Лысенко, Николай Витальевич
- Подробности
- Просмотров: 123572
Лисенко, Микола Віталійович (1842—1912) — український композитор.
Народився у с. Гриньках (тепер Глобинського р-ну) в поміщицькій сім'ї. З 5 років вивчав музику під керівництвом матері, згодом — запрошеної вчительки. Загальну освіту здобув у приватних пансіонах Києва (1852—1855 рр.) та в харківській гімназії (1855—1859 рр.). Вступив у 1859 р. на природничий факультет Харківського, через рік перейшов до Київського університету на фізико-математичний факультет, який закінчив у 1865 р. Навчався у 1867—1869 рр. в Лейпцігській консерваторії. У 1868 написав перший значний твір — "Заповіт" на слова Т. Шевченка. Повернувшись у 1869 р. до Києва, віддався творчій, музично-громадській і педагогічній діяльності. Написав оперету "Чорноморці", оперу "Різдвяна ніч". Займався українською музичною фольклористикою, пропагував українську народну музику, влаштував кілька виступів кобзаря О. Вересая. У 1874—1876 рр. вдосконалював майстерність у М. Римського-Корсакова в Петербурзі, де познайомився з М. Мусоргським, О. Бородіним та ін. Повернувшись, написав оперу "Наталка Полтавка" (1889), "Енеїда" (за І. Котляревським, 1911); музичну драму "Тарас Бульба" (1890) та ін. Створив понад 80 вокальних творів на тексти "Кобзаря" Т. Шевченка, слова І. Франка (гімн "Вічний революціонер", 1905), М. Старицького, С. Руданського, Лесі Українки, О. Олеся, М. Вороного та ін. У 90-х рр. 19 ст. Лисенко створив хор, з яким, завдяки фінансовій підтримці В. Ф. Симеренка, побував в усіх великих і багатьох повітових містах. Під час останньої великої подорожі хору (1902) Лисенко відвідав Гадяч. Композитор відвідав Полтаву у 1903 р. з нагоди відкриття пам'ятника І. П. Котляревському. Лисенко привіз до Полтави хорову кантату "На вічну пам'ять Котляревському". У 1911 р. приїздив у Гриньки. Побував у навколишніх селах Липовому, Святилищі, Жовниці, Стовбувасі, Слюзівці, Горбах, а також у Кліщинцях, де народився М. П. Старицький. Ім'я Лисенка носить Полтавське музичне училище, в якому створено музей "Музична Полтавщина", а також вулиця і провулок в Полтаві.
Источник:
Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 459-460
Герб рода Лисенко
"В щите, имеющем золотое поле, изображены крестообразно сабля и стрела. Щит увенчан обыкновенным дворянским шлемом с дворянской на нем короной тремя страусовыми перьями. Намет на щите золотой, подложен черным".
О. Г., ч. I, л. 86.
На печати Переяславского полковника Ивана Яковлевича Лисенка, 1691 г., в щите: опрокинутый лук, натянутый стрелой. Вокруг щита буквы: I. Л. П. В. И. Ц. П. В. З. П., т. е. "Иван Лисенко, полковник войска их царского пресветлого величества Запорожского Переяславский. (Собр. В. Л. М.).
Потомство Ивана Яковлевича Лисенка, полковника Переяславского (1677-1692, с перерывами).
М. Р., т. III, стр. 127-147. — Милор., ч. VI, стр. 105-107. — Списки Черниг. дв. 1783 г.
Источник:
Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. "Малороссийский гербовник". СПб. 1914. Стр. 96.
Изображение: Общий Гербовник дворянских родов Всероссийской Империи, начатый в 1797 году. - СПб., [1798-1836]. Часть 1, стр. 86 - http://elib.shpl.ru.
К истории фамилии композитора Н. В. Лысенко
Я всегда был абсолютно уверен в том, что выдающийся украинский композитор Николай Витальевич Лысенко происходил из полтавского дворянского рода Лысенко. И в силу этого был крайне удивлен, когда при публикации на сайте «Списка дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии» [1] я не обнаружил в росписи рода Лысенко ни Николая Витальевича, ни его родителей.
Загадка разрешилась при публикации очерка Алексея Дмитриевича Бутовского «В родном гнезде (летопись рода Бутовских)» [2].
Алексей Дмитриевич пишет: «К числу отставных офицеров Орденского кирасирского полка принадлежали также Виталий Романович и Андрей Романович Лисенки и Александр Александрович Деконор.
Виталий Романович Лисенко был женат, в Гриньках, на воспитаннице или родственнице Николая Павловича Булюбаша, Ольге Еремеевне, и взял за женой большое состояние. Это был милый человек, шутник, говорун, распространитель нелепых рассказов, но имение свое прожил и под старость служил мировым посредником по назначению, в Западном крае. Это был отец талантливого малорусского музыканта и композитора Николая Витальевича Лисенко, автора оперы "Риздвяна нич" и собирателя малорусских песен».
И действительно, в росписи рода Лисенко в упомянутом «Списке дворян» читаем:
«Лисенко Виталий Романович, ротмистр,
дети его:
Андрей,
Николай,
Виталий,
София.
Та же информация, но с указанием дат и мест рождения, содержится и в «Малороссийском родословнике» Модзалевского [4]. Кстати, Модзалевский указывает, что Николай Витальевич Лысенко родился 9 марта (по старому стилю), а во всех известных мне современных источниках, в т.ч. и в «Енциклопедії історії України», изданной Институтом истории Украины НАН Украины, датой рождения по старому стилю указано 10 марта.
Установив таким образом, что Николай Витальевич происходит из дворянского рода Лисенко, мне стало интересно, а как писал по-русски свою фамилию сам композитор. И здесь отправной точкой послужил доклад «Микола Віталійович Лисенко і громадсько-культурне життя Полтави початку XX ст.», прочтенный Валентиной Ивановной Скрыль. В докладе был дан анализ писем Н. В. Лысенко к Г. И. Маркевичу в период подготовки к открытию памятника И. П. Котляревскому в Полтаве. Письма были опубликованы в издании «М. В. Лисенко. Листи. – К.: Мистецтво, 1964. Упорядкування, примітки та коментарі О. Лисенка» [5].
Всего в этом издании опубликовано 350 писем к родным, к деятелям науки, литературы и искусства, к общественным деятелям. Письма написаны как на украинском языке, так и на русском. Под первыми стоит подпись М. Лисенко или Микола Лисенко, под вторыми – М. Лысенко, Н. Лысенко, Николай Лысенко. И именно так, М. Лысенко, Николай Витальевич подписывает написанные по-русски письма к родным.
