История Полтавы

Федяй, Леонид Васильевич

• 

Подробности

Просмотров: 20578

Федяй, Леонид Васильевич (15.08.1859 - ?). Православный. Образование получил в Петровском Полтавском кадетском корпусе. В службу вступил 01.09.1876. Окончил 2-е военное Константиновское училище (1878). Выпущен Прапорщиком (ст. 16.04.1878) в 3-ю гренадерскую артиллерийскую бригаду. Позже служил в 7-й артиллерийской бригаде. Подпоручик (ст. 20.12.1879). Поручик (ст. 18.12.1880). Окончил Николаевскую академию Генерального Штаба (1886; по 1-му разряду). Штабс-капитан (ст. 21.03.1886). Отбывал лагерный сбор при Харьковском ВО. Состоял при Иркутском ВО. Состоял при Иркутском пехотном юнкерском училище для преподавания военных наук (28.03.1888-07.06.1892). Капитан (ст. 24.04.1888). Состоял для поручений при штабе 9-го армейского корпуса (07.06.1892-03.12.1893). Цензовое командование ротой отбывал в 167-м пехотном резервном Ровненском полку (07.11.1892-07.11.1893). Штаб-офицер для особых поручений при штабе 11-го армейского корпуса (03.12.1893-01.04.1899). Подполковник (ст. 17.04.1894). Полковник (ст. 05.04.1898). Начальник штаба Усть-Двинской крепости (01.04.1899-05.04.1900). И.д. начальника штаба 21-й пехотной дивизии (05.04.1900-15.03.1902). Цензовое командование батальоном отбывал в 14-м гренадерском Грузинском полку (30.05.-30.09.1901). Начальник штаба 21-й пехотной дивизии (15.03.1902-16.03.1904). Командир 107-го пехотного Троицкого полка (16.03.1904-15.06.1907). Ген-майор (ст. 15.06.1907). Окружной генерал-квартирмейстер штаба Туркестанского ВО (15.06.1907-08.02.1914). В 08.02-22.10.1914 начальник штаба 25-го армейского. корпуса. Командующий (позже начальник) 31-й пехотной дивизией (24.10.1915-18.04.1917). Ген-лейтенант (ст. 14.07.1916). Летом-осенью 1917 - председатель Комиссии по "украинизации" войск Юго-Западного фронта. Затем в украинской армии. При гетмане - командир 14-й пехотной дивизии, с 09.1918 – командир 7-й пехотной дивизии 4-го Киевского армейского корпуса.

Награды: ордена Св. Станислава 3-й ст. (1890); Св. Анны 3-й ст. (1895); Св. Станислава 2-й ст. (1901); Св. Анны 2-й ст. (1906); Св. Владимира 3-й ст. (06.12.1910); Св. Станислава 1-й ст. (06.12.1913).

Варшавско-Ивангородская операция. Сборник документов мировой империалистической войны на русском фронте (1914-1917). М., 1938.

Горлицкая операция. Сборник документов мировой империалистической войны на русском фронте (1914-1917). М., 1941.

Залесский К.А. Кто был кто в Первой мировой войне. М., 2003.

Список старшим войсковым начальникам, начальникам штабов: округов, корпусов и дивизий и командирам отдельных строевых частей. С.-Петербург. Военная Типография. 1913.

Список Генерального штаба. Исправлен на 01.06.1914. Петроград, 1914

Список Генерального штаба. Исправлен на 01.01.1916. Петроград, 1916

Список Генерального штаба. Исправлен на 03.01.1917. Петроград, 1917

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

Фото из журнала "Огонек" 1915. Предоставил Илья Мухин (Москва)

Источники:

Русская армия в Первой мировой войне

 

Федяй Леонід Васильович (15.08.1859 — після 1922) — генеральний значковий Армії Української Держави.

