История Полтавы

Глинка, Михаил Иванович

• 

Подробности

Просмотров: 33352

Глінка, Михайло Іванович (20 травня (1 червня) 1804 - 3 лютого (15 лютого) 1857, Берлін) - російський композитор, основоположник російської композиторської школи.

Народився у селі Новоспаське Смоленської губернії.

У 1830 подорожував до Італії, познайомився з багатьма музикантами, у тому числі з Белліні і Доніцетті. У 1833-1834 жив у Берліні, де займався гармонією і контрапунктом із З. Деном. Після повернення в Росію, Глінка взявся до роботи над першою своєю оперою "Життя за царя" (прем'єра в Петербурзі, 27 листопада 1836).

Партію Сусаніна виконував Осип Опанасович Петров. Партію сирітки, прийомного сина Сусаніна, співала ще зовсім молода артистка Анна Яківна Воробйова. Голос її був незвично красивий, сильний і гнучкий, всі вимоги композитора вона схоплювала на льоту.

Декоративне оздоблення залу для глядачів виконала художня артіль Василя Ширяєва.

Молодий Тарас Шевченко, ще нікому не відомий кріпак поміщика Енгельгарда і учень маляра Ширяєва, зробив підготовчі малюнки для орнаменту залу, що прикрашали плафон, під яким підвішувалася величезна кришталева люстра у золотій оправі - одна з головних деталей. За відмінно виконану роботу під час розпису залу він одержав право бути на спектаклі.

Глінка був призначений капельмейстером Придворної співочої капели (на цій посаді залишався близько двох років). [На початку 19 ст. у Полтаві виступали кріпацькі оркестри та хорові капели. Діяли т. зв. "парубоцькі громади", репертуар яких складався з українських народних пісень. При Полтавському театрі було створено хор. Звідси часто запрошували до Петербурга хлопчиків-альтів та дискантів. З цією метою у 1838 р. до міста приїздив М. І. Глінка, який у той час був капельмейстером Придворної співацької капели. (Полтава. Історична довідка) - Т.Б.]

Михайло Глінка неодноразово бував у Чернігові та Ічні, Ніжині, Григорівці, Монастирищах. А в Качанівці у маєтку Тарновських у 1838 році працював над оперою "Руслан і Людмила", уривки з якої вперше виконав хор мецената Григорія Тарновського. Його іменем названа вулиця у Чернігові та альтанка у Качанівці.

Прем'єра другої опери, “Руслан і Людмила” за поемою Пушкіна, відбулася в 1842 не дуже вдало, хоча згодом саме ця опера була визнана найбільшим досягненням композитора. На сороковому році життя Глінка відправився в тривалу подорож Іспанією та Францією. Перебуваючи у Мадриді й Севільї, записав кілька народних мелодій, які пізніше використав у своїх творах (симфонічні увертюри "Ніч у Мадриді" і "Арагонська хота"); в Парижі познайомився і зблизився з Берліозом. Потім Глінка повернувся на якийсь час у Росію; останні роки його життя пройшли в невпинних мандрівках. Крім двох опер, Глінка склав багато романсів, ряд п'єс для фортепіано і для оркестру (у тому числі Камаринську і Вальс-фантазію), кілька камерно-інструментальних ансамблів.

 Помер Глінка в Берліні 3 (15) лютого 1857.

Джерело:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Михайло_Іванович_Глінка

Портрет: http://glinka1804.narod.ru/

 

Глинка Михайло Іванович (01.06(20.05).1804–15(03).02.1857) – рос. композитор, основоположник рос. класичної муз. шк.

Н. в с. Новоспаське (нині село Смоленської обл., РФ). Створив опери «Життя за царя» («Іван Сусанін», 1836), «Руслан і Людмила» (1842), симфонічні тв. («Вальс-фантазія», «Іспанські увертюри» – «Арагонська хота» та «Ніч у Мадриді», «Камаринська»), якими визначив осн. напрямок розвитку рос. муз. мист-ва. Автор бл. 80 вокальних тв. – романсів (на слова О.Пушкіна, Є.Баратинського, В.Жуковського та ін.), ансамблів, хорів тощо. Знав і любив Україну, її мист-во, в одному з листів написав: «Малоросія – обітована земля мого серця». Побував тут двічі – 1823 у Харкові по дорозі на Кавказ і 1838 – для набору співаків до Придворної співацької капели у Санкт-Петербурзі. Відвідав тоді Київ, Новгород-Сіверський, Чернігів, Ніжин, Переяслав (нині м. Переяслав-Хмельницький), Фастів, Ромни, Полтаву, Харків, Охтирку. Запросив до Імператорської придворної капели С.Гулака-Артемовського, згодом відомого укр. композитора, співака, актора, для якого зробив оркестровку елегії «Шуми, шуми» (музика Й.Генішти). З ним Г. проводив заняття, згодом відправив на навчання до Італії. Осн. місцем перебування Г. в Україні 1838 став маєток поміщика Г.Тарновського (див. Тарновські) в с. Качанівка. Разом із ним тут гостювали і спілкувалися сусід господаря маєтку, укр. історик, етнограф, поет, музикант М.Маркевич, худож. В.Штернберг, поет В.Забіла, вірші якого «Гуде вітер» та «Не щебечи, соловейку» композитор тоді ж поклав на музику. В Качанівці Г. написав перші ч. опери «Руслан і Людмила», зокрема «Персидський хор» та «Марш Чорномора», які вперше виконав кріпацький оркестр Тарновського. Укр. нар.-пісенний матеріал (козац. пісні «Ой, продала дівчинонька курку» та «Ой на горі та й женці жнуть») у дещо зміненому вигляді він використав для симфонії «Тарас Бульба», над якою почав працювати 1852, але не завершив.

П. у м. Берлін (Німеччина), похований у С.-Петербурзі.

Тв.: Полное собрание сочинений, т. 1–2. М., 1973–75.

Літ.: Грінченко М.О. Українська тематика в творчості М.Глінки. В кн.: Грінченко М.О. Вибране. К., 1959; Асафьев Б. М.И. Глинка. Л., 1977.

В.І. Кізченко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України