Тем не менее, в тексте некоторых писем, подписанных фамилией Лысенко, встречается написание фамилии через «и»:
• к Емельяну Партицкому от 18/6 января 1868 г. из Лейпцига: «Будьте ласкаві засилати ню тепера по такій адресі: Лейпціг, Николаю Лисенко, Нюрнбергштрассе, № 17» [5, стор.50];
• к Александру Барвинскому от 24 октября 1869 г. из Липского: «А коли будете ласкаві писати, то Вам моя адреса: Полтавської губернії, Кременчугского уезда в г. Градижск, в деревню Николаевку, Николаю Витальевичу Лисенку» [5, стор.103];
• к Анатолию Вахнянину от 24 октября 1869 г. из Липского: «Тоді я Вам даю мою адресу: Полтавской губернии, Кременчугского уезда в г. Градижск в д. Николаевку — Николаю Витальевичу Лисенко» [5, стор.104];
• к Григорию Маркевичу от 23 декабря 1894 г. из Киева: «Нехай же він виставля у вікно екземпляри, та, може, і в «Губернские ведомости» дасть рекламу, що, мовляв, поступили в продажу вышедшие только что из печати романсы и песни Николая Витальевича Лисенка к малорусскому тексту Гейне» [5, стор.248];
• к Петру Стебницкому от 12 июня 1912 г. из Киева: «… напишіть і адресуйте: Київ, Музыкальная школа Н. В. Лисенка, Большая Подвальная, 15» [5, стор.428].
В то же время, сообщая свой адрес в письмах к Василию Бесселю от 23 января 1873 г. [5, стор.106] и Николаю Финдейзену от 21 мая 1912 г. [5, стор.427] Николай Витальевич указывает свою фамилию через «ы».
Не вызывает сомнения, что будучи украинцем, Николай Витальевич писал свою фамилию по-русски так, как она произносится по-украински. Но можно предположить, что в тех случаях, когда предполагалось предъявление документа, удостоверяющего личность, например, для получения корреспонденции, то Николай Витальевич просил своих адресатов писать на фамилию Лисенко.
Источники:
[1] Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской
губернии. Полтава, 1898.
[2] Собрание сочинений: в 4 т. / А. Д. Бутовский. Составители С. Н. Бубка, М. М.
Булатова — К.: Олимпийская литература, 2009. Стр. 366.
[3] Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии.
Полтава, 1898. Стр. 396
[4] Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. – Киев. 1908
[5] М. В. Лисенко. Листи. – К.: Мистецтво, 1964. Упорядкування, примітки та
коментарі О. Лисенка.
Тристанов Б.Ю.
М. М. Лисенко серед учасників чоловічого хору в Полтаві
Лисенко, Микола Віталійович (22(10).03.1842 — 6.11(24.10).1912)
Вона була йому натхненням і славою, радістю і болем — благословенна Полтавщина, рідний край, його тихі води і ясні зорі. Як найдорожчий скарб, проніс він до сивини цю любов і натхнення.
Гриньки, Жовнине, Галицьке, Горби... Цей край став колискою пісенної молодості М. Лисенка. Разом зі своїм другом і родичем Михайлом Старицьким у посульських селах і степових хуторах збирав він перлини пісенної творчості. В Галицькому Миколин дядько Андрій Романович Лисенко познайомив своїх молодих гостей із забороненими віршами Т. Г. Шевченка, і вони всю ніч читали-перечитували натхненні поезії.
На Полтавщину повертався Микола Віталійович і в студентські роки. Як сам казав, була в нього "велика потреба повештатися між селянським людом, зазнати його світогляд, записати його перекази, споминки, загадки, прислів’я, пісні і співи до них".
Обвіяний степовими вітрами, засмаглий на сонці, повертався до Києва, в університет, і там ділився з товаришами своїми враженнями. "Ми з Лисенком просиджували іноді ночі, міркуючи про національні завдання, про минуле нашої батьківщини і про долю-мачуху нашого селянина", — писав у своїх спогадах М. Старицький. Поет і композитор завжди йшли поруч, підтримуючи один одного.
У часи жорстокого насилля над українським словом Лисенко дбав про розвиток рідної літератури, сприяв згуртуванню письменників. Він дружив з видатними літераторами свого часу. В середині 80-х років його відвідав у Києві Іван Франко. Ця зустріч була початком дружніх відносин двох видатних діячів української культури.
У кінці 80-х років навколо Миколи Віталійовича згуртувалася студентська молодь, де були й полтавці. За спогадами Володимира Самійленка, збираючись у Лисенка, молоді автори читали нові твори й переклади, обговорювали їх і відсилали до друку в Галичину. "Тут же Лисенко знайомив нас із своїми новими композиціями. Відвідували ці зібрання звичайно всі з молодих письменників, хто на той час перебував у Києві: Леся Українка, Сергій Шелухин, Одарка Романова, Максим Славинський, Михайло Обачний, Людмила Старицька...", — пише Самійленко у "Спогадах та автобіографічних замітках".
Листи Миколи Віталійовича і спогади сучасників свідчать про тісні зв’язки композитора з літературним середовищем Полтави.
|
Пісня не раз приводила його в рідні місця. В кінці літа 1903 року поїхав він із хором у Полтаву, де відкривали пам’ятник І. П. Котляревському. Тут потрапив у коло своїх щирих друзів, хто разом з ним боровся,за національне визволення. Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Григорій Маркевич, Михайло Старицький... На врочистому вечорі в посвяту пам’яті Котляревського в опері "Наталка Полтавка" виступили Кропивницький, Садовський, Карпенко-Карий. Потім Микола Віталійович вишикував український хор, і полилась кантата "На вічну пам’ять Котляревському"... Довго не спадав прибій оплесків, довго і зворушено тис руку Лисенкові Панас Мирний...
Та композитор ніколи не замикався лише в музиці. Він був визначним громадським діячем. Його схвилювали події 1905 року. "В нашій сім’ї в ці часи постійно відбувались гарячі дебати на теми політичних подій", — згадує син композитора Остап Миколайович.
Непомітно підкралась старість, і захотілося поїхати на Кременчуччину, в пахучі степи. Цю останню поїздку на батьківщину, село Гриньки, де народився 22 березня 1842 року, Лисенко здійснив у кінці липня 1911 року. Невеселі враження привіз він з рідного краю.
