История Полтавы

Беркос, Михаил Андреевич

Подробности

Просмотров: 36367

Беркос, Михайло Андрійович (3 вересня 1861 р. – 20 грудня 1919 р.), художник, допомагав С. І. Васильківському у написанні тематичних картин для будинку губернського земства. У 1903 р. на Художній виставці з нагоди відкриття пам'ятника І. П. Котляревському експонувались дві роботи М. Беркоса: "Въезд в Умань" і "Весна" (Полт. губ.).

Беркос, Михайло Андрійович народився 3 вересня 1861 року в Одесі, за національністю – грек. Навчався в Одеській школі малювання (закінчив у 1877 р.) і в Академії мистецтв Санкт-Петербургу в класі живопису під керівництвом М. К. Клодта і В. Д. Орловського (у 1878–1889 рр.). Беркос – студент старших курсів стає помітною фігурою, бере участь у виставках-конкурсах художніх творів. Його нагороджено малими та великими срібними медалями (1884–1886 рр.), золотою медаллю за картину "Вид на один із старих парків Санкт-Петербургу" (1887 р.), великою золотою – за полотно "Пейзаж. Ліс на болоті". Він здружився з майбутніми художниками із Слобожанщини: Сергієм Васильківським, Михайлом Ткаченком, Костянтином Крижицьким, Михайлом Самокишом. Під час канікул разом з товаришами приїздить до Харкова, малює краєвиди, зокрема етюд "Повні маки" (1885 р.). Закінчив академію із званням класного художника першого ступеня і правом на чотирирічну закордонну подорож за казенний кошт. Подорожуючи Європою, Михайло Андрійович вивчав живописні скарби музеїв Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Швейцарії. Багато писав, удосконалювався у техніці малювання, зазнав впливу пленерного живопису (як методу художнього відтворення навколишнього світу безпосередньо на вільному просторі із застосуванням кольорових та світлових здобутків імпресіонізму). Після закінчення пенсіонерського строку М.А.Беркос деякий час жив у Санкт-Петербурзі, представляв свої картини на виставках товариств художників.

З другої половини 1890-х років він живе і працює у Харкові. Зі своєю сім’єю (дружиною та двома дітьми) мешкає у садибі в Малій Данилівці, де тепер станція Сортувальня. Знаходячись у цьому мальовничому селищі, художник пише етюди, деякі з них збереглися й досі: "Краєвид з церквою" (1897 р.), "Парники" (1895 р.). Крім живопису займається педагогічною діяльністю. З 1904 р. викладає у Харківській міській школі малювання і живопису. У 1912 р. його обирають першим директором Харківського художнього училища. У справі розвитку української культури бере участь у роботі комісії Харківського художньо-промислового музею, надає чималу допомогу у формуванні його художнього відділу. На початку 1900-х років М. А. Беркос стає активним членом архітектурно-художнього відділу заснованого Харківського літературно-художнього гуртка, бере участь у розписі його приміщень. У цей період (приблизно у 1907 р.) харківським художникам, у тому числі Беркосу, запропоновано оформити у національному стилі інтер’єри будинку Полтавського земства. Як голова Товариства харківських художників (з 1906 р.) і член літературно-художнього гуртка М. А. Беркос проводить чималу роботу з популяризації українського живопису, пейзажної, історико-краєзнавчої картини, організації виставок художніх творів.

Твори М.А.Беркоса регулярно представлялися на виставках-конкурсах і виставках-продаж Академії мистецтв (1890, 1892–1894 рр.), Санкт-Петербурзького товариства художників (1894–1903 рр.), товариств російських акварелістів (1894–1898, 1900–1905, 1907, 1910, 1914 рр.), південноросійських художників, харківських художників (1893, 1894, 1912, 1914–1917 рр.), Всеросійській виставці (1896 р., Нижній Новгород), Всесвітній виставці у Парижі (1900 р.) та ін. Прижиттєві персональні виставки художника було організовано у 1906, 1908 рр. (Харківський художньо-промисловий музей), у 1911 р. – виставка картин С.Васильківського і М.Беркоса у Києві. У жовтні 1938 р. Державна картинна галерея (Харків) виставила для огляду громадськості близько 120-ти картин, створених митцем у 1890–1919 рр. У Харківському художньому музеї були влаштовані виставки його картин у 1962, 1990 та 1996 рр. На виставці "Видатні майстри українського пейзажу" (1990 р.) представлено 28 живописних і 3 графічні праці із фондів музею та приватних колекцій.

Майже весь творчий доробок (350 полотен, етюдів) Михайла Андрійовича, що зберігався у нього вдома, загинув після його смерті. Але й та спадщина, що залишилася у музейних фондах Харкова, Києва, Москви, Санкт-Петербургу, Ульяновська, Ставрополя, Алупки, Північної Осетії, Німеччини, Франції, Швейцарії свідчить про велич його таланту й натхнення, втілене в мальовничих картинах художника.

Основною темою мистецтва художника протягом усього його творчого шляху був український пейзаж, специфічні особливості природи, характер рослинності. Беркос любив писати під час буйного квітування. Сільські вулички з білими хатами та пишними деревами, квітучі лани льону та гречки – улюблені мотиви майстра: полотна "Льон цвіте" (1893 р.), "Гречка цвіте" (1894 р.), "Липень. Маки розквітають" (1913 р.), "Яблуня цвіте" (1919 р.) та ін. Його етюди "Повні маки" (1885 р.), "Долина", "Льон" (1893 р.) позначені завершеністю, продуманістю композиції, свіжістю колориту, особливою вишуканістю. Створені художником краєвиди "Рим", "Сорренто" (1899 р.) набувають романтичного забарвлення минулих часів завдяки відтворенню чистої блакиті неба, яскравого сонячного світла, багатої кольоровими відтінками зелені високих дерев, плавного емалеподібного живопису. Етюд "Гавань. Амальфі" (1899 р.) намальовано у легкій імпровізаційній манері, нарядний живопис, просякнутий динамічним рухом. Кольоровий лад пейзажу "Зима" (1907 р.), написаного на Полтавщині, витримано у біло-голубій гамі з рожевими відблисками, підкреслена декоративність живопису. В його пейзажах показ звичайного куточка, насамперед слобожанського краю, перетворюється на узагальнений образ України. У творі "Вулиця в Умані" (1895 р.) з великою достовірністю відображено картину провінційного українського містечка, його пильні дороги, криві вулички, покошені хати та куполи церковок.

Беркос – співець "садибної" культури – білих будинків з колонами, в оточенні клумб з пишними квітами, зарослого старого саду, парників з голубувато- сизою капустою та ін.: "Літній день. У дворі", "Бузок цвіте".

Помер М. А. Беркос 20 грудня 1919 р. у Харкові, залишивши нам твори високої живописної культури. Творчість художника позитивно була оцінена його сучасниками, у тому числі митцями харківської школи, громадськістю Харкова, особисто істориком та громадським діячем Д. І. Багалієм. І сьогодні викликають захоплення картини художника, сповнені відчуття оптимізму і життєствердження, радості спілкування з природою.

Источник:

http://www.library.kharkov.ua/

Світлини: Музей українського живопису