Щепкин, Михаил Семенович

Щепкін, Михайло Семенович (1788—1863) — актор. Народився у с. Красному (тепер Бєлгородська обл.) у кріпацькій сім'ї. У 1800—1803 рр. брав участь в аматорських виставах у м. Суджі та Курську. В 1805 р. почав творчу діяльність у трупі Барсових у Курську. В 1816 р. перейшов до театральної трупи Й. Калиновського та Штейна у Харкові, у 1818—1821 рр. — актор Полтавського вільного театру. В 1821 р. викуплений з кріпацтва при сприянні князя М. Г. Рєпніна. З 1823 р. — актор Московського театру на Моховій (з 1824 р. — Малий театр). Під час гастролей бував у Києві, Ромнах, Кременчуці, Диканьці. Підтримував дружні стосунки з Т. Г. Шевченком, М. В. Гоголем, І. П. Котляревським та іншими. Помер у Ялті, похований у Москві. Ім'ям М.С. Щепкіна названо провулок.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 994

Портрет - ЦГАКФФД Санкт-Петербурга

 

Щепкін  Михайло Семенович [6(17). 11.1788 — 11(23).8.1863] — видатний український і російський актор, основоположник українського реалістичного театру.


ЩЕПКІН Михайло Семенович у ролі Чупруна
в  спектаклі "Москаль-чарівник"
І. П. Котляревського

Н. у с.Красному Курської губ. у сім'ї селянина-кріпака. Початкову освіту здобув у повітовому училищі в Суджі. Навчання продовжував у Курському губернському училищі. У 1805 почав сценічну діяльність у напівкріпосній трупі Курського театру братів Барсових. На сцені цього театру Щ. вперше почав втілювати правду сценічного характеру, природність поведінки і дійової особи, заклав основи теорії і практики сценічного реалізму. 3 1816 перейшов до Харкова в трупу Штейна та Калиновського. За короткий час здобув визнання. У 1818-21 - актор Полтавського театру під керівництвом І. Котляревського, який допоміг викупити Щ. з кріпацтва у графині Волькенштейн. У 1819 були поставлені на полтавській сцені “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, в яких Щ. створив вражаючі своєю правдивістю художні образи виборного Макогоненка і селянина Михайла Чупруна. Актор зумів виявити глибокі знання життя і побуту українського народу, на яких будував образи своїх героїв. Пізніше “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник” з великим успіхом ішли на сцені Малого театру в Москві та Александринського театру в Петербурзі. Щ. переніс на російську сцену справжню українську народність, з усім її гумором та комізмом. Мандруючи по Україні, трупа ознайомлювала глядачів багатьох міст з кращими творами української та світової драматургії. 21.1.1821 у Харкові вперше поставлено “Наталку Полтавку”. В сезоні 1821-22 Щ. виступав у Києві.

У 1822 переїхав до Московського Малого театру, де працював сорок років і завершив розпочату ще в Україні реформу театрального мистецтва. Працюючи в Росії, актор не поривав своїх творчих зв'язків з Україною і українським театром. Твори І. Котляревського і Г. Квітки-Основ'яненка Щ. увів до діючого репертуару російського театру і не розлучався з ролями у них до кінця своєї творчості. Щ. користувався кожною нагодою, щоб побувати в Україні. Гастролював у Харкові (1829, 1842, 1845, 1850), Одесі (1837, 1845, 1846, 1850), Києві (1843), Миколаєві, Херсоні, Сімферополі (1846), Полтаві (1850). У 1857 Щ. спеціально переїхав до Нижнього Новгорода, щоб зустріти Т. Шевченка, який повертався з заслання.

Щ. не обмежувався лише участю у виставах. Часто виступав перед акторами з бесідами про акторську і режисерську майстерність. Виробив свою систему праці над образом, що проповідувала нові засоби театральної виразності, які б виходили з життєвої правди і були зумовлені нею. Водночас Щ. радив, щоб актор ніколи не копіював життя, а прагнув до художнього узагальнення дійсності, всебічного розкриття на сцені внутрішнього її змісту. Він перший заклав основи “театру переживання”, перевтілення в сценічний образ. Щепкінський метод розкриття внутрішньої суті сценічного образу підхопили і розвинули його учні й послідовники (М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський). Основні ролі: Виборний, Чупрун (“Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник” І. Котляревського), Шельменко (“Шельменко-денщик” Г. Квітки-Основ'яненка), городничий (“Ревізор” М. Гоголя), Симон (“Матрос” Соважа і Делур'є), Гарпагон, Арнольф (“Скупий”, “Школа жінок” Ж.-Б. Мольєра), Міллер (“Підступність і любов” Ф. Шіллера), Шейлок (“Венеціанський купець” У. Шекспіра), Барон (“Скупий рицар” О. Пушкіна) та ін. Іменем Щ. названі училище Малого театру та Сумський обласний музично-драматичний театр. У 1895 у м.Суджі відкрито пам'ятник актору.

