Екатерина ІІ "Великая"
- Подробности
- Просмотров: 92496
Катерина ІІ (02.05(21.04).1729 —17(06).11.1796) — рос. імператриця (1762—96). До приїзду в Росію і прийняття православ’я (28 черв. 1744 з ім’ям Катерина Олексіївна) — принцеса Софія-Фредеріка-Августа з нім. династії Ангальт-Цербст. Від серп. 1745 — дружина спадкоємця рос. престолу Петра Федоровича (від груд. 1761 — імп. Росії Петро III). Після палацового перевороту 28 черв. 1762, здійсненого гвард. полками в Санкт-Петербурзі, і вбивства Петра III узурпувала владу й відтоді відома як К. II.
Певну роль у здійсненні перевороту відіграв гетьман К. Розумовський, який разом зі старшим братом О.Г. Розумовським входив до найближчого кола великої княгині Катерини Олексіївни. Саме в розташування його гвард. полку (Ізмайловського) в ніч на 28 черв. прибула Катерина Олексіївна й прийняла там як імператриця від гвардійців присягу на вірність. За розпорядженням К. Розумовського в друкарні Петерб. АН заздалегідь було тиражовано маніфест про сходження К. II на престол.
Серед активних учасників перевороту було кілька українців, зокрема гвард. офіцери брати Захар і Михайло Дубянські — сини колиш. духівника імп. Єлизавети Петрівни — Федора Дубянського.
У лип. 1764 під прикриттям політ. "змови Мировича" в Шліссельбурзькій фортеці було вбито утримуваного там уже 20 років колиш. рос. імп. Івана VI Антоновича (н. 1740 — скинутий з престолу 25 листоп. 1741). Безпосереднього виконавця "змови" — офіцера Василя Мировича, онука одного з сподвижників гетьмана І. Мазепи Федора Мировича (див. Мировичі), за наказом К. II було страчено в С.-Петербурзі. Солдатів, які були підлеглими Мировичу і разом з ним діяли як "змовники", було прогнано крізь тисячний стрій (покарання побиттям палицями) й розіслано по віддалених гарнізонах. Натомість убивці Івана Антоновича — його тюремні охоронці — отримали нагороди і хоча й були відставлені від військ. служби, але зі збереженням грошового жалування.
К. II була прихильницею абсолютизму й стосовно України проводила політику, спрямовану на остаточну ліквідацію її держ. автономії та інкорпорацію її тер. до Російської імперії. У листоп. 1764 К.Розумовського було звільнено з посади гетьмана, а сам гетьманату інститут ліквідовано. Для управління Україною була створена 2-га Малоросійська колегія на чолі з графом П. Румянцевим (див. П. Румянцев-Задунайський). В інструкції, власноруч написаній у листоп. 1764 до щойно призначеного генерал-губернатора Малоросії, К. II піддала нещадній критиці адм.-політ., соціальний і військ. устрій Гетьманщини, її судочинство і госп. уклад (див. також "Записка о непорядках в Малороссии"). Вона охарактеризувала період гетьманування К. Розумовського як час втрачених для імперії фіскальних можливостей. "Россия, — зазначалося в інструкції, — во время последнего гетманского правления почти никакой от того народа пользы и доходов поныне не имела". Імператриця звертала увагу свого намісника на те, що малороси, на її думку, відчувають стосовно всього великоросійського "внутреннюю ненависть", а тому, орієнтуючи його на радикальні дії, спрямовані на якнайшвидше перетворення Гетьманщини в звичайну провінцію імперії, вона водночас радила йому мати "и волчьи зубы и лисий хвост".
За рекомендацією К. II (вона не довіряла результатам попередніх переписів нас. в Гетьманщині) 1765—69 було здійснено Генеральний опис Лівобережної України, у ході якого складалися списки місц. оподатковуваного нас. та обліковувалися його земельний фонд й ін. майно.
Прагнучи зарекомендувати себе перед зх. країнами як "освіченого монарха" (див. Освічений абсолютизм), К. II сприяла пожвавленню сусп.-політ. життя в імперії, в т. ч. в Україні, зокрема ініціювала вибори депутатів до Законодавчої комісії з вироблення "Нового Уложення" (див. Комісія законодавча 1767—1768) та складання "наказів" депутатам від різних верств нас. В роботі комісії взяли участь представники від центр. урядових установ, дворянського стану (див. Дворянство), нас. міст, козаків і навіть від державних селян. К. II власноруч написала і свій "наказ" до комісії, в основу якого поклала низку прогресивних для свого часу ідей, зокрема про поділ влади, реліг. толерантність, гуманне поводження із заарештованими тощо. Найменш розробленим і досить невиразним в її "наказі" був лише розділ про селян. Однак уже перші засідання комісії засвідчили, що імператриця не планує змінювати традиційні соціально-екон. і політ. курси д-ви. Її уряд просто проігнорував найбільш важливі положення, що містилися в "наказах" від непанівних верст нас., а в груд. 1768 під приводом початку війни з Османською імперією діяльність комісії було припинено на невизначений час.
У 1760—80-х рр. були остаточно ліквідовані укр. козац. військо, запороз. військо, лівобережні й слобідські козацькі полки, а також традиційний адм.-військ. устрій в Україні. На тер. 5 колиш. слобідських козацьких полків було утворено Слобідсько-Українську губернію. Її центром ставав Харків, а колиш. полкові міста Охтирка, Суми, Ізюм і Острогозьк (нині місто Воронезької обл., РФ) перетворені на провінційні містечка. Решта населених пунктів перейменовувалась у військ. слободи. Із п’яти козац. слобідських полків були сформовані гусарські полки (див. Гусари), що увійшли до складу рос. армії.
Лівобереж. козац. полки також були реорганізовані. На базі цих полків за указом від 28 черв. 1783 було створено 10 регулярних кавалерійс. полків, що теж увійшли до складу рос. армії. Повне злиття укр. козац. війська з рос. армією відбулося 1789 і 1791, відтоді всіх укр. військовиків офіційно стали називати так само, як і рос., — солдатами і офіцерами.
23 квіт. 1775 спец. рада при К. II розробила детальний план ліквідації Нової Січі та її збройних сил. Проти Січі в черв. 1775 кинули регулярні військ. частини, що по завершенні тогочасної рос.-турец. війни поверталися з театру бойових дій. За чисельністю вони в 10 разів переважали збройні сили козаків Січі. Після зайняття Нової Січі тамтешні оборонні споруди були повністю зруйновані, там було розміщено рос. гарнізон.
На поч. 1780-х рр. ліквідація Укр. . козац. д-ви завершилася. За указом від 27(16) вересня 1781 Гетьманщина була розділена на Київське намісництво, Чернігівське намісництво та Новгород-Сіверське намісництво, що становили одну Малоросійську губернію (пізніше Малоросійське генерал-губернаторство). Традиційний поділ на полки та сотні було скасовано. Невдовзі перед тим на частині тер. Слобідської України було утворено Харківське намісництво (1780), пізніше в Пд. Україні — Катеринославське намісництво (1783), згодом — Вознесенське намісництво (1795). У Правобережній Україні після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польші 1772, 1793, 1795) було створено три намісництва — Ізяславське намісництво, Брацлавське намісництво та Подільське намісництво.