Походив з Полтавщини. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, 2-ге військове Костянтинівське училище (1878), вийшов прапорщиком до 3-ї Гренадерської артилерійської бригади (Ростов). Згодом перейшов до 7-ї артилерійської бригади. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1886), служив на штабових посадах у Харківській, Іркутській та Київській військових округах. З 05.04.1898 р — полковник. З 01.04.1899 р. — начальник штабу Усть-Двинської фортеці. З 05.04.1900 р — в. о. начальника штабу 21-ї піхотної дивізії. З 16.03.1904 р. — командир 107-го піхотного Троїцького полку (Вільно). З 15.06.1907 р. — генерал-майор, генерал-квартирмейстер штабу Туркестанської військової округи. Учасник Першої світової війни. 08.02.—22.10.1914 р. — начальник штабу 25-го армійського корпусу. З 24.10.1915 р. — начальник 31-ї піхотної дивізії. З 14.08.1916 р — генерал-лейтенант. 18.04.1917 р. був демобілізований внаслідок контузії.

З 08.06.1918 р. - начальник 14-ї пішої дивізії Армії Української Держави. З 07.091918 р. — начальник 7-ї пішої дивізії Армії Української Держави.

У грудні 1918 р виїхав на Дон. Перебував у резерві Збройних Сил Півдня Росії та Російської армії П. Врангеля, білоемігрант.

ЦДАВОУ - Ф. 1075. - Оп. 2. - Сир. 651. - С 46; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С 39-зв. — 40; Список Генерального штаба на 1914. — СПб. — 1914.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 453

 

Федяй, Леонид Васильевич, р. 15 авг. 1859 в Хорольском у. Полтавская военная гимназия 1876, Константиновское военное училище 1878, академия Генштаба 1886. Офицер 3-й гренадерской артиллерийской бригады. Генерал-лейтенант, начальник 31-й пехотной дивизии. 1918 в гетманской армии; начальник 7-й пехотной дивизии; в нояб. — дек. 1918 в Киеве. Во ВСЮР и Русской Армии до эвакуации Крыма. Эвакуирован на корабле "Решид-Паша". В эмиграции в Югославии; на сен. 1930 член Общества офицеров Генерального штаба. Ум. после 1922. Жена, 2 детей. /4-67; 44; 45; 329; 368; 552; 634-86,91; 683/

Источник:

Волков, Сергей Владимирович, д.и.н. База данных № 2: «Участники Белого движения в России»

 

Федяй, Леонід Васильвич (15.8.1859 - р. см. невід.) - військовий діяч періоду Гетьманату, генерал-лейтенант. Народився на Полтавщині. Військову освіту здобув у Петровському Полтавському кадетському корпусі, 2-му Костянтинівському військовому училищі (1879). Служив в Іркутському піхотному юнкерському училищі. Після закінчення в 1888 Миколаївської академії Генерального штабу служив у Київському військовому окрузі, обіймав посаду штаб-офіцера для доручень 9-го армійського корпусу, офіцера з особливих доручень 11-го армійського корпусу. З 1904 -командир 107-го піхотного Грозненського полку, генерал-квартирмейстер штабу Туркестанського військового округу, полковник. У роки Першої світової війни 1914-18 на Південно-Західному фронті. Влітку-восени 1917-голова Комісії з українізації військ Південно-Західного фронту. За Гетьманату - командир 14-ої піхотної дивізії у Бахмуті, з вересня 1918 - 7-ої піхотної дивізії 4-го Київського армійського корпусу.

М. Литвин, К. Науменко (Львів).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. http://history.franko.lviv.ua

 

Источник:

Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 января 1902 г. Стр. 495. Полковник с 5 апреляя 1898 г.

 

Источник:

Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 сентября 1902 г. Стр. 432. Полковник с 5 апреляя 1898 г.

 

Источник:

Список полковникам по старшинству. Составлен по 2 мая 1907 г. Стр.82. Полковник с 5 апреляя 1898 г.

 

Источник:

Список генералам по старшинству. Составлен по 1 января 1908 г. Стр. 880.

 

Источник:

Список генералам по старшинству. Составлен по 1 января 1909 г. Стр. 780.

 

Источник:

Список генералам по старшинству. Составлен по 1 января 1910 г. Стр. 691.

 

Источник:

Список генералам по старшинству. Составлен по 1 января 1911 г. Стр. 623.

 

Источник:

Список генералам по старшинству. Составлен по 1 июля 1912 г. Стр. 561.

 

Источник:

Список генералам по старшинству. Составлен по 1 января 1912 г. Стр. 593.

 

Источник:

Список генералам по старшинству. Составлен по 1 июля 1913 г. Стр. 462.

 

Источник:

Список генералам по старшинству. Составлен по 15 апреля 1914 г. Стр.478