів річок Хорол і Псел, але неодноразово змінювалася. Починаючи з 1676 р. поступово усталилися його зовнішні кордони: на північному сході він межував з Гадяцьким, а на південному сході — з Полтавським, на північному заході — з Лубенським полками, а на південному заході — з «Вольностями Війська запорозького низового». Згідно з компутом 1723 р., полк складався з 15 сотень, 454 піших і 4386 кінних козаків, 3250 заможних і середняків й 1527 убогих та злиденних. Найбільшими сотнями були Миргородська (18 населених пунктів) та Хорольська (17 населених пунктів), найменшою — Багацька. У 1745 р. до його складу увійшла частина Правобережжя, де були сформовані Крилівська, Власівська, Кременчуцька й Потоцька сотні. На початку 1750-х pp. зі складу Крилівської сотні виділили ще й Цибулівську сотню. У 1752 р. у зв'язку зі створенням Нової Сербії Архангелогородську, Крилівську та Цибулівську сотні передали до її складу разом з правобережними селами Власівської, Кременчуцької і Потоцької сотень. У 1764 p., після утворення з Новосербської провінції Новоросійської губернії, до неї повністю включили Власівську і Кременчуцьку сотні. При цьому Кременчук став губернським містом. У зв'язку з цим в 1764 р. у його складі створили Хомутецьку сотню. 1775 р. російський уряд знову урізав адміністративну територію полку: до складу Новоросійської губернії включили Омельницьку та Потоцьку сотні. У 1774-1775 pp. до складу полку входили сотні: дві Миргородські, Хорольська, Сорочинська, Богацька, Устивицька, Яреська, Шишацька, Білоцерківська, Остапівська, Говтвянська, Городиська, Кременчуцька, Власівська, Омельницька, Потоцька. На 1782 р. у Миргородському полку нараховувалося 12 містечок і 1271 село. В тому ж році полк ліквідували за указом Катерини II від 16 вересня 1781 р. Територія полку увійшла до Київського намісництва.

— 49 —

[3] 14. Двор вдовы дьяконицы Агафьи Яковлевой дочери Котляревской. В нем покоев жилых для хозяев два, людских два, амбар один, сарай один. У нее дети: Петр Іванов отроду шестнадцати лет и Яков одиннадцати лет, кои еще никуда не определены, здоровы. У нее в услужении работница одна, девка Афимка Иванова дочь отроду пятнадцать лет, здорова. Нанимается погодно в год за два рубля, да холстины на одну рубашку в год, да сверх всего того платья и пища хозяйские. Жительство имеет издавна на церковном месте, которое умерши^a муж ее в 751-м году июля 26-го дня купил у зятя умершего полтавского протопопа Данилы за двадцать за семь рублей за пятьдесят копеек. О чем с купчей подлинная по^b копия при сем сообщается. Промысла и торга никакого не имеет. Принадлежности имеет купленные умершим ее мужем в 749-м году сентября 6 дня у брата его родного Василия Котляревского иерея Ярославского двор и лужок сенокосный с лозами да поля за урочищем Татаркой в расстоянии от города Полтавы за рекой Ворсклой верстах в четырех Из коих оным умершим мужем моим продано показанное поле за Татаркой полтавскому сотнику Семену Кулику, а в котором году, того не упомню. Подканцелярист Петр Котляревский вместо матери своей, по ее велению, руку приложил.

Помітка на арк. 3 з правої сторони біля запису про сина Петра: «и который находится в Полтавском магистрате подканцеляристом». //

[3зв.] 15. Двор^с вдовы попадьи Марьи Ивановой дочери Рубчановской. В нем покоев жилых для хозяев три, людских два, амбар один, сарай один. В услужении работницы: вдова Ефимия Федорова дочь отроду пятидесяти лет, здорова, девка Любовь Амельянова дочь отроду семнадцати лет, здорова. Из каторых вдава взята на пропитание без платы, а девка нанимается погодно за два рубля в год, да сверх того платье и пища хозяйские. Жительство имеет на купленном в 759-м году февраля 15-д у полтавского мещанина Василия Мартоса месте за двести рублей. О чем

^a Іак в оригинали. Можливо, пропущена буква «и».

^b Далі пропуск.

^c В оригіналі написано "Дров".

— 50 —

от купчей под литерой^a ... копия при сем сообщается. С оного места она, со времени покупки, магистрату никаких повинностей и плат не отправляет и консистенции ничего не дают и оная никакая не сложена. В городе торгует разными мелочными товарами, для чего имеет одну лавку, которую нанимает у полтавского мещанина Семена Быковского за четыре рубля в год. Принадлежности имеет: хутор, по сию сторону реки Ворскла, на расстоянии от города верстах в трех, купленный отцом ее полтавским попом Иваном Величковским⁹ в 725-м году января 29 дня за двадцать рублей у тетки его Марьи Юсифовой Родзянчихи. С которой купчей подлинную^b ... при сем копия прилагается, и какому принадлежит пахатная земля. Подканцелярист Петр Котляревский вместо попадьи Марии Рубчановской, по ее прошению, руку приложил. //

[4] 16. Двор магистратского писаря Григория Рогули. В нем жилых покоев для хозяев три, людских один, амбар один, сарай один. Ему отроду тридцать лет, здоров. Его жена Катерина Алексеева дочь отроду семнадцать лет, здорова. У него же мать Федосия Яковлева дочь отроду шестьдесят лет, здорова. Да его же сестра, вдова Мария умершего полтавского мещанина Григория Гавриленка жена отроду тридцать пять лет, здорова. Работники: Гаврила Сираченко уроженец гадячский, казачий сын, отроду тридцать лет, здоров. Девка Епистимия Григорьева дочь отроду двадцати пяти лет, здорова, девка Катерина Сидорова дочь отроду двадцати лет, здорова. Оные нанимаются, а именно: Сираченко в год за семь рублей, пища хозяйская, девки Єпистимия в год за три рубля, а Катерина за один рубль и двадцать копеек. Да сверх того, оніе девки получают платье и пищу хозяйские. Оный Рогуля из полтавских мещан. Дом имеет собственный купленный в 761-м году, августа 26 дня, Великобудиского монастыря у монахини Марфы Лапенской за сто пятьдесят рублей, о чем с купчей под литерой ... копия при сем сообщается. Торгу и промысла никакого не имеет, а имеет пропитание от получаемого из магистрата пол-

^a Тут і далі в оригіналі не вказано жодної літери, натомість залишені пусті місця. Очевидно, укладачі мали намір вписати їх пізнише.

^b Так в оригіналі. Очевидно, описка. Потрібно «под литерою».

⁹ Величковський Іван — священик. Імовірно, онук українського поета Івана Величковського, учня Варлама Ясинського і Лазаря Барановича, яскравого представника стилю бароко в українській поезії, автора віршованих збірок «Зегар з полузегарком» (1690) та «Млеко от овці пастиру надежное» (1691), а також панегіриків, епіграм, курйозних і ліричних віршів релігійного і світського змісту, перекладача, теоретика фігурного віршування. Батько Паїсія Величковського, українського церковного діяча, богослова, філософа й письменника XVIII ст.

— 51 —

тавского денежного жалованья. Достаточен, а о вольной торговле никаких данных, также грамот и универсалов не имеет. Принадлежности имеет: 1. Подварок в Полтаве на форштадте купленный отцом его полтавским МЕщанином Василием Рогулею в 733-м году января 24 дня у попа Константина Власова за двадцать пять рублей, в чем и дал ему купчую с которой // [4зв.] при сем под литерой ... копия прилагается. 2. Подварок же в селе Гужулах, расстоянием от Полтавы верстах в семи, купленный им в 760-м года сентября 2 дня у казака сотни второй полковой полка Полтавского Василия Вакуленка за двадцать пять рублей. С которой купчей при сем под литерой ... копия прилагается, к которому принадлежит и пахатная земля, но токмо в оной купчей о ней не упомянуто. 3. Лес близ села Булановой расстоянием от Полтавы в пятнадцяти верстах, который ныне в силу указа отошел^а в Екатерининскую провинцию¹⁰, на который имеет и купчую, но токмо оной ныне в доме за отлучкой брата его не имеется, которую сею подпиской вскорости в комиссию генеральной ревизии представить обязался. 4. Лес при урочище Тростянце, расстоянием от Полтавы в десяти верстах, купленный в давних годах отцом его, у кого именно и за сколько не знает, ибо на оный лес купчей объявил в давних годах еще при жизни отца его незнаемо каким случаем утрачен. Писарь магистратовый Григорий Рогуля^b.

Секунд майор Вас. Путимцов^c.

Помітка на арк. 4зв. посередині правого поля: «А сего ноября 27-д оный Рогуля явившись в комиссию вышепоказанную купчую запись, данный отцу его в 727-м году апреля 15-д от полтавского жителя Василия Гавриленка на проданный ему Рогуле за семь рублей лес представил. С которого при сем под литерой ... и копия прилагается». //

[5] 1765-го года ноября 2-го дня.

17. Двор полтавского соборной церкви Успения Пресвятой Богородицы протопопа Иоякима Яновского. В нем жилих покоев для хозяев пять, людских один, да еще два покоя ветхих не жилых, сараев один. У него

^a Так в оригіналі.

^b Підпис власний.

^c Підпис власний.

¹⁰ Катериненська провінція — частина Новоросійської губернії, що була утворена в 1764 р. До її складу увійшли Українська лінія і Слов'яносербія. Провінціальний центр — Бельовська (Белівська) фортеця (сучасне м. Красноград Харківської області). У 1765 р. до складу провінції входили Донецький і Дніпровський пікінерні полки, державні слободи Нова Водолага і Мала Водолага й Українська лінія. У 1776 р. Катерининська провінція увійшла до складу Азовської губернії. У 1778-1780 pp. значно зменшена провінція називалася Натальїнський повіт. 1782 р. її перейменували на Костянтинівський повіт, а 1783 р. — на Костянтиноградський повіт.

— 52 —

служителей и работников: Марко Перехристенко уроженец из Борисполя из посполитых отроду тридцать лет, здоров, девка Ульяна Федорова дочь отроду сорока четырех лет, здорова, Татьяна Осипова дочь отроду семнадцать лет, здорова, Любовь Евстафеева дочь от роду шесть лет, здарова, Анна Богданова дочь от роду четырех лет, здорова, Варвара Иванова дочь отроду одного года. Из которых нанимаются погодно, а именно: Перехрестенко в год за четыре рубля, Ульяна и Татьяна в год каждая за два рубля, да сверх того получают одежду и пищу хозяйскую, а Любовь, Анна и Варвара взяты на еео, по сиротству, пропитание. Жительство имеет на двух издревле поповских дворовых местах, кои ныне приняты в один двор. А из оных, первое уступлено ему безденежно в 762-м году августа в 10 день от полтавского значкового товарища Семена Максимовича, с которой уступной при сем под летерой ... копия прилагается, а другое купленное им в 761-м году сентября 15-д от полтавского значкового товарища Михайлы Шумлянского, с которой купчей при сем под литерой ... копия прилагается. От оных мест магистрату никаких повинностей и плат, и консистенций не дает, и не давал. Промысла и торга никакого не имеет. Во владении имеет // [5зв.] доставшийся по приданному за женой его Ириной Ивановой дочерью подварок в селе Яковцах, расстоянием от Полтавы верстах в четырех. Который достался ей от дяди ее родного бывшего полтавского протопопа Евстафия Могилянского, что ныне Нежинского Благовещенского монастыря¹¹ архимандрит Епифан. Но токмо и на оный подварок и ныне крепости при себе не имеет, а обязуется впредь оную в комиссию генеральной ревизии представить в скорости. Протопоп Полтавский Иоаким Яновский^a.

18. Двор вдовы Авдотьи Семеновой дочери умершего полтавского купца Петра Марченка жены. В нем жилых покоев для хозяев четыре, людских один, амбаров три, канюшен две, сарай один. Ей отроду пятьдесяг пять лет, здорова. У нее дети: сын Иван тридцати лет, здоров, у него жена Аграфена Герасимова дочь от роду двадцать лет, здорова. Сын

^a Підпис власний.

¹¹ Ніжинський Благовіщенський монастир — заснований з ініціативи митрополита Київського і Галицького Стефана Яворського на початку XVIII ст. Центральною спорудою монастиря є Благовіщенський собор (1702-1716), збудований митрополитом на честь перемоги Петра І під Полтавою. С. Яворський заповідав монастирю власну величезну бібліотеку рідкісних книг і чималу суму грошей. Однак у 1723 р. гроші були конфісковані Священним Синодом, а через деякий час вивезли й бібліотеку, передавши її до Харківського колегіуму. У 1797 р. собор сильно постраждав під час пожежі, яка тоді знищила половину міста. На початку XIX ст. його відновили й значно розбудували.

Стор. 53	Стор. 54	Стор. 55
Стор. 56	Стор. 57	Стор. 58
Стор. 59	Стор. 60	Стор. 61
Стор. 62	Стор. 63	Стор. 64
Стор. 65	Стор. 66	Стор. 67
Стор. 68	Стор. 69	Стор. 70
Стор. 71	Стор. 72	Стор. 73
Стор. 74	Стор. 75	Стор. 76
Стор. 77	Стор. 78	Стор. 79
Стор. 80	Стор. 81	Стор. 82
Стор. 83	Стор. 84	Стор. 85
Стор. 86	Стор. 87	Стор. 88
Стор. 89	Стор. 90	Стор. 91
Стор. 92	Стор. 93	Стор. 94
Стор. 95	Стор. 96	Стор. 97
Стор. 98	Стор. 99	Стор. 100
Стор. 101	Стор. 102	Стор. 103
Стор. 104	Стор. 105	Стор. 106
Стор. 107	Стор. 108	Стор. 109
Стор. 110	Стор. 111	Стор. 112
Стор. 113	Стор. 114	Стор. 115
Стор. 116	Стор. 117	Стор. 118
Стор. 119	Стор. 120	Стор. 121
Стор. 122	Стор. 123	Стор. 124
Стор. 125	Стор. 126	Стор. 127
Стор. 128	Стор. 129	Стор. 130
Стор. 131	Стор. 132	Стор. 133
Стор. 134	Стор. 135	Стор. 136
Стор. 137	Стор. 138	Стор. 139
Стор. 140	Стор. 141	Стор. 142
Стор. 143	Стор. 144	Стор. 145
Стор. 146	Стор. 147	Стор. 148
Стор. 149	Стор. 150	Стор. 151
Стор. 152	Стор. 153	Стор. 154
Стор. 155	Стор. 156	Стор. 157
Стор. 158	Стор. 159	Стор. 160
Стор. 161	Стор. 162	Стор. 163
Стор. 164	Стор. 165	Стор. 166
Стор. 167	Стор. 168	Стор. 169
Стор. 170	Стор. 171	Стор. 172
Стор. 173	Стор. 174	Стор. 175
Стор. 176	Стор. 177	Стор. 178
Стор. 179	Стор. 180	Стор. 181
Стор. 182	Стор. 183	Стор. 184
Стор. 185	Стор. 186	Стор. 187
Стор. 188	Стор. 189	Стор. 190
Стор. 191	Стор. 192	Стор. 193
Стор. 194	Стор. 195	Стор. 196
Стор. 197	Стор. 198	Стор. 199
Стор. 200	Стор. 201	Стор. 202
Стор. 203	Стор. 204	Стор. 205
Стор. 206	Стор. 207	Стор. 208
Стор. 209	Стор. 210	Стор. 211
Стор. 212	Стор. 213	Стор. 214
Стор. 215	Стор. 216	Стор. 217
Стор. 218	Стор. 219	Стор. 220
Стор. 221	Стор. 222	Стор. 223
Стор. 224	Стор. 225	Стор. 226
Стор. 227	Стор. 228	Стор. 229
Стор. 230	Стор. 231	Стор. 232
Стор. 233	Стор. 234	Стор. 235
Стор. 236	Стор. 237	Стор. 238
Стор. 239	Стор. 240	Стор. 241
Стор. 242	Стор. 243	Стор. 244
Стор. 245	Стор. 246	Стор. 247
Стор. 248	Стор. 249	Стор. 250
Стор. 251	Стор. 252	Стор. 253
Стор. 254	Стор. 255	Стор. 256
Стор. 257	Стор. 258	Стор. 259
Стор. 260	Стор. 261	Стор. 262
Стор. 263	Стор. 264	Стор. 265

Стор. 266	Стор. 267	Стор. 268
Стор. 269	Стор. 270	Стор. 271
Стор. 272	Стор. 273	Стор. 274
Стор. 275	Стор. 276	Стор. 277
Стор. 278	Стор. 279	Стор. 280
Стор. 281	Стор. 282	Стор. 283
Стор. 284	Стор. 285	Стор. 286
Стор. 287	Стор. 288	Стор. 289
Стор. 290	Стор. 291	Стор. 292
Стор. 293	Стор. 294	Стор. 295
Стор. 296	Стор. 297	Стор. 298
Стор. 299	Стор. 300	Стор. 301
Стор. 302	Стор. 303	Стор. 304
Стор. 305	Стор. 306	Стор. 307
Стор. 308	Стор. 309	Стор. 310
Стор. 311	Стор. 312	Стор. 313
Стор. 314	Стор. 315	Стор. 316
Стор. 317	Стор. 318	Стор. 319
Стор. 320	Стор. 321	Стор. 322
Стор. 323	Стор. 324	Стор. 325

Стор. 326	Стор. 327	Стор. 328
Стор. 329	Стор. 330	Стор. 331
Стор. 332	Стор. 333	Стор. 334
Стор. 335	Стор. 336	Стор. 337
Стор. 338	Стор. 339	Стор. 340
Стор. 341	Стор. 342	Стор. 343
Стор. 344	Стор. 345	Стор. 346
Стор. 347	Стор. 348	Стор. 349
Стор. 350	Стор. 351	Стор. 352
Стор. 353	Стор. 354	Стор. 355
Стор. 356	Стор. 357	Стор. 358
Стор. 359	Стор. 360	Стор. 361
Стор. 362	Стор. 363	Стор. 364
Стор. 365	Стор. 366	Стор. 367
Стор. 368	Стор. 369	Стор. 370
Стор. 371	Стор. 372	Стор. 373
Стор. 374	Стор. 375	Стор. 376
Стор. 377	Стор. 378	Стор. 379
Стор. 380	Стор. 381	Стор. 382
Стор. 383	Стор. 384	Стор. 385
Стор. 384	Стор. 387	Стор. 388
Стор. 389	Стор. 390	Стор. 391
Стор. 392	Стор. 393	Стор. 394
Стор. 395	Стор. 396	Стор. 397
Стор. 398	Стор. 399	Стор. 400
Стор. 401	Стор. 402	Стор. 403
Стор. 404	Стор. 405	Стор. 406
Стор. 407	Стор. 408	Стор. 409
Стор. 410	Стор. 411	Стор. 412
Стор. 413	Стор. 414	Стор. 415
Стор. 416	Стор. 417	Стор. 418
Стор. 419	Стор. 420	Стор. 421
Стор. 422	Стор. 423	Стор. 424
Стор. 425	Стор. 426	Стор. 427
Стор. 428	Стор. 429	Стор. 430
Стор. 431	Стор. 432	Стор. 433
Стор. 434	Стор. 435	Стор. 436
Стор. 437	Стор. 438	Стор. 439
Стор. 440	Стор. 441	Стор. 442
Стор. 443	Стор. 444	Стор. 445
Стор. 446	Стор. 447	Стор. 448
Стор. 449	Стор. 450	Стор. 451
Стор. 452	Стор. 453	Стор. 454
Стор. 455	Стор. 456	Стор. 457
Стор. 458	Стор. 459	Стор. 460
Стор. 461	Стор. 462	Стор. 463
Стор. 464	Стор. 465	Стор. 466
Стор. 467	Стор. 468	Стор. 469
Стор. 470	Стор. 471	Стор. 472
Стор. 473	Стор. 474	Стор. 475
Стор. 476	Стор. 477	Стор. 478
Стор. 479	Стор. 480	Стор. 481
Стор. 482	Стор. 483	Стор. 484
Стор. 485	Стор. 486	Стор. 487
Стор. 488	Стор. 489	Стор. 490
Стор. 491	Стор. 492	Стор. 493
Стор. 494	Стор. 495	Стор. 496
Стор. 497	Стор. 498	Стор. 499
Стор. 500	Стор. 501	Стор. 502
Стор. 503	Стор. 505

— 505 —

дочь двадцяти пяти лет. У него мать Настасия Иванова дочь шестидесяти лет, от старости дряхла. В другой Игнат Браславченко уроженец местечка [...]// [388] тридцяти пяти лет, у него жена Васса Григориева дочь тридцати лет. У них сын Сафроній семи лет, здоровы. А о протчем покажет в комисии. Купец Стефан Нежинец саморучно подписался^a.

Коментарі

^a Підпис власний.

— 506 —

козаками Полтавського полку під час захоплення фортеці Казикермен. Упродовж XIX ст. собор кілька разів перебудовували — двоярусні барокові бані замінили куполами спокійнішої форми, змінили ризницю, паламарню, сходи на хори тощо. Храм обнесли огорожею з двома невеликими купольними капличками із західної сторони. У 1934 р., у розпал антирелігійної кампанії, собор зруйнували. Вціліла лише дзвіниця, у якій деякий час розміщувалася виставка «Архітектура і містобудування Полтави». З 1992 р. дзвіницю передали громаді віруючих УПЦ (КП) і перетворили на Успенську церкву. У 1999 р. розпочалася відбудова храму, яка в основному завершилася до кінця 2004 р.

² Багинський Григорій — полтавський полковий писар у 1749-1767 pp.

— 507 —

в 1774 р., за десять років (1784) поряд збудували двоповерхову дзвіницю. Добудована в середині XIX ст. Церкву й частину дзвіниці було зруйновано в 1930-х pp.

— 508 —

полкове діловодство: сюди надходили гетьманські універсали и царські укази, звідси велося листування з сотенними урядами тощо. Полкова канцелярія брала безпосередню участь в організації та проведенні переписів і ревізій на території полку, укладала й зберігала полковий архів.

— 509 —

¹² Кочубей Семен Васильович (1729-1779) — бунчуковий товариш у Полтавському полку, ніжинський полковник (1746-1751), генеральний обозний, член Малоросійської колегії, після ліквідації козацької автономії — генерал-майор, а після звільнення з військової служби — таємний радник.

¹³ Імовірно, йдеться про Туркестанова (Туркистанішвілі) Бориса (Баадура) Панкратовича (Багратовича) (бл. 1690-1738) — підполковника, грузинського князя на російській службі. Приїхав до Росії за правління Петра І. Учасник Персидського походу російської армії (1722-1723).

— 510 —

¹⁴ Ємність відра у XVIII ст. не була сталою: київське відро вміщувало 8570 г води, а російське «государеве» — 12 420 г. (Див.: Сидоренко Г. Ф. Історична метрологія Лівобережної України XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1975. — С. 158.)

¹⁵ Великобудищанський Преображенський жіночий монастир — заснований у XVII ст. як Спаський дівочий скит на правому березі Ворскли біля с. Чернечий Яр. У 1672 p., після того як гетьман Іван Самойлович наділив його землею, перетворений на монастир. Було збудовано дві дерев'яні церкви: Преображенську і трапезну Благовіщенську. У 1689 р. генеральний суддя В. Кочубей переніс монастирські споруди ближче до містечка Великі Будища, від якого монастир і одержав свою назву. У 1782 р. у монастирі збудували мурований Преображенський собор. 1887 р. монастир черговий раз перенесли, тепер до с. Писарівщина. Головним храмом була мурована Троїцька церква, через що монастир став називатися Великобудищанським Троїцьким. У 1891 р. споруджено муровану Успенську церкву. Припинив своє існування у 20-х pp. XX ст.