У Гриньках до цього часу збереглися між людей перекази про останній приїзд композитора в рідне село. Розказують про зворушливу зустріч з Созонтом Дерев’янком. Обіймаючи Миколу Віталійовича, дід плакав...
Лисенко довго розмовляв з селянами, казав ніби, що скоро "вся земля буде народна". Потім тепло попрощався з усіма і пішов за візком. Пішов і Созонт Гаврилович проводжати дорогого гостя. За селом вони обнялися міцно, знаючи, що вже назавжди. Лисенко став навколішки і поцілував рідну землю... Довго не розходились гриньківці, вдивлялися, як у хмарці пилу потопає візок. Видно було, як одинока сива людина помахує капелюхом... таким він і ввійшов у народні перекази, які побутують у цих місцях.
Прохор Коваленко у спогадах про Лисенка розповідає:
"5 листопада 1912 року я ще раз бачив його в театрі Садовського, де він дивився виставу Черкасенка "Жарт життя". В антракті Микола Віталійович завітав за куліси, пройшов із Садовським на сцену.
— Хороше тут у вас, — сказав, — нагадує мені дитячі роки. Оце наче побував у Гриньках. Спасибі вам, Миколо Карповичу, бувайте здорові. — Він попрощався за руку з Садовським і тихо, задумливо пішов зі сцени".
Так і в останні дні життя Гриньки, як пісня, були в його серці. Тепер на майдані у рідному селі вдячні земляки поставили пам’ятник Миколі Лисенку.
Джерело:
Петро Ротач, "Колоски з літературної ниви" (http://www.pollitra.pi.net.ua)
М. В. Лисенко. Листи. – К. : Мистецтво, 1964
Микола Віталійович Лисенко
М. В. Лисенко. Листи. – К. : Мистецтво, 1964
Лисенко, Микола Віталійович (22(10).03.1842–06.11(24.10).1912) – композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, педагог, громад. діяч, фундатор укр. композиторської школи.
Н. в с. Гриньки (нині село Глобинського р-ну Полтав. обл.) у сім'ї полковника, старшого офіцера Орденського кірасирського полку, дворянина зі старовинного козацько-старшинського роду (див. Лисенки) Віталія Романовича Лисенка та Ольги Єреміївни з полтав. поміщицького роду Луценків.
Віталій Романович и Ольга Єреміївна Лисенко, батьки композитора
М. В. Лисенко. Листи. – К. : Мистецтво, 1964
Зусиллями матері виховувався в дусі ідеалів аристократичної честі й чутливості, мати розмовляла з ним виключно франц. мовою, вона ж заохочувала його природні муз. здібності. Любов до укр. пісні й укр. мови перейняв від двоюрідних діда та баби по материнській лінії – Миколи й Марії Булюбашів (саме їм належало с. Гриньки). Рос. письма його навчив поет А.Фет, який служив у тому ж полку, що й батько Л. Від 1852 жив у Києві, спочатку – кілька місяців у приватному пансіоні Вейля, а потім – у приватному пансіоні Гедуена, його вчителями гри на фортепіано були чеські музиканти Нейнквич та Паночіні. Від 1855 учився в 2-й Харків. г-зії (водночас брав приватні уроки музики; як піаніст виступав на вечорах). 1859 закінчив г-зію й поступив до Харків. ун-ту на природничий ф-т. 1860 разом зі своїм родичем М.Старицьким перевівся до ун-ту в м. Київ, де в той час жили його батьки. Товаришував з П.Чубинським, їздив з ним на Полтавщину, там записав багато нар. пісень. 1865 захистив дис. (про розмноження нитчастих водоростей) й отримав наук. ступінь канд. природничих наук. 1867 вирішив стати музикантом і поступив до Лейпцизької консерваторії, фортепіано навч. в І.Мошелеса, К.Рейнеке, Е.Венцеля, композиції – в Е.Ріхтера. 1868 одружився зі своєю родичкою Ольгою О'Коннор, яка приїхала з ним до Лейпцига (через відсутність дітей вони згодом розійшлися, проте офіц. розлучення не оформлювали). Цього ж року побачили світ його обробки укр. нар. пісень для голосу з фортепіано. Тоді ж написав свою першу музику до віршів Т.Шевченка ("Заповіт"). Наступного року закінчив навчання в Лейпцигу й повернувся до Києва. Займався викладацькою діяльністю. 1872, отримавши дозвіл на публічні вистави укр. п'єс, написав оперету "Чорноморці" (лібрето М.Старицького за п'єсою Я.Кухаренка), а наступного року – оперу "Різдвяна ніч" (лібрето М.Старицького за повістю М.Гоголя). 1873 завершив свою першу музикознавчу працю "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм" (опубл. 1874 в "Записках Юго-Западного отдела Русского географического общества"). 1874 поступив до Петерб. консерваторії, де в класі М.Римського-Корсакова удосконалював майстерність у галузі симфонічної інструментовки. Мешкаючи в Санкт-Петербурзі, виступав у концертах Рос. геогр. т-ва, організував кілька концертів, в яких звучала укр. музика. 1876 завершив навчання й повернувся до Києва, працював як педагог гри на фортепіано в приватних муз. школах. Виступав у концертах як піаніст і хоровий диригент. 1878 громадян. дружиною Л. стала його учениця, піаністка Ольга Лепська (мав з нею 5 дітей; після її смерті 1900 діти були записані на офіц. дружину Л., зі згоди останньої). 1880 розпочав роботу (завершив 1890) над оперою "Тарас Бульба" (лібрето М.Старицького за повістю М.Гоголя). Наприкінці 1880-х рр. почав писати дитячі опери ("Коза-дереза", 1888; "Пан Коцький", 1891; "Зима і Весна, або Снігова краля", 1992). У різні роки створив кілька хорових колективів, давав з ними концерти укр. музики по містах України ("хорові подорожі" 1893, 1897, 1899, 1902). 1904 відкрив Музично-драм. школу (це був перший укр. навч. заклад, в якому можна було отримати вищу муз. освіту за програмою консерваторії), викладав там фортепіанну гру. 1905 разом з О.Кошицем заснував хорове т-во "Боян", диригував на його концертах.
