История Полтавы

Сливинский (Слива), Александр Владимирович

• 

Подробности

Просмотров: 55251

Сливинский (Слива), Александр Владимирович [в списках выпускников за 1905 г. указан как Слива, а в "Материалах..." за 1916 г. как Сливинский - Т.Б.] род. 29 августа 1886 г. Знаменщик корпуса. Окончил вице-унтер-офицером Петровский Полтавский кадетский корпус в 1905 г., фельдфебелем Николаевское инженерное училище (записан на мраморную доску училища) и Академию генерального штаба.

Службу офицером начал в 5 понтонном батальоне.

В настоящее время старший адъютант штаба 3 кавалерийского корпуса. Генерального Штаба штабс-капитан.

Участник великой отечественной войны и за отличия награжден ор. св. Георгия 4 ст.

Источники:

Ромашкевич А. Д. Список кадетам Петровского Полтавского кадетского корпуса, окончившим с 1891 по 1908 г. Приложение к Материалам к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса с 1-го октября 1907 г. по 1-е октября 1908 г. Год пятый. Полтава. 1908. Стр. 45, 55

Ромашкевич А. Д. Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса с 1-го октября 1913 г. по 1-е октября 1916 г. Год 11, 12, 13. Полтава. 1916. Стр.125

 

Сливинський Олександр, фото 1915 року (ЦДАВОУ)

Сливинський (Слива) Олександр Володимирович (29.08.1886-21.12.1953) - полковник Армії Української Держави.

Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус (1905), Миколаївське інженерне училище (1908), служив у 5-му понтонному батальйоні (Київ). Закінчив Імператорську Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1914). З липня 1914 р. — старший ад'ютант штабу 10-ї кавалерійської дивізії, в. о. начальника штабу 10-ї кавалерійської дивізії. З 22.03.1915 р. — капітан, старший ад'ютант штабу III кавалерійського корпусу. Нагороджений Георгіївською зброєю (10.11.1915, за бій 10.12.1914) та орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій 15—29.04.1915). Останнє звання у російській армії — підполковник.

На II Всеукраїнському військовому з'їзді 05—11.06.1917 р. був обраний членом Українського Генерального Військового комітету. Наприкінці 1917 р. — помічник начальника Українського Генерального штабу. З 10.03.1918 р. — начальник Генерального штабу УНР, згодом — Української Держави. За Гетьманату П. Скоропадського був підвищений до звання полковника 19.11.1918 р. через хворобу був звільнений з посади начальника Генерального штабу.

У грудні 1918 р. виїхав до Одеси, вступив до складу Збройних Сил Півдня Росії, перебував у запасі.

З травня 1920 р. — на еміграції в Югославії, з 1921 р. — у Німеччині, з 1951 р. — у Канаді, працював інженером-будівельником. Помер та похований у Монреалі (Канада).

ЦДАВОУ - Ф. 1078. - Оп. 2. - Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С 48-зв. — 49; Ф. 1078. - Оп. 2. - Спр. 39. - С 78; Список Генерального штаб на 1.06.1914. - СПб. - 1914. - С 685; Список Генерального штаба 1917 — Петроград. — 1917. — С 145; Військова нарада в кабінеті генерального секретаря Порша дня 18 (5 ст. ст) січня 1918 р.// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937 — Ч. 5. — С 2_3; Петрів В. Спомини з часів укрраїнської революції (1917-1921) - Львів. - 1928. - Ч. 2. - С 34-35; 1931. — Ч. 4. — С ЗО; Волков С. В. Офицеры русской регулярной кавалерии. — Москва — 2004. — С. 486; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. - Киїа - 2002. - С. 60, 63, 65, 94.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 409-410

 