¹⁶ Руновський Андрій Гаврилович — полтавський полковий обозний у 1747-1774 рр.

¹⁷ Лубенський полк — один з 10 адміністративно-територіальних козацьких полків Гетьманщини. Створений у 1648 р. Полковий центр — м. Лубни. Після Зборівського договору 1649 р. територію полку розділили між Миргородським і Кропивненським. Відновлений у 1658 р. Територія полку неодноразово змінювалася. Згідно з ревізією 1764 р. чисельність населення становила 146 931 особу, яка проживала в 21 містечку, 1609 селах і хуторах. Полковники — Павло Швець-Омелянович (1657-1659), Яків Засядько (1659-1660), Степан Шамрицький (1660-1661, 1663), Григорій Гамалія (1664-1666, 1668-1670, 1687-1688), Іван Сербин (1672-1675), Леонтій Свічка (1685-1692), Семен Зеленський (1702-1708), Василь Савич (1708-1714), Андрій Маркевич (1714-1727), Петро Апостол (1728-1757). Станом на 1781 р. до полку входило 23 сотні: дві полкові Лубенські, дві Пирятинські, дві Лохвицькі, дві Сенчанські, Чорнуська, Яншипольська, Глинська, Роменська, Хмелевська, Смілянська, Костянтинівська, Курінська, Городиська, Снітинська, Лукомська, Горошинська, Жовнинська, Чигирин-Дубровська, Яблунівська. У 1781 p., після ліквідації полкового устрою Гетьманщини, територію полку розділили між Київським та Чернігівським намісництвами.

— 511 —

¹⁸ Полтавський Хрестовоздвиженський монастир — збудований у 1650 р. на високій горі на березі р. Ворскла біля місця, де впадає в неї одна з правих приток— невелика річечка, звана в Полтаві Тарапунькою. З дозволу митрополита Сильвестра Косова його організував ігумен Лубенського Мгарського Преображенського монастиря Калістрат. Фундаторами святої обителі стали тодішній полтавський полковник Мартин Пушкар, представники козацької старшини та верхівка міщанства. Перші споруди монастиря були дерев'яними. За правління гетьмана Івана Самойловича його коштом розпочалося спорудження мурованого Хрестовоздвиженського храму, зразком для якого був Спасо-Преображенський собор Мгарського монастиря. Згодом опікуватися будівництвом собору став гетьман І. Мазепа. У 1695 p., під час набігу татарської орди, монастир було пограбовано і спалено. За відбудову монастиря взявся генеральний писар, а пізніше — суддя В. Л. Кочубей. Однак після арешту Кочубея будівельні роботи припинилися. У 1709 р. монастир захопила шведська армія, яка використовувала його для обстрілу Полтавської фортеці. Після Полтавської битви будівництво собору завершив полтавський полковник В. В. Кочубей. Урочисте освячення собору, який вважають одним з найкращих зразків українського бароко, відбулося у лютому 1756 р. Окрасою собору став різьблений чотириярусний бароковий іконостас, виконаний у 1772 р. знаменитим майстром Сисоєм Шалматовим. У 1750 р. за 50 кроків від соборної церкви спорудили муровану, однокупольну й одноярусну Троїцьку трапезну церкву. У 1864 р. її перебудували, додавши ще два придільних престоли: з правого боку — Великомучениці Варвари, а з лівого — Архістратига Михаїла. Крім того, з південного боку добудували трапезну, кухню та келію ченця, який завідував трапезною. У 1770 р. звели будинок ігумена, а у 1786 р. побудували триярусну муровану дзвіницю (висота 47 м) у стилі пізнього бароко. На дзвіниці розмістили 10 дзвонів, маса найбільшого з яких, відлитого у 1797 p., була 400 пудів (6400 кг). У 1787 p., з нагоди приїзду імператриці Катерини II, до будинку ігумена прибудували т. зв. «Катерининську залу», стіни якої були прикрашені живописом на біблійну й історичну тематику. Третю монастирську церкву — Семиона Богоприїмця — було збудовано у 1887 р. коштом багатого іркутського купця І. С Котельникова на честь померлого сина, похованого в монастирі.

¹⁹ Чарка — одиниця об'єму, яка дорівнювала 0,12299 л.

— 512 —

²⁰ Ідеться, очевидно, про Адама Ненаденка, який був полковим обозним у 1693-1694 pp.

²¹ Уряд підкоморія було запроваджено в Гетьманщині у результаті судової реформи 1763 р.

²² Кочубей Павло Васильович (1736-1786) — бунчуковий товариш полтавського полку, підкоморій Полтавського повіту.

²³ Охтирський слобідський полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця Слобідської України. Полковий центр — м. Охтирка (нині райцентр Сумської області). Сформований у 1655-1658 pp. на території Слобожанщини переселенцями з Правобережної України. У 1732 р. полк поділявся на 20 сотень, адміністративними центрами яких були міста: Охтирка, Богодухів, Боромля, Гайворон, Коломак, Колонтаїв, Котельва, Краснокутськ, Мурафа, Рублівка, Хухра та ін. На той час на території полку існувало 13 міст, 63 села і слободи, 11 хуторів. Полковники: Іван Гладкий (1658-1660), Дем'ян Зінов'єв (1667-1675), Микола Матвеев (1677-1678), Семен Ружинський (1679), Іван Перехрест (1679-1704, з перервами), Федір Сагун (1680), Сидір Каменєв (1681-1682), Андрій Прокоф'єв (Несвятипаска) (1689-1690), Михайло Васильович (1690), Микита Сененко (1690), Роман Кондратьєв (1691-1693), Данило Перехрест (1702-1704), Федір Осипов (1694, 1704-1711), Максим Осипов (1711-1724), Олексій Лесевицький (1724-1734), Іван Лесевицький (1735-1751), Костянтин Лесевицький (1751-1756), Юрій Лесевицький (1756-1758), Михайло Боярський (1759-1764). У 1765 р. полк реорганізували в регулярний гусарський російської армії, а його територія увійшла до складу новоутвореної Слобідсько-української губернії.

²⁴ Ніжинський полк — один з 10 адміністративно-територіальних козацьких полків Гетьманщини. Створений у 1648 р. Полковий центр — м. Ніжин. Займав лівий берег р. Десна, починаючи від м. Салтикова Дівиця до впадання в Десну р. Івотка, обидва береги р. Сейм, з її витоку і до впадіння р. Клевень, яка слугувала східним кордоном полку, а також обидва береги р. Остер (притока Десни). Територія полку змінювалася. Так, у 1648 р. до його складу входило 10 сотень, а в 1781 р. — 22. Це чотири полкові Ніжинські, Батуринська, Бахмацька, дві Борзнянські, Вертіївська, Воронізька, Глухівська, Дівицька, Заньківська, Івангородська, Конотопська, Коропська, Кролевецька, Новомлинська, Прохорська, Попівська,

— 513 —

Шаповалівська, Ямпільська. На території полку розташовувалися дві гетьманські столиці — Батурин і Глухів. Найвідоміші полковники: Іван Золотаренко (1653-1655), Василь Золотаренко (1655-1656, 1659-1661), Григорій Гуляницький (1656-1659). Після ліквідації 1782 р. територія полку увійшла до Чернігівського намісництва.

²⁵ У XVIII ст. відомі дві ємності кварти: «кварта київська» — 857 г і «кварта» — 1242 г.

²⁶ У той час існувала т. зв. Нова, або Підпільненська Січ, яка розташовувалася на великому півострові, що омивався р. Підпільна (притокою Дніпра).

²⁷ Терміном «польська нація» позначалися, як правило, вихідці з Правобережної України.

²⁸ Святої Єлизавети фортеця — адміністративний центр Новосербського поселення (Нової Сербії та Новослобідського козацького полку). Збудована в 1754-1757 pp. і названа на честь імператриці Єлизавети Петрівни. Мала форму правильного шестикутника, до 6 верст у периметрі. Єлизаветинська фортеця була штаб-квартирою Новослобідського козацького (згодом Єлисаветградського пікінерного) полку й протягом 1753-1764 pp. — місцем перебування вищого російського командування на півдні України.

²⁹ Грузинський гусарський полк — сформований у 1741 р. на основі грузинської гусарської роти, організованої в 1738 р. з числа осіб, які виїхали до Росії з царем Вахтангом IV. Із 1742 р. брав участь у російсько-шведській війні 1741-1743 pp. Після її завершення полк розмістили на території Гетьманщини, де гусарам надали села й землі у спадкове володіння. Офіцери отримали по 30 дворів, а солдати — по 10. Згодом полк брав участь у Семирічній війні 1756-1763 pp., а також у російсько-турецькій війні 1768-1774 pp.

³⁰ Новоросійська губернська канцелярія — орган адміністративного управління Новоросійської губернії, спочатку розміщувалася у фортеці Святої Єлизавети (див. Святої Єлизавети фортеця), а з березня 1765 р. — у м. Кременчук.

³¹ Гадяцький полк — один з 10 адміністративно-територіальних козацьких полків Гетьманщини. Створений у 1648 р. Полковий центр — м. Гадяч. У 1649 р. приєднаний до Полтавського, оскільки територія полку стала ранговою Гетьманською маєтністю під назвою Гадяцьке староство. У 1661-1662 pp. староство ліквідували й замість нього створили Зіньківський полк, який у 1671 р. перетво-

— 514 —

рили на Гадяцький. Кількість сотень коливалася від 12 до 15. Згідно з ревізією 1764 p., у полку налічувалося 11 міст і містечок, 982 села й хутори, де проживало 21986 виборних козаків, 18002 підпомічники і близько 30000 посполитих. У 1782 р. у ньому було три сотні Гадяцькі, три Опошанські, три Зіньківські, дві Комишанські, дві Ковалівські, Веприцька, Грунська, Куземинська, Рашівська і Лютенська. Полковники: Ярема Хмеленко (1648), Кіндрат Бурлій (1648- 1649), Василь Шиман (1662-1663), Семен Остренко (1666-1668, 1672), Яків Тищенко (1670-1672), Федір Криницький (1672-1678), Михайло Самойлович (1678-1687), Михайло Борохович (1687-1704), Степан Трощинський (1705-1709), Іван Чарниш (1709-1714), Михайло (1715-1726) та Гаврило (1727-1729) Милорадовичі, Григорій Граб'янка (1730-1738), Петро Галецький (1738-1754), Василь Розумовський (1755-1762), Антін Крижанівський (1762-1772), Семен Милорадович (1778), Родіон Пламенець (1790). Після ліквідації у 1782 р. територія полку відійшла до Чернігівського намісництва.

³² Путивльський повіт — адміністративно-територіальна одиниця у складі Білгородської губернії Російської імперії.

³³ Угорський гусарський полк — сформований згідно з імператорським указом від 14 жовтня 1741 р. й укомплектований переважно з вихідців з Угорщини. Озброєння гусара складалося з палаша, або довгої шаблі, карабіна та пари пістолетів. Полк був поселенським, кожному гусару було відведено землю і призначено річну платню 38 крб 94 коп.

³⁴ Ідеться про полтавського полковника (1676-1677, 1683-1686, 1687, 1691-1695) Павла Семеновича Герцика (р. н. невід. — бл. 1700). Уславився як меценат, коштом якого збудовано Хрестовоздвиженську церкву Києво-Печерської лаври (1700).

³⁵ Пушкарівський Вознесенський жіночий монастир — заснований у Полтаві в 1676 р. як Покровський монастир. У 1721 р. перенесений до с. Пушкарівка. У 1762 р. полтавський полковник Іван Черняк своїм коштом збудував Вознесенську церкву, після чого монастир став називатися Пушкарівським Вознесенським. У 1786 р. монастир перевели на своє утримання, а згодом ліквідували. За переказами, саме в цьому монастирі доживала черницею Мотря Кочубеївна.

— 515 —

³⁶ Левенець Федір Іванович (1717—1788(?)) — бунчуковий товариш, підкоморій Полтавського повіту.

³⁷ Курський повіт — адміністративно-територіальна одиниця у складі Білгородської губернії Російської імперії.

³⁸ Чернігівський полк — один із 10 адміністративно-територіальних козацьких полків Гетьманщини. Створений у 1648 р. Полковий центр — м. Чернігів. Територія полку постійно змінювалася. У 1748 р. було 7 сотень, а в 1764 р. — 18. У 1782 р. до його складу входили сотні: полкова Чернігівська, Вибельська, Слабинська, Білоуська, Роїська, Любецька, Городницька, Седнівська, Березнинська, Столинська, Синявська, Киселівська, Менська, Волинська, Сосницька та Понурницька. На той час у полку було одне місто, 9 містечок і 719 сіл. Полковники: Мартин Небаба (1648-1651), Степан Пободайло (1651-1653), Іван Вибельський (1653-1657, 1661), Оникій Силич (1657-1663), Дем'ян Многогрішний (1665-1669), Іван Лисенко (1669-1671), Василь Многогрішний (1671-1672), Іван Самойлович (1685-1687), Яків Лизогуб (1687-1698), Юхим Лизогуб (1698-1704), Павло Полуботок (1706-1722), Михайло Богданов (1723-1735), Володимир Ізмайлов (1736-1749), Іван Божин (1749-1762), Петро Милорадович (1762-1782). Полк ліквідовано у 1781 p., а його територію включено до Чернігівського намісництва.

³⁹ Французька хвороба — сифіліс.

⁴⁰ Бахмутська провінція — адміністративно-територіальна одиниця, створена у складі Азовської губернії в 1719 р.

⁴¹ Прилуцький полк — один з 10 адміністративно-територіальних козацьких полків Гетьманщини. Створений у 1648 р. Полковий центр — м. Прилуки. У 1649 р. територія полку збільшилася за рахунок приєднання до нього Ічнянського полку. Тоді до нього входила 21 сотня: три полкові Прилуцькі, дві Варвицькі, дві Ічнянські, Шкуратова, Срібнянська, Дівицька, Галицька, Переволочанська, Городнянська, Іваницька, Монастирська, Кариботівська, Краснянська, Горлянська, Гужівська, Кропивненська і Липовчанська. Пізніше кількість сотень знову зменшилася. За реєстром 1723 р. налічувалося 8 сотень, а за ревізією 1764 р. їх було вже 11. У полку існувало 556 поселень — 9 містечок, 547 сіл і хуторів. Полковники: Іван Мельниченко (1648), Филон Джалалій (1649), Пилип Носач (1649-1651), Іван

— 516 —

Шкурат (1651), Яким Сомко (1652), Яків Воронченко (1652-1654, 1656-1659), Петро Дорошенко (1657-1659), Лазар Горленко (1659-1687, з перервами), Іван Стороженко (1687-1692), Дмитро Горленко (1693-1708), Іван Ніс (1708-1717), Гнат Ґалаґан (1714-1739), Григорій Ґалаґан (1739-1763). У 1782 р. полк ліквідували, а територію включили до Чернігівського намісництва.

⁴² Розумовський Олексій Григорович (1709-1779) — брат гетьмана Кирила Григоровича Розумовського. Народився в с. Лемеші Чернігівського полку в родині реєстрового козака. Граф (з 1744), генерал-фельдмаршал (з 1756). Фаворит і, можливо, морганатичний чоловік імператриці Єлизавети Петрівни.

⁴³ Єлизавета І Петрівна (1709-1762) — російська імператриця, дочка Петра І і Катерини І.

⁴⁴ Петро І Олексійович (1672-1725) — цар Великої, Малої і Білої Русі (1682-1725), з 1721 р. імператор Російської імперії.

⁴⁵ Харківський слобідський полк — адміністративно-територіальна одиниця Слобідської України. Полковий центр — м. Харків. Створений у 1659-1660 pp. переселенцями з Наддніпрянщини. У 1677 р. до нього було приєднано Балаклійський полк. Тоді у складі полку було 15 сотень. У 1685 p., після створення Ізюмського полку, від нього відійшли 13 містечок. Згідно з переписом 1732 р., до його складу входили сотні: Валківська, Дергачівська, Золочівська, Липецька, Люботинська, Мереф'янська, Вільшанська, Перекопська, Пересічнянська, Салтівська, Соколовська, Таранівська, Угольчанська, Тишківська, дві Харківські, Хорошівська, Циркунівська. На території полку було тоді 2 міста, 11 містечок, 52 села, 6 слобідок і 45 хуторів, населення яких становило 37 363 особи чоловічої статі. Полковники: Остап Воропай (1660), Іван Сірко (1665-1668), Федір Ріпка (1668), Григорій Донець (1668-1690), Федір Донець-Захаржевський (1691-1706), Федір Шидловський (1706-1709), Лаврентій Шидловський (1709-1712), Петро Куликовський (1712-1713), Григорій Квітка (1713-1734), Степан Тевяшов (1734-1757), Матвій Куликовський (1757-1764). Після ліквідації полкового устрою на Слобожанщині полк перетворили на гусарський, а його територія увійшла до Слобідсько-української губернії.

⁴⁶ Українська лінія — система укріплень, що існувала у 1731 -1764 pp. для оборони від татарських нападів. Її довжина становила близько 285 км від Дніп-

— 517 —

pa по p. Орель та її притоці Берестовій до р. Берека й злиття її з Донцем. Ідея спорудження виникла наприкінці 20-х pp. XVIII ст. в умовах підготовки Росії до війни з Туреччиною. Для посилення обороноздатності південних кордонів, а також наближення військових баз до Кримського півострова і було вирішено спорудити Українську лінію. Згідно з проектом генерала фон Вейсбаха, під її прикриттям передбачалося поселити 20 ландміліцьких полків. Будівництво лінії почалося в 1731 р. і найбільш інтенсивно провадилося до 1733 p., але не було закінчено навіть у 1740-х роках. На будівництві Української лінії працювало щороку 20000 лівобережних і 2000 слобідських козаків та близько 10000 посполитих. Українська лінія складалася з 16 фортець і 49 редутів, з'єднаних між собою високим земляним валом і глибоким ровом.

⁴⁷ Смоленський піхотний полк — сформований у 1700 р. у Москві. Брав участь у Полтавській битві (27.06.1709), Семилітній війні (1756-1763), російсько-турецьких війнах (1768-1774 і 1787-1791), Італійському та Швейцарському походах 1791 р.

⁴⁸ Київський полк — один з 10 адміністративно-територіальних козацьких полків Гетьманщини. Створений у 1648 р. Полковий центр — м. Київ, з 1708 р. — м. Козелець. Утворений 1625 р. як полк реєстрових козаків згідно з Куруківською угодою. Як і в решти полків, його територія постійно змінювалася: у 1649 р. полк складався з 17 сотень, у 1654 р. — з 22. Після Андрусівського перемир'я 1667 р. виникло два Київські полки — Лівобережний і Правобережний (1667-1672). Згідно з ревізією 1764 p., Лівобережний Київський полк мав 11 сотень: Бобровицьку, Бориспільську, Гоголівську, Київську, Кобижчанську, Козелецьку, Мринську, Морівську, Олишівську, Остерську й Носівську. На його території було 3 міста, 14 містечок і 448 сіл. Полковники: Олексій Теплуцький (1648), Станіслав-Михайло Кричевський (1648-1649), Антін Жданович (1649-1653, 1656-1657), Євтух Пещенко (1653-1654), Павло Яненко-Хмельницький (1654-1656, 1657-1659), Василь Дворецький (1659-1660, 1662, 1663-1668), Семен Третяк (1662-1663), Костянтин Солонина (1669-1682, 1687-1689), Григорій Карпович (Коровка-Вольський) (1682-1687), Костянтин Мокієвський (1691-1708), Федір Коровка-Вольський (1708-1712), Антін Танський (1712-1731), Михайло Антонович Танський (1732-1747), Михайло Михайлович Танський (1747-1751), Юхим Дараган (1751-1766), Олександр Безбородько (1774-1775), Лука Лукашевич

— 518 —

(1779-1781). Полк ліквідований 1781 р. у зв'язку з ліквідацією полково-сотенного устрою Гетьманщини.

⁴⁹ Острогозький слобідський полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця Слобідської України. Полковий центр — м. Острогозьк (нині територія Воронезької області Російської Федерації). Перший слобідський полк, сформований на Слобожанщині у 1652-1658 pp. із переселенців з Лівобережної та Правобережної України. У 1652 р. Іван Дзиковський очолив переселенців — козаків Чернігівського й Ніжинського полків у кількості 2000 осіб з родинами та майном, які заснували місто Острогозьк. Дзиковський згодом і став острогозьким полковником. Спершу полк складався із 7 сотень, які називалися за прізвищами своїх сотників чи від тих місцевостей, звідки прибули: Остапова, Дубовика, Іванова, Батуринська, Конотопська, Карабутинська, Бутурлинська. Сотенні містечка — Білолуцьк, Ольшанськ, Старобільськ, Євдаківка, Усерд та ін. З часом територія полку розширилася за рахунок переселенців з Гетьманщини та інших частин України. У 1670 р. Острогозький полк приєднався до повстання Степана Разіна. На другу половину XVIII ст. територія полку зросла. У ньому на той час було вже 14 сотень: перша Острогозька, друга Острогозька, третя Острогозька, Ливенська, Уривська, Корочанська, Закотна, Білолуцька, Біловодська, Калитвинська, Богучарська, Толучіївська, Міловська, Калачіївська. Полковники: Іван Дзиковський (1652-1670), Герасим Карабут (1670-1674), Кіндрат Гаврилов (1675-1678), Федір Сербин (1679-1680), Іван Сас (1680-1693), Петро Бурлат (1693-1698), Федір Куколь (1698-1704). У XVIII ст. полк очолювали вихідці із роду Тевяшових (Іван (1704-1725), Іван Іванович (1725-1757), Степан Іванович (1757-1773)). Після ліквідації козацького самоврядування на Слобідській Україні в 1765 р. полк розформували, його козаки склали основу Острогозького гусарського полку російської армії, а територія увійшла до складу Острогозької провінції Слобідсько-української губернії.

⁵⁰ Скельський Преображенський монастир — заснований у 1660 р. ченцями Корсунського чоловічого монастиря поблизу містечка Грунь на правому березі р. Ворскла з дозволу зінківського полковника В. Шимана. Назву отримав від скель, які його оточували. Спочатку існував як община Корсунського, але в 1675 р. до нього призначили власного ігумена. У монастирі було три дерев'яних храми — Преображенський, Введенський та Івана Предтечі. Монастир мав значні земельні

— 519 —

угіддя, надані універсалами гетьманів І. Мазепи, І. Скоропадського та інших. Ліквідований у 1786 р.