Був активним діячем громад. інституцій, зокрема: київ. Старої громади (див. Громади), Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, Київського літературно-артистичного товариства; був засн. і головою ради правління київ. Українського клубу (1908–11), членом Загальної української безпартійної демократичної організації, брав участь у проведенні ювілейних заходів, присвячених І.Котляревському, Т.Шевченкові та ін. За його участю 1906 була заснована всеукр. орг-ція "Об'єднаний комітет по спорудженню пам'ятника Т.Г. Шевченка в Києві". Мав тісні творчі контакти з багатьма тогочасними діячами укр. к-ри: М.Драгомановим, Лесею Українкою, І.Нечуєм-Левицьким, І.Франком, М.К.Садовським, М.Л.Кропивницьким, О.Русовим та ін. У лютому 1907 був заарештований, проте вже наступного дня після затримання його звільнили. В останні роки життя почав писати духовну музику.
На думку критиків його творчості, для музики Л. характерними є загальноєвроп. романтичний стиль, нац. своєрідність і опора на фольклор. Він утілив у своїй музиці різноманітні нар. образи (героїчні, епічні, ліричні, жартівливо-гумористичні), синтезував у її мові різні укр. фольклорні жанри. Значна частина муз. творів Л. присвячена козац. тематиці (див. Козацька тематика в українському та світовому музичному мистецтві), у них домінують ідеї патріотизму та нар. волі. Разом з тим він захоплювався й універсальною романтичною тематикою (багатогранна лірика).
У цілому його муз. спадщина складається з 10 опер, серед них: "Андріашіада" (лібрето М.Старицького і М.Драгоманова, 1866–77), "Утоплена" (лібрето М.Старицького за повістю М.Гоголя "Майська ніч", 1883), "Наталка Полтавка" (за п'єсою І.Котляревського, 1889), "Енеїда" (лібрето М.Садовського за твором І.Котляревського, 1910), "Ноктюрн" (лібрето Л.Старицької-Черняхівської, 1912), 4-х музично-театральних творів ("Чарівний сон", "Сафо", "Відьма", "Літньої ночі"), оперет, музики до театральних вистав ("Простак", "Гамлет", "Остання ніч", "Гетьман Дорошенко"), 120 камерно-вокальних творів (більшість на тексти Т.Шевченка – понад 80, а також на вірші А.Міцкевича, Г.Гейне, І.Франка, Лесі Українки, О.Олеся, М.Вороного та ін.), 40 хорових творів, серед них 4 кантати для солістів, хору та симфонічного оркестру, симфонічних творів (симфонія, фантазія, увертюра), камерно-інструментальних творів, з них бл. 60 фортепіанних; понад 500 опрацювань укр. нар. пісень для голосу з фортепіано або для хору.
Він започаткував також наук. укр. муз. фольклористику. Записав бл. 1500 укр. нар. пісень, опублікував кілька фольклористичних праць, зокрема, "Про торбан і музику пісень Відорта" ("Киевская старина", 1892, кн. 2), "Народні музичні інструменти на Україні" ("Зоря" (Львів), 1894, № 1, 4–10); уперше оприлюднив нотні тексти дум і наук. розвідку про них.
Критики вважають, що значення Л. в укр. музиці зіставне з роллю Т.Шевченка в укр. літературі. Його послідовниками були М.Леонтович, К.Стеценко, Я.Степовий, С.Людкевич, Л.Ревуцький та ін.
П. у м. Київ. Похований на Байковому цвинтарі (на могилі встановлено погруддя).
1913 його ім'я присвоєно київ. Музично-драм. школі (див. Музично-драматична школа імені М.Лисенка). 1927 його ім'ям названо одну з вулиць у центрі Києва.
1939 вищі навч. муз. заклади в м. Львів були об'єднані в єдину Львів. держ. консерваторію ім. М.Лисенка (нині Львів. нац. муз. академія ім. М.Лисенка).
У грудні 1944 його ім'я присвоєно Харків. театрові опери та балету, там свого часу вперше була поставлена опера "Тарас Бульба".
1957 у с. Гриньки встановлено пам'ятник Л. (погруддя роботи місц. майстра В.Полівара), відкрито кімнату-музей (за участю його сина – професора Київ. консерваторії Остапа Лисенка).
1962 (у зв'язку зі 120-річчям від дня народження митця) його ім'я присвоєно струнному квартету Київ. філармонії, а концертний зал цієї установи названо Колонним залом імені М.Лисенка, цього ж року засновано муз. конкурс його імені (з 1992 має статус міжнародного).
29 грудня 1965 на Театральній площі поряд з Нац. оперою України йому відкрито пам'ятник (скульп. О.Ковальов, архіт. В.Гнєздилов).
У Києві по вул. П.Саксаганського, 95, у квартирі, де свого часу мешкав Л. (неподалік проживала родина Лесі Українки), створено меморіальний музей композитора.
Його ім'я присвоєно також Полтав. муз. уч-щу, Київ. муз. школі-інтернату, ін. муз. установам.
Література:
Старицький М. До біографії М.В. Лисенка. К., 1905
Лисенко О. Про Миколу Лисенка: Спогади сина. К., 1957, 1959
Булат Т.П. Героїко-патріотична тема в творчості М.В. Лисенка. К., 1965
Архімович Л.Б., Гордійчук М.М. М.Лисенко: Життя і творчість. К., 1992
Українське музикознавство, вип. 27. К., 1992 (до 150-річчя від дня народження М.Лисенка)
Корній Л. Історія української музики, ч. 3. К.–Нью-Йорк, 2001
Микола Лисенко у спогадах сучасників, т. 1. К., 2003
Українське музикознавство, вип. 32. К., 2003 (до 160-річчя від дня народження М.Лисенка)
Микола Лисенко: Листи. К., 2004.
Корній Л.П.