Сливинский Александр Владимирович (наст. до 1914 — Слива), р. 11 сен. 1886. Полтавский кадетский корпус 1905, Николаевское инженерное училище 1908, академия Генштаба 1914. Офицер 5-го понтонного батальона. Подполковник, начальник штаба 10-й кавалерийской дивизии, затем начальник штаба Киевскою военного округа. Георгиевский кавалер. 1918 в гетманской армии; весной 1918 начальник Генерального Штаба; 29 июня 1918 пер. в войсковые старшины (ств. 15 авг. 1917). Полковник (с 31 окт. 1918). 17 нояб. 1918 уволен с назначением в распоряжение военного министра и с зачислением по Генштабу. В Вооруженных силах Юга России. Эвакуирован в дек. 1919 — мар. 1920 из Севастополя на корабле "Вел. князь Александр Михайлович". На май 1920 в Югославии. В Русской Армии в отделе генерал-квартирмейстера штаба Главнокомандующего до эвакуации Крыма. Эвакуирован на корабле "Сцегед". Осенью 1925 в составе Корниловского полка в Болгарии. В эмиграции в Югославии; на 1 апр. 1937 член Общества офицеров Генерального штаба, инженер-строитель, с 1925 в Германии, с 1951 в Канаде. Ум. 21 дек. 1953 в Монреале (Канада). Жена Мария Андреевна (Вишневская; р. ок. 1880), пасынок. Соч.: Конный бой 10 кавалер. дивизии под дер. Ярославице 8 авг. 1914 года. Сербия, 1921. /2; 4-20,52,68,177,178; 38; 43; 68-45; 131; 256; 490; 514; 552; 555; 634-86,93; 683/. На стр. 215 Сборника воспоминаний ошибочно назван Сливанским.

Источник:

Волков, Сергей Владимирович, д.и.н. База данных № 2: «Участники Белого движения в России»

Сборник воспоминаний бывших питомцев корпуса, изданный Объединением бывших воспитанников Полтавского кадетского корпуса (Париж, 1965)

 

Сливинський, Олександр Володимирович (1886—1953), генерал-хорунжий.

Нар. 1886 на Полтавщині. Петровський Полтавський кадетський корпус 1904, Миколаївське інженерне училище 1906, академія Генштабу 1914.

У роки І світової війни ст. ад'ютант штабів 3-ї кін. дивізії, 39-го арм. корпусу, штаб-офіцер штабу головнокомандувача Румунським фронтом. Нагороджений Золотою Георгієвською зброєю.

1917 брав участь в українізації російських частин фронту, делегат I і II Всеукраїнських військ. з'їздів, увійшов до складу Українського Генерального Військового Комітету, заступник нач. Генерального військового штабу.

Після гетьманського перевороту 1918 нач. Генштабу. Керував розробкою закону про загальний військовий обов'язок, плану розгортання армії Української Держави. Генерал-хорунжий. За Директорії склав повноваження.

З 1919 в ЗСПР емігрував у Югославію, з 1925 у Німеччині. Після II світ. війни 1954 виїхав у Канаду, помер 21 грудня 1953.

Источник:

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с. Стор.184

 

Сливинський, Олександр Володимирович (1886-1956) - український військовий діяч.

Н. на Полтавщині. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Миколаївське інженерне училище (1906), Миколаївську академію Генерального штабу (1914). У роки Першої світової війни 1914-18 перебував на Румунському фронті, старший ад'ютант штабу 3-ї кінної дивізії (1915), штабу 39-го армійського корпусу (1916), штаб-офіцер штабу головнокомандувача Румунського фронту (1917), підполковник. Нагороджений кількома орденами, Золотою Георгіївською зброєю.

Після утворення Української Центральної Ради брав безпосередню участь в українізації російських частин фронту. Делегат І і II Всеукраїнських військових з'їздів. У червні 1917 увійшов до складу Українського генерального військового комітету. У листопаді 1917 був призначений заступником начальника, у березні 1918 - начальником Генерального військового штабу. Провів реорганізацію Генштабу, розгорнув діяльність з формування регулярної української армії. Після гетьманського перевороту залишився начальником Генштабу, продовжував реалізацію планів, залучив до роботи досвідчених генералів М. Юнаківа, С. Дельвіга, В. Сальського, В. Петріва, М. Какуріна та ін. Під керівництвом С. розроблено проект закону про загальний військовий обов'язок, опрацьовано план розгортання Збройних сил Української Держави. За Директорії УНР склав повноваження. В 1919 емігрував у Польщу, потім - у Німеччину. Після закінчення Другої світової війни 1939-45 виїхав у Канаду, де помер у 1956.