Припинили свою діяльність й укр. фінансові та судові інстанції. 1782 укр. поштову службу було повністю підпорядковано загальнорос. департаменту пошт. 1786 було ліквідовано Малоросійську колегію.
Натомість було створено принципово новий, імперський адм.-політ. апарат. У адм. і суд. установах переважну більшість місць посіли представники місц. еліти. Більша частина козацької старшини перейшла на службу до нової влади. Ті, хто залишався у війську, одержували той чи ін. офіцерський чин рос. армії. Спочатку старшинські чини були зрівняні з рос. військ. табельними чинами (див. Табель про ранги 1722), потім, 1784, — скасовані (залишилися тільки офіцерські чини). За указом К. II від 3 трав. 1783 на тер. Лівобереж. та Слобідської України було юридично затверджено кріпацтво. За Жалуваною грамотою дворянству 1785 укр. козац. старшина була зрівняна в правах і привілеях з рос. дворянством.
Після секуляризації церк. і монастирських земельних володінь, здійсненої згідно з указом від 10 квіт. 1786, православна церква в Україні повністю втратила свою автономію, а після приєднання до Рос. імперії Правобереж. України (1793) там була ліквідована Українська греко-католицька церква: унійні єпархії були скасовані, їхнє майно конфісковано, унійні храми передавалися православним. Під тиском імперської адміністрації до правосл. Церкви 1794—95 перейшло понад 1,5 млн греко-католиків.
За роки правління К. II Україна була остаточно позбавлена власної військ. сили, власних держ. інституцій і власної церкви. Це призвело до того, що українці на тривалий час втратили перспективу нац. розвитку.
Разом з тим у результаті російсько-турецької війни 1768—1774, російсько-турецької війни 1787—1791 та 3-х поділів Польщі до складу Рос. імперії ввійшли майже всі етнічні укр. землі, окрім Галичини, Буковини та Закарпатської України, а також Крим. п-ів.
1787 К. II здійснила подорож на південь України і до вже завойованого Криму. Під час відвідування Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ), заснованого Г. Потьомкіним і названого на її честь, імператриця брала участь у закладці фундаменту Свято-Преображенського собору. 1792 вона схвалила пропозицію місц. властей Катеринослава встановити на тер. міста їй пам’ятник. (Щоправда, відкриття останнього відбулося набагато пізніше — 1846; пам’ятник проіснував до лют. 1917).
Дружні стосунки К. II та герм. імп. Йосифа ІІ сприяли розробці т. зв. грец. проекту — відновлення Візант. імперії під скіпетром онука К. II великого князя Костянтина Павловича.
У гуманітарній сфері політика К. II відзначалася посиленою русифікацією нац. земель, що входили до складу імперії: 1766 Синод видав указ Києво-Печерській лаврі друкувати тільки ті книги, що пройшли його цензуру, 1769 за указом того ж Синоду укр. книги в церквах були замінені на моск., а букварі укр. мовою були повністю вилучені з ужитку. 1783 у Київ. академії (див. Києво-Могилянська академія) було офіційно запроваджено рос. мову викладання, згодом (1786) в обов’язковому порядку була введена система навчання, узаконена для всіх навч. закладів Рос. імперії. 1789 за ініціативою К. II в С.-Петербурзі було видано "Сравнительный словарь всех языков", в якому українська мова характеризувалася як рос., спотворена польською. Неодноразові пропозиції щодо відкриття на укр. землях, зокрема в Києві, вищої школи, не знайшли позитивного вирішення з боку уряду К. II.
З початком Французької революції кінця 18 століття К. II остаточно стала на шлях реакції. Останні роки її правління позначилися переслідуваннями прогресивної інтелігенції, закриттям багатьох видань, зокрема сатиричних журналів, у діяльності яких раніше вона сама брала активну участь. 1796 вона планувала збройне втручання у внутр. справи революц. Франції.
У К. II було 12 фаворитів: С. Салтиков (1752—54), С.-А. Понятовський (1755—58; майбутній король Польщі — Станіслав-Август Понятовський), граф Г. Орлов (1760—72), О. С. Васильчиков (1772—74), князь Г. Потьомкін (1774—76), П. Завадовський (1776—77), С. Зорич (1777—78), І. Римський-Корсаков (1778— 79, родич композитора), О. Ланськой (1779—84), О. Єрмолов (1785—86), граф О. Дмітрієв-Мамонов (1786—89), кн. П. Зубов (1789—96).
Померла від інсульту.
Тв.: Записки императрицы Екатерины II. Москва, 1990 (Репринтне відтворення вид. Лондон, 1859).
Літ.: Путро А.И. Левобережная Украина в составе Российского государства второй половины ХVIII века. Киев, 1988; Брикнер А. История Екатерины Второй, т. 1—2. М. 1991 (Репринтне відтворення вид. СПб., 1885); Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини 1760—1830. К., 1996; Пчелов Е. Романовы. История династии. М., 2001.
О.І. Путро.
Джерело:
e-Енциклопедія історії України
Посещение Полтавы Императрицей Екатериной II-й.
В 1787 г., 7 июня, Императрица Екатерина II, путешествуя по России, на возвратном пути из Крыма, посетила Полтаву.*) Императрицу сопровождали: Г. А. Потемкин, А. В. Суворов, М. И. Кутузов и друг. Об этом посещении находим следующие подробности в статье Г. В. Есипова: "Путешествие Императрицы Екатерины II в южную Россию в 1787 году" **), которые и приводим здесь.
*) По почтовому тракту из Кременчуга на Кобеляки, а оттуда в Полтаву.
**) "Киевская Старина" 1892 г., т. XXXVI, февраль, стр. 308—306. См. также: "Записки Одесского Общества Истории и Древностей" 1853 г., т. 3, стр. 273—288.
"Когда Императорский поезд начал приближаться к городу Полтаве, началась с крепости пушечная пальба, а в церквах колокольный звон; при въезде в город, перед построенными триумфальными воротами***), встретили все начальники легкоконных полков и сопровождали Императрицу в город верхами возле кареты; у триумфальных ворот комендант поднес Императрице ключи от крепости, здесь же стояло полтавское купечество, мещане и ремесленники с их значками; у соборной церкви встретил с крестом и поднес его к карете Императрицы Амвросий, архиепископ Екатеринославский и Херсоно-Таврический.
***) Где ныне пересекаются улицы
Александровская и Монастырская. Въезд Екатерины II-й в Полтаву был со стороны нынешней Кобелякской улицы, по которой шла транспортная дорога на г. Кобеляки.
Помещение для Императрицы приготовлено было в доме Черниговского губернатора А. С. Милорадовича
(39). Здесь, у подъезда; встретили: Потемкин, гофмаршал князь Барятинский, правитель Екатеринославский И. М. Синельников с дворянством.