Джерело:
Корній Л.П. ЛИСЕНКО Микола Віталійович // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. – http://www.history.org.ua
Ссылки на эту страницу
1 | Академик Орест Иванович Левицкий
[Академік Орест Іванович Левицький († 9 травня (26 квітня) 1922 року) - Василенко М. П. // К. : Юридична думка. Т. 2 - 2006. - 560 с. Стор. 169-214. |
2 | Баян
[Боян] - музыкально-хоровое и издательское общества |
3 | Большой народный праздник в Полтаве
Велике народне сьвято в Полтаві // Газета "Буковина", Чернівці: чис. 92, 03.(16.).08.1903, стор. 3, чис. 93, 06.(19.).08.1903, стор. 3, чис. 97, 15.(28.).08.1903, стор. 3, чис. 99, 20.08.(02.09.).1903, стор. 3, чис. 104, 31.08.(13.09.).1903, стор. 2, чис. 106, 05.(18.).09.1903, стор. 1, чис. 107, 07.(20.).09.1903, стор. 2, чис. 109, 12.(25.).09.1903, стор. 1, чис. 110, 14.(27.).09.1903, стор. 2, чис. 110, 14.(27.).09.1903, стор. 3 |
4 | В родном гнезде (летопись рода Бутовских)
[У рідному гнізді (літопис роду Бутовських)] - Алексей Дмитриевич Бутовский |
5 | Вайнгортовские чтения - 2002
[Вайнгортівські читання] - материалы первой научной конференции |
6 | Вайнгортовские чтения - 2003
[Вайнгортівські читання] - материалы второй научной конференции "Вайнгортовские чтения" |
7 | Васильченко, Степан Васильевич
[Васильченко, Степан Васильович] (1879—1932), украинский писатель, переводчик |
8 | Влодек, Флор Тодосович
Влодек, Флор Тодосович (1879 – після 1934) – співак (тенор), актор |
9 | Внуковский, Григорий Иванович
[Внуковський, Григорій Іванович] (1879-після 1927), артист оперы (тенор) и концертный певец |
10 | Воспоминания (1861-1907)
[Спогади (1861-1907)] – Євген Чикаленко. // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк. 1955 |
11 | Воспоминания Владимира Леонтовича
Володимир Леонтович. Спогади // Тризуб: Тижневик політики, культури, громадського життя й мистецтва – Париж, 1928. – № 22, стор. 9-15; № 24, стор. 9-15; № 26, стор. 7-12; № 27, стор. 7-12; № 28-29, стор. 25-27; № 30, стор. 5-11; № 41, стор. 11-14; № 42, стор. 7-10; № 44, стор. 15-18; № 45, стор. 7-9 |
12 | Воспоминания о моих встречах с украинскими деятелями старшего поколения
Спогади про мої зустрічі з українськими діячами старшого покоління // Леонтович, Володимир Миколайович. Зібрання творів [Текст] : в 4-х томах / В. М. Леонтович. - К. : Сфера. - (Б-ка газети "Рада"). Т. 3 : Повість. Спогади. - 2004. - 356 с. Стор. 302-335. |
13 | Воспоминания юношеских дней: 1897-1906
[Юрій Коллард. Спогади юнацьких днів: 1897-1906. Українська Студентсьтка Громада в Харкові і Революційна Українська Партія (РУП)] // Срібна сурма, Торонто, 1972 |
14 | Гулак-Артемовский, Яков Петрович
[Гулак-Артемовський, Яків Петрович] (1861–1939), певец (тенор), общественный деятель |
15 | Деятелям культуры мемориальная доска
Мемориальная доска деятелям культуры |
16 | Дмитриев, Николай Андреевич
[Дмитрієв, Микола Андрійович] (1867—1908), общественный деятель, деятель культуры и образования, адвокат, публицист |
17 | Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011. |
18 | Дневник (1918-1919)
[Щоденник (1918-1919)] – Євген Чикаленко. // К.: Темпора, 2011. |
19 | Дневник (1920)
[Щоденник (1920)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 204-528. |
20 | Дневник Василия Кравченко
Василь Кравченко. Щоденник // Неопалима купина : літературно-художній та історичний журнал / Видавництво "Генеза" ; Інститут системних досліджень освіти України. - К. : Генеза, 1995, № 7-8, стор. 25-48 |
21 | Дневники Сергея Ефремова, 1923-1925
Єфремов С. О. Щоденники, 1923‒1929 / Упоряд.: О. І. Путро (гол. упоряд.), Т. В. Вересовська, В. А. Кучмаренко, Л. Ю. Портнова, Л. І. Стрельська; Ред. кол.: О. С. Онищенко, О. І. Путро, М. І. Панчук, Л. М Гордієнко, Л. І. Стрельська, В. А. Смолій, Е. С. Соловей, І. Ф. Курас; Наук. ред Е. С. Соловей. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. ‒ К.: ЗАТ "Газета "РАДА", 1997. ‒ 848 с. ‒ (Мемуари) |
22 | Дневники Сергея Ефремова, 1926-1927
Єфремов С. О. Щоденники, 1923‒1929 / Упоряд.: О. І. Путро (гол. упоряд.), Т. В. Вересовська, В. А. Кучмаренко, Л. Ю. Портнова, Л. І. Стрельська; Ред. кол.: О. С. Онищенко, О. І. Путро, М. І. Панчук, Л. М Гордієнко, Л. І. Стрельська, В. А. Смолій, Е. С. Соловей, І. Ф. Курас; Наук. ред Е. С. Соловей. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. ‒ К.: ЗАТ "Газета "РАДА", 1997. ‒ 848 с. ‒ (Мемуари) |
23 | Дом Полтавского земства: кое-что из истории сооружения и функционирования
[Будинок Полтавського земства: дещо з історії спорудження та функціонування] - Ханко Виталий |
24 | Дорошенко, Дмитрий Иванович
[Дорошенко, Дмитро Іванович] (1882–1951), представитель государственного направления в украинской историографии, известный общественно-политический и культурный деятель |
25 | Зарецкий, Иван Антонович
[Зарецький, Іван Антонович] (1857—1936), археолог, этнограф, земский и общественный деятель, действительный член ПУАК, почетный гражданин Полтавы |
26 | И. П. Котляревский: жизнь и творчество
П. К. Волинський. І. П. Котляревський: життя і творчість // П. К. Волинський. І. П. Котляревський: життя і творчість — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1951, 175 с. |
27 | Иван Котляревский
Лепкий Б. С. Іван Котляревський. // Cтруни: антольоґія української поезії від найдавніших часів до нинішніх часів: у 2 ч. Уклад. Б. Лепкий. Берлін, 1922. Ч. 1: Від «Слова о полку Ігоревім» до Івана Франка. Стор. 84-87. |
28 | Иван Котляревский
Панасенко Т. Іван Котляревський. — X., 2010. — 86 с. |
29 | Иван Котляревский
Радзикевич Володимир. Іван Котляревський // Радзикевич В. Історія української літератури. - Детройт : Батьківщина, 1955-1956. Том II. Нова доба. - 1956. – 164, [2] c. Стор. 5-18. |
30 | Из былого. Том І. 1917-й год на Полтавщине
[З минулого. Том І. 1917-ий рік на Полтавщині]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1921 |
31 | Из былого. Том ІІ. От Гетмана до Директории
[З минулого. Від Гетьмана до Директорії]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1923. |
