История Полтавы

Полтавская крепость

Подробности

Просмотров: 64797

Полтавська фортеця. У 1608 р. польний коронний гетьман Станіслав Жолкевський заснував фортецю у Полтаві, яка була записана "пустою слободою" на правому високому березі р. Ворскли на межі Дикого поля. Земляними валами, ровом і частоколом було укріплено трикутний у плані мис, що і тепер е у центральній частині міста (т. з. Городище). Лежить між двома ярами — Мазурівкою і Панянкою. Археологічними розкопками тут виявлено рештки поселень скіфського періоду (7—6 ст. до н. е.), роменської культури (9—10 ст.), давньоруського часу (12—13 ст.). За військово-топографічними умовами Городище було найвигіднішим місцем для фортеці. Його східні й південні схили були дуже крутими, тому їх лише укріпили частоколом, а з напільного північно-західного боку по трасі теперішньої пл. Конституції було викопано рів і насипано вал. З півдня фортецю омивала маленька р. Полтавка, що витікала з яру Мазурівка. З цим було пов'язано суттєвий недолік первісної фортеці: джерело води було за її межами. Тому у 1640-х рр. під керівництвом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського фортецю розширили майже вдвічі, включивши до її складу яр Мазурівку і частину плато на південному заході від нього, фортеця стала називатися Старою (первісна частина) та Новою Полтавою. Укріплення були дуже архаїчними: невеликі земляні бастіони півкруглої та прямокутної форми в плані, сполучені валами. На куті мису, приблизно там, де нині стоїть ротонда Дружби народів, був великий підковоподібного плану бастіон. Вірогідно, найвідповідальніші ділянки оборони були посилені рубленими дерев'яними баштами, В'їзна брама була з північного заходу, приблизно там, де нині вул. Жовтнева виходить на пл. Леніна. Після Переяславської угоди 1654 р. Полтавській фортеці надається великого значення. В 1658 р. під керівництвом полтавського полковника Мартина Пушкаря фортецю ремонтували, для чого з Москви було послано воєводу А. Чиркова. Влітку того ж року Полтаву взяли штурмом і спалили війська повсталого проти Москви гетьмана Івана Виговського. Після того за наказом московського уряду фортецю відновили, причому з'явився зовнішній пояс оборони: для захисту форштадту (передмістя) викопано рів і насипано вал, які перекрили рівнину між вершинами ярів Бойкового та Кобищани, приблизно по трасі теперішньої вул. Фрунзе.

Полтавська фортеця початку XVIII сторіччя.
Наукова реконструкція, графіка кандидата архітектури В. О. Трегубова

У 1709 р. на час облоги Полтави шведською армією фортеця вже мала досить розвинену систему укріплень, близьку до бастіонної, у вигляді неправильного полігона, дещо витягнутого з півдня на північ. Вона мала 5 в'їзних брам: Подільську, Мазурівську, Київську, Спаську і Курилівську. Вздовж схилів Мазурівського яру в 1709 р. ще зберігалися рештки первісних укріплень Старої Полтави 1608 р. Захисники Полтави в 1709 р. поновили цю лінію оборони, передбачаючи можливість прориву шведами зовнішньої лінії оборони. Лінія укріплень одночасно правила й за греблю, яка перегачувала р. Полтавку, так що у фортеці утворився став — джерело води під час облоги. Всі вежі були дерев'яними, рубленими, чотиригранними, невисокими, з наметовими покрівлями. Полтавська фортеця на початку 18 ст. не відповідала європейському рівню фортифікації. Під час облоги укріплення значно поруйновано, особливо західний фронт, тому Петро І наказав реконструювати фортецю. Цей наказ не виконано. У 1724 р. сюди для інспектування відрядили інженер-майора Деколонга, який оглянув фортецю і склав креслення й кошторис на її реконструкцію. У результаті проведених робіт трасування оборонних ліній суттєво не змінилося, за винятком південної дільниці, де в'їзний вузол значно спростили: замість горнверка з'явився трикутний в плані равелін з брамою та баштою, яка збереглася від попереднього періоду. Біля Київської брами горнверк з равеліном взагалі ліквідували, натомість влаштовано бастіон регулярних обрисів. Перед Спаською брамою знищено равелін і вона опинилася просто посеред валу. Північний бастіон перероблено з квадратного в п'ятикутний, аналогічних змін зазнав підковоподібний східний бастіон. Внутрішню лінію укріплень вздовж Мазурівки після 1722 р. ліквідували. У 1730 р. реконструйована фортеця мала високі земляні вали з частоколом, земляні бастіони більш-менш регулярних обрисів, сухий рів і 8 башт, що збереглися з попереднього періоду, при чому деякі з них були напівзруйнованими. У такому вигляді фортеця проіснувала, поступово руйнуючись, до 1805 р., коли вали й рови були прорізані новорозпланованими вулицями (див. Полтави плани). У 1817 р. за розпорядженням генерал-губернатора вали розкопали, рови засипали і на їх місці проклали бульвари.

У сучасній містобудівній структурі колишня фортеця виділена планувально і композиційно. По трасі валів проходять Першотравневий просп., частково вул. Панянка. Фортечній еспланаді відповідає сквер на пл. Конституції. Найдавніша частина фортеці — Городище або Стара Полтава, розташована на високій горі, і сьогодні є визначною ландшафтною домінантою, що панує в панорамі міста.

Див. також Оборонне будівництво.

Дивись: Додаток. Місто-фортеця Полтава (XVII — XVIII ст.)

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 735-736