39) Еще ранее приезда
Императрицы в Полтаву, Потемкин писал Милорадовичу: "При избрании места в Полтаве для построения дворца, не нашел я там ничего лучше и способнее загородного вашего дома. Красота и приятность положения его заставили меня назначить там быть помянутому зданию, и остается мне только ваше превосходительство через сие просить о вашем на то соизволении, в котором я и не сомневаюсь". Усадьба генерал-поручика А. С. Милорадовича была там, где ныне городской сад. ("Письмо из Херсона от 26 мая 1783 г." в брошюре графа Г. А. Милорадовича: "Андрей Степанович Милорадович, командир Севского пехотного полка 1763—1771 г.", Чернигов, 1892 г., изд. 3, стр. 17).
После обеда, к которому было много приглашенных, особенно военных, Императрица некоторое время гуляла в саду со своею любимицею камер-фрейлиной А. С. Протасовой. Вечером к карточной партии с Императрицей приглашены были А. М. Дмитриев-Мамонов, граф Кобенцель и граф Сегюр.
Вечером около дома и в саду была иллюминация плошками.
На а следующий день, 8 июня, в 11 часу утра, Императрица в двухместной карете, в сопровождении всей свиты, выехала осмотреть местность Полтавского сражения. За каретой следовали все военные начальники, штаб и обер-офицеры легкоконных полков, в Полтаве бывших. Императрица осмотрела старые редуты и шведскую могилу, и прибыла к Крестовоздвиженскому монастырю; у святых ворот ожидало Императрицу духовенство: Амвросий, архиепископ Екатеринославский, Серафим, митрополит Лакедемонский, и Каллиник, епископ Врестенский. Архиепископ Амвросий сказал приветственную речь, поднес животворящий крест, Императрица приложилась к кресту, при пении певчих, предшествуемая духовенством, взошла в церковь к литургии, которую совершил архиепископ Амвросий. По окончании литургии, возглашена была вечная память Императору Петру I, потом Императрица, посетив архиепископа Амвросия в его келье, возвратилась к обеду во дворец в 1 часу.
В 6 часов граф Безбородько представил Императрице приехавшего ко двору молдавского господаря Александра Маврокордато, после чего Императрица выехала со всей свитой за город смотреть на бывшие в лагерях полки. Войска было: конного 70 эскадронов, пехоты четыре батальона гренадер и четыре батальона егерей.
Объехав все полки, которые отдавали честь с музыкой и барабанным боем, Императрица вышла из экипажа и из палатки, для нее приготовленной, любовалась войском, которое маршировало мимо палатки под предводительством генерал-аншефа князя Ю. В. Долгорукова (+ 8 ноября 1830 г.); напоследок "все войско, имея 40 орудий полевой артиллерии, атаковало неприятеля перед собой представленного, причем во всех движениях доказало совершенное устройство и похвальную расторопность". — Так записано в современном Камер-Фурьерском Журнале.
"Полтавское сражение явилось перед нами (писал граф Сегюр (+ в 1803 г.) в своем дневнике) в живой, движущейся, одушевленной картине, близкой к действительности. Русская армия разделилась на две половины, из коих одна заняла русские окопы, другая шведские редуты. По распоряжению Потемкина, чрезвычайно согласно, отчетливо и скоро перед взорами Царицы произведены были все эти маневры, какие могли изобразить нам подобие этой решительной битвы. Движение вперед кавалерии, развернувшей фронт из четырех колонн, стремительная атака, живой и сильный огонь пехоты в то время, как левое крыло вело фальшивую атаку на лес и обходило правый фланг неприятеля, — все это чрезвычайно верно изображало сражение.
Удовольствием и гордостью горел взор Екатерины; казалось, кровь Петра Великого струилась в ее жилах. Это величественное и великолепное зрелище достойно увенчало наше романическое и вместе историческое путешествие. Князь Потемкин поднес Императрице чудесное жемчужное ожерелье; она осыпала его подарками и щедро раздавала чины и ордена генералам и офицерам"
(40).
40) "Записки графа Сегюра о пребыванииии его в России в царствование Екатерины II (1785—1789), перевод с французскаго, Спб., 1865 г., стр. 231—232.
Принц Нассауский де-Линь (+ 13 декабря 1814 г.), сопровождавший Императрицу в этом путешествии, говорит: "Кто видел Екатерину при обозрении Ею поля Полтавского, тот убедился, что Она была Достойная Наследница скипетра и духа Петра Великого. Взглянув на место, где должна была решиться участь двух царств, Она произнесла следующие достопамятные слова: "Смотрите, от чего зависит жребий государств. Один день, несколько часов решают их судьбу. Одна легкомысленная самонадеянность уничтожила всю славу, все успехи Карла XII. Тот, кто приводил в ужас Германию, тот самый побежден и бежал с поля Полтавского, а без того и Нас бы здесь не было".
Императрица пробыла на поле Полтавского сражения до 8 часов вечера; а перед отъездом в город статс-дама графиня А. В. Браницкая (+ 15 августа 1838 г.), здесь же в палатке, представила ей съехавшихся жен военных начальников и дворян — все жалованы к руке, и при пушечной пальбе Императрица возвратилась в Полтаву.
В этот день Потемкину пожалован титул "князя Таврического". Преосвященному Амвросию, архиепископу Екатеринославскому, пожалован бриллиантовый крест, с повелением носить его на черном клобуке, подобно как митрополиту. (К.-Ф. Журнал). Губернский предводитель дворянства, бригадир Лалош произведен в генерал-майоры и уволен с пенсией по 600 руб. в год. Генерал-поручик Чорба получил орден св. Владимира 2 й степени: генерал-майор Алымов и бригадир Николай Адабапи — Владимира 3-й степени, затем более 40 человек пожалованы 4-й степенью того же ордена.
Суворову пожалована табакерка с вензелем в 3000 руб., гетману Браницкому табакерка с портретом в 2500 руб., высшему духовенству и на монастыри 5000 руб.
На следующий день, 9 июня, все съехались благодарить Императрицу; к числу награжденных совершенно неожиданно Императрица присоединила генерал-аншефа Преображенского полка премьер майора Ю. В. Долгорукова и генерал-майора действительного камергера А. М. Дмитриева-Мамонова; первый пожалован был в подполковники, а второй — в премьер-майоры Преображенского полка.
Перед отъездом все откланивались, жалованы были к руке и, между прочим, простились с Императрицей граф К. П. Браницкий и жена его статс-дама Александра Васильевна.
При выходе на крыльцо, здесь полтавские купцы и мещане поднесли хлеб-соль и разные фрукты. В шестиместную карету были приглашены: статс-дама графиня Скавронская, камер-фрейлина Протасова, Дмитрий Мамонов, граф Кобенцель и граф Сегюр. Проехав крепость, Императрица, встреченная у собора Успения Пресвятой Богородицы преосвященным Амвросием, взошла в церковь, отслужила молебен и потом, в 9 часов утра, при пушечной пальбе и колокольном звоне, в сопровождении верхами генералитета и эскадрона Острогожского легкоконного полка, Императорский поезд выехал из Полтавы к обеду на станцию "Карловку" (41).