32 | Имена и события на карте Полтавы
[Імена та події на карті Полтави] - пункт меню |
33 | История Украины, 1917-1923 гг. Т. 1 : Время Центральной Рады
Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр. Т. 1 : Доба Центральної Ради / Дмитро Дорошенко. – Ужгород. Накладом О. Цюпки : б. в., 1932. — 437 + XXI. |
34 | История Украины, 1917-1923 гг. Т. 2. Украинская Гетманская Держава 1918. года
Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр. Т. 2 : Українська Гетьманська Держава 1918. року / Дмитро Дорошенко. – Ужгород. Накладом О.Цюпки : б. в., 1930. — 423 + LXXXVI. |
35 | К 100-летию Полтавского музыкального училища им. Н. Лысенко
[До 100-річчя Полтавського музичного училища ім. М. Лисенка] - Ивахненко Лидия Яковлевна |
36 | К истории национальных движений в Полтаве и на Полтавщине
[До історії національних рухів у Полтаві і на Полтавщині] - Г. Ващенко // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник |
37 | К открытию памятника И. П. Котляревскому
[До відкриття пам'ятника І. П. Котляревському] // Газета "Южный край", Харьков: № 7835 - 30.08(12.09).1903, стр. 2-3; № 7836 - 31.08(13.09).1903, стр. 2, 5; № 7837 - 01(14).09.1903, стр. 1-3; № 7838 - 02(15).09.1903, стр. 2; № 7844 - 08(21).09.1903, стр. 3. |
38 | Калиновская-Доктор, Наталья Евгеньевна
[Калиновська-Доктор, Наталія Євгенівна] (1884-после 1918), оперная и концертно-камерная певица (сопрано) |
39 | Колесса, Филарет Михайлович
[Колесса, Філарет Михайлович] (1871—1947), выдающийся украинский фольклорист, композитор, музыковед и литературовед |
40 | Композиторы
[Композитори] - пункт меню |
41 | Кононенко, Мусий Степанович
[Кононенко, Мусій Степанович] (1864—1922), поэт, общественный и кооперативный деятель |
42 | Котляревскому И. П. памятник
Памятник И. П. Котляревскому |
43 | Коцюбинская, Вера Устиновна
[Коцюбинська, Віра Устимівна] (1863–1921), украинская революционерка и общественная деятельница |
44 | Кравченко, Василий Григорьевич
[Кравченко, Василь Григорович] (1862–1945), этнограф, фольклорист, деалектолог, краевед и литератор |
45 | Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века
[Короткий біографічний словник вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття] - И. Ф. Павловский // Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912 |
46 | Кричевская, Евгения Михайловна
[Кричевська, Євгенія Михайлівна (уродж. Щербаківська)] (1882–1964), украинский этнограф, музыкант, педагог |
47 | Культурная жизнь населения Полтавщины в условиях оккупации 1941-1943 годов
[Культурне життя населення Полтавщини в умовах окупаційного режиму 1941-1943 років] - Ревегук Виктор Яковлевич |
48 | Курдиновский, Виктор Васильевич
[Курдиновський, Віктор Васильович] (1868-1937), артист оперы (лирико-драматический баритон) |
49 | Кучугура-Кучеренко, Иван Иович
[Кучугура-Кучеренко, Іван Іович] (1874-1937), кобзарь |
50 | Лисенки
матеріали до родоводу / материалы к родословию |
51 | Листи до братів-хліборобів
Вячеслав Липинський. «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с. Вступне слово та частина I: Українська наддніпрянська інтеліґенція й українська національна ідея. |
52 | Личности - Л
[Особистості - Л] - пункт меню |
53 | Лысенко улица
Улица Лысенко (бывшая Новая, Кагановича; Ленинский р-н) |
54 | Лысенко-Шило, Галина Николаевна
Лисенко-Шило, Галина Миколаївна (1883—1965) — українська викладачка музики і вокалу, громадська діячка, дочка композитора М. В. Лисенка |
55 | Маловідомі сторінки з життєпису Олени Пчілки
Михайло Гуць. Маловідомі сторінки з життєпису Олени Пчілки (Деякі архівні матеріали, пов'язані з відкриттям пам'ятника Іванові Котляревському в Полтаві 1903 року) // Слово і час. Науковий журнал Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та національної спілки письменників України. Київ, 2005, № 10. Стор. 58-66. |
56 | Маркевич, Григорий Ипатьевич
[Маркевич, Григорій Іпатійович] (1849—1923), украинский культурно-просветительский и общественный деятель, книгоиздатель |
57 | Мартынович. Воспоминания А. Сластьона
[Мартинович. Спогади О. Сластьона] // Кооперативное издательство "Рух". Харьков, 1931 |
58 | Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса ( 1)
[Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу] - с 1-го октября 1903 г. по 1-е октября 1904 г. Год первый. Собрал полковник А. Д. Ромашкевич. Полтава. 1904. |
59 | Мирный, Панас
[Мирний, Панас] (Рудченко, Афанасий Яковлевич; 1849—1920), писатель-классик |
60 | Мишуга, Александр Филиппович
[Мишуга, Олександр Пилипович] (1853-1922), артист оперы (лирико-драматический тенор), концертный певец, вокальный педагог и музыкально-общественный деятель |
61 | Мои воспоминания (1861-1915)
Софія Русова. Мої спомини (1861-1915) // За сто літ. Матеріяли з громадського й літературного життя України ХІХ і початку ХХ століття. Заходом Комісії новішої історії України під редакцією Голови секції акад. Михайла Грушевського. Книга друга (1861-1879 рр.). Стор. 135-175. Книга третя (1879-1915 рр.). Стор. 147-205. |
62 | Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949 |
63 | Мои воспоминания о недавнем прошлом (1914-1920 годы)
[Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Друге видання. Українське видавництво. Мюнхен. 1969 |
64 | Мои воспоминания о Николае Лысенко
[Ївна Щербаківська-Кричевська. Мої спогади про Миколу Лисенка] – Е. Щербаковская-Кричевская // Нові дні, сентябрь (стр. 12-16), октябрь (стр. 7-12), 1957 |
65 | Музыкальная Полтавщина
Музыкальная Полтавщина, музей |
66 | Музыкальное училище им. Н. В. Лисенко
Музыкальное училище им. Н. В. Лисенко |
67 | Музыканты и музыковеды
[Музиканти та музикознавці] - пункт меню |
68 | На открытии памятника И. Котляревскому
Публікується за виданням: Андрій Жук. На відкритті пам'ятника І. Котляревському // Сучасність (література, мистецтво, суспільне життя). № 12 (36). Грудень 1963. Мюнхен. Стор. 84-94. |
69 | Наталка Полтавка на полтавских торжествах 13 сентября 1903 г.