⁵¹ Ізюмський слобідський полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця Слобідської України. У 1685 р. виділився з Харківського полку. Полковий центр — м. Ізюм. До його складу відійшли 25 міст і містечок та 54 села, зокрема: Ізюм, Ольховатка, Дворіччя, Новий Перекоп, Балаклія, Андрієві Лози, Бишкін, Лиман, Савинці, Царевоборисів, Сеньків, Купецький, Кам'янка, Переніги, Махнач, Зміїв, Співаківка, Тор та ін. Згідно з переписом 1732 р., до складу полку входило 17 сотень, в яких налічувалося 99 населених пунктів, де проживало 30458 осіб. Полковники: Костянтин Донець (1685-1693), Федір Шидловський (1693-1711), Данило Бистрицький (наказний, 1711, 1719-1720), Михайло Захаржевський (1707-1723), Тимофій Ґоряїстов (1723-1725), Лаврентій Шидловський (1725-1735), Михайло Донець-Захаржевський (1736), Євстафій Данилевський (1736-1743), Іван Квітка (1743-1751), Федір Краснокутський (1751-1756, 1757, 60-ті pp. XVIII ст.), Михайло Милорадович (1759-1761), Олексій Черкасов (1764). Після ліквідації в 1765 р. полкового устрою на Слобідській Україні реорганізований у регулярний Ізюмський гусарський полк російської армії, а його територія увійшла до складу Ізюмської провінції Слобідсько-української губернії.

⁵² Білгородська губернія — губернія Російської імперії у 1727-1779 pp. Створена в 1727 р. у результаті виділення Білгородської, Орловської та Севської провінцій зі складу Київської губернії. У 1745 р. до складу губернії входило 3 провінції (Білгородська, Орловська, Севська) і 4 міста (Ізюм, Охтирка, Суми, Харків). 28 липня (8 серпня) 1765 р. з південної частини Білгородської і Воронезької губерній була сформована нова Слобідсько-українська губернія з центром у м. Харків.

⁵³ Терміном «литовської нації» називали вихідців з території Білорусі.

⁵⁴ Сахновський Григорій — полковий суддя Полтавського полку (1747-1768).

⁵⁵ Різдва Богородиці Церква — точна дата побудови не відома. Джерела фіксують існування у 1692 р. дерев'яного храму, який згорів під час великої міської пожежі у 1771 р. Церкву відбудовано в 1775 р. коштом полкового хорунжого Лаврентієва та знатного міщанина Луценка. У 1896 р. її розібрали й перенесли до

— 520 —

с. Новопарафіївка Костянтиноградського повіту. У 1896-1899 pp. на Подолі звели муровану церкву Різдва Богородиці в псевдовізантійському стилі. У 1931 р. церква була закрита й пізніше розібрана.

⁵⁶ Стародубський полк — один з 10 адміністративно-територіальних козацьких полків Гетьманщини. Створений у 1654 р. Полковий центр — м. Стародуб. До 1663 р. перебував у підпорядкуванні Ніжинського полку й управлявся наказним полковником. До складу полку входили сотні: дві полкові Стародубські, дві Почепські, Новоміська, Топальська, Мглинська, Бакланська, Погарська, Новгородська і Шептаківська. На території Стародубського полку були 4 міста, 3 містечка і 1118 сіл. Після церковної реформи патріарха Никона у Московській державі наприкінці 1660-х pp. на території Стародубського та сусіднього Чернігівського полків виникло 16 слобід переселенців-старообрядців (розкольників). Полковники: Петро Рославець (1663, 1668-1676), Григорій Коровка-Вольський (1678-1680), Семен Самойлович (1680-1685), Яків Самойлович (1685-1687), Михайло Миклашевський (1689-1706), Іван Скоропадський (1706-1708), Лук'ян Жоравка (1709-1719) та інші. У XVIII ст. призначалися полковники з росіян — Іван Кокошкін (1723-1724), Ілля Пашков (1724-1728), Олександр Дуров (1730-1734), Афанасій Радіщев (1734-1741). У 1783 р. на основі Стародубського козацького полку сформовано Стародубський 34-й драгунський полк.

⁵⁷ Польська область — очевидно, йдеться про українські території, які входили до складу Речі Посполитої.

⁵⁸ Донецький пікінерський полк (1764-1783) — поселенський кінний полк російської армії, озброєний списами (рос. піка), сформований переважно з українських козаків. Названий за місцем розселення — р. Сіверський Донець. Пікінери повинні були нести військову службу і забезпечувати себе. До складу полку ввійшли 5 замків колишньої Української лінії: Білевська, Прасковійська, Петрівська, Козловська й Ряжена, а також 5 сотень, приєднаних з Малоросійської губернії: Нехворощанська, Маяцька, Царичанська, Китайгородська й Орільська. Адміністративно, разом з Дніпровським пікінерним полком, Донецький полк входив до складу Катерининської провінції Новоросійської губернії.

⁵⁹ Стрітенська церква — відома з кінця XVII ст. Спочатку була дерев'яною, у 1782-1787 pp. спорудили муровану в стилі пізнього бароко. Церква мала три престоли з приділами Іоанна Богослова і Св. Стефана, а також округлені зовнішні

— 521 —

кути. У 1853 p. із заходу до неї прибудували мурований двоповерховий притвор і триярусну чотиригранну дзвіницю з восьмигранним куполом і шпилем. Зруйнована у 1937-1938 pp.

⁶⁰ Дніпровський пікінерський полк (1764-1783) — такий само, як і Донецький. Був сформований 9 червня 1764 р. переважно з українських козаків. До його складу ввійшли колишні сотні Полтавського та Миргородського полків: Старосанжарська, Новосанжарська, Білицька, Кобеляцька, Сокольська, Кишенська, Переволочна, Келебердянська, Кременчуцька і Власівська. Поділявся на 20 рот (сотні). Чверть роти складали піші стрільці, озброєні фузеями. Решта кінних пікінерів були озброєні списами, шаблями, карабінами. Форма пікінера нагадувала одяг українського козака й спрощену гусарську форму. Пікінери носили високі шапки, куртки-угорки, чакчіри, прикрашені шнуром. Полк розселили від витоків р. Самара до лівого берега Дніпра навпроти Новосербії. Адміністративно Дніпровський полк входив до складу Катерининської провінції Новоросійської губернії разом з Донецьким пікінерським полком.

⁶¹ Лейб-гвардії Семенівський полк — один із двох найстарших піхотних полків гвардії в російській армії (разом з Преображенським лейб-гвардії полком), сформований у 1683 р. (входив до складу «потішних військ» царя Петра І), у 1700 р. перейменований у лейб-гвардії Семенівський полк (названий за підмосковним с. Семенівське, де він спочатку дислокувався). Під час Північної війни 1700-1721 pp. полк брав участь у битві під Нарвою (1700), облозі Нієншанця (1703), Полтавській битві (1709) та Прутському поході (1711). Пізніше — у війнах з Туреччиною (1735-1739) та Швецією (1741 -1743 і 1788-1790).

⁶² Ідеться про Лаврона Микитовича Глобу, який був полковим обозним у 1723-1735 pp.

— 522 —

Список скорочень

Список скорочень у тексті документа

Бгцы — Богородицы

Бгци — Богородицы

Вас. Путимцов — Василий Путимцов

Гспда — Господа

Гспдня, гпдня — Господня

гпдна — господина

д — дня

дн — день, дня

к — копеек

мнстира — монастыря

мце — месяце

Хрста — Христа

Хрства — Христова

Список умовних скорочень

арк. — аркуш

Вип. — випуск

д. — деревня

Дис. канд. іст. наук — дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

енцикл. довід. — енциклопедичний довідник

зв. — зворот

КС. — Киевская Старина

М. — Москва

м. — місто

м-ко — містечко

оп. — опис

р. — рік, році, річка

pp. — роках

С. — сторінка

с. — село

сл. — слобода

С.-Петербург — Санкт-Петербург

спр. — справа

ст. — століття

стр. — струмок

т. — том

Указ. соч. — указанное сочинение

Укр. іст. журн. — Український історичний журнал

уроч. — урочище

ф. — фонд

ЦДІАК України — Центральний державний історичний архів України в м. Києві

цит. за — цитовано за

— 523 —

Словник архаїзмів і термінів

Абшит — звільнення.

Бунчукові товариші — представники козацької старшини, які підпорядковувалися гетьману й перебували під його знаком — бунчуком. Чин бунчукових товаришів запровадив гетьман Іван Мазепа.

Бурмистер — посадова особа в міському самоврядуванні, яке ґрунтувалося на магдебурзькому праві.

Верста — стародавня російська міра довжини, дорівнювала 500 сажням, або 1,6 кілометра.

Військові товариші — привілейована частина козацтва в Гетьманщині другої половини XVII-XVIII ст., яка за соціальним статусом наближалася до полкової старшини.

Вікарій — заступник парафіяльного священика.

Гармаші — артилеристи, пушкарі. Спеціально підготовлені козаки, які опанували артилерійську справу.

Гривня — мідна монета в 3 або 2,5 копійки.

Ґаляс — чорнильний горішок.

Ґард — 1) місце на річці, влаштоване для риболовлі або полегшення переправи; 2) складена з каменю перегородка поперек річки.

Доброхотный — добровільний.

Драгуни (фр. dragon — «драгун», букв. «дракон») — вид кавалерії; назва, присвоєна кінноті, яка здатна діяти в бою і в пішому строю.

Дяк — назва церковного читця і співця.

— 524 —

Значкові товариші — полкова старшина в Гетьманщині наприкінці XVII-XVIII ст., яка об'єднувалася під малим полковим прапором — значком і не займала постійних урядів.

Золотар — ювелір.

Золотий — срібна монета масою 6,73 г.

Ієрей — те саме, що священик.

Канонір — гармаш.

Канцелярист — молодший службовець однієї з канцелярій Гетьманщини: Генеральної військової, Генеральної скарбової, Генеральної військової артилерії, малоросійського генерал-губернатора, полкової або сотенної.

Каптенармус — посадова особа в армії, відповідальна за зберігання і видачу харчів, одягу та зброї.

Караульня — приміщення для сторожа або військових вартових.

Кварта — міра рідини ємністю 1242 г.

Колодник — арештант, в'язень у колодках або інших кайданах.

Консистенція (Консистентна дача) — грошовий податок на утримання російських військ, розквартированих у Малоросії, який сплачували всі господарства Гетьманщини.

Копа — у XIV-XVIII ст. на українських землях — назва певної кількості грошей, зокрема, у XVII ст. копа становила 75 польських або 60 литовських грошей чи 50 російських копійок, а у другій половині XVIII ст. — 1 рубль 20 коп.

Крепость (Купчая крепость) — документ про купівлю або продаж нерухомого майна.

Куфа — велика бочка на 40 відер.

Лавник — член міського суду.

Ленбик (Лембик) — перегінний куб.

Литаври — ударний музичний інструмент з визначеною частотою звуку. Має азійське походження, в Європі відомий з XV ст.

Магістрат — судово-адміністративний орган міського самоврядування.

Обозний генеральний — вищий за рангом член генеральної старшини; начальник артилерії у козацькому війську.

Однодворці — категорія сільських жителів у Росії (із нащадків колишніх служилих людей, зубожілих дворян тощо), які фактично перебували у становищі державних селян і володіли невеликою (в один двір) земельною ділянкою.

Осавул — виборна службова особа, яка обіймала одну з військово-адміністративних посад у Гетьманщині XVII-XVIII ст. Поділялися на генеральних, полкових

— 525 —

і сотенних. Полкові (по два в кожному полку) і сотенні відали військовою підготовкою козаків, забезпеченням полку чи сотні озброєнням і боєприпасами (крім артилерії), складали козацькі реєстри, статути тощо.

Паламар (рос. пономарь) — церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок допомагати під час підготовки до богослужіння: запалювати свічки у храмі, подавати кадильницю, прибирати вівтар, храм тощо.

Писець — людина, яка професійно займається переписуванням документів або книг від руки.

Підварок — миза, маєток, фільварок, ферма.

Підкоморій — суддя, який займався питаннями розмежування земельних володінь.

Подвойський — посадова особа, яка повідомляла населенню розпорядження властей.

Покій — житлове приміщення, кімната.

Посполиті — у XVIII ст. це слово вживали у двох значеннях: 1) селяни; 2) населення, яке не належало до «політичного народу» — шляхти, козаків, духовенства й міщан на магдебурзькому праві.

Постава — пара жорен (каменів) на млині.

Прем'єр-майор — штаб-офіцерський чин у російській імператорській армії XVIII ст. Згідно зі статутом 1716 p., майори розділялися на премєр-майорів і секунд-майорів. Прем'єр-майор завідував у полку стройовою й інспекторською частинами. Командував 1-м батальйоном, а під час відсутності командира полку — полком. Поділ на прем'єр- і секунд-майорів було скасовано у 1797 р.

Пресвітер — другий, середній, ступінь церковної ієрархії; ієрей.

Пробивати (рос. пребывать) — жити.

Провінція — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії XVIII ст., частина губернії.

Промеморія — доповідна записка, яку подавали нижчі посадові особи вищим.

Протопіп — священик, який очолює протопопію.

Пушкар — те саме, що гармаш.

Райця — виборний член магістрату, що виконував поліцейсько-адміністративні функції.

Ротмістр (нім. Rittmeister — майстер їзди) — старший обер-офіцерський чин у кавалерії російської армії. За табелем про ранги відповідав чину капітана.

Сага (з тюрк.) — болотисте, поросле очеретом місце у плавнях.

— 526 —

Сажень — спеціально виготовлена мірка, що дорівнювала 3 аршинам, або 2,134 м і використовувалася для різних вимірів.

Секвестр — в'язниця.

Секунд-майор — молодший офіцерський чин, що існував у російській армії XVIII ст. до встановлення чину підполковника, замість прем'єр-майора.

Стінка — лісок над кручею.

Стопа — стара (до запровадження метричної системи мір) російська міра кількості паперу, яка дорівнювала 480 аркушам.

Таляр — старовинна срібна монета в 75 коп.

Тин — огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля; пліт.

Форштат — передмістя.

Фунт — міра ваги; на території Гетьманщини XVIII ст. дорівнювала 393,13 г.

Хорунжий (від «хоругва» — стяг, прапор) — особа, яка зберігала й носила прапор, що називався хоругвою. Урядовець у козацькому війську XVII-XVIII ст. При кожному полку і сотні були полкові й сотенні хорунжі, а при генеральній старшині — генеральний хорунжий.

Цейхгауз — військовий склад зброї та обмундирування.

Цирульник — перукар, який також виконував деякі обов'язки лікаря (пускав кров, ставив п'явки і т.ін.).

Шваґер — 1) брат дружини; 2) сестрин чоловік; зять; 3) брат чоловіка.

Шинок — будівля або заїзд, де продавали спиртні напої.

Шпиталь — лікарня, богадільня.

— 527 —

Іменний покажчик

Абросимова Світлана 35

Авраменко Микита, наймит 107, 108

Адаменко Лук'ян, полтавський житель 62

Акимов Степан, наймит 331

Аландаренко Семен, наймит 109

Алісов Михайло, купець 207

Алфетович Леонтій, наймит 200, 201

Альохіна Агафія, вдова 372

Андрейченко Іван, наймит 278

Андреєв Гаврило, попович 87

Андреєв Гнат, учень шевця 233

Андреєв Дем'ян, посполитий 301

Андреєв Федір, наймит 479

Андрієнко Іван, наймит 100

Андрієнко Опанас, наймит 147

Андрієнко Федір, слободи Триби житель 96

Андрієнко Федір, ткач 367

Андрійченко Мусій, підданий 357

Андрущенко Антон, козак 492

Андрущенко Микола, козак 197

Андрущенко Трохим, посполитий 472

Андрущенко Яким, підданий 305

Анна Іоанівна, російська імператриця 40

Антоненко Василь, підданий 425

Антоненко Петро, підданий 232

Антоненко Степан, посполитий 57

Антонов Іван, римар 308

Артеменко Логін, наймит 132

Артеменко Михайло, наймит 451

Артеменко Яким, козак 214

Артемов Сава, учень шевця 235

Артюх Яким, козак 217

Артюшенко Іван, козак 217

Артюшенко Яким, козак 220, 470

Арчичар Леонтій, циган 165

Аршинов Кіндрат, купець 87

Аршинов Степан, купець 365

Аршинова Федора, вдова 87

Афанасієв Іван, канцелярист 381, 398

Афанасієв Матвій, учень шевця 249

Афанасієв (Котляренко, Котляр) Мусій, котляр 309, 310

— 528 —

Афанасієва Степанида, вдова 286, 397, 398

Ахтирський Клим, наймит 146

Ахтирський Петро, дячок 158

Бабанський Влас, підданий 263

Бабанський Григорій, кравець 286, 287

Бабанський Іван, підданий 442

Бабанський Федір, полтавський житель 76

Бабенко Віктор 19

Бабиченко Демид, наймит 297

Багалієв Андрій, кріпосний 114

Багалій Дмитро 5, 9, 11, 40

Багданович Андрій, військовий товариш 119, 120

Багінський Григорій, полтавський полковий писар 45, 104, 107, 176, 180, 199, 230, 233, 374, 423, 424, 506

Багрій Ілля, наймит 157

Багрій Кирило, кравець 460, 461

Багрій (Багрієнко) Онисим, козак 213-217

Багрій Сава, козак 217

Бадай Данило, підданий 122, 123

Бадай Степан, канонір 177

Бадаква Данило, посполитий 178

Бадаква Самійло, посполитий 178

Бадарєва Ганна, вдова 205

Бажан Михайло, козачий син 292

Бакаєнко Тимофій, козачий син 163, 164

Балясна Анастасія, вдова 134

Балясний Василь, сотник Царичанської сотні 61, 117

Бандуристий Клим, ткач 417

Бандурка Іван, підданий 183

Бандурченко Петро, учень кравця 276

Барвінченко Денис, наймит 136, 137

Бардак Карпо, підданий 484

Бариловський Федір, козак 303

Барченко Іван, наймит 249

Басанець Григорій, посполитий 365, 366

Басараб Антон, підданий 406

Басиха Наталія, вдова 187, 396

Батуринець Дмитро, купець 294

Баценко Григорій, посполитий 253

Башкир Микола, підданий 286

Беденко Данило, підданий 256

Безбатченко Василь, наймит 282

Безкровний Антон, посполитий 426

Безпаленко Гаврило, підданий 429

Безпалий Андрій, міщанин 89

Безпалий Омелян, козак 383

Безпечальний Сидір, слуга 58, 64, 172, 280, 313, 371, 373

Безпечний Андрій, підданий 254

Бекетов Семен, наймит 148

Беньковський Дем'ян, полтавський полковий осавул 199, 200

Бердник Назар, скрипаль 310

Бердник Прокоп, підданий 280, 281

Бережненко Олексій, підданий 182

Бережненко Степан, наймит 142

Бережний Андрій, наймит 122

Берк Пітер 17

Бета Василь, цирульник 24, 47, 95

Бибіков Тимофій, полтавський житель 316, 319, 386, 390, 433

Биковський Семен, лавник полтавського магістрату 17, 50, 88, 133, 381

— 529 —

Бистрановський Самійло, циган 165

Бичков Мирон, солдат 276

Бібік Семен, козак 222

Бігун Йосип, козак 472

Біда Гнат, наймит 80, 81

Біда Іван, пікінер 310

Бідуха, полтавська міщанка 38

Бідяченко Мартин, наймит 175

Біланенко Степан, підданий 232

Білецький Григорій, пушкар 502

Білецький Іван, пушкар 216

Білецький Леонтій, підданий 247, 248

Білецький Павло, підданий 314

Білий Петро, пушкар 449

Білика Гнат, учень ткача 367

Білицький Никифор, посполитий 102

Біліченко Тарас, козак 450

Білобровенко Дем'ян, наймит 472

Білогриценко Сава, учень коваля 378

Білоусенко Петро, ткач 207

Білоусько Іван 412

Білоусько Омелян, підданий 505

Білушенко Андрій, військовий товариш 121, 122, 449

Білушенко (Білуха) Дмитро, бунчуковий товариш 114-116, 118, 122, 123, 176,182, 222, 232, 305, 429, 442, 458

Білушенко Олена, вдова 121, 122, 449

Білушенко Федір, бунчуковий товариш, городовий отаман 18, 120, 122

Білчанський Василь, купець 130, 131

Більченко Павло, швець 241, 242

Більченко Яків, ткач 485

Бірюк Микита, наймит 295

Бішев Іван 23

Блажевич Федір 245

Близнюченко Данило, козак 380

Бобер Леонтій, наймит 173

Бобонець Антон, наймит 467

Бобонець Федір, козак 464

Бобр Леонтій, наймит 173

Бобров Петро, купець 72, 74, 498

Бобущенко Григорій, наймит 162

Бобущенко Родіон, посполитий 162

Бовкун Андрій, наймит 122

Богданович Андрій, військовий товариш 119, 120, 446

Богданович Григорій, військовий товариш 107, 108

Богданович Іван, військовий товариш 99, 101, 156, 159, 169, 170, 185, 433

Богданович Іван, значковий товариш 405

Богданович Михайло, син військового товариша 169

Богданович Петро, військовий товариш 114

Богданович Стефан, міщанин 99

Богданович Тимофій 126

Боговенко Михайло, козак 327, 328

Боговченко Сава, підданий 164

Богомаз Данило, козак 390

Богомаз Кіндрат, посполитий 486

Богомаз Павло, козак 437, 438

Богомаз Семен, козак 436-438, 441, 443, 463-469, 472, 474, 485

Богомазенко Григорій, козак 321, 322

Богомазенко Корній, посполитий 486

Богомазенко Степан, посполитий 379

Богословський Василь, наймит 204

Бодаква Данило, наймит 177

Боженко Яків, козак 474

— 530 —

Бойко Василь, канцелярист першої полкової сотні 7, 26, 27, 32, 198, 199, 206, 207, 210, 323, 328

Бойко Никифор, підданий 384

Бойко Опанас, учень 149

Бойко Федір, значковий товариш 22, 106, 340, 353, 354, 424

Бойченко Андрій, наймит 150

Бойченко Григорій, підданий 461

Бойченко Карпо, посполитий 386, 387

Бойченко Сава, підданий 291

Бойченко Трохим 160

Бондар Артем, бондар 382

Бондар Григорій, наймит 122

Бондар Йосип, козак 458

Бондар Йосип, учень кравця 232

Бондар Петро, підданий 230

Бондар Федір, наймит 104

Бондарев Кирило, кравець 311

Бондаревський Федір, підканцелярист полкової канцелярії 184, 187, 230, 232, 233

Бондаренко Василь, купець 48

Бондаренко Василь, учень кравця 264

Бондаренко Дем'ян, кравець 188

Бондаренко Єлисей, полтавський житель 311

Бондаренко Іван, бондар 483

Бондаренко Іван, наймит 254

Бондаренко Корній, коваль 345

Бондаренко Марко, наймит 170

Бондаренко Остап, наймит 409

Бондаренко Сава, посполитий 174

Бондаренко Самійло, наймит 407, 408

Бондаренко Самійло, підданий 417

Бондаренко Степан, посполитий 477

Бондаренко Федір, козак 228

Бондаренко Федір, підданий 385

Бондаренко Юхим, учень кравця 264

Борисенко Федір 133

Борисенко Харитон, наймит 206

Боровиковський Володимир, художник 36

Боровченко Никифор, козак 459

Борозна Василь, значковий товариш 487

Борозна Григорій, бунчуковий товариш 13

Борохович Михайло, гадяцький полковник 86

Борщенко Панько, житель с. Грабинівка 76

Борщенко Яків, наймит 333

Босенко Олексій, козак 455

Брага Андрій 103

Брага Гаврило, козак 103

Брага Лаврентій, посполитий 103

Брага Федір 103

Бражник Василь, полтавський житель 90

Бражник Пантелеймон, посполитий 398

Бражниченко Мусій, підданий 358

Бражниченко Яцько, козак 140

Бражничка Євдокія, вдова 374

Браїлко Микита, учень шевця 251, 252

Браїлко Федір, підданий 342

Браславченко Гнат, підданий 505

Брехунченко Дмитро, наймит 412

Брижак Калина 176

Брижак Мусій, козак 228

Брижак Яків, козак 228

— 531 —

Брижаків зять Данило, посполитий 176

Бринцов Онисим, посполитий 372, 373

Броварець Іван, наймит 185

Броденко Павло, учень шевця 327

Брусик Микита, кравець 56

Бубиренко Яків, наймит 402

Бублей Лука, подвойський полтавського магістрату 187, 191, 207, 227, 231, 235, 237, 241, 251, 277, 288, 313, 317, 319, 384, 388, 399, 405, 406