41) Накануне (8 июня) Она сделалала подарок Потемкину: "Князь Григорий Александрович! Приемля с особенным удовольствием труды и старания ваши в доставлении продовольствия войскам Нашим, начальству вашему вверенным, с выгодой и сбережением казны, Всемилостивейше жалуем вам сто тысяч рублей, кои вы можете взять из сумм, в распоряжение ваше назначенных, на счет возвращения их в будущем году из кабинета. Пребываю всегда вам благосклонны. Екатерина". (Из дел Государственного архива, V, 85).
Подчиненным Потемкина и местному дворянству Императрица в тот же день, в Полтаве, выразила через Потемкина также особую благодарность:
"Князь Григорий Александрович! Во время путешествия Моего через губернию Екатеринославскую и область Тавричеекую, видев надлежащее устройство ревностное и радетельное прехождение должностей вашими подчиненными, усердие и добрую волю дворянства и прочих обществ, поручаю вам всем им объявить отличное Мое удовольствие и благоволение". (Из дел Государственного архива, V, 85). — (См. "Киев. Стар.", 1892 г., т XXXVI, март, стр. 458, подстрочное примечание в статье Г. В. Есипова: "Путешествие Императрицы Екатерины II в южную Россию в 1787 году".
О пребывании Суворова в Полтаве сохранился следующий анекдот. Когда в Полтаве Императрица, довольная маневрами войск, спросила Суворова: "чем мне наградить вас?" — "Ничего ненадобно, Матушка", отвечал Суворов: "давай тем, кто просит, ведь у тебя и таких попрошаек, чай много?" Императрица настояла. — "Если так, Матушка, спаси и помилуй: прикажи отдать за квартиру моему хозяину — покою не дает, а заплатить нечем!" — "А разве много?" сказала Екатерина, — "Много, Матушка, — три рубля с полтиной" важно произнес Суворов. Деньги были выданы, и Суворов рассказывал "об уплате за него долгов" Императрицей. "Промотался!" говорил он: "хорошо, что Матушка за меня платит, а то беда бы..." (42).
42) "История Суворова" Н. А. Полевагого, Спб., 1843 г., стр. 113. "Русские люди", т. I. стр. 226—227.
В институтском саду находилась до 1870 г. (а затем была сломана) беседка *), в которой Екатерина II, после бывших на поле полтавском маневров, принимала князя Потемкина и, собственноручно угостив его чаем, поздравила прозванием "Таврического". Местность эта в то время принадлежала г-же Стороженковой, урожденной Милорадович, а впоследствии перешла во владение М. С. Кочубея (43).
*) Беседка эта находилась над обрывом, — она была каменная, с колоннами, в византийском стиле.
43) В Полтаве же Императрица предписала сенату заготовить похвальную грамоту на имя князя Потемкина, с означением его подвигов, которыми совершено присоединение Тавриды к России, дано благоустройство сему краю и проч., вследствие чего пожаловано ему проименование "Таврического". ("Двор и замечательные люди в России во второй половине XVIII ст." А. И. Вейдемейера, изд. И. Эйнерлинга, Спб., 1846 г., ч. II, стр. 42).
Источник:
Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. 2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 27-29
Ссылки на эту страницу
| 1 | «Разбор» излишка приходского клира в военную службу (1831 г.)
[«Розбір» надлишку парафіяльного кліру в військову службу (1831 г.)] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1880. – № 3. – С. 140-151 |
| 2 | Автобиографическая записка И. И. Сердюкова
[Автобіографічна записка І. І. Сердюкова]. И. Сердюков. Автобиографическая записка И. И. Сердюкова // "Киевская старина", т. LII, 1896 г., ноябрь (стр. 178-224), декабрь (стр. 337-373) |
| 3 | Автобиография Ивана Мартынова
Мартынов И. И. Записки И. И. Мартынова. I. Автобиография // Кашпирёв: "Памятники новой русской истории". Спб., 1872 г., т. II, стр. 68-109 |
| 4 | Административные мероприятия к достижению целесообразности в церковном пении
[Адміністративні заходи до досягнення доцільності в церковному співі] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1876. – № 17. – С. 640-662 |
| 5 | Александр II Маврокордат
[Олександр II Маврокордат] (1754-1819), господарь Молдавии (1785-1786) |
| 6 | Биографический очерк жизни Ивана Петровича Котляревского
Степан Стеблин-Каминский. Биографический очерк жизни Ивана Петровича Котляревского |
| 7 | Бунчук
[Бунчук] - военная регалия |
| 8 | Бутурлин, Александр Борисович
[Бутурлін Олександр Борисович] (1694-1767), генерал-поручик, генерал-кригскомиссар, позднее генерал-фельдмаршал, граф, правитель Малороссии (1742) |
| 9 | В десятую годовщину
[В десяту річницю 22.1.1918-22.1.1928] – Андриевский Виктор (речь на торжественной академии в украинской станице при г. Калише 22.1.1928) // Тиражом "Лагеря". Калиш. 1928. Типография издательства "Черномор" |
| 10 | В родном гнезде (летопись рода Бутовских)
[У рідному гнізді (літопис роду Бутовських)] - Алексей Дмитриевич Бутовский |
| 11 | Вайнгортовские чтения - 2002
[Вайнгортівські читання] - материалы первой научной конференции |
| 12 | Вайнгортовские чтения - 2003
[Вайнгортівські читання] - материалы второй научной конференции "Вайнгортовские чтения" |
| 13 | Вместо предисловия
Катранов С. П. Вместо предисловия. — В кн.: И. П. Котляревский. Собрание сочинений на малороссийском языке. І. Энеида. II. Наталка Полтавка. III. Москаль-чаривник. IV. Ода до князя Куракина. Издано под редакцией С. П. Катранова. К., В типогр. Е. Я. Федорова, 1874, II+XIV, 409 с. Стр. I-XIV. |
| 14 | Воейков, Федор Матвеевич
[Воєйков, Федір Матвійович] (1703-1778), генерал-аншеф, военный и государственный деятель |
| 15 | Воспоминания (1861-1907)
[Спогади (1861-1907)] – Євген Чикаленко. // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк. 1955 |
| 16 | Воспоминания о Полтавской битве, открытие памятника Петру Великому, в 1849 году, и Шведская могила в Полтаве
[Спогади про Полтавську битву, відкриття пам'ятника Петру Великому, в 1849 році, та Шведська могила у Полтаві] - П. И. Бодянский // Полтава. Типография Губернского Правления. 1849 |
| 17 | Воспоминания об И. П. Котляревском. (Из записок старожила)
Стеблін-Камінський С. П. Спогади про І. П. Котляревського. — у кн. Залашко А. Іван Котляревський у документах, спогадах, дослідженнях. — Київ: Дніпро, 1969. — 630 с. Стор. 91-110 (переклад українською книги: Стеблин-Каминский С. Воспоминания об И. П. Котляревском. (Из записок старожила). Полтава, Типогр. Дохамна, 1883. 44 с. in 16°. Видання третє. До цього Спогади друкувалися у газ. «Полтавские губернские ведомости», 1866, №№ 45-47; окремим виданням виходили в 1869, 1871). |
| 18 | Воспоминания С. В. Скалон (урожденной Капнист)
[Спогади С. В. Скалон] // Исторический вестник. – Май-июль 1891 |
| 19 | Воспоминания юношеских дней: 1897-1906
[Юрій Коллард. Спогади юнацьких днів: 1897-1906. Українська Студентсьтка Громада в Харкові і Революційна Українська Партія (РУП)] // Срібна сурма, Торонто, 1972 |
| 20 | Выдающиеся личности изобразительного искусства Полтавского края периода ХIIIV-ХХ столетий
[Видатні постаті образотворчого життя Полтавського краю періоду ХVІІІ-ХХ сторіч] - Курчакова Ольга, Бочарова Светлана |
| 21 | Генерал-губернаторства
[Генерал-губернаторства] |
| 22 | Гетман, Гетманата институт
[Гетьман, Гетьманату інститут] - высшее звено системы государственного управления в Гетманщине в 1649–1764 гг. |
| 23 | Гоголь на Родине
[Гоголь на батьківщині] Гоголь на Родине: Альбом художественных фототипий и гелиогравюр, относящихся к памяти Н.В. Гоголя / Издание фотографии И. Ц. Хмелевского в Полтаве. Светопечать С.В.Кульженко, Киев. 1902 г. |
| 24 | Город Полтава в Румянцевской описи Малороссии 1765-1769 гг.
Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 pp. / упоряд., вступ, ст. і ком. Ю. Волошина. — К.: Наш час, 2012. — 576 с. |
| 25 | Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню |
| 26 | Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011. |
| 27 | Долгоруков, Василий Михайлович
[Долгоруков, Василь Михайлович] (1722-1782), военный и государственный деятель Российской империи, князь |
| 28 | Евгений (Булгарис, Элевферий)
[Євгеній (Булгаріс, Елевферій)] (1716—1806), церковный и педагогический деятель, ученый, писатель |
| 29 | Екатеринославское наместничество
Екатеринославское наместничество |
| 30 | Записки о Полтаве и ее памятниках
[Записки про Полтаву та її пам`ятники]. Бучневич Василий Евстафиевич. Полтава. 1902 |
| 31 | Зачин Ивана Котляревского и языковая ситуация в Украине на рубеже XVIII-XIX веков
Нахлік Є. К. Зачин Івана Котляревського і мовна ситуація в Україні на зламі XVIII–ХІХ століть (слов’яноукраїнська, книжна українська, українська народна, російська літературна мови) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Збірник наукових праць - Випуск 21 - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2012. Стор. 590-594. |
| 32 | Значение полтавского боя для украинской государственности
[Значіння полтавського бою для української державности] – Андриевский Виктор. Речь на торжественной академии 10 июля 1927 г. в Украинской Станице при г. Калише // Варшава. 1927. Накладом "Табору" |
| 33 | Зубов, Платон Александрович
[Зубов, Платон Олександрович] (1767-1822) – государственный деятель, фаворит императрицы Екатерины II, светлейший князь, генерал от инфантерии, генерал-адъютант, генерал-губернатор Екатеринославского наместничества |
| 34 | И. П. Котляревский
И. Я. Айзеншток. И. П. Котляревский. // Котляревский, Иван Петрович. Сочинения. Вступит. статья и примеч. И. Я. Айзенштока. [Пер. с укр.]. Л., «Сов. писатель», Ленингр. отд-ние, 1969. 363 с.; 1 л. портр. (Б-ка поэта. Основана М. Горьким. Большая серия. 2-е изд.). Стр. 5-42. |
| 35 | И. П. Котляревский в свете критики
Стешенко И. И. П. Котляревский в свете критики. — «Киевская старина», 1898, т. 62, кн. 7—8, с. 83—151; кн. 9, с. 267—316; т. 63, кн. 10, с. 1—32. |
| 36 | И. П. Котляревский и его творчество
Новицький М. М. І. П. Котляревський і його творчість // Котляревський І. Вибрані твори : в одному томі / І. Котляревський ; передм. Мик. Новицького. — Вид. 2-ге. — Харків : Держ. літ. вид-во, 1937. — 398, [2] с. — (Бібліотека класиків). |
| 37 | И. П. Котляревский: жизнь и творчество
П. К. Волинський. І. П. Котляревський: життя і творчість // П. К. Волинський. І. П. Котляревський: життя і творчість — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1951, 175 с. |
| 38 | Иван VI Антонович
[Іван VI Антонович] (1740—1764), российський император (1740—1741) |
| 39 | Иван Котляревский
М. Т. Яценко Іван Котляревський. // Іван Котляревський. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи. / Упорядкування і примітки М. Т. Максименко; вступна стаття М. Т. Яценка; редактор тому М. Т. Яценка. — К., Наукова думка, 1982. — 320 с. (Бібліотека української літератури). Стор. 5-35. |
| 40 | Иван Котляревский смеется
Сверстюк Євген Олександрович. Іван Котляревський сміється // Сучасність. — 1972. — № 5. — С. 35-59. |
| 41 | Иван Котляревский. Его жизнь и творчество
Возняк М. С. Іван Котляревський. Його життя й творчість // Твори Івана Котляревського — Львів, «Просвіта», 1928. — XXVIII, 344 с.; 1 л. портр. (Видання т-ва «Просвіта», ч. І. Українське письменство). Стор. V—XXVIII. |
| 42 | Иван Петрович Котляревский
Николай Петров. Иван Петрович Котляревский // Петров Н. И. Очерки истории украинской литературы XIX столетия. К., Типогр. И. и А. Давыденко, 1884. IV, 457, XV с. Стор. 22—36. |
| 43 | Иван Петрович Котляревский
Бодянский П. И. Иван Петрович Котляревский. // Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 год, изданная Полтавским губернским статистическим комитетом. Составлена членом-секретарем комитета Павлом Бодянским. — Полтава. 1865. Отдел I. Материалы для статистики Полтавской губернии. Биографический указатель уроженцев Полтавской губернии или умерших в ней, известных своею служебною или литературною деятельностью. Стр. 442-443. |
| 44 | Иван Петрович Котляревский
Стеблин-Каминский С. П. Иван Петрович Котляревский. - Северная пчела. 1849, № 83 (18 апреля), стр. 332; № 84 (19 апреля), стр. 335-336. |
| 45 | Из былого. Том ІІ. От Гетмана до Директории
[З минулого. Від Гетьмана до Директорії]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1923. |
| 46 | Из украинской старины - Альбом
[З української старовини] Из украинской старины = La pètite Russie d'autrefois : [Альбом] / рис. акад. С. И. Васильковского и Н. С. Самокиша ; поясн. текст проф. Д. И. Эварницкого ; изд. А. Ф. Маркса. – С.-Петербург: Изд. А. Ф. Маркса, 1900. – VIII, 100 с. : іл. |
| 47 | Инок Полтавского монастыря, паломник XVIII в., и его литературные труды
[Чернець Полтавського монастиря, паломник XVIII ст., і його літературні праці] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1912. – № 22-23. – С. 1505-1515 |
| 48 | Институт благородных девиц: культуроведческий контекст (к 185-летию со дня основания Полтавского института благородных девиц)
[Дівочий інститут: культурознавчий контекст (до 185-річчя від дня заснування Полтавського дівочого інституту)] - Кочерга Надежда Константиновна |
| 49 | История и будущее уникального памятника (Лютеранская кирха Петра и Павла в Полтаве)
[Історія і майбутнє унікальної пам’ятки (Лютеранська кірха Петра і Павла в Полтаві)] - Жук В. Н., Трегубов В. О. |
| 50 | К истории Полтавской епархии: Исторические и бытовые очерки, заметки и переписка. По архивным данным
[До історії Полтавської єпархії: Історичні та побутові нариси, нотатки та листування. За архівними даними] — Павловский И. Ф. // Издание Полтавской Ученой Архивной Комиссии. — Полтава: Т-во Печатного Дела (тип. бывш. Дохмана). — 1916. — II+182 с. |