Василь Сімович. "Наталка Полтавка" на полтавських святах 13 вересня 1903 р. // Праці у двох томах. Т.2. Літературознав. Культура.: Іст. л-ри. Іст. Культ. Громадське життя / В. Сімович. – Чернівці : Книги- ХХІ, 2005. – 904 с. : іл. – Прим.: с.808-850. – Покажч. імен: с.851-. – 966-8653-16-5. Стор. 509-511. |
70 | Науменко, Владимир Павлович
[Науменко, Володимир Павлович] (1852–1919), украинський журналист, филолог, педагог, этнограф, общественный деятель |
71 | Нижанковский, Остап Осипович
[Нижанківський, Остап Йосипович] (1863–1919), украинский композитор, хоровой дирижер, собиратель народных песен, организатор музыкальной жизни Галичины и педагог, греко-католический священник |
72 | О сооружении памятника И. П. Котляревскому в Полтаве
[Про спорудження пам'ятника І. П. Котляревському у Полтаві] - По материалам журнала "Киевская старина" |
73 | Общественные деятели
[Громадські діячі] - пункт меню |
74 | От легенд к правде
Лонгин Цегельський. Від леґенд до правди. Спомини про події в Україні звязані з Першим Листопадом 1918 р. / Нью-Йорк — Філадельфія : Булава, 1960. – 313 c. : портр.). |
75 | Открытие памятника И. Котляревскому в Полтаве
Відслоненє памятника І. Котляревського в Полтаві // Літературно-науковий вістник, Львів: том 23, кн. 8, серпень 1903 р., стор. 144-145; том 23, кн. 9, вересень 1903 р., стор. 229-230; том 24, кн. 10, жовтень 1903 р., стор. 51-59; том 24, кн. 11, листопад 1903 р., стор. 138-139; том 24, кн. 12, грудень 1903 р., стор. 233-234, 236-237 |
76 | Открытие памятника И. Котляревскому в публикациях "Полтавского вестника"
[Відкриття пам'ятника І. Котляревському в публікаціях "Полтавського вісника"] // Газета "Полтавский вестник", Типография Полтавского Губернского Правления, арендуемая Д. Подземским. Редактор-Издатель Д. Иваненко. Полтава: № 207 - 24.08(06.09).1903, стр. 1-3; № 208 - 26.08(08.09).1903, стр. 1-2; № 209 - 27.08(09.09).1903, стр. 1, 2, 4; № 210 - 28.08(10.09).1903, стр. 1, 2, 4; № 211 - 29.08(11.09).1903, стр. 1, 3, 4; № 212 - 30.08(12.09).1903, стр. 1-4; № 213 - 31.08(13.09).1903, стр. 1-4; № 214 - 02(15).09.1903, стр. 1-4; № 215 - 03(16).09.1903, стр. 1-4; № 216 - 04(17).09.1903, стр. 1-4; № 217 - 05(18).09.1903, стр. 1, 2, 4; № 218 - 06(19).09.1903, стр. 1-4; № 219 - 07(20).09.1903, стр. 3, 4. |
77 | Открытие памятника И. Котляревскому в публикациях газеты "Волынь".
[Відкриття пам'ятника І. Котляревському в публікаціях газети "Волинь"] - "Волынь". Газета политическая, литературная и общественной жизни. Ред. Г. И. Коровицкий. Житомир (Волынская губ.), 1903 г.: № 171, стр. 2; № 175, стр. 2 и 179, стр. 2. |
78 | Открытие памятника Котляревскому
Вадим Щербаківський. Відкриття пам'ятника Котляревському (спогади 1903 р.) // Літературно-науковий вісник. – Річник XXXIII. Січень-лютий 1949. – Мюнхен : Видавництво "Літературно-науковий вісник" , 1949. Книжка 2 (на чужині). - 160 c. Стор. 219-223. |
79 | Очерк истории украино-русинской литературы до 1890 г.
Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 194-470. Примітки: стор. 590-647. Перша публікація у 1910 р. |
80 | Первое дополнение к "Краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века"
[Перше доповнення до "Короткому біографічного словника вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття"] - Павловский И. Ф. // Полтава. Т-во Печатного Дела (тип. бывш. Дохмана), 1913 г. |
81 | Петлюра, Симон Васильевич
[Петлюра, Симон Васильович] (1879—1926), общественный, политический и государственный деятель, журналист |
82 | Письма из Полтавы (1900-1921 г.г.)
[Листи з Полтави (1900-1921 г.г.)] - Короленко В. Г. |
83 | Письма Николая Витальевича Лысенко
[Микола Віталійович Лисенко. Листи] – К. : Мистецтво, 1964. Упорядкування, примітки та коментарі О. Лисенка |
84 | Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка |
85 | Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл. |
86 | Полтавский украинский музыкально-драматический кружок и культурная и творческую жизнь города нач. ХХ ст.