Бублейник (Бублей) Семен, підданий 271, 272

Бублейниця Меланія, вдова 392, 393

Бублик Дмитро, наймит 232

Бубличенко Андрій, учень кравця 405

Бубличенко Дорофій, учень шевця 247

Бужинський Данило, полтавський міщанин 77

Бужинський Іван, купець 126, 195

Бузаненко Наум, учень кравця 264

Бузановський Семен, решетилівський сотник 59

Бузовський Іван, полтавський міщанин 90

Буй Остап, купець 298

Булавченко Іван, наймит 107, 108

Буланенко Іван, наймит 122

Булун Гаврило, підданий 421

Бундусенко Василь, підданий 332

Бундусенко Федір, швець 315

Бундусь Федір, швець 401

Бунчученко Прокоп, наймит 224

Бурда Олексій, м'ясник 226

Бурда Петро, м'ясник 240, 250, 251

Бурда Степан, наймит 206

Бурда Трохим, м'ясник 226

Бурда Федір, наймит 260

Бурдюг Данило, козак 482

Бурдюговна Марія, вдова 185

Бурдюженко Костянтин 184

Бурдюженко Михайло, кравець 183, 184

Бурдюженко Федір, учень кравця 175

Бурикенко Яків, наймит 254

Бурименко Микола, кравець 459, 460

Бурлай Дмитро, підданий 357

Бурляй Терентій, підданий 264

Бурмистренко Остап, посполитий 372

Буровський Кузьма, паламар 192, 197

Буруженкова Єфимія, вдова 396

Бутенко Леонтій, козак 477

Бутенко Никифор, підданий 312

Бутенко Онисим, підданий 421

Бутенко Опанас, наймит 160

Буценко Никон, швець 209

Буценко Родіон, козак 441

Буцька Ірина, вдова 106

Буцька Марія, вдова 143, 315, 400

Буцький Василь, син полкового хорунжого 143, 315, 400

Буцький Дмитро, полковий хорунжий 143

Буцький Іван, військовий товариш 22, 61, 142, 143, 243, 257, 381

Буцький Іван, значковий товариш 60, 61, 191

Буцький Йосип, значковий товариш 60

Буцький Матвій, значковий товариш 106

Буцький Федір, значковий товариш 60

— 532 —

Вайло Григорій, козак 323

Вайло Іван, козак 457, 458

Вайло Іван, наймит 197

Вакуленко Василь, козак 51

Вакуленко Григорій, швець 504

Вакуленко Іван, полтавський житель 402, 459

Вакуленко Іван, швець 187, 458, 460

Вакуленко Йосип, швець 272, 273

Вакуленко Калина, швець 188, 189

Вакуленко Конон, швець 198

Вакуленко Петро, швець 402

Вакуленко Степан, підданий 184, 185

Варава Іван, козак 383, 404

Варава Матвій, козак 383, 384

Варвінський Павло, наймит 136, 137

Варченко Василь, дячок 194

Василенко Данило, підданий 490

Василенко Іван 424

Василенко Іван, наймит 200

Василенко Іван, полтавський житель 90

Василенко Петро, бондар 480

Василенко Прокіп, козак 409

Василенко Тихон, козак 465

Василенко Яків, підданий 384

Васильєва Ірина, вдова 90

Васильченко Адам, посполитий 238

Вахній Захар 385

Ваценко Григорій, козак 503

Ваценко Микита, житель с. Стасі 100

Ващенко Микита, підданий 304

Векулярній Іван, наймит 403

Велика Марія, вдова 260

Велитонович Хома, підданий 310

Величковська Ірина, полтавська жителька 65

Величковський Іван, протоієрей 50, 509

Величковський Іван, укр. поет XVII ст., протоієрей 509

Величковський Паїсій, укр. церковний діяч XVIII ст., філософ, письменник, архімандрит 509

Венцар Петро, посполитий 412

Верещака Василь, підданий 396

Верченко Ілля, наймит 162

Верчик Іван, коваль 368, 369

Верчик Конон, коваль 98, 319, 376

Вершенко Матвій, козак 263

Веценко Андрій, полтавський житель 91

Веценко Панас, полтавський житель 91

Вибиваний Роман, наймит 122

Виниченко Павло, учень кравця 328

Виниченко Яків, наймит 74

Винниченко Олексій, учень кравця 217

Винограденко Семен, пікінер 273

Вирловченкова Марія, полтавська жителька 62

Вискварко Кирило, козак 107

Висоцький Іван, військовий товариш 155, 156, 164, 298, 340, 342, 421

Висоцький Іван, козак 298

Висоцький Йосип, військовий товариш 22, 71, 152, 165, 169, 171

Висоцький Павло, полтавський міщанин 152

Висоцький Павло, райця полтавського магістрату 17, 69, 71, 144

— 533 —

Висоцький Степан, військовий товариш 71

Вишневецький Ілля, підканцелярист полтавського магістрату 193

Візорка Агафія, полтавська жителька 86

Вітренко Онуфрій, козак 385

Власенков Матвій, дячок 349

Власов Констянтин, священик 51

Вовк Андрій, наймит 116, 117

Вовк Олексій, козак 164

Вовнянко Іван, швець 343

Вовнянко Роман, підданий 202

Вовнянський Федір, швець 188

Воєводенко Григорій, швець 281, 282

Войтик Сергій, наймит 328

Войтович Онисим, підданий 490

Волосенко Лук'ян, наймит 138

Волошин Андрій, посполитий 406

Волошин Василь, козак 383

Волошин Василь, посполитий 54, 317

Волошин Герасим, посполитий 352, 353

Волошин Іван, учень кравця 230

Волошин Корній, посполитий 358

Волошин Степан, підданий 497

Волошин Юрій 33

Волошинова Ганна, вдова 383

Волошка Мусій, козак 324

Волховська (Ольховська) Любов, дружина новосанжарського сотника 147, 402

Волховський (Ольховський) Ілля, новосанжарський сотник 147

Волховський Ілля, полтавський отаман 75

Волховський Семен, син новосанжарського сотника 402

Вороненко Григорій, учень шевця 262

Воскобойник Іван, купець 185, 186, 298, 348, 349

Воскобойник Йосип, козак 294

Воскобойник Лука, козак 468

Воскобойник Роман, купець 133

Воскобойник Семен, лавник полтавського магістрату 17, 194, 392, 425

Воскобойничка Ганна, вдова 386

Воскобойничка Меланія, вдова 351

Воскобойниченко Федір, козачий син 222

Вяземський Олександр, генерал-прокурор Сенату 9

Вязовський Михайло, посполитий 67

Гавриленко Василь, полтавський житель 51

Гавриленко Григорій, полтавський житель 50

Гавриленко Іван, полтавський житель 68

Гавриленко Олексій, купець 112, 113, 501

Гавриленко Петро, бондар 482

Гаврилов (Штепа) Василь, сотник маяцький 69

Гаврилов Григорій, підданий 480

Гаврилов Максим, отаман Маяцької сотні 395

Гаврилов Федір, значковий товариш 127

Гаврилова Тетяна, дружина значкового товариша 127

— 534 —

Гавришевський Йосип, підканцелярист полкового суду 162, 163, 175, 222, 233, 238, 242, 245, 246, 249, 251, 253, 255, 259, 260, 262-265, 272, 281, 289, 291-293, 296, 302, 303, 306, 323, 324, 326, 367

Гавришенко Харитон, козак 291

Гайдабура Олексій, наймит 156

Гайдамаченко Герасим, наймит 239

Гайдамаченко Матвей, посполитий 206

Гайдар Дмитро, підданий 279

Гайдар Мирон, посполитий 303

Галабурда Герасим, козак 421

Галабурда Герасим, підданий 498

Галабурда Кирило, підданий 203

Галабурда Самійло, підданий 284

Галабурденко Нестор, козак 359

Галабурденко Федір, кравець 225

Галай Павло, наймит 368

Галичій Степан, підданий 303

Галушка Йосип, козак 451, 452

Галушка Мартин, наймит 261

Ганенко Хома, учень маляра 309

Ганненко Василь, козак 325, 333, 341

Ганненко Кирило, козак 325

Ганненко Самійло, козак 436, 503

Гапоненко Петро, підданий 371, 491

Гаптаренко Василь, швець 239

Гарасименко Іван, козак 494, 495

Гарасименко Василь, кравець 242

Гарасименко Федір, козак 457

Гарасимов Яків, полтавський житель 255

Гаращенко Василь, підданий 242

Гаращенко Олексій, підданий 471

Гаращенко Опанас, підданий 248

Гаращенко Трофим, швець 374

Гаращенко Яків, козак 452

Гармаш Денис, козачий син 200

Гасаненко Хома, учень шевця 303

Гасенко Дмитро, наймит 262

Гаченко Федір, підданий 395

Герасименко Федір, наймит 425

Герасимиха Тетяна, вдова 249

Гербут Іван, швець 415

Гербут Йосип, посполитий 414, 415

(Герцик) Павло Семенович, полтавський полковник 100, 507, 514

Гирчич Михайло, козак 351

Глининський Семен, солдат 205

Глиняник Леонтій, підданий 357

Глиняник Петро, купець 76, 295

Глоба Лаврін, обозний полтавського полку 360, 521

Глоба Федір, козак 340

Глобенко Іван, посполитий 465

Глобченко Василь, підданий 203

Глупенко Григорій, учень гончаря 325

Глухий Яків, наймит 153, 154

Гнітко Іван, козак 337

Годованець Петро, посполитий 396

Голенко Андрій, наймит 208

Голик Іван, підданий 264

Голіченко Олексій, м'ясник 365

Голобородько Василь, кравець 391

Голобородько Карпо, кравець 198, 199

Голованенко Герасим, наймит 293

Головко Степан, наймит 55

Головченко Василь, наймит 352

Головченко Данило, наймит 109

Голуб Григорій, козак 175

— 535 —

Голубенко Федір, наймит 289

Гончар Іван, козак 488, 489

Гончар Павло, козак 486, 487

Гончар Семен, наймит 228

Гончар Тимофій, наймит 190

Гончаренко Антон, наймит 289

Гончаренко Василь, наймит 417, 418

Гончаренко Павло 129

Гончаренко Петро, учень гончаря 289

Горбань Корній, учень шевця 316

Горбаренко Григорій, швець 327

Горбатенко Андрій, козак 497

Горбатенко Петро, козак 220

Горбатенко Семен, козак 497, 498

Горбенко Онисим, швець 261

Горгопенко Петро, наймит 275, 276

Гордеев Тарас, козачий син 353

Гордієнко Андрій, наймит 350

Гордієнко Іван, підданий 307

Гордієнко Павло, купець 95, 97

Гордієнкова Євдокія, вдова 77

Горездра Василь, диякон 313

Горкуша Іван, козачий син 387

Горленко Андрій, полтавський полковник 14, 15, 144, 208, 320, 376, 380, 392, 398, 433, 490, 494, 505, 507

Городецькийй Павло, наймит 95

Горун Данило, значковий товариш 210

Горун Данило, козак 65

Горун Іван, козак 65

Горун Кирик, козак 65

Горун Павло, козак 65

Горун Прокоп, козак 493

Грабовенко Остап, козак 499

Гребенник Василь, козак 487

Гребенник Назар, підданий 416

Гребенниченко Конон, козак 468, 469

Гребиниченко Петро, козак 447

Грек Дмитро, підданий 391

Грек Опанас, 402, 444

Греченко Петро, наймит 48

Греченко Опанас, купець 149

Григорієв Іван, посполитий 124

Григорієв Микита, наймит 299

Григоренко Андрій, наймит 200

Григоренко Олексій, учень кравця 185

Григоренченко Хома, учень шевця 273

Григорієвич Семен, козак 383, 388, 391

Григорович Федір, козак 69

Гриненко Пилип, підданий 77

Грицаєнко Яків, козак 452

Гриценко Матвій, козак 231

Гриценко Роман, козак 238

Грищенко Кіндрат, наймит 120

Грищенко Никифор, кравець 364, 365

Грінченко Максим, музикант 226

Грушка Остап, козак 355

Грушка Юхим, наймит 206

Грущенко Федір, посполитий 397

Грущенко (Грушка) Юхим, посполитий 347

Губерщенко Гаврило, учень золотаря 182

Гудим Іван, козак 390

Гук Іван, посполитий 335

Гук Максим, полтавський житель 333-335

Гук Семен, козак 231

Гуниха Марина, вдова 221

Гурба Сава, підданий 90

Гурба Семен, писець 27, 28, 32, 33

— 536 —

Гурбенко Михайло, полтавський житель 292

Гурбенко Семен, полтавський житель 292, 319, 363, 427, 456, 457, 459, 460, 464, 481, 482, 497, 498, 500, 504

Гурбиха Меланія, вдова 291, 292

Гурін Петро, полтавський житель 204, 279, 281, 285, 353

Гусенко Михайло, наймит 397

Гутиря Лука, посполитий 252

Ґаварецький Дорофій, писар 393, 394, 422, 423

Ґаварецький Трофим, писець полкової канцелярії 44, 240, 241, 260-262, 265, 267, 268, 272, 282, 304, 305, 308, 445-447, 450-453

Ґаджей Григорій, козак 208

Ґаджейка Єфросинія, вдова 487, 488

Ґаєвський Іван, решетилівський сотник 97

Ґаєвський Петро, купець 79, 80

Ґаєвський Петро, слуга 233

Ґалаґаненко Йосип, наймит 224

Ґалаґаненко Федір, наймит 224

Ґанжиха Дарія, вдова 353

Гарда Іван, наймит 378

Ґатченко Омелян, наймит 271

Ґелетенко (Ґелеменко) Герасим, підданий 164, 165

Ґерґеленко Григорій, коваль 310, 311

Ґерґель Василь, посполитий 311

Ґрек Дмитро, наймит 204

Ґуджуленко (Ґуджул) Корній, козак 389, 390

Ґудзенко Іван, купець 74, 421

Ґудзенко Іван 78, 171, 258

Ґудзенкова Марина, вдова 74, 78, 171, 420, 421, 446

Ґудзенкова Марія, вдова 258

Ґуженко Сидір, наймит 314

Ґужул Іван, козак 434, 435

Ґузенко Іван 56, 78

Ґузенко Федір, полтавський житель 75

Ґузиха Марина, полтавська міщанка 142

Давидович Гнат, військовий товариш 95, 141, 142, 145, 173, 184, 200, 220, 242, 256, 420, 421, 491

Давидович Марина, дружина військового товариша 95

Дагонтенова Ганна, полтавська жителька 62

Даниленко Герасим, посполитий 214

Даниленко Павло, козак 340

Данченко Іван, козак 456

Даценко Дмитрій, підданий 357

Двигубська Олена, вдова 158

Дворніченко Іван, підданий 327

Дегтяр Роман, підданий 242

Дегтяренко Василь, пушкар 477

Дегтяренко Гнат, козак 454, 455

Дегтяренко Григорій, козак 454

Дегтяренко Кузьма, козак 473

Дегтяренко Яків, посполитий 389

Дедиченко Адам, кравець 255

Деєнко Йосип, посполитий 464, 465

Дейнека Федір, канцелярист полкового суду 193

Дейненко Трохим, наймит 353

Делюмо Жан 25

— 537 —

Демченко Василь, бурмистер полтавського магістрату 17, 71, 72, 88

Демченко Василь, полтавський житель 62

Демченко Василь, посполитий 307, 308

Демченко Павло 307

Дем'яненко Петро, житель с. Рибці 135

Дем'яниха Анастасія, вдова 321

Дем'янченко Дмитро, козак 494

Денисенко Леонтій, підданий 359

Денисенко Микита, наймит 133, 134

Денисенко Павло, козак 456

Денисенко Степан, козак 428

Денисенко Федір, посполитий 367

Денисов Павло, учень кравця 178

Дерев'янченко Гордій, наймит 107, 108

Дериведмеденко Дем'ян, наймит 236

Дериведмеденко Онуфрій, наймит 497

Дериведмідь Федір, підданий 490

Дериведмідь Сава, підданий 499

Дериненко Степан, козак 337

Дерипаска Йосип, козак 255

Деркач Семен, наймит 224

Десятник Опанас, посполитий 287

Детманенко Павло, наймит 71

Дехно Іван, підданий 248, 249

Джулаєнко Петро, наймит 155

Джуненко Семен, підданий 233

Дзвонник Григорій, козак 328

Дзевиха Наталія, вдова 360

Дзюбан Кирило, писар гродського суду 54

Дзюбаненко Іван, підданий 358

Дибин Мусій, наймит 349

Динник Йосип, наймит 312

Дігтяренко Павло, наймит 299

Дігтярка Ганна, вдова 97

Діденко Дем'ян, наймит 151

Діденко Іван, кравець 231

Діденко Самійло, наймит 92

Діликваша Яків, підданий 501

Діликвашенко Григорій, козак 493

Діликвашка Параска, вдова 493

Діонісієв Василь, священик 45, 194, 197

Дмитренко Григорій, козак 443

Дмитренко Опанас, підданий 301

Дмитренко Пилип, посполитий 271

Дмитриченко Іван, коваль 365, 376

Добридіна Катерина, вдова 283

Добронецківна Єфимія, полтавська жителька 132

Добрословенко Василь, підданий 386

Довбенко Семен, швець 412

Довбиш Іван, значковий товариш 149, 470, 471

Довгань Сава, учень кравця 234, 235

Довгополий Мусій, кравець 380

Довгуша Антон, коваль 376

Довгушенко Антон, коваль 366

Домарацький Григорій, писець полкової канцелярії 15, 181

Домарацький Іван, купець 309, 310

Домарацький Яків, козак 180, 181

Домненко (Домнич) Олексій, кравець 283, 284

Донченко Іван, козачий син 292

Дорошиха Меланія, вдова 315

Дощечка Петро, козак 492

Дощиченко Павло, козак 495

Дощиченкова Парасковія, вдова 492

Дрежча Семен, козак 485

Дриґа Петро, підканцелярист 239

— 538 —

Дриженко Павло, наймит 370

Дриль Федір, купець 108, 109

Дробенко Михайло, підданий 305

Дробиш Іван, підданий 461

Дротенко Іван, швець 32, 312

Дротовський (Дротенко) Іван, писець полтавського магістрату 7, 27, 205, 207, 209, 210, 254, 258, 281, 301, 312, 315, 317, 319, 398

Дубина Андрій, коваль 334

Дубина Марко, коваль 375

Дублянський Андрій, гармаш 311, 323, 328, 331

Дудниченко Андрій, учень кравця 223

Дудниченко Данило, посполитий 397

Думнич Василь, житель с. Куклинці 91

Дядченко Сава, м'ясник 252, 253

Дяченко Дорофій, наймит 118

Дячиха Тетяна, вдова 395

Єлизавета Петрівна, російська імператриця 124, 513, 516

Емельянов Павло, наймит 117

Ємець Іван, козак 432

Ємець Іван, пушкар 449

Ємченко Іван, наймит 293

Ємченко Матвій, козак 338, 339

Єременко Володимир, козак 454

Єфименко (Юхименко) Дмитро, козак 266, 267

Єфремов Іван, учень шевця 399

Жадан Петро, посполитий 241

Жаданенко Никифор, посполитий 288

Жалинський Максим, козак 410

Желіба Федір, кравець 405

Жидко Іван, наймит 102

Житель Григорій, козак 470

Жмуденко Степан, кравець 442

Жолобков Іван, посполитий 414

Жорній Степан, козак 480

Жорняченко Лука, наймит 249

Жук Сергій, учень 158

Жукова Феодосія, вдова 178

Журавель Андрій, наймит 147

Журавель Гнат, козак 477, 478

Журавленко Грицько, наймит 497

Журбенко Максим, наймит 357

Жученко Ганна, дружина полтавського полковника 130

Жученко Данило, наймит 183

Жученко Федір, полтавський полковник 130, 507

Жучиха Параска, вдова 462

Жушман Онисим, отаман полтавської полкової артилерії 44, 450

Заболотко Гнат, козак 426

Заболотко Іван, козак 430

Заболотченко Тимофій, підданий 460

Задніпрянський Дмитро, наймит 196

Заєць Семен, козак 106

Заїченко Пилип 292

Зайцева Дарія, вдова 249

Зайчиха Наталія, вдова 490

Закаблук Сава, козак 476

Закладаєва Параска, солдатка 198

Залатайко Юхим, козак 500

Залатайченко Герасим, підданий 499

Залевадненко Федір, наймит 383

Заливака Дем'ян, купець 95, 274, 277

Замковенко Хома, підданий 58, 240

— 539 —

Занковська Марія, дружина старосанжарського сотника 71

Занковський (Зенковський) Іван, старосанжарський сотник 101, 296

Занковський Григорій, старосанжарський сотник 101

Занковський (Зенковський) Федір, бунчуковий товариш 66, 71, 155, 167, 181, 209, 237, 247, 287, 288, 311, 313, 379