М. Литвин, К. Науменко (Львів).

Источник:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)

 

Сливинский Александр Владимирович (1886 - 21.12.1956 н.ст.). Образование получил в Петровском Полтавском кадетском корпусе (1905). В службу вступил 01.06.1905. Окончил Николаевское инж. училище (1908). Из училища выпущен Подпоручиком (ст. 15.06.1908) в 5-й понтонный батальон. Поручик (ст. 24.03.1910). Окончил Николаевскую военную академию (1914; 2 класса по 1-му разряду). По окончании 2-х классов академии приказом по генштабу №12 за 1914 прикомандирован к штабу Киевского ВО для испытания. Участник мировой войны. Ст. адъютант штаба 10-й кав. дивизии. Штабс-капитан (ст. 24.03.1914). Причислен к ген. штабу (1914). Ст. адъютант штаба 3-го кав. корпуса (с 22.03.1915; на 01.01.1916 и 03.01.1917 в должности). Награжден Георгиевским оружием (ВП 10.11.1915) и орденом Св. Георгия 4-й ст. (ВП 20.12.1915). Капитан (ст. 10.04.1914). И.д. помощника начальника отделения управления ген-кварт. штаба помощника Гл-щего армиями Румынского фронта (назначен между 03.01. и 08.02.1917). И.д. штаб-офицера для поручений по авиации при управлении генерал-квартирмейстера штаба помощника главнокомандующего армиями Румынского фронта (на 30.07.1917). 30.07.1917 старшинство в чине Капитана установлено с 10.04.1913. В 1918 в гетманской армии. Весной 1918 начальник Генерального штаба. Полковник. 19.11.1918 оставил должность по болезни. В 12.1918 выехал в Одессу. Во ВСЮР; состоял в резерве чинов. Эвакуирован в 12.1919-03.1920 из Севастополя на судне «Вел. кн. Александр Михайлович». На 05.1920 в Югославии. В эмиграции в Югославии, инженер-строитель, с 1925 в Германии, с 1951 в Канаде. Умер в Монреале.

Награды: ордена Св. Станислава 3-й ст. (08.05.1914); Георгиевское оружие (ВП 10.11.1915); Св. Георгия 4-й ст. (ВП 20.12.1915).

Сочинения: Конный бой 10-й кав. дивизии ген. гр. Келлера 8/21 августа 1914 г. у д. Ярославице. Сербия, 1921.

"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.

Список Генерального штаба. Исправлен на 01.06.1914. Петроград, 1914

Список Генерального штаба. Исправлен на 01.01.1916. Петроград, 1916

Список Генерального штаба. Исправлен на 03.01.1917. Петроград, 1917

Волков С.В. "Энциклопедия Гражданской войны. Белое движение". СПб, 2003. Информацию предоставил Илья Мухин (Москва)

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

ПАФ 30.07.1917. Информацию предоставил Илья Мухин (Москва)

Источники:

Русская армия в Первой мировой войне

 

Сливинский Александр Владимирович (ок. 1886 — 21 дек. 1953, Монреаль, провинция Квебек, Канада).

Полковник Генштаба. Во время Первой мировой войны он и его жена (урожд. А.М.Вишневская) провели в Киеве большую организационную работу в области благотворительной помощи, особенно во время трагической эвакуации города. До 1925 г. работал в качестве инженера-строителя. В 1925 г. с рабочим транспортом перемещен в Германию, откуда уже больной переселился в 1951 г. в Канаду. Умер в возрасте 67 лет.

Часовой. — Париж — Брюссель, 1954, № 340.

Источник:

Незабытые могилы: Российское зарубежье: некрологи 1917—2001: В 6 т. Т. 6. Кн. 2. Скр-Ф / Рос. гос. б-ка; Сост. В.Н.Чуваков; Под ред. Е.В.Макаревич. — М., 2006. Стр. 27.