| 51 | К портрету князя Николая Григорьевича Репнина
[До портрета князя Миколи Григоровича Рєпніна] - Н. С. // Киевская старина. - 1897, 12, с. 472-480 |
| 52 | Кадетский корпус
[Кадетський корпус] – Микола Бутович // "Вестник". Нью-Йорк. Год XIII. Ч. 5 (127). Май 1959. Стор. 24-29; Ч. 6 (128). Июнь 1959. Стор. 19-22; Ч. 7-8 (129-130). Июль-август 1959. Стор. 19-23 |
| 53 | Козацтво і гайдамаччина в «Енеїді» Котляревського
Студинський К. Козацтво і гайдамаччина в «Енеїді» Котляревського. — У кн.: Студинський К. Літературні замітки. Львів, Накладом А. Хойнацького, 1901, с. 3—32. |
| 54 | Колониальность как переодевание: "Малороссийский маскарад" Ивана Котляревського
Тамара Гундорова. Колоніяльність як перевдягання: "малоросійський маскарад" Івана Котляревського // Harvard Ukrainian Studies, 2011-2014. Volume 32-33, Part two. - p. 395-414. |
| 55 | Котляревский
Кулиш П. Обзор украинской словесности. II. Котляревский. — «Основа», 1861, кн. 1, с. 235—262. |
| 56 | Котляревский
Сергій Єфремов. Котляревський // Твори Івана Котляревського з портретом автора, ілюстраціями В. Корнієнка, заставками Ів. Бурячка та іншими малюнками. К., «Вік», 1909, XXX, 395 с., іл., портр. |
| 57 | Котляревский в исторической обстановке
Александра Ефименко. Котляревский в исторической обстановке // Ефименко, А. Южная Русь. Очерки, изследованія, заметки [Текст] Т.2 / А. Ефименко. - С.-Петербургъ : Книгопечатня Шмидт, 1905. - 358 с. Стр. 316-335. |
| 58 | Кременчугские старообрядцы и обращение их в единоверие
И. Ф. Павловский. Кременчугские старообрядцы и обращение их в единоверие. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. — 1910. — № 23 (с. 1511-1521); № 25 (с. 1632-1640); № 27 (с. 1792-1798); № 28 (с. 1848-1857); № 29 (с. 1928-1934). |
| 59 | Крестовоздвиженский монастырь
Крестовоздвиженский монастырь |
| 60 | Кречетников, Михаил Никитович
[Кречетніков, Михайло Микитович] (1729—1793), русский военный и государственный деятель, генерал от инфантерии, генерал-губернатор Малороссии (1790—1793) |
| 61 | Лжеименной пастырь. 1779-1782 г. (К истории южно-русского приходского духовенства XVIII столетия)
[Лжеіменний пастир. 1779-1782 р (До історії південно-російського парафіяльного духовенства XVIII століття)] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1876. – № 15. – С. 571-578. |
| 62 | Литература русская, великорусская, украинская и галицкая
Українець (М. П. Драгоманов). Література російська, великоруська, українська і галицька. // «Правда», 1873, ч. 4, стор. 158–165; ч. 5, стор. 189–196; ч. 6, стор. 221–226; ч.16, стор. 559–564; ч. 17, стор. 621–631; ч. 18, стор. 652–659; ч. 19, стор. 682–690; ч. 21, стор. 706–718; 1874, ч. 1, стор. 20–28; ч. 2, стор. 59–69; ч. 3, стор. 107–116; ч. 4, стор. 155–163; ч. 5, стор. 203–211; ч. 6, стор. 259–268; ч. 7, стор. 297–308; ч. 8, стор. 337–342; ч. 9, стор. 380–386. |
| 63 | Личности - Е
[Особистості - Е] - пункт меню |
| 64 | Малоруссы
Пыпин А. Н. Малоруссы. // Обзор истории славянских литератур А. Н. Пыпина и В. Д. Спасовича. Издание О. И. Бакста. — С.-Петербург, в типографии О. И. Бакста, Стремянная, № 14. 1865 — VI+537 с. Глава третья. Русское племя. 2. Малоруссы. Стр. 206-231. |
| 65 | Мартынович. Воспоминания А. Сластьона
[Мартинович. Спогади О. Сластьона] // Кооперативное издательство "Рух". Харьков, 1931 |
| 66 | Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса ( 1)
[Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу] - с 1-го октября 1903 г. по 1-е октября 1904 г. Год первый. Собрал полковник А. Д. Ромашкевич. Полтава. 1904. |
| 67 | Меры для предотвращения неговения
И. Ф. Павловский. Меры для предотвращения неговения. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. — 1881. — № 7. — С. 352-359. |
| 68 | Мирович, Василий Яковлевич
[Мирович, Василь Якович] (1740—1764), политический деятель, организатор неудачного дворцового переворота 1764 г. |
| 69 | Мои воспоминания (1861-1915)
Софія Русова. Мої спомини (1861-1915) // За сто літ. Матеріяли з громадського й літературного життя України ХІХ і початку ХХ століття. Заходом Комісії новішої історії України під редакцією Голови секції акад. Михайла Грушевського. Книга друга (1861-1879 рр.). Стор. 135-175. Книга третя (1879-1915 рр.). Стор. 147-205. |
| 70 | Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949 |
| 71 | На пути к реализму
Нудьга Г. А. На шляху до реалізму // Бурлеск і травестія в українській поезії першої половини XIX ст. / [упоряд., підгот. текстів, передм. та прим. Г. А. Нудьги]. – Київ: Держ. вид-во худож. літ., 1959. – 598, [1] с., [8] арк. іл. Стор. 3-40. |
| 72 | На Украине. Путевые впечатления
Россиев П. А. На Украйне (К 200-летию Полтавской битвы). Путевые впечатления. — Исторический вестник, 1909, июнь. Стр. 901-965. |
| 73 | Народник в украинской литературе
Русова С. Ф. Народник в українській літературі. — Літературно-науковий вістник, 1902, т. 17, кн. II. Стор. 81-97. Підп.: Р-ва. |
| 74 | Неплюев, Иван Иванович
[Неплюєв, Іван Іванович] (1693-1773), тайный советник, сенатор, правитель Малороссии (1742) |
| 75 | О сооружении памятника И. П. Котляревскому в Полтаве
[Про спорудження пам'ятника І. П. Котляревському у Полтаві] - По материалам журнала "Киевская старина" |
| 76 | Об уничтожении плотничьего цеха "русской породы" в Чернигове
И. Ф. Павловский. Об уничтожении плотничьего цеха "русской породы" в Чернигове. // Труды Полтавской Ученой Архивной Комиссии. Вып. 6, ч. 2. — Полтава, 1909. — С. 317-318. |
| 77 | Обер, Артемий (Артур) Лаврентьевич
[Обер, Артемій Лаврентійович] (1843—1917), скульптор |
| 78 | Общественные заслуги Райзеров
[Громадські заслуги Райзерів] – Матвей Григорьевич Астряб |
| 79 | Открытие памятника И. Котляревскому в публикациях "Полтавского вестника"