Запаренко Герасим, учень кравця 184

Запарівна Катря, козачка 126

Запорожець Данило, підданий 215

Запорожець Дем'ян, козак 204

Запорожець Микита, учень шевця 177

Запорожець Олексій, наймит 389

Зарубіна Євдокія, вдова 180

Засядько Петро, козак 433

Засядько Яким, козак 347

Затіоса Григорій, значковий товариш 205

Затьоса Григорій, канцелярист 205

Захар, син полтавського протопопа 100

Захарко Іван, учень шерстобита 331

Захарченко Михайло, наймит 85

Захарченко Степан, посполитий 187

Зачепило Федір, посполитий 363

Збавченко Микита, наймит 297

Звірко Охрім, житель с. Шостаки 91

Звонник Андрій, козак 440, 473

Звонник Іоанн, священик 324

Зелененський Григорій, козак 292

Зеленський Ілля, козак 385, 393

Зенченко Дем'ян, підданий 202

Зенченко Кирило, учень гончаря 280

Зенченко Тимофій, наймит 224

Знак Степан, козак 113

Золотар Іван, козак 222

Золотар Родіон, посполитий 489

Золотаренко Опанас, підданий 230

Зорченко Герасим, гончар 282

Зубенко Іван, козак 492

Зубенко Степан, наймит 293

Зубенко Тимофій, козак 341

Зубченко Іван, наймит 271

Зубченко Онуфрій, посполитий 286

Зуєнко Микита, наймит 402

Зуйок Степан, наймит 234

Зулідов Опанас, наймит 348

Іваненко Йосип, козак 443

Іваненко Конон, учень шевця 247

Іваниненко Павло, учень кравця 182

Іваниха Марія, мешканка с. Ведмежий Яр 91

Іванов Андрій, учень кравця 177

Іванов Василь, попівський син 492

Іванов Григорій, дяк 86

Іванов Григорій, житель с. Нижні Млини 68

Іванов Григорій, значковий товариш 77

Іванов Григорій, священик 172

Іванов Іван, наймит 102

Іванов Іван, наймит 116, 117

Іванов Ілля, наймит 88

Іванов Кіндрат, наймит 176

Іванов Корній, учень гончаря 326

Іванов Костянтин, запорозький козак 192

Іванов Наум, кравець 198

Іванов Омелян, наймит 200

— 540 —

Іванов Семен, купець 193, 194

Іванов Степан 194

Іванов Федір, наймит 150

Іванов Яків, полтавський житель 369

Іванова Єфросинія, вдова 253

Іванченко Йосип, пушкар 450

Іскра Іван, полтавський полковник 506, 507

Івахін Йосип, підданий 262

Івашиненко Дорофій, козак 453, 454

Івашиненко Марко, козак 466

Іващенко Іван 459

Іващенко Іван, козак 306

Іващенко Іван, наймит 115

Іващенко Іван, наймит 150

Іващенко Кирило, козак 489

Іващенко Яким, полтавський житель 75

Іващенкова Марія, вдова 191

Івчиха Килина, вдова 192, 193

Ігнатенко Омелян, наймит 407

Ігнатенко Родіон, наймит 299

Ігнатченко Михайло, козак 269, 270

Ізюмець Данило, наймит 217

Ілчиха Феодосія, вдова 201

Індик Андрій, учень 158

Індик Іван, наймит 141

Індутненко Федір, підданий 184

Іноземцев Григорій, каптенармус 29

Іова Омелян, посполитий 333

Іовенко Федір, кравець 323

Іотик Василь, козак 222

Іотик Опанас, підданий 181

Іршин Андрій, козак 442, 443

Ісаев Дем'ян, учень кравця 181

Ївченко Павло, посполитий 323

Їжаченко Гаврило, наймит 254

Їсипенко Матвій, м'ясник 277

Їщенко Зеновій, козак 466, 467

Їщенко Іван, козак 388

Їщенко Йосип, ткач 464

Їщенко Марко, підданий 181

Їщенко Мирон, ткач 481

Їщенко Федір, козак 388

Кабак Василь, козак 474, 475

Кабак Данило, козак 487

Кабаков Михайло, козак 441

Кабаченко Сидір, козак 441, 442

Кадурін Василь, купець 206, 207

Казнодей Іван, козак 276

Калениченко Іван, козак 236

Калениченко Мирон, коваль 369, 377

Калениченко Михайло, козак 177, 178

Калениченко Михайло, наймит 175

Калениченко Опанас, наймит 146

Калиновський Омелян, козак 297

Калита Василь, козак 488

Камєнський Олександр 38

Каневський Іван, лікар 145

Канюка Карпо, козак 384

Капустян Іван, підданий 216

Капустяненко Омелян, наймит 55

Капченко Антон, наймит 185

Капченко Федір, козак 484

Караваєнко Василь, козак 411

Карась Григорій, посполитий 346

Карпенко Іван, козак 386

Карпенко Кузьма, підданий 498

Карпов Яків, солдат 198

Карпусенко Семен, козак 475, 476

— 541 —

Касяненкова Марія, вдова 340

Катерина І, російська імператриця 516

Катерина II, російська імператриця 4, 9, 10, 20, 27, 41, 508, 511

Катеринич Степан, канцелярист полкового суду 120

Кацюба Андрій, підданий 384

Кацяка Степан, наймит 116

Качкалденко Андрій, підданий 284

Каша Григорій, підданий 387

Каша Михайло, підданий 387

Кашенко Григорій, наймит 140, 141

Квітка Семен, підданий 300

Квітницький Степан, дячок 192, 194

Квітчина Катерина, полтавська жителька 143

Келеберда Іван, учень гончаря 325

Келеберда Йосип, військовий товариш 337, 421

Келеберда Яків, козак 466

Кибальник Іван, коваль 399

Кимяненко Федір, наймит 67

Кирилов Артем, учень шевця 244

Кирилов Василь, учень шерстобита 331

Кирилов Йосип, війт 505

Кирилов Яків, наймит 401

Кириченко Опанас, козак 432

Кириченко Федір, швець 496

Кирноска Ганна, міщанка 141

Кисиленко Василь, посполитий 418

Кисиленко Іван, козак 434, 435

Кисилененко Трохим, козак 469

Кисилишенко Федір, посполитий 214

Кисіль Яків, посполитий 388

Кисломед Іван, купець 47, 48

Кисломедова Маланка, купчиха 48

Киценко Василь 87

Киценко Матвій, купець 66, 87, 88, 166, 489

Киценко Матвій, міщанин 66

Киценко Омелян, купець 48, 85, 87

Киценкова Дарія, вдова 166

Кияниця Іван, кравець 405, 461

Кияниия Федір, кравець 177, 178

Кияшко Роман, козак 244, 245

Кияшко Тимофій, пушкар 212

Киященко Олексій, пушкар 213

Клеветських Петро, писар 321

Клетній Мирон, наймит 435

Клименко Гаврило, козак 117

Клименко Іван, підданий 260, 261

Клименко Ілля, козак 248

Клименко Максим, наймит 251

Клименко Матвій, швець 241, 251, 252

Клименко Семен, козак 315

Клименко Федір, підданий 214

Климентієв Ілля, посполитий 245

Климов Мусій, наймит 152

Климченко Василь, козак 451

Клітний Микола, пушкар 467

Клітний Никифор, козак 473

Клітний Олексій, пушкар 467

Клітний Петро, козак 473

Клітний Прокоп, пушкар 467

Ключник Степан, кравець 207, 208

Кобзарь Іван, наймит 74

Кобижчанівна Єфимія, жителька с. Петрівка 121

Кобижчанка Параска, вдова 395

Кобильченко Опанас, козак 272

Коблик Іван, посполитий 334, 335

— 542 —

Кобличенко Григорій, посполитий 333, 334

Кобличенко Лука, учень шевця 303

Коваленко Василь, козак 440, 441

Коваленко Василь, кравець 274, 275

Коваленко Іван, швець 56

Коваленко Клим, наймит 313

Коваленко Максим 449

Коваленко Оксана 8, 35

Коваль Назар, підданий 281

Ковальов Федір, посполитий 191

Ковальський І. С. 23, 27

Кованько Іван, військовий товариш 125

Кованько Матвій, значковий товариш 123, 125-127

Кованько Петро, значковий товариш 106

Кованькова Катерина, козачка 126

Ковганенко Данило, посполитий 60

Ковгул Матвій, підданий 258, 259

Ковшиченко Іван, посполитий 174

Когут Зенон 8, 25

Когут Лука, підданий 260

Кодацький Іван, наймит 99

Козаков Іван, дячок 158, 161

Козатченко Матвій, житель с. Шостаки 101

Козаченко Іван, козак 248

Козаченко Іван, козак 420

Козаченко Семен, підданий 216

Козаченков (Козаченко) Григорій, підданий 256

Козачка Параска, вдова 189

Козельський Яків, відставний суддя полтавського полку 252

Козельський Яків, прем'єр-майор 301, 304, 350, 358, 361-363, 369

Козина (Козиненко) Андрій, коваль 371

Козиненко Пантелеймон, коваль 376-378

Козиренко Леонтій, козак 472

Колвах Никифор, посполитий 456, 457

Колвах Трохим, посполитий 456

Колесник Антон, підданий 500

Колесник Мартин, посполитий 226

Колесник Улас, підданий 423

Колибаба Іван, пушкар 215

Колибаба Яків, наймит 485

Колиушко Яків, купець 247, 296, 469

Колодієнко Хома, підданий 359

Колодницев Василь, козак 251

Колодченко Федір, козак 502

Колодченко Федір, наймит 67

Колодяжненко Данило, козачий син 406

Коломачка Фенька, полтавська жителька 96

Коломойський Пантелеймон, посполитий 399, 400

Колосовський Матвій, священик 45, 102, 150, 151, 418

Колотиленко Леонтій, наймит 485

Колпаков Семен, купець 351

Коляда Назар, наймит 206

Котлярка Марія, вдова 100

Комишанський Іван, посполитий 180

Комісаренко Роман, швець 188, 189

Комлик Іван, пікінер 292

Компанейчиха Настасія, вдова 334

Кондак Михайло, козак 468

Кондиченко Петро, наймит 401

— 543 —

Кондратенко Григорій, підданий 385

Кондратович (Бузовський зять) Іван, полтавський житель 90

Кондратовичева Ганна, полтавська жителька 141

Коновал Іван, підданий 363

Кононенко Андрій, підданий 491

Кононенко Олексій, козак 494

Кононенко Омелян, козак 467, 468

Кононенко Прокопій, підданий 428

Кононович Остап, значковий товариш 22, 194

Конопля Андрій, посполитий 288

Конопля Федір, козак 244

Констянтинович Костянтин, військовий товариш 93

Копилченко Степан, наймит 273

Копитаненко Михайло, коваль 369, 377

Копитаненко Олексій, купець 289, 291

Коптева Євдокія, вдова 185

Корженко Юхим, підданий 270, 271

Корнієнко Іван, посполитий 499

Корніенко Тимофій, ткач 414

Коробченко Михайло, наймит 119

Коровка Омелян, козак 269

Коропець Семен, кравець 406

Коротович Григорій, дячок 145

Корсуненко Федір, коваль 306

Косенко Василь, учень кравця 275, 276

Косий Грицько, наймит 151

Костенко Гаврило, учень шевця 210

Костирченко Іван, наймит 261

Костіна Євдокія, вдова 490

Косюченко Павло, наймит 175

Котельников І. С, купець 512

Котигорошко Андрій, наймит 167

Котко Семен, козак 478, 479

Котко Тарас, пушкар 479

Котлярев Микола, швець 398, 399

Котляревська Агафія, вдова 49

Котляревський Василь, священик 49

Котляревський Іван 26

Котляревський Петро, підканцелярист полтавського магістрату 49, 50, 177, 268

Котляревський Яків, полтавський житель 49, 363, 365-373, 397, 411, 412, 453-458, 461

Котляренко Яків, підданий 406

Котлярка Марія, вдова 100

Котман Степан, козак 478

Котолупенко Харитон, учень кравця 269

Котченко Трофим, наймит 407, 408

Кохан Степан, козак 306, 307

Коцаренко Йосип, посполитий 494

Кочерга Іван, підданий 180

Кочерга Іван, підданий 234, 235

Кочубеївна Мотря 515

Кочубей Василь, генеральний суддя 290, 415, 506, 510, 511

Кочубей Василь, полтавський полковник 243, 507, 511

Кочубей Павло, підкоморій 64, 231, 391, 512

Кочубей Семен, генеральний обозний 53, 63, 173, 184, 200, 214, 220, 224, 258, 259, 276, 277, 284, 291, 371, 421, 491, 509

Кошельник Григорій, син козака 448

— 544 —

Кошельник Іван, козак 448

Кошляк Іван, козак 98, 420

Кошляченко Микита, учень кравця 255

Кошман Юхим, підданий 278

Кошмановський Федір, підканцелярист полкової канцелярії 29, 31, 122, 155, 177, 178, 180-185, 193, 199, 213, 239, 249, 258, 267-277, 291, 316, 318, 324, 349, 356, 418, 419

Кошовенко Василь, козак 354

Кравець Василь, посполитий 239, 240

Кравець Данило, наймит 114

Кравець Данило, підданий 279

Кравець Іван, козак 316

Кравець Кіндрат, підданий 418

Кравець Никифор, підданий 426

Кравець Опанас, підданий 200

Кравець Семен, підданий 214

Кравець Семен, підданий 403

Кравець Семен, полтавський житель 139

Кравець Тихон, підданий 427

Кравченко Володимир 8

Кравченко Григорій, наймит 79, 80

Кравченко Іван, кравець 488

Кравченко Кіндрат, наймит 156

Кравченко Лаврентій, підданий 444

Кравченко Мусій, наймит 116, 117

Кравченко Павло, учень шевця 497

Кравченко Пилип, кравець 381

Кравчуненко Кирило, наймит 344

Кравчиха Уляна, вдова 116

Крамаренко Семен, учень шевця 183

Крамаренко Федір, козак 469

Красельник Аврам, посполитий 314

Красельник Яків, підданий 428

Краснокутський Іван, козак 421, 422

Краснокутський Кирило, козак 419, 420

Краснокутський Сава, козак 422, 423

Краснокутський Семен, підданий 333

Красотенко Степан, учень шевця 262

Кратенко Іван, підданий 268

Кривець Василь, наймит 307

Кривець Федір, полтавський житель 135

Кривий Григорій, швець 417, 418

Кривоносое Григорій, канцелярист 389, 436, 445

Криворотенко Федір, козак 177

Криворотенко Яким, козак 445, 446

Криворучко Іван, підданий 287

Кривошапка Сава, житель с. Нижні Млини 129

Кривошапка Семен, козак 437, 438, 440, 442

Кривошия Данило, наймит 392

Кривошия Федір, отаман с. Шостаки 101

Кривченко Гаврило, підданий 267

Крикуха Олексій, підданий 364

Крикушенко Степан, посполитий 362

Криса Василь, козак 403

Крисенко Василь, диякон 165, 166

Крисенко Іван, підданий 381

Крупенко Кіндрат, підданий 129

Круподеренко Іван, наймит 64

Крупченко Микита, наймит 364

Крутко Василь, підданий 491

Куберська Ірина, вдова 332

Кудріченко Іван, наймит 92

Кужель Мусій, наймит 99

— 545 —

Кузка Микита, наймит 317

Кузубенко Терентій, наймит 451

Кузьменко Андрій, м'ясник 76, 277, 405, 426

Кузьменко Клим, наймит 169

Кузьменко Сава, м'ясник 76, 405

Кузьмин Кіндрат, дячок 212

Кукобенко Тимофій, наймит 125

Кукол Данило, швець 414

Кулаковський Віталій 24

Кулик Василь, наймит 224

Кулик Іван, підданий 287

Кулик Опанас, значковий товариш 190, 418

Кулик Опанас, литаврщик 273, 274

Кулик Семен, сотник полтавської городової сотні 49, 184, 189, 190, 233, 316, 384, 385, 395, 500

Кулинич Федір, козак 265

Куліченко Іван, учень шевця 180

Куліченко Михайло, підданий 162, 163

Кулішенко Данило, наймит 67

Кулішенко Никифор, підданий 214

Кульченко Данило, кравець 496

Кульченко Данило, полтавський житель 105

Кунтуш Харко, полтавський житель 77

Курган Іван, козак 97

Кургун Петро, підданий 449

Куриленко Гаврило, козак 476

Куриленко Олексій 448

Курилех Прокоп, наймит 297

Курилех, козак 82

Курилець Григорій, козак 409

Курилець Данило, козак 434, 459

Курилець Дем'ян, козак 404

Курилець Йосип, підданий 448

Курилчиха Мотрона, вдова 408

Курочка Степан, швець 281

Кутицький Василь, козак 246

Кутицький Павло, козак 332

Кутицький Семен, осавул 57-60, 64, 81, 82, 84, 87, 88, 93, 97, 102, 104, 108, 123, 167, 177, 200, 205, 223, 226, 231, 237, 238, 245, 248, 286, 287, 294, 297, 302, 321, 322, 324, 331, 332, 334, 336, 351-355, 364, 378, 379, 386, 393, 396, 399, 403, 407-411, 413-415, 420, 476

Кутовий Григорій, козак 480

Кутовий Федір, козак 438

Кутузов Василь 329, 330

Кутурленко Гаврило, учень кравця 321

Куценко Іван, підданий 384

Кучер Опанас, наймит 200

Кучер Роман, козак 117

Кучеренко Григорій, наймит 74

Кучеров Ілля 496

Кучерявий Іван, підданий 484

Кучуйна Отар, грузин 177

Кушнір Кирило, підданий 232

Кушнір Микола, козак 413

Кушнір Павло, наймит 350

Кушніренко Гнат, син шевця 400

Кушніренко Павло, швець 400

Кушніренко Федір, наймит 115

Кущ Григорій, козак 340

Лаврененко Василь, козак 237

Лаврененко Дем'ян, пушкар 435

Лаврененко Максим, пушкар 435, 436

Лаврененко Михайло, наймит 100

Лаврентенко Максим, наймит 185

— 546 —

Лаврентієв Григорій, козак 175

Лаврентієв Максим, полтавський полковий хорунжий 215, 520

Лаврентієв Петро, військовий товариш 359, 360

Лаврентієв Семен, полтавський полковий хорунжий 212

Лаврентієв Федір, дячок 171

Лавринович Яків, житель м-ка Старі Санжари 90

Ланжерон Олександр, російський генерал 37

Лапашенко Яків, підданий 409

Лапинська Марфа, черниця 50

Лапін Володимир 37

Латиш Наум, пушкар 449, 450

Латиш Петро, козак 336

Латишенко Василь, підданий 408

Лебедева Явдоха, вдова 193

Лебенко Кузьма, козак 140

Лебідь Григорій, козак 113, 433

Лебідь Кузьма, козак 113

Левенець Агафія, дружина бунчукового товариша 77

Левенець Федір, бунчуковий товариш, підкоморій полтавського повіту 76, 104, 356, 515

Левенець Федір, військовий канцелярист 77, 84, 85, 105, 115, 358

Левусенко Іван, козак 315

Левченко Антон, козак 484

Левченко Дорофій, козак 469

Левченко Іван, козак 467

Левченко Іван, підданий 471

Левченко Йосип, козак 493, 494

Левченко Олексій, козак 113

Левченко Хома, наймит 275, 276

Лелеяцька Марія, вдова 145

Лелеяцький Іван, значковий товариш 145

Леонтієв Йосип, священик 198, 317, 347

Леонтієва Агафія, вдова 197

Леонтович Семен, коваль 504

Лесенко Іван, наймит 192

Лещенко Трохим, козак 437

Лимар Антон, пушкар 262, 268

Лимар Зеновій 263

Лимар (Римар) Максим, підданий 280

Лимар (Римар) Микола, підданий 64, 172, 279, 280, 313, 371, 373

Лимар Семен, полтавський житель 105

Линник Андрій, козак 477

Линник Федір, підданий 422

Линниченко Максим, підданий 491

Лисенко Василь, наймит 62

Лисенко Іван, козак 78

Лисенко Іван, наймит 192

Лисенко Йосип, козак 471

Лисенко Макар, наймит 62

Лисенко Остап, козак 135

Лисенко Прокіп, козак 373

Лисенко Прокіп, підданий 384

Лисенко Федір, козак 436

Лисий Федір, підданий 403, 404

Лисяченко Андрій, підданий 235

Лисяченко Семен, наймит 225

Литвин Артем, підданий 422

Литвин Гаврило, наймит 427

Литвин Дорофій, підданий 423

Литвин Констянтин, підданий 381

Литвин Лаврентій, козак 272

— 547 —

Литвин Михайло, козак 245

Литвин Петро, наймит 189

Литвин Петро, полтавський житель 385

Литвин Степан, учень шевця 271

Литвин Трохим, підданий 444

Литвин Федір, козак 426, 427

Литвин Федір, наймит 139

Литвин Хома, козачий син 420

Литвин Яків, посполитий 410

Литвиненко Василь, підданий 427

Литвиненко Іван, наймит 410

Литвиненко Іван, наймит 466

Литвиненко Кіндрат, наймит 112

Литвиненко Кузьма, посполитий 344

Литвиненко Семен, козак 494

Литвиненко Семен, наймит 100

Литвиненко Семен, наймит 408

Литвиненко Созон, коваль 376

Литвиненко Степан, наймит 131

Лихацький Іван, козак 423

Лихвин Іван, полтавський житель 195

Лихий Іван, житель с. Нижні Млини 135

Лихошерстій Григорій, наймит 224

Лісконог Пилип, ткач 368

Лісконоженко Олексій, підсусідок 98

Ліскотенко Іван, наймит 236

Лобусенко Пилип, полтавський житель 233, 242, 285, 399, 412

Лобусь Андрій, підданий 233

Лобченко Яків, посполитий 84

Логвенко Петро, підданий 231

Логвинов Данило, кравець 168

Локощенко Ілля, купець 300, 301

Локощенко Михайло, козак 349

Лопушанський Семен, священик 160, 161, 304

Лосов Яків, підданий 358

Лохвар Микола, м'ясник 227

Лубенський Гнат, наймит 206

Лубенський Григорій, наймит 143

Лубенський Григорій, підданий 313

Лубенський Пилип, посполитий 317, 318

Лубенський Роман, наймит 350

Лубенський Семен, швець 317

Лубенський Федір, підданий 312

Лубенський Харитон, посполитий 346

Луговий Григорій, підданий 257

Лукашевич Михайло, осавул Переяславського полку 13

Лукашенко Павло, наймит 394

Лукощенко Василь, купець 93

Лук'яниха Марина, вдова 353

Лук'янов Касян, учень гончаря 326

Лук'янов Тимофій, наймит 121

Лук'янович Олексій, бурмистер полтавського магістрату 17, 153, 154, 500

Луценко Андрій, підданий 395

Луценко Григорій, козак 272

Луценко Лука, м'ясник 223, 226, 277

Луценко Онисим, козак 437

Луценко Трохим, м'ясник 277, 341, 497

Лучицький Іван 24

Любич Микола, священик 212, 213, 221

Любомирський Олексій, підданий 423

Лях Дмитро, наймит 251

Ляхів зять Трохим, козак 223

Ляшенко Василь, наймит 223

Ляшенко Костянтин, козак 321, 364

Мавр Мартин, пушкар 74

— 548 —

Магденко Василь, полтавський полковий осавул 81, 144, 145, 221

Магденко Михайло, писар полкового суду 44, 80, 81

Мазеєнко Михайло, наймит 370

Мазепа Іван, гетьман 511, 519

Мазковенко Гаврило, наймит 413

Мазуренко Василь, підданий 316

Мазуренко Іван, козак 106

Мазуренко Федір, значковий товариш 87

Майбороденко Марко, наймит 149

Макаренко Іван, полтавський житель 370, 374-378

Макаренко Йосип, посполитий 360

Макаренко Йосип, учень маляра 309

Макаренко Пантелеймон, посполитий 374

Макаренко Федір, посполитий 373

Макаренко Яків, підданий 214

Макаров Калина, учень кравця 187

Макаров Харламп, канонір 159

Македонський Григорій, підданий 363, 364

Максименко Клим, швець 268

Максименко Марія, вдова 142, 143

Максименко Семен, військовий товариш 64, 66, 72, 83, 142, 302, 314

Максименко Семен, полтавський міщанин 72

Максимов Василь, священик 195

Максимов Костянтин, підданий 424

Максимович Григорій 7, 11, 13

Максимович Семен, значковий товариш 52

Макуха Петро, купець 40, 67, 68

Мала Тетяна, козачка 69

Маленький Михайло, м'ясник 239

Малий Іван, козак 69

Малиновський Олексій, наймит 328, 329

Малиховський Омелян, райця полтавського магістрату 17, 22, 48, 59, 60, 64, 66, 81, 82, 84, 87, 88, 93-95, 97, 102, 104, 108, 131, 167, 195, 200, 205, 216, 217, 221

Малиш Федір, козак 383, 401, 404, 405, 411, 414, 415, 427, 428, 435, 440-443, 447-450, 462, 464-467, 469, 471, 472

Малохитченко Григорій, підданий 385

Маляр Мартин 149

Маляр Семен, підданий 401

Малярка Олена, вдова 288

Малярчиха Євдокія, полтавська жителька 109

Мамченко Федір, наймит 219

Мануйленко Опанас, козак 101

Манченко Сава, посполитий 306

Манько Михайло, козак 410

Маньковський Михайло, козак 375

Марія, черниця 55

Маркевич Павло, бурмистер полтавського магістрату 17, 89, 91, 304, 313, 359, 448, 482