М. Ерстенюк (Львів).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

 

Щепкин и Пушкин

Щепкин Михаил Семенович (1788-1863), великий русский артист, один из основоположников реализма в русском театре. До 34-х лет М. С. Щепкин был крепостным графа С. Г. Волькенштейна. В его освобождении большую роль сыграл будущий декабрист С. Г. Волконский. В 1823 году, став уже известным актером провинциальной сцены, Щепкин был приглашен в труппу Малого театра, в которой оставался до конца жизни; много гастролировал по России.

Время знакомства Щепкина с Пушкиным не установлено. Достоверно, что после возвращения Пушкина из Михайловской ссылки (1826) они многократно встречались. Щепкин вспоминал: "Пушкин, который меня любил, приезжая в Москву, почти всегда останавливался у Нащокина, и я, как человек и Нащокину знакомый, редкий день не бывал у них".

Пушкин высоко ценил Щепкина не только как актера, но и как талантливого рассказчика. Он настойчиво побуждал его взяться за перо. В последний свой приезд в Москву он подарил Щепкину тетрадь и своей рукой написал название, дату и первые строки будущих рассказов-воспоминаний актера.

Источник:

Пушкин А.С. Сочинения в 5 т. М., ИД Синергия, 1999. - http://hronos.km.ru

 

Щепкин Михаил Семенович (16.11.1788-11.08.1863), выдающийся русский актер, основоположник реализма в русском сценическом искусстве. Родился в семье крепостного. С 1800 участвовал в любительских спектаклях. С 1801 обучался в Курском губернском училище, в 1805 с успехом выступал в местном театре и стал профессиональным актером. В 1816 входил в харьковскую труппу, а в 1818 основал с группой ведущих актеров “вольный театр” в Полтаве, после закрытия которого, в 1822, переехал в Тулу. В 1822 Щепкин получил вольную от своего барина.

В сентябре 1822 Щепкин дебютировал в Москве, а в марте 1823 зачислен в труппу Московского (с 1824 Малого) театра. Находился в дружеских отношениях с А. С. Пушкиным, Н. В. Гоголем, С. Т. Аксаковым, В. Г. Белинским, А. И. Герценом, Н. А. Некрасовым, Т. Г. Шевченко, которые оказали огромное влияние на формирование его эстетических и художественных позиций. Щепкин был участником первых постановок пьес А. С. Грибоедова, Н.В. Гоголя, А.С. Пушкина, И.С. Тургенева, Н.В. Сухово-Кобылина. В конце жизни его репертуар пополнился пьесами Тургенева, Островского, Сухово-Кобылина, а также зарубежных классиков (Мольера, Шекспира). Щепкин часто выступал в Петербурге (в Александрийском театре), много гастролировал в провинции. Автор ценных воспоминаний.

Источник:

В. А. Федоров - http://hronos.km.ru

 

Щепкин Михаил Семенович (1788, с. Красное Курской губ. - 1863, Ялта) - актер. Род. в семье крепостного, управляющего графским имением. Отец смог отдать Щепкин в уч-ще в уездном г. Судже. Здесь учениками была поставлена комедия А.П. Сумарокова "Вздорщица". Сыгранная Щепкиным роль в этом спектакле в февр. 1800 повлияла на всю его жизнь ("Мне было так хорошо, так весело, что и сказать нельзя"). В 1801 - 1803 обучался в Курском губернском уч-ще и играл в графском домашнем театре. С 1805 совмещал обязанности секретаря графа с профессиональной артистической деятельностью. В 1818 вместе с группой актеров основал в Полтаве "вольный театр". Сыграв множество ролей на провинциальной сцене, он был выкуплен из крепостной неволи после проведенной подписки "в награду таланта актера". Щепкин смог уехать в Москву, где в 1823 был зачислен в труппу Моск. (Малого) театра. По мнению современников, Щепкин представлял собой живую энциклопедию русской жизни, в мастерстве передачи к-рой не имел себе равных. Реформатор актерского мастерства, добивавшийся перевоплощения в сценический образ, оказавший огромное влияние на становление и развитие реалистического театрального искусства, Щепкин был дружен с А.С.Пушкиным, Н.В. Гоголем, В. Г. Белинским, А. И. Герценом л др. По настоянию А. С. Пушкина, написавшего заголовок и первую фразу, Щепкиным были созданы интересные воспоминания. Человек своего времени, он не принял пьесы А.Н. Островского "Гроза" и отговаривал А.И. Герцена заниматься политикой; не создал законченных трудов по проблемам сценического искусства, но после его смерти А.И. Герцен написал: ."...он был великий артист, артист по призванию и по труду. Он создал правду на русской сцене, он первый стал нетеатрален на театре".