[Полтавський український музично-драматичний гурток і культурно-мистецьке життя міста поч. ХХ ст.] - Стороха Евгения |
87 | Полтавское отделение Росийского музыкального общества
Полтавское отделение Росийского музыкального общества |
88 | Поэтическое наследие Котляревского
П. К. Волинський. Поетична спадщина Котляревського. // Іван Котляревський. Енеїда, поезії. Серія "Бібліотека поета". — Упорядкування, вступна стаття та примітки П. К. Волинського. — К., Радянський письменник, 1962, 328 с. Стор. 3-46. |
89 | Праздник в Полтаве
Сьвято в Полтаві // Газета "Руслан", Львів: чис. 196, 30.08.(12.09).1903, стор. 1, чис. 198, 02.(15.).09.1903, стор. 2, чис. 201, 05.(18.).09.1903, стор. 1, чис. 201, 05.(18.).09.1903, стор. 2, чис. 202, 06.(19.).09.1903, стор. 1, чис. 202, 06.(19.).09.1903, стор. 2, чис. 203, 07.(20.).09.1903, стор. 1, чис. 203, 07.(20.).09.1903, стор. 2, чис. 203, 07.(20.).09.1903, стор. 3, чис. 204, 10.(23.).09.1903, стор. 2, чис. 204, 10.(23.).09.1903, стор. 3, чис. 205, 11.(24.).09.1903, стор. 2, чис. 205, 11.(24.).09.1903, стор. 3, чис. 208, 14.(27.).09.1903, стор. 3, чис. 209, 16.(29.).09.1903, стор. 1, чис. 209, 16.(29.).09.1903, стор. 2, чис. 210, 17.(30.).09.1903, стор. 1, чис. 210, 17.(30.).09.1903, стор. 2, чис. 211, 18.09.(01.10).1903, стор. 1, чис. 211, 18.09.(01.10).1903, стор. 2 |
90 | Праздник в Полтаве
Остап Лисенко. Свято в Полтаві. // Лисенко О. М. В. Лисенко. Спогади сина. - Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1966. Стор. 208-220. |
91 | Праздник в Полтаве - Остап Лысенко
М. В. Лисенко. Спогади сина / О. М. Лисенко. - 4-е вид., перероб. і доп. - К. : Мистецтво, 1966. - 362 с. : іл. Глава XII. Свято в Полтаві. Стор. 208-220. |
92 | Праздник Котляревского в Полтаве
Сьвято Котляревского в Полтаві // Газета "Діло", Львів: чис. 143-28.06.(11.07.).1903, стор. 2, чис. 180-12.(25.).08.1903, стор. 3, чис. 195-30.08.(12.09.).1903, стор. 1, чис. 195-30.08.(12.09.).1903, стор. 2, чис. 198-03.(16.).09.1903, стор. 1, чис. 198-03.(16.).09.1903, стор. 2, чис. 199-04.(17.).09.1903, стор. 1, чис. 202-09.(22.).09.1903, стор. 1, чис. 202-09.(22.).09.1903, стор. 2, чис. 203-10.(23.).09.1903, стор. 1, чис. 261-18.11.(01.12.).1903, стор. 3 |
93 | Праздник украинской интеллигенции [к открытию памятника И. П. Котляревскому]
[Свято української інтелігенції (до відкриття пам'ятника І. П. Котляревському)] - Ефремов Сергей // Киевская старина. - 1903, 10, с. 168-202 |
94 | Просветительское здание им. М. В. Гоголя
|
95 | Ризенко, Иван Николаевич
[Різенко, Іван Миколайович] (1851—1931), хоровой дирижер, педагог, общественный деятель, преподаватель ППКК |
96 | Рисунки из жизни украинского народного слова
Сумцов М. Ф. Малюнки з життя українського народного слова. З XIX т. Сборника Харьковского Историко-Филологического Общества в память проф. Е.К. Редина). — Харьків. Друкарня "Печатне Діло", 1910. — 144 с. |
97 | Рудченко, Иван Яковлевич
[Рудченко, Іван Якович] (1845—1905), фольклорист, писатель, литературный критик |
98 | Свириденко, Николай Петрович
[Свіриденко, Микола Петрович] (ок.1876-1903), артист оперы (баритон) и концертный певец |
99 | Скляренко, Владимир Михайлович
[Скляренко, Володимир Михайлович] (1907—1984), видающийся театральный режиссер, народный артист УССР |
100 | Старицкая, Мария Михайловна
[Старицька, Марія Михайлівна] (1865–1930), украинская актриса и режиссер театра |
101 | Старицкая-Черняховская Людмила Михайловна
[Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна] (1868–1941), украинская писательница (поэтесса, драматург, прозаик, переводчик, мемуарист), общественный деятель |
102 | Старицкий, Михаил Петрович
[Старицький, Михайло Петрович] (1840—1904), украинский писатель, театральный и культурно-общественный деятель |
103 | Стефаник, Василий Семенович
[Стефаник, Василь Семенович] (1871—1936), выдающийся украинский писатель и общественный деятель |
104 | Тобилевич, София Витальевна
[Тобілевич, Софія Віталіївна] (1860-1953), украинская актриса, фольклористка, писательница |
105 | Три громады. Воспоминания из 1885-1917 гг.
[Три громади. Спогади з 1885-1917 рр.] – Андриевский Виктор // Львов. 1938. Издатель Иван Тиктор |
106 | Тридцать лет со дня открытия памятника Івану Котляревскому в Полтаве
Василь Сімович. Тридцять років від відкриття пам'ятника Іванові Котляревському в Полтаві // Праці у двох томах. Т.2. Літературознав. Культура.: Іст. л-ри. Іст. Культ. Громадське життя / В. Сімович. – Чернівці : Книги- ХХІ, 2005. – 904 с. : іл. – Прим.: с.808-850. – Покажч. імен: с.851-. – 966-8653-16-5. Стор. 462-466. |
107 | Указатель улиц
[Покажчик вулиць] |
108 | Украинка, Леся
[Українка, Леся] (Косач, Лариса Петровна; 1871—1913), украинская писательница и общественная деятельница |
109 | Украино-русинская (малороссийская) литература
Франко І. Українсько-руська (малоруська) література. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 74-100. Примітки: стор. 568-574. Перша публікація у 1898 р. |
110 | Украинский клуб в Полтаве (1913-1918): открытие и направления деятельности
[Український клуб у Полтаві (1913-1918): відкриття та напрямки діяльності] - Пустовит Тарас Павлович |
111 | Украинское национально-освободительное движение на Полтавщине в начале XX века (1900-1916 гг.)
[Український національно-визвольний рух на Полтавщині на початку XX століття (1900–1916 рр.)] - Ревегук В. Я. |
112 | Украинцы
Франко І. Українці. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 162-193. Примітки: стор. 586-589. Стаття написана у 1906 р. |
113 | Фотография со многими неизвестными
[Фотографія з багатьма невідомими] - Юрій П'ядик // Вітчизна. 1989, № 2. Стор. 194-205 |
114 | Чикаленко, Евгений Харлампиевич
[Чикаленко, Євген Харлампович] (1861-1929), выдающийся общественный деятель, издатель, публицист, меценат украинской культуры |
115 | Шило, Константин Степанович
Шило, Костянтин Степанович (1879—1933) — український політичний і культурний діяч, педагог |
116 | Щербаковский, Вадим Михайлович
[Щербаківський, Вадим Михайлович] (1876-1957), выдающийся праисторик, археолог, историк искусств, этнолог, культуролог |
117 | Этнографы и фольклористы
[Етнографи і фольклористи] - пункт меню |
118 | Южнорусская литература
Франко І. Южнорусская литература. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 101-161. Примітки: стор. 574-585. Перша публікація у 1907 р. |
119 | Яворницкий, Дмитрий Иванович
[Яворницький, Дмитро Іванович] (1855-1940), выдающийся украинский историк, археолог, этнограф, фольклорист и писатель, академик АН УССР |