История Полтавы

Калинин, Михаил Иванович

• 

Подробности

Просмотров: 65168

Калінін, Михайло Іванович (1875—1946) — радянський державний і партійний діяч.

Народився у с. Верхня Тройця (тепер Калінінської обл.) в сім'ї селянина. Працював на Путіловському з-ді у Петербурзі, де у 1905 р. очолив більшовицьку організацію. Після перемоги у 1917 р. Жовтневого збройного повстання — голова Петроградської міської думи, з 1919 р. — ВЦВК, з 1922 р. —один з голів ЦВК СРСР, у 1938—1946 рр. — голова Президії Верховної Ради СРСР. У 1919—1920 рр. відвідував Україну на чолі агітпоїзду "Октябрьская революция". У лютому — березні 1922 рр. для безпосередньої роботи по боротьбі з голодом побував у Харкові, Полтаві, Києві.

Ім'ям М.І. Калініна названо вулицю і площу.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 321

Фото: http://www.pechora-portal.ru/

 

Калінін, Михайло Іванович (19(07).11.1875—03.06.1946) — радянський державний та партійний діяч.

Н. в с. Верхня Троїця (нині село Тверської обл., РФ) в сел. родині. Закінчив земське уч-ще та вечірню заводську шк. Працював робітником у Санкт-Петербурзі, Тифлісі (нині м. Тбілісі, столиця Грузії), Ревелі (нині м. Таллінн, столиця Естонії), Москві. Від 1898 — чл. РСДРП—ВКП(б). 1901 брав участь у першотравневій демонстрації, організованій Й.Сталіним у Тифлісі. Від 1906 — у фракції більшовиків. Зазнавав репресій з боку царських властей. Учасник революції 1905—1907 та Жовтневого перевороту в Петрограді 1917. Від листоп. 1917 — міський голова Петрограда (нині м. С.-Петербург), з 1919, після смерті Я.Свердлова, — голова ЦВК РСФРР (з 1923 — ЦВК СРСР). Від 1919 — кандидат у чл. політбюро ЦК РКП(б)/ВКП(б), 1926—1946 — чл. політбюро ЦК ВКП(б). Не раз відвідував Україну: у черв. 1919, берез., трав.—черв., серп.—жовт. 1920 — з агітаційною метою; у лют. 1922 разом з головою ВУЦВК УСРР Г.Петровським був у Полтав., Київ., Харків., Волин., Одес. та Миколаїв. губерніях, де налагоджував збирання коштів і продовольства для голодуючого нас. неврожайних регіонів РСФРР, хоча мешканці пд. укр. губерній не менш сильно потерпали від нестачі харчів (див. Голод 1921—1923 років в УСРР). Був прихильником обмеження владних функцій республіканських органів щодо управління на підконтрольних їм тер. на користь загальносоюзних. Починаючи з 1930-х рр., повністю перебував під впливом Й.Сталіна. 1931 власноручно затвердив постанову про перейменування м. Твер у м. Калінін (нині знову м. Твер, РФ). Підтримав насильницьку колективізацію сільського господарства, 1932 підписав горезвісний «закон про сім колосків». 1934 за його підписом був оприлюднений указ про створення позасудових органів («особых совещаний»), що стали складовою ч. механізму політ. репресій у країні. 25 жовт. 1938 органи НКВС арештували його дружину Катерину (1882—1960; дівоче прізв. — Лорберг; з 1907 — чл. РСДРП(б)—ВКП(б), з 1936 — чл. Верховного Суду СРСР) за звинуваченням в антирад. діяльності та зв’язках із троцькістами (див. Л.Троцький). Ніяких кроків до визволення Катерини, з якою він був одружений з 1905 і мав 5 дітей, він не зробив, і 25 квіт. 1939 її засудили на 15 років таборів та з поразкою в правах на 5 років (була помилувана 14 груд. 1946, невдовзі після смерті К.). 1938 був обраний головою Президії ВР СРСР. Перебуваючи на цій посаді, формально мав деякі повноваження вищої посадової особи д-ви (в країні його називали «всесоюзним старостою»), однак, по суті, виконував лише представницькі держ. функції.

П. у м. Москва. Похований на Красній площі біля Кремлівської стіни.

Літ.: Максакова Л.В. Агитпоезд «Октябрьская революция» (1919—1920). М., 1956; Петров В.И. М.И. Калинин на Украине (1920 г.). К., 1962; Петров В.І. М.І. Калінін в Україні. «УІЖ», 1965, № 12; Білий П.Х. Документи ЦДАЖР про перебування М.І. Калініна на Україні. «Архіви України», 1979, № 6; Городецький Я.С. Рейс у Донбас агітпоїзду «Октябрьская революция» в 1920 р. «УІЖ», 1983, № 2; Залесский К.А. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. М., 2000.

В.Ю. Васильєв.

Источник:

e-Енциклопедія історії України