Маркевич Семен, купець 89

Маркова Марія, вдова 324

Мартинов Василь, муляр 124

Мартинова Васса, вдова 53

Мартос Василь, міщанин 49

Мартос Лука, священик 81

Мартосиха Тетяна 100

— 549 —

Марченко Василь, сотник Маяцької сотні 153

Марченко Василь, старший полковий канцелярист 7, 54, 55, 150, 174, 240, 277, 427, 462

Марченко Гаврило, син бондаря 396

Марченко Іван, купець 91, 93, 234

Марченко Іван, купець 151, 153

Марченко Ілля, син купця 133

Марченко Карпо, пушкар 438

Марченко Михайло, купець 132, 133

Марченко Михайло, підданий 424

Марченко Михайло, полтавський міщанин 92

Марченко Петро, значковий товариш 140, 214

Марченко Петро, міщанин полтавський 52, 152

Марченко Сава, значковий товариш 139, 140, 498

Марченко Семен, бондар 396

Марченко Степан, посполитий 172

Марченкова Євдокія, вдова 39, 52, 55, 244, 356, 426

Марченкова Тетяна, полтавська жителька 75

Марчиха Ганна, вдова 400, 401

Масич Пантелеймон, наймит 219

Маслівець Семен, посполитий 419

Масліченко Микита, наймит 394

Матвеев Михайло, наймит 144

Матвіенко Андрій, козак 455, 456

Матвієнко Гнат, підданий 230

Матейченко Тимофій, ткач 362, 363

Матяш Андрій, пушкар 225

Матяшенко Антон, підданий 203

Матяшенко (Матяш) Петро, козак 475

Мацибрус Дем'ян, ткач 362

Мацюценко Петро, козак 236

Мацюцький Кирило, козак 495, 496

Мацько Михайло, учень 158

Машталяренко Василь, наймит 346

Медведенко Корній, підданий 386

Медведищенко Сава, наймит 121

Медвідь Клим, швець 199

Медвідь Федір, швець 205, 206

Мезін Зиновій, козак 498, 499

Мельник Василь, козак 379

Мельников Прокіп, коновал 150

Мельниченко Микита, козак 441

Микитенко Федір, цегельний майстер 464

Миколаенко Василь 256

Миколенко Іван, посполит 186, 187

Миргородський Іван, писець 384

Миргородський Іван, син маяцького сотника 251

Мироненко Герасим, учень шаповала 261

Миронов Омелян, козак 101

Мироновський Степан, козак 240

Мисниченко Іван, козак 445

Михайленко Григорій, козак 352

Михайленко Іван, підданий 490

Михайличенко Андрій, наймит 150

Михайлов Федір, бандурист 173

Михайловський Степан, посполит 74

Мицик Юрій 35

Міненко Іван, полтавський сотенний отаман 98, 247, 394

Міняйло Данило, купець 73

— 550 —

Мірошниченко Іван, наймит 279

Мірошниченко Трохим, наймит 59

Мішурненко Роман, підданий 216

Міщенків зять Павло, кравець 268, 269

Міщенко Василь, козак 275, 276

Міщенко Григорій, козак 267

Міщенко Іван, полтавський житель 98

Міщенко Петро, козак 75, 76

Міщенко Яків, козак 268

Мовчан Іван, козак 106

Мовчан Семен, козак 106

Мовченко Олексій, гончар 419

Могила Кузьма, наймит 355

Могилат Микита, посполитий 501

Могилевиць Андрій, наймит 201

Могилевиць Антон, посполитий 181

Могилевський Антон, полтавський житель 189

Могиленко Степан, учитель 114, 115

Могилка Григорій, підданий 322

Могилянський Василь, військовий товариш 177, 180, 183, 282, 284, 372

Могилянський Євстафій, протопіп 52, 108

Мойсеенко Максим, підданий 260

Моисеев Гнат, наймит 166

Моисеев Іван, наймит 296

Мокляк Володимир 8, 19

Моковозенко Григорій, козак 483, 484

Мокрицький Іван, студент київської академії 334

Молодика Данило, козак 297, 403

Молодика Іван, козак 142, 296, 331

Молодика Пилип, козак 331

Молодиченко Іван, підданий 202

Момонтов Степан, купець 347, 365

Моментов Хома 365

Момот Пархом, писець полкової канцелярії 263

Момотченко Яків, підданий 417

Мораховченко Матвій, підданий 409

Моргуленко Карпо, козачий син 455

Моргуль Артем, козак 464

Моргуль Іван, козак 462, 463

Моргуль Тимофій, козак 462

Моргоус Григорій, наймит 275, 276

Моренко Павло, наймит 389

Мороз Василь, полтавський житель 17

Мороз Михайло, наймит 175

Мороз Петро, значковий товариш 15, 27, 28, 31

Мороховець Лука, козак 354

Мороховець Лук'ян, козак 356

Москаленко Іван, наймит 140

Москаленко Сидір, учень шевця 213

Москаленко Трохим, наймит 219

Москит Максим, підданий 500

Моспаненко Марко, підданий 332

Мосцевол Григорій, аудитор 40

Мосьпан Іван, купець 97, 99, 247, 270, 276

Мохонко Дмитро, підданий 244

Моцаковський Павло, наймит 187

Мощенко Кирило, купець 161

Муравщиха Пелагія, вдова 68, 69

Мусієнко Прокіп, житель с. Івашки 101

Мягкохліб Семен, кравець 413

Мякохліб Іван, козак 66, 174, 185, 208, 222, 224, 225, 227, 236, 265, 269, 282-284, 286, 287, 292, 306, 348, 354, 356, 362, 364-366, 372, 373, 375, 381, 387, 392, 433, 437

— 551 —

Набока Гаврило, підданий 395

Нагній Іван, житель с. Федорівка 91

Назаренко Леонтій, підданий 357

Назаренко Мусій, козак 426

Найда Кузьма, учень шевця 242

Найдьон Федір, швець 382

Наливайко Андрій, козак 320, 447

Напросник Василь, наймит 348

Науменко Іван, полтавський житель 66

Науменко Павло, м'ясник 257

Науменков Павло, козак 97

Находенко Петро, наймит 206

Нащинська Горпина, донька значкового товариша 87

Нащинська Стефанида, вдова 190

Нащинський Іван, значковий товариш 87

Недодой Федір, учень кравця 182

Недоречко Яків, підданий 421

Недоходенко Карпо, посполитий 307, 308

Нелепинський Яків, козачий син 211, 212

Ненаденко Адам, обозний полтавського полку 62, 512

Непутенко Григорій, козак 83

Непутиха Марина, козачка 84

Нерода Юхим, підданий 278

Нероденко Григорій, підданий 303

Нероденко Хома, учень шевця 271

Несват Семен, підданий 361

Несвіт Микита, священик 110, 112, 181

Несвятипаска Омелько, житель с. Павленки 106

Нестеров Степан, козак 351, 359

Нестолюєнко Василь, наймит 299, 300

Нефорощиха Марфа, вдова 395

Нефорощиха Олена, вдова 380

Нечвела Данило, козак 411

Николаєнко Федір, козачий син 394

Никоненко Яким, учень шевця 241

Никониха Параска, вдова 475

Ниц Василь, отаман двору графа Олексія Розумовського 279

Ничипоренко Клим, наймит 97

Ничипоренко Трохим, кравець 258

Ніжинець Василь, полтавський житель 231, 232, 236, 256, 266, 274

Ніжинець Іван, значковий товариш 110

Ніжинець Ілля, купець 127

Ніжинець Кузьма, полтавський житель 315

Ніжинець Стефан (Степан), купець 6, 115, 116, 504, 505

Ніжинський Пантелеймон 192

Ніжинський Сава, купець 192

Нікітін Павло, наймит 312

Нікітін Сергій, диякон 145

Ніколаєнко Василь, полтавський житель 256

Новицька Марія, попадя 396

Новомлинський Григорій, лавник полтавського магістрату 17, 55, 57, 242

Новомлинський Іван, купець 56, 294, 298, 320, 341, 342, 346-348

Новомлинський Степан, купецький син 295

Нога Максим, козак 383

Нориченко Гаврило, наймит 219, 220

Hoc Данило, значковий товариш 484

— 552 —

Носенко Григорій, козак 484

Носенко Іван, козак 443, 444

Носенко Костянтин, син значкового товариша 247, 270, 276

Носенко Олександр, син значкового товариша 139

Носенко Петро, козак 484

Носенко Пилип, наймит 328, 329

Носенко Семен, наймит 400

Носов Павло, син значкового товариша 484

Ночовний Яків, підданий 203

Нужа Герасим, наймит 405

Обідаленко Карпо, наймит 206

Обіденко Іван, козак 227, 228

Обіденко Федір, козак 227, 228

Обозненко Микита, підданий 385

Оверченко Григорій, учень шевця 180

Овчаренко Лука, наймит 262

Одинець Денис, козачий син 496

Оздоба Федір, наймит 147

Окань Матвій, наймит 89

Околацький Іван, підданий 494

Оксентій Матвій, підданий 304, 305

Окуниха Пелагея, вдова 324

Окунь Василь, наймит 275, 276

Окунь Леонтій, купець 75, 258, 293, 294, 320, 324

Олійник Трохим, кравець 319

Олійник Федір, посполитий 360

Оліц Петро, російський генерал 15, 34

Ольховська Любов, вдова 267, 277

Ольховський Федір, протопопів син 191, 418, 475

Омелай Федір, козачий син 295

Омельченко Гнат, полтавський житель 175, 304, 308

Омельченко Іван, козак 106

Омельченко Іван, козацький син 136, 137

Омельченко Левко, полтавський житель 245-247, 281, 282, 284, 287, 288, 302, 303, 305-307, 311, 312, 314, 315, 325, 372-375

Омельченко І Іавло, полтавський житель 247

Омелфненко Леонтій, підданий 491

Онищенко Іван, підданий 215

Онищенко Семен, наймит 239

Онищенко Степан, підданий 280

Онищенкова Євдокія, вдова 369

Онищенкова Єфросинія, вдова 287

Онупченко Йосип, козак 338

Опіенко Філон, підданий 385

Опошнян Антон, підданий 265

Опошнян Сидір, підданий 264

Опошнян Яків, підсусідок 265

Опошняненко Степан, козак 337

Оранський Василь, син священика 165, 166

Орачиненко Опанас, підданий 280

Орел Іван, підданий 202

Оржицький Іван, купець 167

Оржицький Іван, підданий 182, 183

Оржицький Мартин, підданий 316, 317

Орловський Микита, значковий товариш 289

Орляка Корнило, наймит 259

Оробей Йосип, наймит 177, 178

Оробінкіна Феодосія, вдова 379

— 553 —

Ортинський Микола, священик 349

Остапенко Семен, м'ясник 496

Отливайленко Іван, наймит 412

Отливаний Григорій, козак 503

Отченашенко Петро, підданий 159, 160

Оховертенко Василь, гончар 325, 326

Охріменко Тимофій, наймит 299

Павленко Андрій, купець 68, 103

Павленко Василь, купець 73, 133

Павленко Йосип, полтавський міщанин 83, 84

Павленкова Ганна, жителька с. Івашки 91

Павлівна Єфимія, мешканка м. Полтава 75

Павлов Іван, наймит 99

Павлова Уляна, вдова 379

Павлович Кирило, посполитий 399

Павловський Нестор, слуга 355

Павлюченко Герасим, м'ясник 253

Павлюченко Іван, коваль 368, 369, 374

Павлюченко Пилип, підданий 434

Павлюченко Юхим, підданий 279

Павлюченко Яків, полтавський житель 243, 244, 246, 248, 249, 253-255, 257, 307, 325-327

Пайченко Герасим, наймит 482

Паламаренко Андрій, наймит 156

Паламаренко Кіндрат, козак 375, 408, 410

Паламаренко Павло, дячок 212

Паламаренко Сидір, наймит 161

Палешевський Дем'ян, підданий 491

Палієнко Антон, підданий 500

Палієнко Михайло, посполитий 325

Палієнко Сидір, учень 130

Палієнко Трохим, полтавський житель 241, 242, 248, 252

Панасенко Григорій, підданий 357

Панасенко Іван, учень шевця 327

Панасенко Олексій, швець 352

Панасенко Федір, купець 170, 171

Панасиниха Євдокія, вдова 322

Паниченко Йосип, козак 401

Панченко Василь, купець 160

Панченко Йосип, козак 471, 472

Панченко Матвій, купець 389

Панченко Олексій, наймит 386

Парапостол Остап, козак 239

Паскевич Григорій, райця полтавського магістрату 17, 137

Паскевич Павло, значковий товариш 129, 150, 157, 429, 497

Паскевич Петро, військовий товариш 129, 151

Пасотченко Дмитро, козак 310

Пасотченко Іван, швець 158, 159

Пасотченко Павло, полтавський житель 78

Пасотченко (Коваленко) Трофим, швець 158, 159, 285

Патика Федір, наймит 168

Патіоменко Микола, наймит 312

Патіоменко Михайло, наймит 206

Пащенко Василь, купець 85, 157

Пащенко Василь, наймит 210

Пащенко Григорій, купець 146, 147

Пащенко Іван, наймит 219

Пащенко Омелян, наймит 136

Пащенко Опанас, підданий 276

— 554 —

Пащенко Опанас, полтавський житель 98

Пащенко Павло, значковий товариш 165

Пащенко Семен, купець 138, 139

Пащенко Яків, райця полтавського магістрату 17, 136, 167, 430, 457

Пащенкова Ганна, вдова 149

Певненко Онуфрій, наймит 219

Педаренко Трофим, наймит 413

ПеЗенко Йосип, козак 135

Педерченко Дмитро, наймит 350

Педченко Олексій, козак 213

Пенчук Давид, підданий 485

Пенчученко Терентій, наймит 393

Пергат Петро, пушкар 436, 437

Пергатенко Іван, козак 447

Пергатенко Михайло, козак 466

Переверзєв Гордій, наймит 111

Передерій Семен, наймит 151

Перепелиця Григорій, підданий 425

Перепелиця Микола, підданий 303

Перехрестенко Марко, наймит 52

Перцевий Гаврило, козак 423

Перцевий Іван, козак 453

Перцевий Петро, коваль 337

Пестун Йосип, полтавський житель 113

Пестуненко Василь, козак 465

Петлюренко Григорій, підданий 302

Петраш Кіндрат, значковий товариш 29, 31

Петраш Семен, козак 163, 164

Петрашевич Никифор, купець 178, 180, 185, 186

Петрашевич Хома, козак 140

Петрашенко Микола, циган 311

Петренко Григорій, кишенківський отаман 85

Петренко Матвій, наймит 359

Петренко Михайло, купець 348

Петренко Тимофій, наймит 350

Петренко Яків, підданий 215

Петрицький Іван, наймит 67

Петриченко Федір, підданий 278, 302

Петро І, російський імператор 20, 41, 125, 509, 516

Петров Карпо, купець 277

Петров Михайло, посполитий 377

Петров Петро, посполитий 148

Петров Степан, учень кравця 185

Петров Терентій, посполитий 193

Петров Трохим, учень 129

Петрунь Хома, підданий 395

Пех Федір, підданий 311

Печерсъкий Іван, посполитий 335

Печерський Федір, підданий 335

Печиненко Григорій (15 років), учень кравця 284

Печиненко Григорій (14 років), учень кравця 284

Печкур Василь, учень шаповала 261

Пивовар Михайло, посполитий 449

Пивовар Терентій, наймит 426

Пивоваренко Павло, козак 476

Пивоваров зять Павло, козак 98

Пивоваров Павло, козак 391

Пилипенко Андрій, швець 237

Пилипенко Іван, швець 235

Пилипенко Кіндрат, наймит 249

Пилипенко Остап, підданий 237

Пилипов Іван, наймит 249

— 555 —

Пиловитий Яків, козак 297, 337-340, 342-346

Пиндрус Гаврило, м'ясник 210

Пиндрус Кирило, м'ясник 277

Пиріг Мирон, наймит 438

Пиріг Олексій, коваль 344, 345

Пиріг Яків, коваль 374

Писаревський Данило, військовий канцелярист 344

Писаревський Іван, козак 119, 344

Писаревська Марія, вдова 344

Писарєв Михайло, дячок 109

Письменний Йосип, наймит 157

Пишний Павло, підданий 501

Пишній Павло, наймит 112

Пищалка Семен, козак 189, 411

Півень Федір, наймит 210

Підкаленко Леонтій, підданий 326

Підопригора Кондрат, козак 454

Піка Федір, наймит 67

Пірненко Конон, посполитий 280

Пірченко Терентій, підданий 289

Піскун Гаврило, наймит 413

Піскун Іван, кравець 235

Піскунов Трохим, підданий 234, 235

Пісоцький Михайло, козак 15

Плаксієнко Сидір, учень 130

Плахотниченко Іван, підданий 490

Плахотя Іван, посполитий 366

Плосконос Опанас, наймит 394

Плохутенко (Плохута) Дем'ян, підданий 243

Плохутенко Іван, підданий 284

Пнюк Іван, наймит 104

Погорілий Степан, наймит 352

Погребній Йосип, підданий 209

Погрібненко Йосип, посполитий 174, 175

Погрібненко Олексій, підданий 159, 160

Покровський Петро, купець 85

Полазюченко Тихон, посполитий 246

Полененко Йосип, козак 436

Полнецький Микола, син священика 138

Половинченко Василь, посполитий 171

Полонський Дмитро, м'ясник 254

Полонський Іван, м'ясник 257, 258

Полонський Олексій, м'ясник 250

Полтавський Микита, житель с. Валок 129

Полторатченко Степан, наймит 269

Поляченко Назар, підданий 305

Пономар Федір, козак 237

Пономаренко Антон, посполитий 327

Пономаренко Терентій, посполитий 360

Попенко Григорій, наймит 417, 418

Попенко Микола, син купця 197

Попенко Прокіп, купець 183, 196, 302

Попенко Сила, посполитий 84

Попович Василь, посполитий 274

Попович Герасим, бондар 318, 319

Попович Іван, посполитий 305

Попович Лук'ян, козак 262

Попович Тимофій, учень кравця 175

Попраничник Денис, козак 415

Пороховник Онуфрій, полтавський житель 60

Пороховниковна Агафія 111

Пороховничка Параска, вдова 293

— 556 —

Портний Прокоп, посполитий 267, 268

Поставний Іван, козак 492, 493

Посунченко Пилип, наймит 350

Посунчиха Марія, вдова 428

Потапов Мирон, козак 236

Потоцъкий Василь, ротмістр 403

Походненко Тимофій, наймит 294

Починальний Трохим, підданий 469, 470

Пратчиха Марія, жителька с. Рогізна 111

Прибєга Яків, наймит 295

Привиденко Іван, наймит 116, 117

Пригоденко (Пригода) Лука, м'ясник 256

Приказний Остап, значковий товариш 299, 302

Приказний Пантелеймон, значковий товариш 148, 299, 300, 302, 429

Прихода Гнат, учень шевця 328

Прихода Яків, наймит 74

Приходко Семен, наймит 401

Приходько Антон, учень шевця 332

Приходько Василь, підданий 418

Приходько (Переходько) Гнат, козак 161

Приходько Григорій, наймит 467

Приходько Денис, наймит 208

Приходько Кіндрат, наймит 451

Приходько Матвій, наймит 190

Приходько Прокоп, наймит 424

Прокопенко Омелян, учень кравця 321

Прокопов Іван, наймит 347

Прокопович Данило, гончар 326

Прокофієв Лук'ян, наймит 65

Протопопов Іван, учень 158

Прохоренко Степан, наймит 405

Прядка Йосип, наймит 88

Псіол Іван, учень гончаря 326

Псіоліна Федосія, вдова 204, 387

Пуголовок Юрій 352, 361, 370, 375, 391, 422

Пугненко Григорій, наймит 491

Пустовойт Кіндрат, козак 77, 127

Пустовойт Парфен, козак 445

Пустовойт Федір, козак 444, 445

Пустовойтиха Марія, вдова 315

Путімцев Василь, секунд-майор 13, 15, 16, 21, 22, 26-28, 31-34, 38-40, 51, 66

Пушкар Мартин, полтавський полковник 507, 511

Пушкаренко Герасим, козак 474

Пушкарьов Сергій, наймит 80, 81

Пхаснко Іван, швець 324, 325

Пхаенко Микита, коваль 337

Пхаснко Петро, наймит 317

Пхаснко Терентій, коваль 375

Пхай Іван, коваль 397

Пшеничка Роман, посполитий 174

Пшон Василь, наймит 177, 178

Радченко Василь, наймит 64

Радченко Іван, коваль 370, 427

Радченко Степан, полтавський житель 135

Разінкін Трохим, наймит 193, 194

Рак Григорій, наймит 200, 201

Рачковський Герасим, гончар 325

Рашевський Федір, наймит 426

Рашполка Афімія, вдова 411

Резанова Пелагія, вдова 251

— 557 —

Рекленський Василь, військовий товариш 121

Рекленський Іван, син військового товариша 121

Рекун Іван, підданий 444

Репаленко Йосип, учень кравця 163

Репало Павло, козак 436

Репало Федір, козак 479

Репало Яким, козак 474

Репченко Дорофій, наймит 264

Репченко Олексій, наймит 273

Решетник Федір, наймит 403

Решетниченко Антон, полтавський житель 332, 333, 335, 341

Решетниченко Іван, посполитий 174

Різниченко Григорій, полтавський житель 76

Рогачевський Григорій, козак 196

Рогова Дарія, вдова 371

Роговий Андрій, козачий син 394

Роговий Тимофій, учень кравця 328

Рогулівна Марія, купецька донька 148

Рогуля Аврам, син значкового товариша 428

Рогуля Василь, міщанин 51

Рогуля Григорій, писар полтавського магістрату 17, 20, 45, 50, 51, 55, 84, 144, 499

Рогуля Семен, козак 154, 155

Родзянко Василь, бунчуковий товариш 13

Родзянчиха Марія, полтавська жителька 50

Родіонова Наталія, вдова 82

Рожок Петро, наймит 151

Розмазен Михайло, квартирмейстер 296

Розумовський Кирило, граф, гетьман 11, 20, 25, 41, 42, 516

Розумовський Олексій, граф, генерал-фельдмаршал 123, 129, 164, 243, 245, 248, 253, 255, 256, 260, 270, 277, 281, 285, 300, 303, 316, 322, 334, 336, 342, 353, 355, 356, 361, 363, 364, 516

Рокитний Василь, слуга 380

Романенко Матвій, козак 461

Романов Андрій, наймит 144

Романов Гаврило, півчий 133, 135, 425

Романов Логвин 303

Роменська Марія, полтавська міщанка 98

Роменський Андрій, полтавський міщанин 91

Роменський Артем, козак 356

Роменський Василь, наймит 130

Роменський Влас, підданий 457

Роменський Іван, наймит 146

Роменський Михайло, підданий 247, 248

Роменський Петро, канцелярист полкової канцелярії 107

Роменський Трохим, козачий син 318

Рубан Семен, козак 410, 411

Рубчановська Марія, вдова-попадя 49, 50

Рудаченков Гаврило, придворний слуга 59

Руденко Данило, наймит 104, 105

Руденко Опанас, козак 236

Руденко Павло, купець 15, 35-39, 146, 218, 219, 506

— 558 —

Руденко Тимофій, козак 458

Руденко Тихон, посполитий 174

Руденко Яків, м'ясник 241

Руденкова Євдокія, дружина військового товариша 498

Рудий Тарас, посполитий 175, 176

Рудій Микита, наймит 155

Рудницький Федір, козак 196

Румянцев Петро, граф, президент II Малоросійської колегії 11, 12, 21, 22, 39, 42

Руновський Андрій, полковий обозний 58, 61, 64, 66, 97, 102, 105, 109, 172, 184, 209, 240, 254, 262, 270, 277, 279, 280, 289, 301, 313, 326, 331, 371, 373, 471, 510

