История Полтавы

Искра, Иван Иванович

Подробности

Просмотров: 48291

Іскра, Іван Іванович (р.н. невід. п. 14(25)7.1708, за ін. даними - 15.(26)7.1708 - полтавський полковник (1696-1700).

Наприкінці 17-поч. 18 ст. керував козацькими військами під час спільних українсько-московських походів на турецько-татарські фортеці Кизи-Кермен, Іслам-Кермен, Шин-Прей на півдні України та в боях проти шведської армії у Лівонії (1700). Належав до антигетьманської опозиції, яку очолював В. Кочубей і підтримував промосковську орієнтацію частини козацької старшини. Восени 1707 разом з Кочубеєм возив донос у похідну царську канцелярію на І. Мазепу, в якому повідомлялось про таємні переговори гетьмана з польським королем С. Лещинським і шведським королем Карлом XII. Московський цар Петро І не повірив повідомленню Іскри і Кочубея. Заарештований у Вітебську. Страчений разом з Кочубеєм за наказом царя у липні 1708 у козацькому таборі під Борщагівкою (тепер село Погребищенського р-ну Вінницької обл.).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)

Іскра Іван Іванович (р.н. невід. – 25(14), за ін. даними, 26(15).07.1708) – військ. та політ. діяч, полтав. полковник (1696–1700, за ін. даними – 1703).

Походив з козац.-старшинського роду Іскр (див. Іскри). Син І.Я.Іскри, дядько З.Іскри. В документах вперше згадується під 1678 як «славетний пан і козак полтавський». 1683 обійняв уряд (посаду) полтав. полкового осавула; з 1696 – полтав. полковник. На чолі Полтавського полку брав участь у поході проти крим. татар і турків 1696–97, шведів – 1700. Внаслідок особистих незгод з гетьманом І.Мазепою позбувся полковництва. 1707 приєднався до змови В.Кочубея проти гетьмана, разом з останнім переслав до похідної царської канцелярії донос на І.Мазепу, де йшлося про його таємні переговори з польс. королем Станіславом I Лещинським і швед. королем Карлом XII. Не повіривши змовникам, царський уряд заарештував І. в м. Вітебськ (нині місто в Білорусі) і відправив в Україну. Військ. суд виніс І. смертний вирок, який було виконано в козац. таборі поблизу с. Борщагівка (нині село Погребищенського р-ну Він. обл.) Згодом І. було посмертно реабілітовано і перепоховано в Києво-Печерській лаврі.

Літ.: Лазаревский А. Искры. «Русский архив», 1875, кн. 11, ч. 3; Максимович М. Обозрение городовых полков и сотен, бывших на Украине со времени Богдана Хмельницкого. В кн.: Максимович М. Собрание сочинений, т. 1. К., 1876; Модзалевский В. Малороссийский родословник, т. 2. К., 1910; Gajecky G. The Cossack AdministratioN of the Hetmanate, vol. 2. Cambridge, 1978; Костомаров Н.И. Мазепа. М., 1992; Крамар Є. Справа Кочубея й Іскри. В кн.: Іван Мазепа і Москва: Історичні розвідки і статті. К., 1994.

В.М. Горобець.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України