[Відкриття пам'ятника І. Котляревському в публікаціях "Полтавського вісника"] // Газета "Полтавский вестник", Типография Полтавского Губернского Правления, арендуемая Д. Подземским. Редактор-Издатель Д. Иваненко. Полтава: № 207 - 24.08(06.09).1903, стр. 1-3; № 208 - 26.08(08.09).1903, стр. 1-2; № 209 - 27.08(09.09).1903, стр. 1, 2, 4; № 210 - 28.08(10.09).1903, стр. 1, 2, 4; № 211 - 29.08(11.09).1903, стр. 1, 3, 4; № 212 - 30.08(12.09).1903, стр. 1-4; № 213 - 31.08(13.09).1903, стр. 1-4; № 214 - 02(15).09.1903, стр. 1-4; № 215 - 03(16).09.1903, стр. 1-4; № 216 - 04(17).09.1903, стр. 1-4; № 217 - 05(18).09.1903, стр. 1, 2, 4; № 218 - 06(19).09.1903, стр. 1-4; № 219 - 07(20).09.1903, стр. 3, 4. |
| 80 | Очерк важнейших реформ в царствование Государя Императора Александра II
И. Ф. Павловский. Очерк важнейших реформ в царствование Государя Императора Александра II. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. — 1880. — № 15 (с. 652-686); № 16 (с. 718-735). |
| 81 | Очерк деятельности малороссийского генерал-губернатора князя А. Б. Куракина
И. Ф. Павловский. Очерк деятельности малороссийского генерал-губернатора князя А. Б. Куракина (1802-1808 гг.): (По архивным данным, с рисунками) / Издание Полтавской Ученой Архивной Комиссии. - Полтава: Т-во Печатного Дела (Тип. быв. И. А. Дохмана), 1914. - 131 с., ил. |
| 82 | Очерк истории украино-русинской литературы до 1890 г.
Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 194-470. Примітки: стор. 590-647. Перша публікація у 1910 р. |
| 83 | П. А. Кулиш и его последняя литературная деятельность
Костомаров Н. И. П. А. Кулиш и его последняя литературная деятельность. — «Киевская старина», 1883, т. 5, кн. 2, с. 221—234. |
| 84 | Павел І
[Павло І] (1754—1801), российский император (1796—1801) |
| 85 | Первое произведение новой украинской литературы ("Энеида" И. П. Котляревского)
Шамрай А. П. Перший твір нової української літератури ("Енеїда" І. П. Котляревського) / А. П. Шамрай ; Т-во для поширення політ. та наук. знань Укр. РСР. — Київ : Рад. Україна, 1951. |
| 86 | Петр ІІІ Федорович (Карл Петер Урлих)
[Петро ІІІ Федорович] (Карл Петер Урлих) (1728—1762), российский император (1761-1762) |
| 87 | Письма из Полтавы (1900-1921 г.г.)
[Листи з Полтави (1900-1921 г.г.)] - Короленко В. Г. |
| 88 | Покровский (Пушкаревский Покровский, Пушкаревский Вознесенский) женский монастырь
[Покровський (Пушкарівський Покровський, Пушкарівський Вознесенський) жіночий монастир] |
| 89 | Полтава (Из живописного путешествия по России Издателя О. З.)
[Полтава (З мальовничої подорожі по Росії Видавця О. З.)] // Отечественные записки. Часть XLII. Апрель, 1830. № 120 |
| 90 | Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка |
| 91 | Полтавские празднества
[Полтавські свята] - Короленко В. Г. |
| 92 | Полтавский институт благородных девиц Мазанов
Полтавский институт благородных девиц. Мазанов Петр Иванович. Полтава, 1898 |
| 93 | Потемкин, Григорий Александрович
[Потьомкін, Григорій Олександрович] (1739—1791), российский государственный и военный деятель, дипломат, генерал-фельдмаршал, князь |
| 94 | Поэтическое наследие Котляревского
П. К. Волинський. Поетична спадщина Котляревського. // Іван Котляревський. Енеїда, поезії. Серія "Бібліотека поета". — Упорядкування, вступна стаття та примітки П. К. Волинського. — К., Радянський письменник, 1962, 328 с. Стор. 3-46. |
| 95 | Пребывание Его Императорского Высочества Великого Князя Николая Павловича в Полтаве
Акимов Е. Пребывание Его Императорского Высочества Великого Князя Николая Павловича в Полтаве. // Украинский вестник на 1816 год. Книга 7.– Харьков : В Университетской типографии, 1816. Стр. 90-97. |
| 96 | Прекратившийся род
[Рід, що скінчився] - Алексей Дмитриевич Бутовский |
| 97 | Приход села Локощины Полтавского уезда
[Парафія села Локощини Полтавського повіту] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1876. – № 10. – С. 372-410. |
| 98 | Приход села Циглеровки Константиноградского уезда
И. Ф. Павловский. Приход села Циглеровки Константиноградского уезда. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. — 1877. — № 6 — С. 213-237. |
| 99 | Продажа строений Густынского монастыря
И. Ф. Павловский. Продажа строений Густынского монастыря. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. — 1913. — № 22-23. — С. 1686. |
| 100 | Прошение императрице Екатерине ІІ-й священника Бабича
[Прошеніє імператриці Катерині ІІ-й священика Бабича] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1878. – № 12 - С. 604-607 |
| 101 | Псалидас, Афанасиос
[Псалідас, Афанасіос] (1767-1829) — греческий ученый и педагог |
| 102 | Разумовский, Кирилл Григорьевич
[Розумовський, Кирило Григорович] (1728—1803), последний гетман Левобережной Украины, граф, российский генерал-фельдмаршал, президент Петербургской академии наук |
| 103 | Рецензія на працю І. Стешенка "И. П. Котляревский в свете критики"
Іван Франко. Рецензія на працю І. Стешенка "И. П. Котляревский в свете критики" // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. - Львів, 1898. - Том XXVI. - [3] + 204 с. Розділ "Бібліографія", стор. 38-39. |
| 104 | Рецензия: П. Житецкий. «Энеида» И. П. Котляревского и древнейший список ее
Франко І. Рецензія: П. Житецкий. «Энеида» И. П. Котляревского и древнейший список ее. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 33: Літературно-критичні праці (1900—1902) — К.: Наукова думка, 1982. Стор. 30-50. Примітки: стор. 461-464. Перша публікація у 1900 р. |
| 105 | Рисунки из жизни украинского народного слова
Сумцов М. Ф. Малюнки з життя українського народного слова. З XIX т. Сборника Харьковского Историко-Филологического Общества в память проф. Е.К. Редина). — Харьків. Друкарня "Печатне Діло", 1910. — 144 с. |
| 106 | Риторика и политика в «Энеиде» Котляревского
Павлишин М. Риторика і політика в «Енеїді» Котляревського // Павлишин М. Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. — К., 1997. — С. 294-307. Перша публікація: Сучасність. — 1994. — № 4. — С. 159-168. |
| 107 | Румянцев-Задунайский, Петр Александрович