Руценко Михайло, учень 130

Рябоконенко Онисим, наймит 307

Савельева Горпина, вдова 196

Савельева Ірина, вдова 400

Савченко Іван, козак 354

Савченко Іван, наймит 136, 137

Савченко Іван, наймит 453

Савченко Леонтій, паламар 191

Савченко Сава, гончар 327

Савченко Юхим, козак 496, 497

Сагайдачний Олексій, підданий 453

Салієнко Петро, наймит 359

Салимон Дмитро, козак 349

Салимонов Микола, наймит 124

Салогубенко Опанас, наймит 227

Самарський Андрій, значковий товариш 482

Самарський Яків, кравець 372

Самойленко Іван, наймит 190

Самойленко Семен, підданий 282

Самойлович Іван, гетьман 510, 511

Санжариха Марія, полтавська жителька 111

Санжаровський Андрій, козак 297, 298

Санжаровський Андрій, прикажчик 63

Сарайнин Іван, підданий 333

Сахно Михайло, купець 81, 118, 119

Сахновський Григорій, полковий суддя 84, 141, 171, 174, 200, 203, 205, 206, 280, 335, 376, 386, 409, 424, 460, 480, 520

Свердличенко Гаврило, підданий 335

Свердляков Григорій, канцелярист полтавського магістрату 197, 198, 223, 226-228, 301, 320, 356, 360-364, 379, 380, 382, 387-390, 396, 447

Свидиненко Степан, підданий 381

Світайло Іван, священик, засуджений у справі В. Л. Кочубея 506

Світайло Іван, священик 24, 130, 142, 158, 161, 305

Світайло Яків, священик 45, 142, 305

Северин Іван, учень шевця 245

Северин Сава, м'ясник 241

Северин Федір, підданий 278

Севериненко Логвин, наймит 252

Сегюр Луї, граф, французький дипломат 4

Сеґеденко Степан, наймит 417, 418

Семененко Іван 101

Семененко Федір, козак 106

Семеніотенко Пимон, посполитий 374

Семенко Лука, учень шевця 355

Семенов Гаврило, підданий 491

Семенов Іван, учень шевця 249

Семенов Йосип, посполитий 194

— 559 —

Семенов Опанас 148

Семенович Федір, бондар 504

Сененко Іван, значковий товариш 358

Сенник Андрій, посполитий 393

Сенник Іван, підданий 245, 246

Сенник Йосип, посполитий 378

Сенниченко Гнат, посполитий 391

Сенниченко Федір, козак 378

Сергеев Кузьма, однодворець 324

Сергеева Дарія, вдова 205

Сергієнко Андрій, наймит 168

Сергіенко Григорій, наймит 156

Сергієнко Степан, полтавський житель 55

Сергієнко Федір, наймит 208

Сердюк Ігор 24

Середа (Цьомкалів зять) Григорій, козак 67, 216, 221

Середа (Середенко) Омелян, паламар 109

Середенко Костянтин, наймит 208

Сиволап Наум, учень шевця 399

Сидоренко Андрій, козак 232

Сидоренко Г. Ф. 510

Сидоренко Карпо, наймит 119

Сидоренко Олексій, підданий 357

Сидоренко Павло, капрал 120

Сидоренко Петро, наймит 162

Сидоренко Степан, козак 450

Сидоренкова Тетяна, вдова 487

Сидоров Василь, наймит 117

Сидоров Михайло, наймит 64

Сизарев Олександр, наймит 348

Сильченко Омелян, підданий 288

Симонтовський Микола, диякон 45, 102, 104

Синегуб Іван, наймит 257

Синьощок Михайло, сурмач 286

Сирота Дем'ян, наймит 292

Сирота Іван, наймит 275

Сирота Пилип, наймит 482

Сиротинець Степан, наймит 204

Сисенко Іван, наймит 316

Сисенко Михайло, підданий 429

Ситниченко Федір, учень шаповала 261

Сідаков Василь, писар другої полкової сотні 188

Сіраченко Гаврило, наймит 50

Сіриченко Григорій, підданий 434

Сірковський Герасим, ткач 346

Сірковський Аеонтт, ткач 343, 344

Сірковський Никифор, ткач 342

Скачков Овсій, підданий 230

Склокін Володимир 37

Скляр Герасим, козак 413

Скляр Леонтій, підданий 357

Скляр Петро, козак 172

Скляр Петро, посполитий 176

Скляр Семен, підданий 184

Скляренко Федір, швець 460

Скорик Дем'ян, підданий 501

Скороденко Никифор, посполитий 306

Скоропадський Іван, гетьман 20, 519

Скороход Григорій, козак 304, 339, 340

Скороход Данило, козак 341

Скороход Петро, козак 435

Скороход Трохим, козак 435, 450

Скрипник Кирило, козак 489

Скрипник Степан, козак 493

Скрипниченко (Скрипник) Іван, посполитий 363

— 560 —

Скрипченко Василь, наймит 369

Скрипченко Ілля, наймит 285

Сліпченко Василь, наймит 275, 276

Слюсар Іван, козак 344

Слюсар Микола, наймит 200, 201

Слюсар Тимофій, козак 164

Слюсаренко Сава, підданий 355

Смальченко Калина, підданий 303, 304

Смачненко Конон, наймит 224

Сметаниха Ганна 111

Смирний Василь, паламар 109

Смілянський Ілля, посполитий 326

Смілянський Микита, м'ясник 285

Сморжев Терентій, посполитий 309

Собакаренко Василь, учень кравця 159

Собакаренко Степан, козак 127

Собакаренко Федір, козак 127

Собаченко Яків, підданий 446

Собко Семен, кравець 173

Собко Яків, швець 213

Соболенке Павло, житель с. Петрівка 89

Совенко Тимофій, учень шевця 271

Созіоненко Ілля, підданий 159, 160

Созіоненко Ілля, полтавський житель 105

Созіоненко Степан, підданий 201

Созіоненко Федір, наймит 285

Созоненко Ілля, полтавський житель, 159

Созонт, ієромонах 60, 130, 244, 267, 331

Сокирко Олексій 8

Соколовський Аврам, наймит 293

Соколовський Аврам, церковний служка 191

Соколовський Олексій, наймит 149

Соколовський Федір, наймит 65

Соленик Іван, учень шевця 241

Соленик Федір, наймит 241, 242

Солоденко Федір, козак 434

Солодовник Никифор, підданий 285

Солодовник Семен, підданий 260

Солодовник Степан, ткач 246

Солодовниченко Василь, підданий 258

Соломон Дмитро, наймит 153, 154

Солонський Петро, учень шевця 355

Солопенко Герасим, полтавський житель 343

Солопенко Григорій, м'ясник 342, 343

Солопенко Макар, швець 382

Солопенко Микита, м'ясник 343

Солопенко Яцько, підданий 356

Соляник Андрій, підданий 278

Соляник Іван, козак 481

Соляник Кіндрат, козак 483

Соляник Федір, козак 83, 447, 448

Соляник Яків, козак 388

Соменко Іван, наймит 377, 378

Сорока Опанас, наймит 143

Сорокова Єфимія, вдова 479

Сороковенко Федір, підданий 278

Сороковий Яким, козак 440

Сосна Степан, писар полтавської городової сотні 415-417, 437, 453, 461, 462

Сочавець Гнат, козак 172, 173

Сочавець Григорій, козак 172

Спиченко Іван, учень кравця 185

Ставицька Марія, вдова 105

Ставицький Кирило, значковий товариш 105

— 561 —

Ставицький Кирило, полтавський житель 135

Ставицький Олексій 26

Стадлер Георгій, художник 63, 119, 154, 382, 478

Стадниченко Гаврило, козак 220

Стадниченко Григорій, козак 220

Стадниченко Тимко, козак 107

Стадніченко Роман, наймит 208

Станіславський Іван, священик 297, 300

Старик Іван, наймит 145

Старицький Василь, син бунчукового товариша 59

Старицький Григорій, хорунжий Полтавського полку 27

Старицький Іван, військовий товариш 76, 78, 80

Старицький Михайло, бунчуковий товариш 59, 60, 271, 381

Старицький Михайло, військовий товариш 93

Стародубець Тарас, козачий син 392

Старченко Наталя 8

Старченко Яків, козак 406, 407

Стеблієвець Яків, підданий 230

Стельмах Омелян, учень шевця 316

Стельмах Павло, козачий син 293

Стельмашенко Герасим, козак 228

Степаненко Іван, козак 338

Степаненко Максим, козак 338

Степаненко Федір, козак 337, 338

Степаниха Мотрона, вдова 207

Степанов Гнат, козак 47

Степанов Григорій, учень ткача 367

Степанов Дмитро, посполитий 197

Степанов Іван, наймит 206

Степанов Клим, посполитий 312, 313

Степикін Алімпій, солдат 111

Степикін Савелій, солдат 209

Стеценко Іван, полтавський міщанин 80, 93, 135

Стеценко Петро, полтавський житель 162, 418

Стеценкова Ірина, вдова 162, 418

Стециха Ганна, полтавська жителька 55

Стешенко Влас, наймит 104

Степикін Алімпій, солдат 111

Степикін Савелій, солдат 209

Стобанський Стафан, архітектор 505

Стовпець Григорій, наймит 328, 329

Столповський Федір, бунчуковий товариш 13

Столяр Григорій, посполитий 176

Столяр Кирило, підданий 462

Столяр Пантелеймон, підданий 351

Столяренко Роман 90

Столяриха Параска, вдова 287, 288

Стрижаченко Левко, житель с. Рогізна 111

Стринженко Дмитро, підданий 358

Стринжина Тетяна, полтавська жителька 117

Строґанка Настасія, вдова 477

Струченко Юско, мешканець с. Івашки 91

Субота Корній, підданий 422

Судейко Трофим, полтавський житель 92

Сула Данило, наймит 89

— 562 —

Сулима Андрій, великобудиський сотник 57, 58

Сулима Василь, син військового товариша 239, 240

Сулима Григорій, полтавський житель 133

Сулима Іван, купець 151, 152, 153

Сулима Кирило, військовий товариш 239

Сулима Нестор, сільський отаман 481

Сулима Пилип, козак 437

Супруненко (Супруненков) Василь, підданий 307, 470

Супруненко Іван, писець 28

Супруненков Іван, козак 426, 446, 471, 498

Супруновський Данило, канцелярист 404, 428, 429

Сушко Андрій, полтавський міщанин 84

Сушко Федір, купець 485

Табашник Прокоп, підданий 429

Тамм Георгій, лікар 99

Таран Григорій, пушкар 216

Таран Павло, козак 479

Таран Федір, наймит 153, 154

Таранченко Юхим, наймит 402

Таранушенко Павло, посполитий 347

Таранущенко Данило, посполитий 501

Тарнавський Василь, військовий товариш 156, 157

Тарнавський Іван, сотник першої полкової сотні 62

Татарин Микита, сурмач 269

Татарин Петро, купець 380

Теличка Іван, підданий 201

Телятник Іван, швець 379

Телятник Кирило, козачий син 420

Темников Корній, наймит 92

Терентенко Данило, військовий товариш 114

Терентенкова Ганна, полтавська жителька 78

Терещенко Клим, козак 454

Терещенко Ярема, полтавський житель 256

Терновий Степан, гончар 322

Тертичник Остап, козачий син 420

Тертниченко Олексій, посполитий 241

Тесленко Влас, наймит 150

Тесленко Кузьма, наймит 133, 134

Тесля Зиновій, наймит 302

Тесля Кирило, підданий 199

Тесля Кирило, підданий 286

Тесля Кирило, полтавський житель 105

Тесля Павло, наймит 159

Тесля Яків, підданий 386

Тесля (Литвин) Ярема, козак 105, 431, 432

Тетервак Артем, писець полтавського магістрату 7, 28, 32, 159, 160, 164, 165, 172-174, 176, 187, 189, 199, 208, 209, 222, 235, 240, 250, 285, 382, 407, 412, 432

Тетервак Григорій, козак 248

Тетервак Дмитро, наймит 254

Тетервак Петро, наймит 249

Тетервак Семен, швець 249, 250

Тетервак Степан 281

Тетерваченко Степан, наймит 244, 245

Тетеренко Матвій, наймит 136

— 563 —

Тетяниця Павло, козак 404

Тимофєєв Опанас, учень шевця 285

Тимофєєв Яким, учень кравця 270

Тимофій, священик с. Рибці 101

Тимошенко Андрій, пушкар 166

Тимошенко Роман, син пушкаря 166

Тимченко Андрій, наймит 189

Титаренко Трохим, наймит 157

Тихонов Хома, підданий 337

Тихонова Катерина, вдова 458

Тихонович Ілля, наймит 69

Тищенко Василь, підданий 373

Тищенко Гнат, козак 489

Тищенко Гнат, підданий 222

Тищенко Юхим, козачий син 334

Ткаленко Іван, наймит 175

Ткач Дмитро, підданий 433

Ткач Опанас, швець 302

Ткаченко Василь, підданий 361, 362

Ткаченко Іван, підданий 498

Ткаченко Кіндрат, наймит 212

Ткаченко Сава, посполитий 344

Ткаченко Яків, підданий 181

Токар Іван, хорунжий 481

Токар Павло, козак 336

Токаренко Олексій, наймит 307

Токаренко Петро, учень кравця 264

Токаренко Федір, учень кравця 284

Тополенко Василь, наймит 163

Топчієвський Іов, купець 187, 188

Топчіевський Олександр, полтавський житель 268, 401, 476, 477, 480-490, 492-497

Тощенко Роман, купець 166, 167

Тренбач Йосип, козак 432

Трикопченко Филон, супрунівський отаман 72

Тричигруб Василь, козак 472

Троковський (Кузьменко) Данило, посполит 128, 129, 334

Тронь Яків, пушкар 432

Трофименко Данило, пушкар 461

Трофименко (Трофенко) Іван, козак 460

Трофименко Іван, козак 468

Троян Оверкій, наймит 365

Трунов Іван, однодворець 193

Тур Федір, купець 416, 501-504

Туркестанов Борис, князь 54, 111, 509

Туркестанова Марія, вдова 409, 422

Турлович Данило, учень шевця 233

Тютюнник Яків, учень шаповала 261

Угрин Роман, козачий син 438

Угрин Яків, козак 435, 458, 459

Угриненко Оверкій, наймит 173

Удовиченко Іван, козачий син 376

Удод Клим, житель с. Івончинці 76

Узивохів зять Михайло, полтавський житель 135

Український Ярема, житель с. Рибці 125

Уманський Іван, купець 87, 167-169

Уродливець Леонтій, наймит 257

Уродливець Яків, учень шевця 257

Усенко Михайло, підданий 417

Усенко Петро, наймит 342

Устенко Філон, наймит 221

Устимів Йосип, наймит 347

Устимович Григорій, наймит 269

— 564 —

Федоренко Йосип, житель с. Жуки 98

Федоренко Никифор, підданий 470

Федоренко Павло, підданий 436

Федоров Мусій, козачий син 294

Федоров Юхим, посполитий 182

Федорова Ганна, вдова 500

Федорова Ірина, вдова 411

Федченко Василь, м'ясник 390

Федченко Семен, м'ясник 252

Фесенко Андрій, купець 126, 127, 500

Фесенко Максим, наймит 152

Фесенко Омелян, козак 272

Феско Кирило, учень кравця 182

Філіпенко Андрій, наймит 232

Філіпов Іван, священик 223, 237

Філіха Мотрона, вдова 480

Філоненко Степан, наймит 282

Фіренко Варвара, дружина значкового товариша 93

Фіренко Василь, значковий товариш 93

Фіренко Михайло, полтавський житель 105

Фіренко Степан, значковий товариш 295, 296, 344

Фіренко Степан, канцелярист генеральної артилерії 321

Фіренчиха Ганна, вдова-козачка 226

Флоринський Іван, сотник Келебердянської сотні 108

Фоменко Карпо, учень 130

Фостик Василь, козак 113, 485

Фостик Яків, козак 235

Фурман Йосип, наймит 316

Фурман Степан, наймит 201

Харківський Іван, підданий 206

Харулаїнський Іван, прикажчик 117

Харченко Василь, гончар 288, 289

Харченко Іван, гончар 319

Хижняк Данило, житель с. Пушкарівка 78

Хижняченко Іван, наймит 353

Хилименко Яків, підданий 418

Химиченко Михайло, посполитий 322

Холзін Яків, сержант 333

Холоденко Григорій, підданий 280

Холодненко Лука, козак 263

Холодний Матвій, коваль 370, 371

Хоменко Артем, учень шевця 498

Хоменко Іван, підданий 280

Хомич Григорій, швець 233, 237

Христенко Андрій, козак 387

Христенко Семен, козак 403

Христофоров Василь, військовий товариш 137, 173, 487

Христофорова Марія, дружина військового товариша 138

Хукало Данило, коваль 368, 370

Хупавенко Павло, учень гончаря 289

Хурманенко Дементій, посполитий 58

Цапенко Федір, учень шевця 242

Цвітенко Наум, наймит 401

Цегельниченко Яким, наймит 467

Церазовський Федір, козак 424-427, 430-432

Цибенков Никифор, писець полкової канцелярії 276, 321

Цибенкова Тетяна, вдова 320

Цибулко Лука, козак 445

Циганок Василь, сурмач 269

— 565 —

Цимбаліста Тетяна, піддана 202

Цуріков Дмитро, прапорщик 29, 38

Цьомкало Сидір, литаврщик 216, 220, 221

Чайка Андрій, житель с. Нижні Млини 77

Чайка Семен, житель с. Нижні Млини 77

Чайка Степан, учень кравця 187

Чайка Федір, полтавський житель 54

Чайковський Федір, полтавський житель 120

Чайненко Василь, наймит 259

Чамара Іван, козак 459

Чамара Іван, підданий 270

Чамара Михайло, козак 459

Чапіга, козак, художник 86, 137, 170, 202, 234, 266, 299, 318, 495

Чаплик Дмитро, прапорщик 73

Чардаков Кіндрат, наймит 136, 137

Чванка Антон, підданий 203

Чеберачка Яким, наймит 112

Чеверешняк Іван, наймит 402

Чемшит Дмитро, козак 457

Чемшит Іван, полтавський житель 83

Чеписенко Семен, наймит 414

Черкасненко Павло, підданий 423

Черкаська Марина, вдова 294, 295

Черкаський Григорій, підданий 331

Черкаський Лук'ян, кравець 238, 321

Черкаський Олександр 295

Чернець Іван, наймит 112

Черниш Петро, військовий товариш, війт полтавського магістрату 17, 28, 32, 33, 144, 293

Чернявський Іван, кріпосний 114

Чернявський Іван, учень кравця 173

Чернявський Яким, наймит 472

Чернявський Яків, наймит 73

Чернявський Яків, наймит 485, 486

Чернявський Яків, підданий 356

Черняк Іван, полтавський полковник 507, 514

Черняк Іван, сотник першої полкової сотні 162, 163

Черняк Семен, військовий товариш 160

Черняк Степан, значковий товариш 315

Черняк Уляна, вдова 160

Черняченко Михайло, підданий 216

Чесакова Марина, вдова 373

Чигринська Васса, вдова 77, 93, 123

Чигринський Олексій, купець 93

Човипилів зять Петро, підданий 481

Човпиленко Іван, посполитий 262

Човпиленко Федір, ткач 482

Човпило Федір, ткач 481

Чоканенко Григорій, наймит 264

Чорненький Іван, наймит 156

Чорний Олексій, наймит 133, 134

Чорний Петро, посполитий 58

Чорний Яків, підданий 270

Чорноволенко Василь, посполитий 322

Чорнок Мусій, посполитий 57, 58

Чорнопольський Андрій, козак 314, 323, 333

Чорнуха Максим, козак 416

Чубенко Артем, наймит 136, 137

Чувила Григорій, козак 440

— 566 —

Чуйкевич Олександр, військовий товариш 90, 277

Чуйко Микита, значковий товариш 326, 350

Чуйко Семен, козак 307, 349, 350

Чуприна Іван, наймит 401

Чуприна Іван, швець 404

Чуприна Кіндрат, посполитий 264

Чупруновський (Чупрун) Федір, бурмистер полтавського магістрату 17, 76, 82, 144, 499

Шабельник Федір, наймит 104

Шамраєнко Іван, підданий 384

Шаповал Василь, посполитий 261

Шаповал Григорій, козачий син 393

Шаповал Григорій, підданий 247

Шаповал Данило 235

Шаповал Лук'ян, полтавський житель 77

Шаповал Микита, посполитий 59

Шаповал Микита, посполитий 59, 60

Шаповал Павло, підданий 203

Шаповал Петро, посполитий 200

Шаповал Федір, козак 263

Шаповалка Єфросинія, посполита 503

Шапочник Іван, міщанин 77

Шарабара Кіндрат, наймит 350

Шаренко Гнат, наймит 261

Шарпилова Уляна, вдова 131

Шватченко Максим, наймит 313

Швачка Андрій, козачий син 355, 356

Швачка Семен, кравець 223, 224, 227

Швець Артем, козак 452

Швець Данило, житель с. Мачухи 55

Швець Данило, підданий 201

Швець Йосип, підданий 310

Швець Михайло, підданий 201

Швидка Марфа, посполита 419

Шевченко Іван, м'ясник 254, 255

Шевченко Михайло, наймит 182

Шевченко Мусій, наймит 204

Шевченко Степан, козак 441

Шевченко Федір, козак 452

Шепеленко Омелян, підданий 183

Шепеленко Павло, наймит 273

Шепетко Кирило, посполитий 366

Шепетко Петро, козак 341

Шепетковський Іван, священик 148

Шеретченко Макар, наймит 275

Шерстюк Кузьма, наймит 353

Шибецький Іван, учень 158

Шиленко Харитон, козак 432

Широкий Мирон, купець 168, 279

Широкий Петро, посполитий 282

Шишацький Іван, наймит 67

Шишка Григорій, козак 471

Шишка Григорій, козак 468

Шкарбета Остап, коваль 371

Шкриба Федір, козак 451

Шкрибенко Кіндрат, наймит 473

Шкурбенко Григорій, наймит 350

Шкурник Яким, наймит 212

Шлома Роман, швець 407, 408

Шломенкова Єфросинія, вдова 281

Шломиха Марія, козачка 428

Шляхетченко (Шляхта) Онисим, підданий 209

Шляхта Мусій, коваль 370

Шмаровоз Антон, наймит 146

Шмаровоз Василь, ткач 367

Шмаровоз Григорій, посполитий 317

— 567 —

Шмаровоз Іван, козак 260

Шмаровоз Микола, козак 443

Шмаровоз Олексій, посполитий 387, 388

Шмаровоз Опанас, посполитий 415

Шмаровоз Федір, козачий син 336

Шмаровоз Федір, наймит 377

Шмаровоз Юхим, козак 371

Шмаровоз Юхим, посполитий 366

Шмаровоз Яків, підданий 402

Шмаровозенко Дмитро, наймит 116, 117

Шмаровозка Марія, вдова 220

Шовковенко Іван, підданий 332

Шовковий Максим, швець 343

Шойба Іван, швець 238

Шолом Григорій, козак 482

Шостак Григорій, козак 265

Шостак Каленик, козак 265, 266

Шпилненко Григорій, наймит 399

Штепа Григорій, сотник другої полкової сотні 82

Штепа Леонтій, швець 430

Штепа Матвій, швець 411, 412

Штепенко (Штепенков) Іван, писець полтавського магістрату 7, 167, 168, 194, 298, 334, 369, 374, 430, 459, 472-480, 482, 485, 490, 499