Источник:

Шикман А.П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. Москва, 1997 г. - http://hronos.km.ru

Ссылки на эту страницу


1 В зеркале памяти. Часть 1. На берегах реки детства (Полтава: до 1939 г.)
[У дзеркалі пам'яті. Частина 1. На берегах ріки дитинства (Полтава: до 1939 р.)]. Илья Розенфельд
2 Вольный театр
[Вільний театр] — русско-украинский профессиональный театр
3 Выкуп артиста М.С. Щепкина из крепостной зависимости
[Імберг Олексій Йосипович. Викуп актора М.С. Щепкіна з кріпацтва] – Имберх М.А. // Русская старина, 1875. – Т. 13. - № 5. – С. 152-154
4 Генерал-губернатора дом
[Генерал-губернатора будинок]
5 Живокини, Василий Игнатьевич
[Живокіні, Василь Гнатович] (1808-1874), артист драмы, оперы (тенор) и вокальный педагог
6 Заботы кн. Репнина о Полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина
[Турботи кн. Рєпніна про Полтавський театр і про викуп артиста Щепкіна] - И. Ф. Павловский. // Киевская старина. -1904, 10, 217-226
7 Зеленский, Авраам Моисеевич
[Зеленський, Авраам Моісейович] (?—1854), благотворитель, общественный деятель, купец 1-й гильдии, городской голова Полтавы
8 Котляревскому И. П. мемориальные доски
Мемориальные доски Котляревскому И. П.
9 Личности - Щ
[Особистості - Щ] - пункт меню
10 Открытие памятника И. Котляревскому в публикациях "Полтавского вестника"
[Відкриття пам'ятника І. Котляревському в публікаціях "Полтавського вісника"] // Газета "Полтавский вестник", Типография Полтавского Губернского Правления, арендуемая Д. Подземским. Редактор-Издатель Д. Иваненко. Полтава: № 207 - 24.08(06.09).1903, стр. 1-3; № 208 - 26.08(08.09).1903, стр. 1-2; № 209 - 27.08(09.09).1903, стр. 1, 2, 4; № 210 - 28.08(10.09).1903, стр. 1, 2, 4; № 211 - 29.08(11.09).1903, стр. 1, 3, 4; № 212 - 30.08(12.09).1903, стр. 1-4; № 213 - 31.08(13.09).1903, стр. 1-4; № 214 - 02(15).09.1903, стр. 1-4; № 215 - 03(16).09.1903, стр. 1-4; № 216 - 04(17).09.1903, стр. 1-4; № 217 - 05(18).09.1903, стр. 1, 2, 4; № 218 - 06(19).09.1903, стр. 1-4; № 219 - 07(20).09.1903, стр. 3, 4.
11 Петров, Осип Афанасьевич
[Петров, Йосип Панасович] (1806—1878), русский певец (бас)
12 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
13 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
14 Репнин-Волконский, Николай Григорьевич
[Рєпнін-Волконський, Микола Григорович] (1778—1845), князь, генерал от кавалерии, генерал-губернатор Малороссии (1816-1834)
15 Репнина, Варвара Николаевна
[Рєпніна, Варвара Миколаївна] "добрый ангел" Т. Г. Шевченко
16 Солёник, Карп Трофимович
[Соленик, Карпо Трохимович] (1811—1851), видающийся украинский актер, один из основоположников украинского реалистического театра, актер
17 Театральные деятели, актёры
[Театральні діячі, актори] - пункт меню
18 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]
19 Усадьба И. П. Котляревського
Усадьба И. П. Котляревського
20 Штейн, Иван Федорович
[Штейн, Іван Федорович] (кон.18 ст.-1837), театральный антрепренер, режиссер и балетмайстер
21 Штейна театральная труппа
Театральная труппа Штейна
22 Щепкин, Николай Михайлович
[Щепкін, Микола Михайлович] (1820,Полтава-1886), общественный деятель, издатель
23 Щепкина переулок
Переулок Щепкина (бывший Антонцевский, Киевский р-н)

Поддержать сайт
Карта ПриватБанка:

4149 4390 0512 1235