[Румянцев-Задунайський, Петро Олександрович] (1725—1796), полководец и государственный деятель, генерал-фельдмаршал, граф, генерал-губернатор Малороссии (1764-1790 гг.), президент Малороссийской коллегии (1764-1786 гг.) |
| 108 | Русь-Украина и Московщина-Россия
[Русь-Україна та Московщина-Россія] – Историко-политическое исследование Лонгина Цегельского. С картой Украины. Второе, переработанное издание. Царьград. Из типографии Союза освобождения Украины. 1916 |
| 109 | Серая дивизия
[Сіра дивізія] – Николай Бутович // "Вестник". Нью-Йорк. Год XII. Ч. 11 (121). Ноябрь 1958. Стр. 29-31. Год XIII. Ч. 1 (123). Январь 1959. Стр. 25-30. |
| 110 | Славны бубны за горами, или Путешествие мое кое-куда 1810 года
Долгорукий И. М. Славны бубны за горами, или Путешествие мое кое-куда 1810 года. — Соч. кн. И. М. Долгорукого; предисловие и комментарии: О. Бодянский. Издание Императорского Общества истории и древностей российских при Московском университете. Москва, в университетской типографии, 1870. Главы XIV-XIX, стр. 59-88. |
| 111 | Столетие обновленной украино-русинской литературы
Колесса О. Столітє обновленої українсько-руської літератури. Відчит... виголошений д. 1 н. ст. падолиста 1898 р. на «Науковій Академії» з нагоди столітнього ювілею відродження українсько-руського письменства. — «Літературно-науковий вісник», 1898, т. 4, кн. 12, с. 161—187. Друга пагінація. |
| 112 | Табель о рангах
Табель о рангах |
| 113 | Тайный советник Николай Иванович Арандаренко(1798-1865): пятьдесят лет на службе империи
[Таємний радник Микола Іванович Арандаренко (1798-1865): п'ятдесят років на службі імперії] - Людмила Божинская (Арандаренко), Сергей Борошко/ Научно-исследовательский институт физической и органической химии Южного федерального университета, г. Ростов-на-Дону, Россия |
| 114 | Творчество мастеров русского монументального искусства в Полтаве в начале XIX в.
[Творчість майстрів російського монументального мистецтва в Полтаві на початку XIX ст.] Николай Ефимович Онищенко. Творчество мастеров русского монументального искусства в Полтаве в начале XIX в. // Зодчество Украины [Текст] : сборник 1654 - 1954. - К. : Академия архитектуры УССР, Институт истории и теории архитектуры, 1954. - 295 с. |
| 115 | Трощинский, Дмитрий Прокофьевич
[Трощинський, Дмитро Прокопович] (1754—1829), действительный тайный советник, полтавский губернский маршал, меценат украинской культуры |
| 116 | Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск первый
[Праці Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск перший] / Полтава. 1908 |
| 117 | Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск третий
[Праці Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск третій] / Полтава. 1912 |
| 118 | Україна на переломі, 1657-1659
Вячеслав Липинський. Україна на переломі, 1657-1959. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім століттю. / Історичні студії та монографії; т. 3 – Відень ; Київ : Видання Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України ("Дніпросоюз"), 1920. – 304 с. |
| 119 | Украино-русинская (малороссийская) литература
Франко І. Українсько-руська (малоруська) література. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 74-100. Примітки: стор. 568-574. Перша публікація у 1898 р. |
| 120 | Украинская литература в XIX веке
Русова С. Ф. Украинская литература в XIX веке. Первый период с 1798 по 1862 г. — В кн.: История России в XIX веке. Т. 4, М., Изд. Бр. Гранат, 1910, с. 289-317. |
| 121 | Украинство в литературных состязаниях с Московщиной
И. Баштовий [Нечуй-Левицький І. С.] Українство на літературних позвах з Московщиною. – Львів, з друкарні товариства ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського, 1891. – 214 с. |
| 122 | Цертелев, Николай Андреевич
[Цертелєв, Микола Андрійович] (1790-1869), фольклорист |
| 123 | Черта оседлости
Черта оседлости |
| 124 | Чудные мысли об украинском национальном деле
[Чудацькі думки про українську національну справу] Вибране («...мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні») / Упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р.С.Міщук; Приміт. Р.С.Міщука, В.С.Шандри. — К.: Либідь, 1991. — 688 с. («Пам’ятки історичної думки України»). Стор. 461-558. |
| 125 | Энеида
Нахлік Є. К. "Енеїда" // Нахлік Є. К. Творчість Івана Котляревського: Замовчувані інтерпретації, дискусійні проблеми, спроба нового прочитання (з погляду літературних напрямів і течій). — Львів: рекламно-видавнича фірма "ОЛІР", 1994. — С. 68. Стор. 3-29. |
| 126 | Энеида И. П. Котляревского
А. И. Белецкий. «Энеида» И. П. Котляревского. // И. П. Котляревский. Энеида. Перевод с украинского Веры Потаповой. Художник И. И. Бекетов. Вступительное слово А. И. Белецкого. — М., Гос. изд-во художественной литературы, 1961. — 295 с.: ил. Стр. 3-15. |
| 127 | Энеида И. П. Котляревского и древнейший список ее
Житецкий П. "Энеида" Котляревского и древнейший список ее. [Житецький П. Енеїда Котляревського та найдавнішій список її] // «Киевская старина», 1899, т. 67, кн. 10, с. 1—30; кн. 11, с. 127—166; кн. 12, с. 277—300; 1900, т. 68, кн. 1, с. 16—45; кн. 2, с. 163—191; кн. 3, с. 312—336. |
| 128 | Энеида Ивана Котляревского в системе литературы украинского барокко
Шевчук В. «Енеїда» Івана Котляревського в системі літератури українського бароко // Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література XVI-XVIII століть: У 2 кн. — К., 2005. — Кн. друга: Розвинене бароко. Пізнє бароко. — С. 649-669. |
| 129 | Энеида Котляревского в связи с обзором украинской литературы XVIII века
Житецький, П. Енеїда Котляревського в зв’язку з оглядом української літератури XVIII століття / П. Житецький ; Всеукр. кооперат. вид. союз. — Київ : Друк. акц. т-ва "П. Барський", 1919. |
| 130 | Южноруссы
Пыпин А. Н. Южноруссы. // Пыпин А. Н. и Спасович В. Д. История славянских литератур. Издание второе, вновь переработанное и дополненное. Два тома. Т. 1. СПб., Изд. М. М. Стасюлевича, 1879. Глава третья. Русское племя. I. Южноруссы, с. 306—388. |