Штепиха Агафія, посполита 407

Штонда Семен, учень кравця 302

Штонденко Іван, посполитий 235

Штонденко Онуфрій, підданий 446

Шулженко Іван, наймит 274

Шумлянський Михайло, значковий товариш 52

Шустваленко Леонтій, наймит 67

Щепетірніков Іван, сержант 44, 47

Щербачка Петро, наймит 62

Щербина Григорій, значковий товариш 203, 204, 297

Щербина Іван, наймит 378

Щербина Іван, син значкового товариша 204

Щербина Кондрат, наймит 131

Щербиненко Іван, наймит 134

Щербинова Горпина, вдова 272

Щетченко Конон, учень кравця 284

Щіточка Василь, наймит 111

Юрачковський Іван, коваль 32, 33, 366, 367

Юрієва (Гречка) Любов, вдова 148, 401, 402, 444

Юріїв Семен, полтавський житель 75, 78, 93

Юхименко Кость, посполитий 240, 241

Юхимець Василь, козак 335, 336

Юхимець Кирило, козак 335, 336

Юхимець Тимофій, козак 335, 336

Ющенко Пилип, полтавський житель 53

Яворський Стефан, митрополит 509

Ягодка Василь, посполитий 57

Ягодченко Олексій, посполитий 57

Яєчко Ілля, наймит 157

Якаленко Василь, швець 333, 412, 413

Якаленко Захар, купець 389

Якаленко Семен, швець 415

Якименко Степан, козак 431

Якименко Федір, козак 430, 431

Яків, пресвітер 91

— 568 —

Яковенко (Норманенко) Василь, посполитий 173, 174

Яковенко Зиновій, козак 446, 447

Яковенко Іван, посполитий 488

Яковенко Леонтій, наймит 199

Яковенко Наталя 8

Яковечко Яків, кравець 194

Яковлев Василь, коваль 377, 427

Яковлев Дмитро, учень кравця 284

Яковлев Іван, учень золотаря 182

Яковлев Максим, посполитий 245

Яковлев Петро, підданий 271, 272

Яковченко Павло, козак 306

Яковчик Остап, козак 78

Якубинський Павло 147

Якубович Сава, значковий товариш 124, 125

Янко Лука, наймит 239, 240

Яновський Яким, священик 44, 51, 52

Янушиха Агафія, полтавська жителька 100

Яременко Максим 8

Яременко Стефан, козак 465

Ярмоленко Яків, підданий 430

Яровенко Кіндрат, підданий 336, 337

Ярошенко Іван, писар 393

Ярошенко Павло, наймит 249

Ясенина Трохим, підданий 255

Ясинський Варлаам, митрополит 509

Яценко Іван, наймит 61

Яценко Леонтій, учень кравця 175

Ященко Хома, козачий син 420

Ященко Яким, наймит 234

— 569 —

Географічний покажчик

Абазівка, с. у Полтавській області 495

Азовська губернія 509

Альохи, уроч. 113

Архимовщина, с. у Лубенському полку 297

Архипівка, с. у Стародубському полку 410

Архипове, с. у Стародубському полку 384

Бабичева Балка, уроч. 140

Багачка (Велика Багачка), м-ко в Миргородському полку 299, 364, 472

Бакалівка, с. в Охтирському полку 158, 464

Бакумівка, с. у Переяславському полку 292

Балаклія, м-ко в Ізюмському полку 217

Балаклія, м-ко в Миргородському полку 79, 322, 387

Басань, м-ко в Переяславському полку 182

Батурин, м-ко в Ніжинському полку 116, 350

Бахмач, м-ко в Ніжинському полку 260

Бахмутська провінція Азовської губернії 114, 515

Безручки, с. у Полтавському полку 94

Безручки, уроч. 69, 76, 78, 84

Белки, с. в Охтирському полку 95, 130

Березівка, с. у Прилуцькому полку 307

Березна, м-ко в Чернігівському полку 124, 353

Білгород, м. 205

Білгородська губернія 193, 519

Білики, м-ко в Полтавському полку 67, 104, 124, 189, 231, 271, 284, 395, 444

Білорусь 31, 519

Білоцерківка, м-ко в Миргородському полку 406

Бірки (Борки), с. у Гадяцькому полку 202

Богодухів, м-ко в Харківському полку 153

Борисівка, сл. в Острогозькому полку 158

Бориспіль, м-ко в Київському полку 52

Брусі, с. у Полтавському полку 481

Бубни, с. у Лубенському полку 147

Буєвка, с. у Гадяцькому полку 119

Буланова Гора 93, 135

Буланове, с. у Полтавському полку 51

Буланове, уроч. 80, 126, 129, 133, 135

Булановий ліс 61, 93

Бурківка, с. у Чернігівському полку 317

Буцький Міст, уроч. 106

Вакулинці, с. у Полтавському полку 295, 402

Валки, м-ко в Харківському полку 378

Валок, с. у Полтавському полку 78, 129

Варва, м-ко в Прилуцькому полку 261

Варварівка, с. у Полтавському полку 295

Васильків, м-ко в Київському полку 157

Ватажкова, р. 74

Ватажкове, уроч. 74

— 570 —

Ведмежий Яр, с. у Полтавському полку 91, 121

Велике Болото, уроч. 78

Великі Будища, м-ко в Полтавському полку 16, 67, 104, 116, 173, 177, 275, 293, 295, 327, 368, 427, 510

Веприк, м-ко в Гадяцькому полку 210, 282

Вербівка, с. у Гадяцькому полку 386

Вільховий (Ольховий) Ріг, уроч. 87, 96

Вільшана (Ольшана), м. у Сумському полку 377

Вільшана (Ольшана), р. 56, 87

Вознесенське, с. у Переяславському полку 116

Володимирівка, с. у Чернігівському полку 149

Вороніж, м-ко в Ніжинському полку 176

Вороньки, м-ко в Переяславському полку 266

Ворскла, р. 16, 20, 49, 50, 54-57, 61, 65, 69, 74-78, 80, 81, 83, 84, 86, 87, 93, 96, 98, 101, 107, 110, 111, 113, 118, 121, 122, 124, 126, 127, 129, 135, 142, 152, 510, 511, 519

Вутковська Долина 90

Гавронці, с. у Полтавському полку 190

Гадяцький полк 333, 514

Гадяч, м. 62, 192, 357, 365, 396, 418, 420, 499, 514

Гетьманщина 5, 6, 9, 11, 13, 19, 24, 25, 27, 31, 37, 40-42, 505, 507, 508, 510, 512, 515, 518

Глибокий Яр 65

Глухів, м. 155, 158, 293

Гнила Вода, р. 98

Говтва (Голтва), м-ко в Миргородському полку 178, 215, 363

Говтва (Голтва), р. 61, 63, 71, 103, 106

Головач, р. 55, 80

Головач, с. у Полтавському полку 321

Горбанівка, с. у Полтавському полку 203, 425, 433

Городище (з 1789 р. Градизьк), м-ко в Миргородському полку 156

Горошине, м-ко в Лубенському полку 286

Грабинівка, с. у Полтавському полку 20, 76, 120

Греція 204

Грунь, м-ко в Гадяцькому полку 151, 519

Гужули, с. у Полтавськогому полку 20, 51, 133, 244, 262, 274, 337, 355

Демидівка, с. у Полтавському полку 279

Диканька, с. у Полтавському полку 64, 122, 158, 162, 169, 200, 249, 255, 263, 264, 288, 358

Дідова Долина, уроч. 152

Дніпро, р. 513

Дніпропетровськ, м. 35

Дунайці, с. у Ніжинському полку 349

Європа 17, 18

Єлаківка, сл. у Сумському полку 352

Єрки, с. у Миргородському полку 249

Жадковий міст, уроч. 87

— 571 —

Житень (Житейська), сл. у Сумському полку 459

Жоравка, м-ко в Прилуцькому полку 164, 184

Жуки, с. у Полтавському полку 106, 159, 170, 328

Заготівка, с. у Ніжинському полку 224

Запорозька Січ 35, 68

Заруднівка, с. у Миргородському полку 286

Засулля, с. у Лубенському полку 136

Зачепилівка, уроч. 107

Здихальна Долина 90

Зіньків, м-ко в Гадяцькому полку 122, 206, 212, 256, 294, 299, 498

Золотоноша, м-ко в Переяславському полку 150

Зубівка, с. у Миргородському полку 136, 188

Івашки, с. у Полтавському полку 20, 72, 91, 101, 124, 158, 180, 184, 252, 274, 284, 384, 402, 421, 428

Івонченці, с. у Полтавському полку 20, 209, 216, 317, 466, 472, 490, 491

Ізюм, м. 145, 519

Ізюмський полк 519

Іржавець, с. Прилуцького полку 136

Іскрина, сл. 96

Іскрівка, с. Полтавського полку 96, 200, 219, 233

Кагамлик, р. 20

Казикермен, турецька фортеця 506

Кам'янка, с. у Полтавському полку 314

Канів, м-ко в Київському воєводстві 187

Капустинці, с. у Гадяцькому полку 228, 381

Карлівка, с. у Полтавському полку 206, 264, 273

Карповині, с. у Стародубському полку 230

Кастабобри, с. у Стародубському полку 423

Катерининська провінція Новоросійської губернії 51, 57, 61, 62, 84, 93, 101, 107, 113, 116, 121, 122, 153, 507, 509, 513, 521

Келеберда, м-ко в Полтавському полку 163, 284

Київ, м. 5, 6, 24, 138, 214, 324, 402, 416, 517

Київське намісництво 508

Київський полк 517

Кириківка, с. в Охтирському полку 80

Кишеньки, м-ко в Полтавському полку 293, 376, 423

Княжичі (Княжичин), с. у Ніжинському полку 285

Кобеляки, м-ко в Полтавському полку 59, 60, 67, 206, 224, 314, 332, 409, 484

Кобижчанський Яр 98

Ковалівка, м-ко в Гадяцькому полку 235, 296

Ковалівка, с. у Полтавському полку 124, 195, 275, 278, 449

Козелець, м. 517

Коломак, м-ко в Охтирському полку 183, 210, 219, 357

Коломак, р. 16, 61, 65, 76, 78, 81, 96, 101

— 572 —

Коломак, с. у Полтавському полку 55

Колонтаїв, м-ко в Охтирському полку 378

Комиші, м-ко в Гадяцькому полку 168, 434

Кононовсъкий ліс 86

Конопляна Могила, уроч. 111

Конотоп, м-ко в Ніжинському полку 395, 491

Константинів, м-ко в Лубенському полку 355, 418

Констянтиноградський повіт 509

Коровинці, с. у Лубенському полку 357

Короп, м-ко в Ніжинському полку 230, 328, 434

Котельва, м-ко в Охтирському полку 112, 149, 151, 421, 501

Красний Колядин, м-ко в Прилуцькому полку 304

Кременчук, м-ко в Миргородському полку 92, 513

Крива Руда, с. у Переяславському полку 422

Крим 57, 68, 73, 83, 92, 115, 125, 126, 132, 140

Кролевець, м-ко в Ніжинському полку 65, 358

Кропивна, м-ко в Переяславському полку 279

Крутий Берег, с. у Лубенському полку 104, 230

Крутий Берег, с. у Полтавському полку 101, 182

Куклинці, с. у Полтавському полку 29, 91, 124, 221

Кунашівка, с. у Лубенському полку 385

Купянськ, м-ко в Ізюмському полку 386

Курськ, м. 324

Курський повіт 514

Ладиженська Балка, уроч. 75-77, 98

Ладине, с. у Прилуцькому полку 161

Лебедин, м-ко в Сумському полку 417

Лівобережжя 41

Лівобережна Україна 5, 24, 41, 42

Ліфляндія 9

Липянка, р. 93

Лисецьке, с. у Київському полку 477

Личаківка, с. в Охтирському полку 99

Локощина, с. у Полтавському полку 72, 111, 118, 121, 133, 214, 254, 322

Лосівка (Лосьове), с. в Охтирському полку 74

Лохвиця, м-ко в Лубенському полку 166, 359

Лубенський полк 101, 152, 358, 510

Лубни, м. 136, 143, 202, 232, 249, 307, 312, 346, 510

Лютенька, м-ко в Гадяцькому полку 86, 132, 399

Львів, м. 25

Мазурівка, район у м. Полтава 104, 514

Мазурівський Яр 42, 63, 506

Мала Росія 26, 68, 109

Малі Будища, с. у Полтавському полку 275

Малоросія 5, 7, 9, 37, 41, 42, 90, 92, 94, 95, 110, 113, 115, 116, 118, 125, 126, 130, 132, 134, 140, 152

Мальці, с. у Миргородському полку 462

— 573 —

Мартинівка, с. у Полтавському полку 61

Марчина (Марчихина) Буда, с. у Ніжинському полку 381, 393

Мачухи, с. у Полтавському полку 16, 20, 48, 55, 82, 90, 124, 203, 206, 271, 355, 384, 385, 400

Маячка, м-ко в Полтавському полку 197, 201

Маячка, уроч. 107

Межеріч, м-ко в Сумському полку 300, 389

Мена, м-ко в Чернігівському полку 112

Мерефа, м-ко у Харківському полку 353

Микільська, р. 78

Микільське, уроч. 86

Мильці (Милець), с. у Полтавському полку 104, 214, 219, 327

Миргород, м. 421, 508

Миргородський полк 48, 127, 508, 521

Михайлівка, с. у Сумському полку 74

Мороховцева Рудка, уроч. 87

Мурафа (Морафа), м-ко в Охтирському полку 119, 278, 424

Нежалка, с. в Ізюмському полку 170

Немирів, м-ко в Брацлавському воєводстві 121

Неплюєва, сл. в Охтирському полку 397

Нехаївка, с. у Ніжинському полку 306

Нехвороща, м-ко Полтавського полку 67, 84, 203, 211

Нижні Млини, с. у Полтавському полку 62, 69, 77, 104, 113, 206, 212, 312

Нижня Чернецька Вільшана, уроч. 98

Ніжин, м. 7, 24, 47, 102, 115, 125, 147, 173, 175, 234, 485, 512

Ніжинський полк 512, 518

Нова Водолага, м-ко в Харківському полку 171, 199, 438, 509

Новгород-Сіверський, м. у Стародубському полку 372, 395

Нові Санжари, м-ко Полтавського полку 162, 200, 208, 378

Новоросійська губернія 73, 509

Новотроїцьке, с. у Сумському полку 348

Обманів, с. у Ніжинському полку 400

Обухівка, с. у Миргородському полку 208

Олександрова Долина, уроч. 71, 90, 91

Ольшана (Вільшана), м-ко в Сумському полку 377

Омельник, м-ко в Миргородському полку 270

Опішне, м-ко в Гадяцькому полку 65, 87, 109, 121, 122, 136, 147, 175, 187, 199, 206, 208, 269, 275, 276, 304, 316, 352, 370, 409, 413, 429, 490

Оржиця, с. у Лубенському полку 316

Осначі, уроч. 113

Остапе, м-ко в Миргородському полку 177, 405

Остер, м-ко в Київському полку 465

Острогозьк, м. 518

Острогозький полк 518

Осьмачки, с. у Полтавському полку 20

Охтирка, м. 100, 146, 191, 512

Охтирський полк 512

— 574 —

Павленки, с. у Полтавському полку 20, 63, 82, 245, 362, 364

Павлівка, с. у Гадяцькому полку 493

Павлівка, с. у Полтавському полку 216

Патлаївка, с. у Полтавському полку 325

Перевєрзєва, д. Курського повіту 111

Переволочна, м-ко в Полтавському полку 16, 134, 281, 301

Переславль-Залєський, м. 73

Переяслав, м. 22, 136, 173, 175, 234, 318

Переяславський полк 23

Петрівка, с. у Полтавському полку 106, 107, 149, 165, 224

Пирятин, м-ко в Лубенському полку 414

Писарівка, с. в Ахтирському полку 414

Писарівка, с. у Полтавському полку 81, 130, 133

Пісочин, м-ко в Харківському полку 264

Піщанка, сл. на Українській лінії 193

Плотниці, с. у Прилуцькому полку 359, 366, 367

Повстин, с. у Лубенсько му полку 346

Поділки (Подолки), с. у Гадяцькому полку 299

Пологи, уроч. 57, 110

Полтава, м. 4-9, 15-20, 23, 24, 33, 35, 44, 46, 48, 49, 51-57, 63, 65, 69, 72, 73, 75, 79-83, 85, 93, 96, 105-107, 117, 119, 124, 128, 132, 133, 139, 140, 152, 163, 170, 209, 259, 274, 299, 308, 329, 330, 339, 345, 352, 361, 370, 375, 381, 391, 422, 505, 506, 509, 514

Полтавка, стр. 16, 42, 100, 171, 182, 515

Полтавська губернія 137, 234, 266, 318

Полтавська область 18

Полтавський повіт 64, 231

Полтавський полк 13, 21, 30, 47, 55, 58, 59, 99, 123, 125, 507, 521

Полтавщина 35, 179

Полузір'я, р. 69, 91, 92, 98, 101, 118, 153

Польська область 245

Польща 73, 515

Понурівка, с. у Стародубському полку 420, 427

Попове, с. у Ніжинському полку 381

Потоки, м-ко в Миргородському полку 383

Прилуки, м. 124, 374, 491, 515

Прилуцький полк 150, 515

Притаїлове, с. у Сумському полку 359

Путивль, м. 85

Путивльський повіт 514

Пушкарівка, с. у Полтавському полку 55, 103, 114, 514

Рашівка, м-ко в Гадяцькому полку 333, 484

Решетилівка, м-ко в Полтавському полку 16, 62, 80, 109, 167, 200, 215, 251, 260, 299, 403, 413

Рибці, с. у Полтавському полку 106, 125, 143, 174, 180, 181, 230, 234, 246, 316, 325, 385, 422

Римарівка, с. у Гадяцькому полку 115

Річ Посполита 27, 520

Ровні, уроч. 61

— 575 —

Рогинець (Рогинці), с. у Лубенському полку 182, 185

Рогізна, р. 16, 111

Рогізна, район у м. Полтава 111

Розсошенці, с. у Полтавському полку 72

Роменська сотня Лубенського полку 358

Ромни, м-ко в Лубенському полку 89, 92, 130, 137, 143, 146, 148, 157, 204, 310, 318, 378, 387, 393, 457, 500

Роски, с. у Прилуцькому полку 120

Російська імперія 27, 40, 41, 514, 516, 519

Санкт-Петербург, м. 125

Сааром, с. у Київському полку 424

Свинківка, р. 65, 76, 98, 118, 122, 126, 152

Святої Єлизавети фортеця 72-74, 193, 513

Семенівка, с. у Ніжинському полку 386

Семенівка, с. у Полтавському полку 63

Серединна Балка, уроч. 142

Скельки, с. у Гадяцькому полку 160

Слобідська Україна 37, 512, 518, 519

Слобідсько-Українська губернія 40, 512, 517-519

Слов'яносербія 104, 509

Соколині Байраки, уроч. 20, 139

Соколки, м-ко 446

Соколове, м-ко в Харківському полку 258

Смоленська провінція 11

Сорочинці, м-ко в Миргородському полку 122, 136, 162, 342, 355

Сосниця, м-ко в Чернігівському полку 377

Соснова (Соснівка), с. у Переяславському полку 293

Срібне, м-ко в Чернігівському полку 118

Стара Басань, м-ко в Переяславському полку 350

Старі Санжари, м-ко в Полтавському полку 54, 61, 101, 152, 175, 190, 191, 197, 239, 258, 331, 420, 423, 481

Стародуб, м. 24, 328, 394, 520

Стародубський полк 520

Стасівці (Стасі), с. у Полтавському полку 85, 88, 174, 453

Суми, м. 359

Супрунівка, с. у Полтавському полку 20, 251, 280, 377, 451

Сухий Тагамлик, р. 54, 74, 127

Тагамлик, р. 78, 83, 127

Тарапунька, р. 511

Тарасівка, с. у Гадяцькому полку 399

Татарка, уроч. 49

Тахтаулове, с. у Полтавському полку 74, 156, 206, 346, 369

Терешки, уроч. 61

Терешківка, с. у Сумському полку 470

Терни, с. в Охтирському полку 461

Терни, с. у Путивльському повіті Курської губернії 99

Триби, сл. у Полтавському полку 96

Тросшянець, с. в Охтирському полку 64

Тросшянець, уроч. 51, 135

— 576 —

Турбаї, с. у Миргородському полку 107, 334

Тютюнники, уроч. 117, 121

Україна 6, 37, 186, 195, 211, 229, 283, 439, 513

Українська лінія 141, 193, 509, 517, 520

Федорівка, с. у Полтавському полку 91, 353

Федорки, с. у Полтавському полку 124, 384, 401

Федоски, с. у Полтавському полку 107

Федунка, с. у Миргородському полку 273

Фидрівка (Федорівка), с. у Миргородському полку 129, 210

Фінляндія 9

Форостовичі, с. у Стародубському полку 418

Харків, м. 37, 164, 335, 516, 519

Харківський полк 516, 519

Хмельницький, м. 24

Хозівка, с. у Ніжинському полку 464

Хорол, м-ко в Миргородському полку 249, 482

Хоружівка, сл. у Лубенському полку 59

Хотомля (Хотімля), м-ко в Харківському полку 138

Чернечий Яр, с. у Полтавському полку 423, 510

Чернещина, с. у Полтавському полку 226

Чернігів, м. 95, 515

Чернігівське намісництво 510, 513-516

Чернігівський полк 204, 515, 516, 518

Черняківка, с. у Полтавському полку 156, 254

Чигрин-Дуброва (Чигирин Діброва), м-ко в Лубенському полку 180, 235, 332

Чорна, р. 56

Шафоростівка, с. у Миргородському полку 55

Шишаки, м-ко в Миргородському полку 48, 216

Шлезія (Сілезія, нім. Schlesien, пол. Śląsk) 53, 72, 80, 90, 92, 100, 109, 110, 112, 120, 126, 130, 134, 152

Шостаки, с. у Полтавському полку 20, 97, 101, 142, 152, 268, 429

Штофелівка (Штомпелівка), сл. у Миргородському полку 402

Штурмова, сл. у Полтавському полку 100

Щербані, с. у Полтавському полку 78, 98, 111

Щербані, уроч. 56, 82, 140

Щука, р. 74

Яківці (Яковець), с. у Полтавському полку 52, 156, 230, 254, 357, 399

Ямпіль, м-ко в Ніжинському полку 279, 307, 350, 444

Яреськи, м-ко в Миргородському полку 182, 257, 259, 260, 278, 302, 303

Ссылки на эту страницу

1	Волошин, Юрий Владимирович [Волошин, Юрій Володимирович] (н. 1963) — доктор історичних наук, професор, науковець

История Полтавы

Город Полтава в Румянцевской описи Малороссии 1765-1769 гг.

Ссылки на эту страницу